Заняття 14 - 15.

ТЕМА. Класифікація, будова та значення біологічно важливих гетероциклічних сполук.

ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕМИ. Гетероциклічними сполуками є деякі амінокислоти – компоненти білків, вуглеводи, компоненти нуклеїнових кислот, вітаміни та утворені з них ферменти і гормони. Ці сполуки забезпечують обмін речовин в організмі та його регуляцію. Порушення складу та вмісту гетероциклічних сполук в організмі людини супроводжується різними хворобами. Отже, знання будови та обміну гетероциклічних сполук необхідне для профілактики захворювань та обґрунтування лікування.

МЕТА.

1. Пояснювати залежність реакційної здатності гетероциклічних сполук від їх будови, що сприяє їх біосинтезу в організмі та лабораторного синтезу з метою одержання лікарських засобів.

2. Робити висновки щодо біологічної активності гетерофункціональних похідних гетероциклічного ряду за умов особливості їх будови і хімічної поведінки.

ОРІЄНТОВНА КАРТКА ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАНЯТТЯ

(самостійна позааудиторна робота студентів).

Зміст і послідовність дій	Вказівки до навчальних дій
1. Класифікація гетеро циклів.	1.1. У зошит протоколів дослідів записати алгоритм лабораторної роботи. 1.2. Класифікація гетеро циклів: а) за кількістю атомів вуглецю у циклі; б) за кількістю та якістю гетеро атомів.
2. Характеристика п’ятичленних гетероциклів та їх похідних.	2.1. Характеристика п’ятичленних гетеро циклів з одним та двома гетероатомами та їх похідних. 2.2. Бензопірол (індол) як складова триптофану та продуктів його перетворення – біологічно активних сполук (триптамін, серотонін). 2.3. Бензопірол як складова токсичних речовин (скатол, індол) і продуктів їх знешкодження. 2.4. Утворення похідних піразолу як лікарських препаратів.
3. Характеристика шестичленних гетероциклів	3.1. Шестичленні гетероцикли з одним або двома гетероатомами – основа біологічно активних сполук. 3.2. Шестичленні гетероцикли – компоненти азотистих основ.

Алгоритм лабораторної роботи.

1. Взаємодія антипірину та амідопірину з FeCl3.

У дві пробірки помістити по 10 крапель антипірину та амідопірину відповідно. Додати по одній краплі розчину FeCl₃ та спостерігати зміну забарвлення.

2. Взаємодія антипірину та амідопірину з азотистою кислотою.

У дві пробірки помістити по 10 крапель антипірину та амідопірину відповідно. Додати по одній краплі розчину нітриту натрію і по одній краплі сірчаної кислоти. Спостерігати зміну забарвлення.

Заняття 16.

ТЕМА. Структура та біохімічні функції нуклеозидів та нуклеотидів

ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕМИ. Нуклеозиди та нуклеотиди – продукти неповного гідролізу нуклеїнових кислот. Вивчення їх структури та функції формує на молекулярному рівні поняття про спадковість на мінливість, зберігання та реалізацію спадкової інформації. Це дає можливість розуміння природи спадкових захворювань, причин їх виникнення.

Нуклеозиди свходять до складу ферментів та посередниками дії гормонів, що забезпечують регуляцію всіх процесів в організмі. Порушення регуляції обміну речовин в організмі призводить до захворювання.

Нуклеотиди входять до складу АТФ, ГТФ та ін., що є носіями енергії в організмі.

МЕТА.

1. Аналізувати значення мононуклеотидів для побудови нуклеїнових кислот і дії нуклеотидних коферментів.

ОРІЄНТОВНА КАРТКА ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАНЯТТЯ

(самостійна позааудиторна робота студентів).

Зміст і послідовність дій	Вказівки до навчальних дій
1. Характеристика нуклеотидів та нуклеозидів.	1.1. У зошит протоколів дослідів записати алгоритм лабораторної роботи. 1.2. Нуклеотиди та нуклеозиди – продукти неповного гідролізу нуклеїнових кислот.
2. Структура нуклеотидів.	2.1. Структура нуклеотидів: АМФ, ГМФ, ЦМФ, УМФ, д-ТМФ. 2.2. Будова та значення 3',5' –ц-АМФ, його роль в дії гормонів на клітини.
3. Похідні нуклеотидів.	3.1. Фосфорильовані похідні нуклеотидів. Значення АДФ та АТФ. 3.2. Участь нуклеотидів у будові коферментів. 3.3. Механізм дії коферменту НАД^+.