Методичні рекомендації до практичного заняття

В Україні застосовуються три види непрямих податків:

1. акцизний податок (специфічний акциз);

2. податок на додану вартість (універсальний акциз);

3. ввізне (імпортне) мито.

Непрямі податки включають у ціни товарів, що реалізуються, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

Слід звернути увагу, що є особливості у визначенні бази (об’єкта) для обчислення (включення) окремих видів непрямих податків залежно від сфери діяльності, умов придбання товарів.

У відпускну ціну продукції підприємств виробничої сфери можуть бути включені два непрямі податки: акцизний податок і податок на додану вартість.

Акцизний податок

Акцизний податок, так само як і податок на додану вартість, є непрямим податком. Однак при формуванні ціни підакцизного товару, що продається, акцизний податок нараховується раніше, ніж ПДВ, і сума нарахованого акцизу включається в оборот для обчислення ПДВ, тобто підакцизні товари оподатковуються двічі: один раз акцизним збором, інший - ПДВ.

Акцизний податок, так само як і ПДВ, включається в ціну товару, що продається, у вигляді надбавки.

Суть акцизного податок полягає в тому, що він являє собою непрямий податок, що встановлюється у вигляді надбавки до ціни на високорентабельні та монопольні товари. Акцизний податок оплачується покупцями, а сплачується до бюджету продавцями цих товарів.

Платниками акцизного податку є всі суб’єкти підприємницької діяльності, що виготовляють і реалізують або імпортують підакцизні товари, а також громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства, які ввозять товари на митну територію України.

Об'єктом оподаткування є оборот з реалізації підакцизних товарів, а для імпортних - їх митна вартість.

Ставки акцизного податку встановлюються у процентах та твердих розмірах. Тверді ставки встановлені в євро на одиницю товару чи певну величину його виміру.

Обчислення акцизного податку. Сума акцизного податку, що підлягає сплаті до бюджету, визначається платниками самостійно множенням об'єму відповідних видів товарів (оподатковуваного обороту), що продаються на встановлені ставки.

Податок на додану вартість, що включається в ціну, розраховується виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника і суми акцизного податку, включеного в ціну.

Ввізне (імпортне) мито встановлюється у твердих ставках в ЄВРО з одиниці товарів, що імпортуються, або у відсотках до обороту з придбання імпортних товарів.

Слід звернути увагу, що при розрахунку акцизного податку при ввезені товару через митний кордон України до бази оподаткування не включається сума митних та комісійних зборів.

Порядок обчислення і сплати ПДВ. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету чи відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг), та сумою податкового кредиту за звітний період.

Податкове зобов’язання являє собою загальну суму податку на додану вартість, що нарахована (одержана) платником податку і включена до ціни товару (робіт, послуг), які продаються в звітному (податковому) періоді. Для його визначення застосовується така формула:

∑ПДВ = (БО * 20) / 100, (3.16)

де БО – база оподаткування.

Визначення бази оподаткування відбувається прямим методом. Сутність цього методу полягає в тому, що підприємство, яке здійснює продаж вироблених товарів (робіт, послуг), визначає вільну (регулюючу) ціну без ПДВ відповідно до собівартості, прибутку, мита, акцизів, інших податків, які, згідно з законодавством України, включаються до вільної ціни (наприклад, до таких податків відносять збір від продажу паливно-мастильних матеріалів, податок з реклами та ін.), тобто база оподаткування (БО) визначається за формулою:

БО = (С + П) + МЗ + АЗ + ІП, (3.17)

де С - собівартість;

П - прибуток;

МЗ - митні збори;

АЗ - акцизний податок;

ІП - інші податки, що включаються до ціни.

При продажу ввезених (придбаних) товарів база оподаткування визначається за формулою:

БО = (МВ + ТВ + СВ + ІВ) + МЗ + АЗ + ІП, (3.18)

де МВ- митна вартість;

ТВ – транспортні витрати;

СВ – витрати по страхуванню до пункту перетину митного кордону України;

ІВ – інші витрати (брокерські, агентські, комісійні).

