история украины

великим військом. Новий воєвода розпочав довгі переговори, присипляючи пильність князя і вибираючи вигідний момент нападу.

У 1259 р. Бурундай з величезною армією раптово почав наступ на володіння князя Данила. Князь, не маючи підтримки Заходу, мусив скоритися, переважаючим силам ворога. На вимоги Бурундая Данило власними силами війська і населення зруйнував укріплення всіх міст князівства, за винятком Холма, населення якого відмовилось підкоритися. Поряд з цим він мусив посилати свої полки на допомогу татарам у їх походах на Литву і Польщу. Таким чином, .потерпіла крах найбільша мрія Данила про знищення татарського ярма. У 1264 р. він, морально пригнічений і розчарований, помирає. .

В особі Данила зійшов із політичної сцени, всієї Русі один із найвидатніших керівників, політичних діячів. В історії Галицько-Волинської держави це найбільша постать. Він вів свою діяльність у надзвичайно важких обставинах і в цих умовах зумів досягти того, чого жоден до нього не досягав: зібрав всі землі, що ними володів Роман, об'єднав частини розбитої держави у важкій боротьбі із свавільним, сильним боярством, Польщею, Угорщиною, та ін., нічого не втратив з батьківської спадщини, розширив територію князівства на півночі, півдні. З допомогою вірного однодумця і брата Василька, створив могутню державу, з якою рахувалися сусід», яку поважав папа римський, європейські країни, не дав знищити своєї держави татарам, міцно зв'язував її із Західною Європою. Майже все українське населення було під його владою.

Його діяльність не позбавлена недоліків: він не зумів організувати широкого союзу руських князів проти татар; дозволив їм себе обманути. Він завжди був відважним, безстрашним і в той же час великодушний, гуманний, лицарський, людина високої культури і енергії.

41

Своєю діяльністю, успіхами Данило Галицький заклав основи майже столітнього, часу існування Галицька-Волинської держави.

4. Галицько-Волинське князівство наприкінці XIII—

початку XIV ст..

Спадщину Данила бере у свої руки старший його син Лев І (1264—1301 pp.). Спадкоємці Данила і Василька,

іті, хто їх наслідував, продовжували управляти ГалицькоВолинською єдиною, нерозділеною державою у незмінному вигляді. Цьому сприяли не лише традиції, утверджені Данилом і Васильком, а і зовнішні умови: Польща і Золота Орда були зайняті внутрішніми феодальними усобицями, Угорщина боялася братися за захоплення руських територій, навчена гірким досвідом невдач. Завдяки цьому Галицько-Волинські князі не лише нічого не втратили із своєї території, але і ще дещо її розширили. Талановитий і енергійний Лев І успішно справлявся із своїми, уже досить сильно розгромленими боярами, визнавав над собою владу Золотої Орди. Однак свою залежність від монголів він звів до виділення Орди. І навіть більше того, йому татари подавали значну допомогу

іпідтримку, особливо у боротьбі з Литвою, яка намагалася захопити північні області князівства. Скориставшись роздробленістю Польщі, Лев І приєднав Люблін. Державний кордон Галицько-Волинського князівства проходив по Віслі. Була також приєднана частина Закарпатської Русі. Лев 1 багато зробив для зростання міста свого імені — Льва, яке він розбудував і щедро прикрасив.

Князь Василько, брат Данила, не набагато його пережив і помер у 1270 р. Його наступник, Володимир Василькович (1270— 1289 pp.) неохоче брав участь у війнах, віддавався письменницькій праці, мистецтву, вів широке будівництво укріплень, закладав нові міста.

Володимир збудував також велику кількість

42

церков, обдарував їх. Сам займався переписуванням книг і підтримував цю справу по всій Волині.

Після смерті Володимира Васильковича закінчується галицько-волинський літопис і ми мало знаємо про історію Галицько-Волинського князівства у

XIV ст.

