история украины
.pdfпідкреслюючи жорстокий характер боротьби як з боку гнобителів, так і з боку месників.
До гайдамацьких загонів уходили козаки, селяни, міщани. У своєму розвитку "їх боротьба пройшла ряд етапів, кожен із яких мав певні особливості та специфіку.
Виник гайдамацький рух на початку XVIII ст. на Волині і Західному Поділлі, а з другої чверті XVIII ст. (за іншою думкою з 1712, 1714 рр.) розгорнувся на Київщині і Брацлавщині. Перша відома в історичних джерелах згадка про гайдамаків датована 1714р.
Одна з найбільших хвиль повстань гайдамаків — протягом 1734-I738 рр. — охопила Київщину, Брацлавщину, Поділля, Волинь. Центром боротьби стала Брацлавщина, де півторатисячний і гайдамацький загін очолив сотник надвірних козаків князів Любомирських на ім'я Верлан, якого гайдамаки проголосили козацьким полковником. Серед ватажків повстанських загонів були М.Грива, Г.Медвідь, М.Моторний, Г.Голий, С.Чалий, Писаренко, Жила, Руль, Харко, Іваниця та ін. Гайдамаки звільнили Вінницю, Броди, Жванець, Збараж, узяли в облогу Кам'янець-Подільський, з‘явилися піді Львовом. Лише наприкінці 1738 р. російські та польські війська, підкупивши гайдамацького ватажка запорожця Саву Чалого, після запеклих боїв розбили основні сили повстанців і а примусили частину гайдамацьких загонів відступити у Молдавію, а інших — припинити на деякий час збройну боротьбу.
У 40-х роках XVIII ст. на Правобережжі намітився тимчасовий спад гайдамацького руху. Проте і в цей час загони гайдамаків, які очолювали Г.Голий, І.Вечірка, Р. Чорний, Ф.Таран та ін., діяли у районі Тульчина, Немирова, Звенигородки, Умані, Липовця, Лисянки.
Широка хвиля селянсько-гайдамацьких повстань прокотилася Правобережною Україною у 1750 р. Ватажками повстанських загонів, які діяли з весни 1750 р. на Брацлавщині, Київщині, Поділлі, були: Михайло Сухий,
71
Прокіп Таран, Олекса Письменний, Олекса Лях, Мартин Тесля та ін. Повстанці,
розгромивши польські загони, здобули Умань, Вінницю, Чигирин, Фастів, Трахтемирів. Виступи тривали до зими 1750 р. і були придушені спільними зусиллями польських і російських військ.
Найбільшого розмаху гайдамацький рух набрав у 1768 р. — так шана "Коліївщина" (можливо від слів "кіл", "колоти", "колій"). Безпосереднім приводом до повстання стала поява на І Правобережжі російських військ, які втручалися у польські справи. ( початку під тиском Катерини II королем Польщі було обрано Станіслава Августа Понятовського, а згодом імператриця примусила поляків гарантувати релігійні свободи православним. Виступаючи проти такої політики втручання Росії, частина польської шляхти у лютому 1768 р. в м. Барі на Поділлі (тепер Вінницька обл.) утворила так звану Барську конфедерацію. Між конфедератами і російськими військами, які були вислані в Україну нібито з метою захисту православ'я, почались військові дії, що було сприйнято широкими масами українського селянства як сигнал до повстання. Одним із ідейних натхненників і організаторів повстання став ігумен Мотронинського монастиря Мельхіседек Значко-Яворський, який виступив на захист православ'я.
Навесні 1768 р. в урочищі Холодний Яр поблизу Мотронинського монастиря (під Чигирином) запорозький козак Максим Залізняк зібрав загін повстанців, які обрали його козацьким полковником. У червні гайдамаки вирушили в похід. Дуже швидко повстанський рух охопив Київщину, Брацлавщину, частину Поділля і Волині. Повстанське військо М.Залізняка здобуло Жаботин, Смілу, Черкаси, Богуслав, Канів, Лисянку та інші міста. На початку червня 1768 р. гайдамаки підійшли до Умані, яка належала С.Потоцькому. Полк козаків на чолі з уманським сотником І.Гонтою, який шляхта вислала проти гайдамаків,
72
перейшов на бік повсталих. Після здобуття міста 9-Ю червня в Умані було скликано раду, яка обрала М.Залізняка гетьманом і князем смілянським, а І.Гонту — полковником і князем уманським. У визволених місцевостях уводилися козацькі порядки.
Взяття Умані було кульмінаційним пунктом повстання 1768 р. і гайдамацького руху взагалі. У червнілипні 1768 р. на Правобережжі діяло близько ЗО загонів на чолі з гайдамацькими ватажками Микитою Швачкою, Андрієм Журбою, Семеном Неживим, Іваном Бондаренком та ін.
