Представлення «сукупність -посилання»

Існує графічне представлення з вузлами, що представляють типи, що називаються «вузлами-сукупностями», або «родовими вузлами», і вузлами, що представляють конкретизації типів і називаються «вузлами-індивідами» або «вузлами-посиланнями».

Семантична мережа утворюється послідовностями з трьох вузлів, сполучених так: за вузлом-посиланням (наприклад, що представляє конкретизацію „Конспект з ШІ”) слідує зв'язуючий вузол Конкр, що супроводжується вузлом-сукупністю (наприклад, що представляє тип «конспект»).

Ці три вузли можна згрупувати і представити одним «вузлом-прямокутником», що складається з двох полів: з «поля сукупності», що містить деякий тип, і наступного за цим полем «поля посилання», наприклад, з конкретизацією типу з першого поля. Поле посилання (праворуч від двокрапки) представляє конкретизацію „з ШІ”. Крім конкретизації його вмістом може бути змінна. Поле сукупності (зліва від двокрапки) представляє тип. Представлення [конспект: „Конспект з ШІ”) (або, коротше [конспект: з ШІ]) означає цілком певний об'єкт типу «конспект». Представлення [конспект: х] означає просто якийсь об'єкт типу «конспект». Відзначимо, що наявність змінної в правому полі взагалі необов'язково. Наприклад, можна замінити представлення [конспект: х] еквівалентним йому представленням [конспект].

Рис.3. Поля посилання та сукупності

Наприклад, фрази

Павло надсилає (цілком визначений) конспект Марії

Павло посилає (якийсь) конспект Марія

представляються двома графами, які можна виділити на рис.4: першої фрази – графом без елементів з (2), друга фраза – графом без елементів з (1).

Рис.4 Приклад концептуального графу

Канонічні графи

У концептуальному графі є вузли-концепти і вузли-зв'язки (що зв'язують вузли). Кожна вхідна в зв'язуючий вузол стрілка (або що виходить з нього) сполучена з вузлом-концептом. Проте деякі комбінації вузлів безглузді. Наприклад, можна зобразити графом фразу «видалите останнє слово наступного рядка» (якогось тексту). З позицій граматики ця фраза синтаксично і семантично коректна. Навпаки, фраза «видалити останній рядок наступного слова» синтаксично коректна, але абсурдна (семантично некоректна). Щоб виключити графи нереальних (неможливих) ситуацій області міркувань, визначено канонічні (семантично коректні) графи дозволених комбінацій слів. Кожен складає уявлення про світ, що виражається канонічними графами, виходячи з особистого досвіду.

Таким чином, можливий шлях побудови таких графів наступний: мозок виробляє систему концептів, базуючись на відчуттях, що поступають, і так розставляє сформовані концепти, щоб вони відображали реальну ситуацію. Отже, можна вважати, що мозок будує канонічні графи, що представляють, взагалі кажучи, очевидності (іншими словами, тавтології числення предикатів). Нові канонічні графи будуються з тих, що є за певними правилами побудови. Ці правила формують граматику, для концептуальних графів точно так, як і це робиться за допомогою правил переписування Хомського у разі граматик, для синтаксичних структур природних мов.