6. Психолого-педагогічний аналіз практичного заняття проведеного керівником від бази практики

Дане заняття проходило у вигляді практичного заняття, студентам 3 крусу групи 3-Ф2 з дисципліни: «Банківські операції», по темі «Економічний аналіз діяльності банків».

Тип заняття – засвоєння нових знань та застосування їх на практиці.

Раціонально, вдумливо і дидак­тично грамотно визначена основна мета заняття, вона чітко випливає зі змісту навчального матеріалу.

Уміло проводиться мотива­ція навчальної діяльності студентів на всіх етапах заняття, що сприяє інтересу до вивчення нової теми, творчої ді­яльності.

Зміст заняття повністю відпові­дав вимогам навчальної програми та меті поставлених завдань.

Належним чином було про­ведено перевірку домашнього за­вдання. Поєднання різних форм та прийомів опитування студентів, дало змогу опитати всю групу.

Перевірка знань учнів характеризується чіткістю мети. Опитування мало науковий характер, що в першу чергу обу­мовлювалося вмінням виправляти помилки в ході відповіді та залу­ченням до цієї роботи учнів.

Робота з вивчення нового ма­теріалу характеризується кон­кретністю й чіткістю реалізації основних завдань уроку. Виклад нового матеріалу відзначається логічністю, умілим виділенням головного, істотного. Учитель розкриває зміст теми цікаво, до­ступно, з наукових позицій, ви­користовує останні досягнення . Новий матеріал вивчається в процесі самостійної роботи, яка носить творчий пошу­ковий характер. Це сприяє розви­тку в учнів самостійності, допит­ливості, здатності встановлювати певні закономірності. До осно­вних висновків учні приходили самі, а вчитель при цьому зберігав керівну роль.

Використання різних видів робо­ти сприяло зниженню втомленості учнів у процесі роботи. Це позитивна сторона уроку, глибоко продумана викладачем.

Оптимально організовано самостійну роботу учнів під ке­рівництвом учителя з урахуван­ням рівня їхніх навчальних мож­ливостей. Колективна робота учнів уміло поєднується з виконанням індивідуальних завдань.

Педагог пропонує не лише від­творити пройдений матеріал, але і виділити із нього найбільш іс­тотне, підтвердити практичні на­вики теоретичними положеннями. Доповнює і поглиблює відповіді учнів, стимулює їх на активне, свідоме засвоєння матеріалу по­становкою цілого ряду запитань. Оптимальним у процесі перевірки є співвідношення теоретичних та практичних завдань.

Слід відмітити вміння студентів триматися під час відповіді як з місця, так і біля дошки, звер­нутися до вчителя, доповнити чи поправити відповідь товариша.

Оцінювання роботи учнів проводилося відповідно до крите­ріїв, об’єктивно й аргументовано.

З точки зору виховного впли­ву заняття, перш за все треба відмі­тити особистість учителя. Спокій­ний тон, уважне і добре ставлення до учнів у поєднанні з вимогливіс­тю, манера звертатися до класу, витримка – усе це передається дітям і слугує еталоном людських стосунків. Вихованню студентів спри­яли засоби навчання, а саме есте­тика їхньої форми і змісту. Вияв­ленню творчого потенціалу студентів сприяли вдало застосовані методи і форми роботи.

Продумано і своєчасно дано домашнє завдання. Зміст його ви­пливає із усього ходу уроку і но­сить творчий характер, активізує студентів самостійно робити виснов­ки, поглиблювати і завершувати роботу, розпочату на занятті (вдо­сконалення вмінь, підготовка до оволодіння знаннями в класі, спостереження над предметами та явищами природи і праці, за­доволення і розвиток багатогран­них інтелектуальних запитів). Викладач зробив потрібні роз’яс­нення щодо виконання завдання і перевірив рівень розуміння ходу його виконання учнями, попередив студентів про можливі труднощі під час виконання завдання та дав рекомендації щодо подолання.

Заняття має логічне завер­шення: проводиться перевірка за­вдань, які дано учням перед йо­го початком. Висновки з уроку робить викладач. Активна ро­бота учнів у ході уроку дозволяє зробити висновок про те, що ма­теріал з теми засвоєно. Звертає на себе увагу кропітка, продумана, здійснена підго­товка викладача та студентів до активної роботи, система роботи педагога з підготовки студентів до тематичного оцінювання.

