14.Зовн.Серед.(мм) та його системний характер

Необхідність та важливість врахування особливостей зовнішнього середовища в міжнародному менеджменті зумовлюється такими чинниками:1. Сучасна концепція менеджменту ґрунтується на уявленні підприємства як відкритої системи, внутрішній стан якої залежить від умов зовнішнього середовища. Навіть якщо у самому внутрішньому стані підприємства не відбувається ніяких змін, постійні зміни зовнішнього середовища чинять суттєвий вплив на рівень його адаптаційних можливостей до змінних вимог зовнішнього середовища та на результативність бізнесу підприємства.2. Більшість проблем міжнародного менеджменту спричиняється саме змінами у зовнішньому середовищі бізнесу підприємства. Науково-технологічний прогрес, зростаюча роль міжнародних інституцій та зміни законодавчого поля конкуренції породжують широкий потік можливостей та загроз і, насамперед, у таких галузях, як авіабудування, телекомунікації, транспортування, програмне забезпечення. Одночасно зі змінами техно-логічного та економічного характеру відбувається суттєва трансформація політичного, соціокультурного, екологічного та інституціонального ландшафту міжнародного бізнесу.3. Передбачення, прогнозування та своєчасна реакція (використання) на очікувані зміни зовнішнього середовища здатні створювати більш цінні ключові компетенції й конкурентні переваги підприємства, ніж це має місце за умов реструктуризації бізнесу або реінжинірингу бізнес-процесів.4. Аналіз зовнішнього середовища, виявлення поточних та потенційних змін у ньому і, відповідно, загроз та можливостей є фундаментом для прийняття обґрунтованих рішень у менеджменті.

15.Структура зовн.Середовища (мм)

Зовнішнє середовище — це сукупність господарських суб’єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституційних структур та інших зовнішніх відносно підприємства умов і чинників, що діють у глобальному оточенні. Розглядаючи структуру середовища, виявляємо його елементи, тобто складові. Варто відокремити підходи до опису структури зовнішнього середовища організації. Тут треба виділити дві основні концепції: неієрархічну та ієрархічну моделі. У науковій літературі існує досить багато точок зору з приводу структури зовнішнього середовища. Але найбільш поширеним є підхід, згідно якого у зовнішньому середовищі будь-якої організації виділяють два рівні: макро- і мезооточення. Аналіз зовнішнього середовища звичайно вважається вихідним процесом стратегічного управління, тому що забезпечує базу для визначення як місії і цілей фірми, так і для розробки стратегій поведінки, що дозволяють фірмі виконати місію і досягти своїх цілей. Він являє собою процес, за допомогою якого розробники стратегічного плану контролюють зовнішні по відношенню до організації фактори, щоб визначити можливі загрози для фірми.

16.Зовн.Середовище на рівні кредо або місії підприємства.

Невід'ємною складовою частиною діагностики кризи є моніторинг стану зовнішнього середовища підприємства та прогнозування очікуваних змін у ньому. Дослідження зовнішнього середовища є необхідним у процесі розробки будь-якої стратегії діяльності підприємства, у тому числі й антикризової. Це зумовлюється декількома причинами. По-перше, як вже було зазначено вище, саме зовнішнє середовище, невідповідність підприємства до вимог зовнішніх контрагентів здебільшого спричиняють появу та розвиток кризових явищ. По-друге, стан та напрям розвитку зовнішнього середовища певною мірою визначають можливості підприємства щодо локалізації кризи та виходу з неї. Погіршення зовнішнього середовища є потужним каталізатором прискорення розвитку кризи, що призводить аж до банкрутства та ліквідації суб'єкта підприємництва. Це посилює часові обмеження антикризового процесу, ускладнює виконання програми антикризових дій. Якщо прогнозуються зміни на краще в загальному стані зовнішнього середовища або в його певних сегментах, це послаблює та уповільнює розвиток кризи, стає перешкодою для її розвитку. За цих умов потенційні результати від вжитих антикризових заходів мають бути оперативними, дійовими, вагомими. По-третє, розробляючи антикризові заходи, необхідно враховувати стан та прогноз розвитку зовнішнього середовища, забезпечувати їх адекватність та часову відповідність до процесів, що відбуваються за межами підприємства.