Термічні опіки

   Термічні опіки — це ушкодження організму термічним або променевим фактором, внаслідок чого виникають місцеві й загальні зміни.     В умовах сучасної війни варто чекати значних змін у структурі санітарних втрат від звичайних засобів ураження відносно до тих, що мали місце в минулому. Насамперед зросте питома вага опіків. Якщо у роки Другої світової війни частка обпечених не перевищувала 3-5 %, то в сучасних операціях, у зв’язку з можливістю широкого використання в’язких запалювальних сумішей і зброї об’ємного вибуху, питома вага обпечених може зрости в кілька разів, досягнувши 8-12 і більше відсотків від загального числа санітарних втрат військ внаслідок застосування звичайних засобів ураження. При використанні ядерної зброї санітарні втрати від опіків будуть сягати 26-30 %, крім цього, великий відсоток санітарних втрат будуть складати опіки в комбінації з іншими ушкодженнями (механічні травми, радіаційні, хімічні ураження тощо).     Загальна частка обпечених лише з опіками та опіками у комбінації з іншими ушкодженнями при застосуванні всіх видів зброї може скласти в сучасній війні 2/3 від санітарних втрат.     Розрізняють первинні опіки, що виникають від дії уражаючого термічного фактора, і вторинні, які з’являються від загорання будівель, одягу потерпілого та інших численних пожеж.     При дії світлового випромінювання ядерного вибуху на відкритих частинах тіла, що повернуті в бік вибуху, виникають опіки, які називаються профільними.     Тяжкість термічних опіків та їх прогноз визначають глибиною і площею ураження.     Чим вища температура і триваліша дія температурного агента, тим більша глибина опіку, для визначення якої користуються чотирьохступеневою класифікацією (рис. 6):

  Рис. 6. Класифікація опіків за глибиною пошкодження тканин:1 - епідерміс; 2 - дерма; 3 - підшкірний жировий шар; 4 - м'язи; 5 - кістка.

   І ступінь. Гіперемія і набряк шкіри.     Проявляється пекучим болем у ділянці опіку. Ці явища швидко зникають, не утворюючи ран.     ІІ ступінь. Поява на шкірі пухирів із прозорою жовтуватою рідиною, які іноді з’єднуються між собою. Можливі інфікування рідини й утворення гнійних ран, що затримують процес загоювання. Без ускладнення гнійним процесом термін загоєння ран триває до 2 тижнів (рис. 7, 8).

  Рис. 7. Опік I-II ступенів.

  Рис. 8. Опік І-ІІ ступенів обличчя.

   III ступінь. Його поділяють на дві форми, що дозволяє вибрати більш раціональні методи місцевого лікування.     ІІІ А ступінь. Неповний некроз шкіри, при якому зберігаються її росткові елементи. Можливе заживання рани без утворення грубих рубців і використання шкірної пластики (рис. 9).

  Рис. 9. Опік ІІІ А ступеня (поява епітелізації рани).

   ІІІ Б ступінь. Повний некроз шкіри по всій товщині до підшкірної клітковини з втратою чутливості. Пошкоджується ростковий шар шкіри й тому після очищення ран утворюється гранулююча поверхня, для загоєння якої потрібна пластика власної шкіри обпеченого (аутодермопластика). Без пластики після загоєння ран залишаються грубі, деколи келоїдні, рубці (рис. 10, 11).

  Рис. 10. Опіки ІІІ Б-ІV ступенів нижньої кінцівки.

  Рис. 11. Глибокий опік спини.

   IV ступінь. Повний некроз шкіри по всій товщині з розміщеними під нею тканинами (м’язів, сухожиля, кісток). У процесі загоювання відбувається відторгнення некротичних тканин з утворенням глибоких ран. Для заживання необхідна пластика шкіри. Можуть утворюватись виразки, грубі рубці та контрактури.     Із клінічної точки зору опіки прийнято поділяти на поверхневі ступені (І, ІІ, ІІІА ступені) і глибокі (ІІІБ, IV ступені).     Патологічні зміни в тканинах при опіках І і ІІ ступенів набувають форми асептичного запалення, внаслідок чого розширюються капіляри шкіри й збільшується їх проникність, випотіває плазма крові й утворюється набряк ділянки опіку. При опіках ІІ ступеня плазма крові накопичується в епідермісі й утворюються пухирі з прозорою жовтуватою рідиною. Інфікування її сприяє розвитку гнійного процесу і епітелізація поверхні опіку проходить тільки після очищення гнійних ран. Характерна особливість опіку ІІІА ступеня — часткове залишення росткового шару й епітелію придатків шкіри, завдяки яким після очищення ран настає острівкова і крайова епітелізація. Опіки ІІІБ і IV ступенів характеризуються тотальним пошкодженням росткового шару шкіри, тому при загоєнні ран острівкова епітелізація відсутня і на їх місці утворюються грубі рубці, які часто призводять до деформації органів.     Клінічні симптоми, характерні для кожного ступеня опіку, дозволяють визначити його глибину вже на етапі надання першої лікарської допомоги (МПП), що дає можливість проводити відповідне подальше лікування та відновлення праце- і боєздатності, з перших годин після ураження.     Крім глибини опіку, тяжкість клінічної картини залежить від площі ураження. Клінічна картина опіку І-ІІ ступенів, що утворився на значній ділянці, має тяжчий клінічний перебіг, ніж обмежений опік IV ступеня. Тому в діагностиці важливо визначити не тільки загальну площу опіку, але і площу глибоких опіків, наявність яких буде значно ускладнювати клінічну картину, продовжувати термін лікування і погіршувати прогноз.