Заняття проведено відповідно до обґрунтованого, чіткого плану, складеного викладачем у процесі підготовки до нього. Він оптимально коригується викладачем відповідно до обставин.

7. План-конспект лекції №1

Курс 3

Група 3-Ф2

Спеціальність Фінанси

Вид лекції (тематична, консультативна).

Тема лекції «Інвестиційна діяльність комерційних банків»

Мета : сформувати у студентів знань про інвестиції та інвестиційний портфель, а також основні поняття у інвестиційній діяльності комерційних банків

План лекції:

1. Поняття та види банківських інвестицій.

2. Інвестиційний портфель: поняття, склад, структура, чинники, функції

3. Діяльність комерційного банку на ринку цінних паперів.

Література (рекомендована, додаткова):

1. Андрейків Т.Я. Стратегії формування й управління портфелем цінних паперів банку в умовах фінансової нестабільності // Вісник університету банківської справи НБУ. - №3(6) грудень . – 2009. - С. 81-84.

2. Гибсон Р. Формирование инвестиционного портфеля: управление финансовыми рисками / Роджер Гибсон; пер. с англ. — М.: Алпина Бизнес Букс, 2005. — 276 с.

3. Гитман Л.Дж. Основы инвестирования/ Л.Дж. Гитман, М.Д. Джонк Пер. с англ. – М.: Дело, 1997. – 1008 с.

4. Луців Б.Л. Інвестиційний банківський портфель. – К.: Лібра, 2002. – 192с.

5. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» Прийнятий Верховною Радою України 30.10.1996 №448/96–ВР зі змінами та доповненнями. Електоронний ресурс. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua

6. Закон України “Про інвестиційну діяльність” №1560-XII від 18.09.1991. Електоронний ресурс. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua

7. Закон України № 3480–IV “Про цінні папери та фондовий ринок”: за станом на 23 лют. 2006 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид–во, 2006. – 36 с.

8. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні (затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 №368) // Національний банк України . Офіційний сайт. [ Електоронний ресурс]. – Режим доступу: www.bank.gov.ua

9. Положення про порядок визначення справедливої вартості та зменшення корисності цінних паперів затверджене постановою Правління Національного банку України від 17.12.2003 р., № 561.

10. Постанова Правління Національного банку України № 31 “Про затвердження Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами”: за станом на 02 лют. 2007 р. / Національний банк України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид–во, 2007. – 14 с.

Зміст лекції.

1. Поняття та види банківських інвестицій.

Інвестиція (від лат. invest, вкладення коштів) — господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Фінансові інвестиції - це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Фінансові інвестиції поділяються на:

- прямі інвестиції - передбачають внесення коштів чи майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою;

• непрямі (портфельні) інвестиції - придбання цінних паперів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку.

Капітальна інвестиція — це витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання будівель або їх частин, обладнання, інструменту, інвентарю, інші капітальні роботи і витрати на проектно-пошукові роботи, геологорозвідувальні і бурові роботи, а також витрати на відведення земельних ділянок і переселення у зв’язку з будівництвом, на підготовку кадрів для підприємств, що будуються та ін.

Інвестиції під реінвестиції - здійснення капітальних чи фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.

Цілі інвестиційної діяльності комерційного банку полягають у додержанні безпеки банківських коштів, забезпеченні їх диверсифікації, доходу та ліквідності.

Участь банків в інвестиційному процесі може здійснюватися за двома напрямами:

• за допомогою механізмів фондового ринку;

• за допомогою механізмів середнього та довгострокового кредитування.

Комерційні банки повинні в своїй інвестиційній діяльності мати тісний контакт з підприємствами. У випадку створення нового підприємства заснування його можливе за допомогою банківського капіталу як в рамках фінансово-промислових груп, так і поза ними. Фінансово-промисловими групами вважаються ті організації та структури, які утворюються шляхом об'єднання промислового і фінансового капіталів. В Україні банкам заборонено виступати в ролі головного підприємства згідно з Законом "Про фінансово-промислові групи".

Комерційний банк може брати участь у санації підприємства: він дає кошти підприємству, натомість одержує його цінні папери. Також можлива і передача державної частки капіталів підприємства в довірче управління банку, замість чого банк зобов'язується інвестувати певну суму коштів у це підприємство.