Становище її ускладнилося у зв'язку з тим, що у Польщі і Литві виникають сильні державні об'єднання, агресивно настроєні проти Галицько-Волинського князівства. Посилилась також і Угорщина. Загострюються також внутрішні суперечності між боярами та великими князями, тощо. І вже на початку XIV ст. поляки відбирають назад Люблінську землю.

Син Льва І Юрій (1301 —1315 pp.) у зовнішній політиці їв основному користувався методами переговорів, дипломатії. Однак держава мала великий міжнародний авторитет. Юрій прийняв титул короля Русі, і це було позитивно сприйнято у тогочасній Європі. Він створив у 1303 р. свою митрополію, що дозволялось і підтримувалось Константинопольським патріархатом лише для великих країн із сильними керівниками на чолі.

Правління Юрія оцінюється сучасниками як час економічного розквіту і спокою держави. Сини Юрія Андрій і Лев (1315— 1323 pp.) відомі тим, що спільно і дружно керували Галицько-Волинським князівством. Вони титулувалися князями всієї Русі. Сприяли розвиткові зовнішньої торгівлі, ремісництва, міст.

У зовнішній політиці брати спиралися на союз з німецьким орденом у боротьбі з Литвою та Золотою Ордою, мали широкі дипломатичні зв'язки із західноєвропейськими країнами. Ці князі були останніми нащадками роду Романа. Після них управління ГалицькоВолинською землею одержав Болеслав, син мазовецького князя (Польща) Тройдена і Марії, доньки Юрія:. Він прийняв православну віру і ім'я Юрія (1323—1340 pp.).

43

Юрій Тройденович продовжував політику Юрійовичів, дотримувався союзу з Тевтонським орденом. Почав налагоджувати зв'язки з Литвою, однак вороже ставився до Польщі, не зважаючи на своє польське походження. Твердо підтримував торгівлю, міста, надавав їм німецьке (Магдебурзьке) право, запрошував туди іноземців, особливо німців, яким протегував. Це викликало невдоволення. Продовжував політику боротьби з боярством, спираючись на городян. Однак підтримував латинську мову, що спрямовувалося проти української культури князівства. Тому проти нього виникла змова бояр, які отруїли його у 1340 р. у Володимирі.

Після його смерті певний час галицькі бояри за допомогою татар тримали владу в своїх руках (1340—1349 pp.)У другій половині XIV ст. Волинь відійшла до Литви, Галичина — до Польщі.

Таким чином, Галицько-Волинське князівство, ця друга держава, яка об'єднала основну частину стічних українських земель, у середині XIV ст. була розшматована більш сильними і агресивними сусідами. Але півтора століття її існування не проминули безслідно для історичної долі українського народу: ця держава довгий чає рятувала український народ від загарбання та асиміляційних впливів Володимиро-Суздальщини. Широкі зв'язки з країнами Європи, особливо німецькими князівствами, сприяли розвиткові західноєвропейської орієнтації, що нейтралізувала однобічність візантійського впливу на Україну.

Після занепаду Києва Галицько-Волинське князівство більше сторіччя було політичним центром всієї України, продовжувало і захищало українську державність.

Питання для самоконтролю:

1. Поясніть особливості економічного і політичного зміцнення Галицького, Волинського князівств.

44

2.Охарактеризуйте внутрішню і зовнішню політику Романа Мстиславовича і Данила Галицького.

3.Як відбувався процес захоплення Литовським князівством Волині, Чернігово-Сіверщини, Поділля, Київщини та Переяславщини?

4.За яких обставин відбулося включення Буковини до складу Молдавського князівства та становище Закарпаття під владою Угорщини?

Теми фіксованих виступів і рефератів

1.Кревська Унія 1385 р.

2.Грюнвальдська битва. Загарбання Польщею Західного Поділля.

3.Боротьба проти литовських та польських феодалів.