У всіх випадках продажу продукції (товарів, робіт, послуг) продавець – платник ПДВ – виписує податкову накладну встановленої форми у двох примірниках, в якій зазначається назва продавця, покупця, найменування, кількість та вартість одиниць товару, послуг без ПДВ, суми ПДВ та загальної суми коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податковий кредит визначається як 16,667% від суми придбаних підприємством товарів, робіт, послуг. Загальну суму податкового кредиту (∑ПК) можна визначити за формулою:

∑ПК = ∑ПДВт + ∑ПДВ_ОФ + ∑ПДВ_НА, (3.19)

∑ПДВ_Т, ∑ПДВ_ОФ, ∑ПДВ_НА - сума податку на додану вартість, що сплачена платником у складі вартості придбаних: товарів (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів у звітному періоді, відповідно.

Особи, які не підпадають під визначення платників податку у зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій, меншими ніж 3600 НМДГ протягом будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців, у тому числі особи, зареєстровані як платники податку за власним бажанням, а також особи, зареєстровані як платники податку на підставі того, що вони здійснюють торгівлю за готівку або зареєстровані як новостворені, до податкового періоду, в якому ними досягається зазначений обсяг оподаткування операцій, подають податкову декларацію з податку на додану вартість за скороченою формою. Ця декларація подається до першого звітного періоду, в якому платником податку досягнуто обсяг оподаткування операцій у розмірі 3600 НМДГ.

До прямих податків, які сплачуються підприємствами України, належать:

1. податок на прибуток;

2. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

3. плата за землю;

4. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Податок на прибуток підприємств. Господарюючі суб'єкти в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності вступають у взаємовідносини з різними ланками фінансово-кредитної системи і, передусім з бюджетом. Основним видом прямих податків, що сплачуються господарюючими суб'єктами до бюджету, є податок на прибуток.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом вирахування від валового доходу (виручки) сум валових витрат і амортизаційних відрахувань. При цьому валовий доход являє собою загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) за звітний період у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як в Україні, так і за її межами без сум акцизного податку, податку на додану вартість і інших надходжень, що не є доходом платника податку.

Згідно Податкового Кодексу України вiд 02.12.2010  № 2755-VI (Остання редакція від 01.01.12) розділ ІІІ «Податок на прибуток підприємств» вступив у силу з 01.04.2011р.

Порядок обчислення та сплати. Розрахована сума оподатковуваного прибутку обкладається податком за основною ставкою 21% з 01.01.12 р.

З 01.01.13 р. ставка податку буде складати 19%,

З 01.01.14 р. ставка податку буде складати 16%.

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу. Відповідно до положень Кодексу, цей загальнодержавний збір справляється за першу реєстрацію в Україні транспортних засобів.

Перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Платниками збору є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, що відповідно до статті 232 Кодексу є об’єктами оподаткування.

Об’єкти і база оподаткування.

З моменту набрання чинності Кодексом (тобто з 01.01.2011 р.) перелік об’єктів оподаткування збором дещо змінився, порівняно з раніше діючим, встановленим ЗУ "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (N 75/97-ВР від 18.02.97 р.).

Так, окрім існуючих раніше, до переліку потрапили:

- трактори на гусеничному ходу (код УКТ ЗЕД 8701 30) і мотоцикли незалежно від об’єму циліндру двигуна (код УКТ ЗЕД 8711 10);

- судна, зареєстровані у Державному судновому реєстрі України або у Судновій книзі України;

- літаки і вертольоти, зареєстровані у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України або у Реєстрі державних повітряних суден України.

Водночас виключені з переліку об’єктів оподаткування мопеди та велосипеди з установленим двигуном незалежно від об’єму циліндра двигуна (код УКТ ЗЕД 8711 10).

Причепи і напівпричепи також не підлягатимуть оподаткуванню.

База оподаткування визначається окремо для кожного транспортного засобу.

Плата за землю.

Відповідно до ст. 9 розд. І «Загальні положення» Податкового кодексу плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, які є обов'язковими до сплати на всій території України. Особливості справляння плати за землю визначені розд. XIII ПК.

Плата за землю об'єднує в собі два обов'язкових платежі:

• земельний податок - обов'язковий платіж, який справляється із власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також із постійних землекористувачів;

• орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), а також землекористувачі, а орендної плати - орендарі земельних ділянок. Поясню, чим власники земельних ділянок відрізняються від землекористувачів.

Власниками земельних ділянок є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності (пп. 14.1.34 ПК). Власник має право володіти, користуватися та розпоряджатися належною йому земельною ділянкою