Тестовий контроль:

1. Як вважають історики, Галицько-Волинська держава перестала існувати в:

а) 1349 р.; б) 1380 р.; в) 1439 р.; г) 1353 р.

2.Галицько-Волинські землі вперше об‘єднані Романом Мстиславовичем:

а) 1199 р.; б) 1205 р.; в) 1235 р.; г) 1319 р..

3.Данило Галицький прийняв королівський титул:

а) 1119 р.; б) 1239 р.; в) 1253 р.; г) 1264 р.

4. Ким із князів було закладено місто Львів? а) Ярослав Осмомисл;

45

б) Данило Галицький; в) Ярослав Мудрий; г) Володимир Мономах.

5.До якого часу відноситься перша згадка про Львів:

а) 1256 р.; б) 1240 р.; в) 1410 р.

6.В якому році Галицька земля відокремилася від Києва:

а) 1050 р. б) 1097 р. в) 1199 р. г) 1240 р.

7.Першими у незалежній Галичині правили нащадки:

а) Ярослава Мудрого б) Володимира Великого

в) Володимира Мономаха

8.Хто з правителів об‘єднав усі галицькі землі і столицею оголосив Галич:

а) Володар б) Василько в) Рюрик

г) Володимирко

9.Галицьке князівство досягло найбільшої могутності за часів князювання:

а) Романа б) Володаря

в) Ярослава (Осмомисла) г) Василька

10.На чолі Волинського князівства стояли нащадки:

а)Ярослава Мудрого б) Володимира Великого

в) Володимира Мономаха 11. В якому році відбулося об‘єднання Галичини та Волині:

а) 1199 р. б) 1240 р.

46

в) 1099 р. г) 1200 р.

12.Хто з князів об‘єднав Галичину та Волинь: а) Ярослав б) Володимирко в) Данило г) Роман

13.Після смерті Романа у 1213 р. Галицько-Волинську державу очолив:

а) Данило б) Василько в) Дмитрій

г) Владислав Кормильчич

14.У ХІІІ ст. найвищого розвитку Галицько-Волинська держава зазнала за часів князювання:

а) Данила б) Дмитрія

в) Владислава г) Василька

Тема: НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ З КІН. ХУІ ДО СЕРЕДИНИ ХУІІ СТ. УКРАЇНА У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХУІІ-ХУІІІ СТ.

План.

1.Виникнення козацтва та Запорозької Січі.

2. Утворення Великого Князівства Литовського. Політика литовців на українських землях.

3.Загарбання України польськими феодалами.

4. Польсько-литовські унії (Люблінська та Берестейська).

5.Повстання К. Косинського та С. Наливайка. Народні рухи 20-х-30-х років ХУП ст. «Ординація» 1638 р.

6.Війна під проводом Б. Хмельницького.

47

Періодизація, основні рушійні сили. Характер та перші битви.

7.Ліквідація польсько-шляхетського режиму. Зборівська угода. Організація держави.

8.Зовнішня політика козацької держави. Договір із Москвою. Березневі статті.

9.Боротьба за збереження незалежності. Поділ України на Правобережну та Лівобережну. Руїна.

10.Лівобережна Україна в складі Російської держави. Гетьманщина. Події Північної війни 1700-1721 рр. На Україні.

11.Початок гайдамацького руху. Виступи 1734 і 1750 років. Коліївщина 1768 року. М. Залізняк та І. Гонта.

1.Виникнення козацтва та Запорозької Січі.

Соціально-політичні передумови виникнення

українського козацтва та Запорозької Січі.
Розкриваючи умови виникнення	українського

козацтва, треба зазначити, що перші документальні згадки відносяться до 1489 року, коли польський хроніст Мартин Бєльський, описуючи похід польського війська проти татар, згадує козаків провідниками, які досконало знають місцевість.

Колискою козацтва стали землі, які відігравали роль буфера між Кримським ханством та володіннями Речі Посполитої.

Головним фактором формування козацтва є посилення соціального й національного гніту в Україні ( див. семінарське заняття по т. 3). То ж в південні степи вирушало дедалі більше селянства й міщанства, що намагалися позбутися гноблення. З східної Галичини, Волині, Західного Поділля, півночі Київщини потік людей спрямовувався на південне Подніпров‘я. Значна частина козацтва колонізувала степові простори за порогами Дніпра.

48

Важливим чинником утворення козацтва було рибальство та полювання. Згодом українські шляхтичі, займаючись скотарством і пасічництвом, почали будувати хутори-зимовники. В зимівниках проживали озброєні козаки-наймити, які охороняли добро багатіїв від татар.

Проте розпорошені на великій території городки-січі з невеликими козацькими гарнізонами не могли стримати натиску кримських орд з півдня та польсько-литовських військ з півночі. Тому в 1556 р. канівський староста Дмитро Вишневецький збудував на острові Хортиці замок, що мав стати форпостом для захисту південних українських земель.

Структура суспільних інституцій Запорозької

Січі.

Запорізька Січ мала своєрідну військово-адміністративну організацію, що увібрала в себе вікові традиції Русі. Просторий майдан, де відбувалися військові ради, півколом оточували січові будівлі: курені, військова канцелярія, пушкарня, церква, житла старшини. Січове товариство поділялося на військові одиниці - курені.

Структура суспільних інституцій була простою. Загальна рада виконувала функції законодавчого органа. Характерною рисою життя Січі була виборність його членів.

До компетенції Ради входили питання оголошення війни, підписання миру, розподіл угідь, видобутків і т.д.

Оточена ворогами Річ Посполита: Крим, Порта, пізніше Росія, Січ могла вижити лише за умови відносної внутрішньої стабільності.

До складу січової старшини входили кошовий отаман, писар (відав канцелярією), осавули (порядкували військами), обозний (опікував артилерію), суддя (суд та судочинство). Військовими клейнодами були бунчук (позолочена чи мідна куля, насаджена на дерев‘яний держак з прикріпленим жмутом кінського волосся) та

49

корогви (прапори різних кольорів із зображенням святих та зброї). Для засвідчення документів виготовлялася печатка.

Соціальний та національний склад козацтва був досить строкатим. Січове козацтво складалося із старшини та голоти, або сіроми. В руках заможного козацтва, з якого обиралося старшина, зосереджувалася не лише влада, а й багатство. Більшість козаків складали українці, але до січового товариства приймали росіян, білорусів, поляків, литовців, молдаван. Єдина умова – вони мали бути православними. Отже, наявність в Січі незалежного самоврядування, участь козаків в радах, вибори старшини, рівні права козаків дають підстави вважати Запорізьку Січ

– "християнською козацькою республікою".

Реєстрове козацтво. Козацько-селянські протипольські війни.

Для приборкання «свавілля і непокори» польський король утворює спеціальний реєстр що залучав козаків до служби королю. 1572 року Сигізмунд ІІ Август видав універсал про формування з навербованих козаків "визначеної пошани". Перша спроба польського уряду підкорити козаків була в 1524 році, коли король Сигізмунд ІІ дозволив навербувати "маленьку пошану" із 2000 козаків для охорони переправ на Дніпрі і захисту кордонів. Але через брак коштів задум не був здійснений.

Реєстр 1572 року складав 300 чоловік. Лише реєстровці охоронялися законом, їм скарбниця платила платню, наділяла маєтками, забезпечувала сукном і провізією. Залишкам козаків загрожувало підданство магнатам і шляхті. Але реєстровці не могли протистояти росту запорожців. Тоді король Стефан Баторій у 1578 році збільшив реєстр до 600 чол. І призначив над ними канівського старосту Михайла Вишневецького.

Відповідно до універсалу Баторія, реєстровці одержали цілий ряд привілеїв: звільнення від податків, окремий суд, дозвіл на торгову діяльність, право власності

50