Охопивши Київщину й Брацлавщину, повстання стало поширюватися на Поділля, Східну Галичину і загрожувало перекинутись на власне польські землі, а також Лівобережжя, в Новоросійську губернію і на Запоріжжя. Це викликало занепокоєння як польського, так і російського урядів. До того ж назрівала війна з Туреччиною, і російське командування побоювалось за свій тил.
За таких обставин російський і польський уряди вирішили спільними силами вести боротьбу проти повстанців. Каральні дії проти гайдамаків розпочалися у другій полошиш червня 1768 р. 27 червня загін донських козаків під Уманню обманом оточив повстанський табір, захопив у полон ватажків, а їхні загони роззброїв. Решту гайдамацьких груп було розбито в боях. Остаточно повстання придушили тільки в квітні-травні 1769 р.
Полонених гайдамаків — російських підданих (серед них і Залізняка як запорожця) було привезено на суд до Києва, де вони зазнали жорстоких покарань, а потім були заслані до Сибіру
Гайдамаків — польських підданих — судив польський суд. Шляхетські суди виносили найжорстокіші вироки повстанцям: гайдамаків тисячами вішали, відтинали їм голови, садили на палі. Найбільше українців було страчено у містечку Кодні поблизу Житомира (близько 3
73
тис. чол.) і в с. Сербах недалеко від Могилева-Подільського (близько 2 тис.чол.). Виданий польському уряду був й Іван Гонта, страта якого за вироком суду мала тривати 14 днів (І. Ґонту страчено в с. Серби).
Так польська шляхта спільно з російським царизмом розправилася з великим народним повстанням українців — Коліївщиною, оспіваним Т.Шевченком у поемі "Гайдамаки". Коліївщина була останнім великим повстанням на Правобережжі.
Незважаючи на поразку, гайдамацький рух мав значний вплив на утвердження волелюбних традицій українського народу, піднесення антифеодальної боротьби, він стримував посилення соціального й національного гноблення, завдав відчутного удару феодальнокріпосницькій системі.
У першій половині XVIII ст. посилилась боротьба проти польської шляхти і на західноукраїнських землях, де особливо широкого розмаху набув рух опришків, зокрема на Покутті (в Прикарпатті), на Північній Буковині. Назва "опришки", як гадають учені, походить від латинського слова "оргеаЬог" (нищівник, утискувач) і пов'язана з тим, що вони винищували й утискали шляхту, орендарів, католицьких та уніатських священиків. Уперше опришків галицького походження згадує документ 1529 р. Звичайно опришки, так само, як і гайдамаки, починали свої дії навесні і продовжували їх до осені. Виступали вони невеликими загонами, застосовуючи партизанську тактику несподіваних нападів. До боїв із регулярним військом опришки не ув'язувались.
На чолі опришків на Прикарпатті у 1738-1745 рр. став Олекса Довбуш. Загони опришків виступали як народні месники — нападали на панські маєтки, громили їх, роздавали панське майно селянам. Після загибелі Олекси Довбуша 24 серпня 1745 р. рух опришків продовжувався на чолі з його послідовниками Василем Баюраком (1744-1754),
74
Іваном Бойчуком (1755-1759). Добре знання місцевості та підтримка місцевим населенням ускладнювали переслідування опришків польськими феодалами. Лише після приєднання Галичини до Австрійської імперії цей рух став поступово згасати. Останнім ватажком опришків був М.Драгирук (Бордюк), прилюдно страчений у 1778 р. у Коломиї.
На ситуацію в Лівобережній Україні важливий вплив мала селянська війна 1773-1775 рр. під керівництвом О.Пугачова, в якій брали участь чимало вихідців із України. Окремі полки очолили українські отамани В.Журба, С.Черкашин та інші. На Слобожанщині у цей час діяли повстанські загони під проводом Утвенка та Неустроєва, на Січ для агітації козаків прибули пугачовські полковники Ємельянов і Стодола.
Особливе місце серед народних виступів даного періоду на Лівобережжі займає повстання в селі Турбаях (1789-1793) на Полтавщині. Мешканці цього села були силоміць перетворені з козаків на кріпосних селян і з 1776 р. належали поміщикам Базилевським. Борючись проти покріпачення, турбаївці відмовилися працювати на панщині, перестали коритися поміщикам, створили органи самоврядування. Через складне становище (французька буржуазна революція, війни зі Швецією і Туреччиною) царський уряд намагався покінчити з повстанням без застосування військової сили. Тільки у 1793 р. в Турбаї було введено каральний загін царського війська, який придушив повстання.
Таким чином, посилення феодально-кріпосницької системи, національно-релігійний гніт викликали повстанський рух населення України. Незважаючи на стихійність, неорганізованість, визвольні рухи XVIII ст. розхитували кріпосницький лад, значною мірою впливали на формування передової суспільної думки.
75
Питання для самоконтролю.
1.Охарактеризуйте причини піднесення Великого князівства Литовського в XIII-XIV ст.
2.Дайте характеристику політики литовців в Україні.
3.Які зміни відбулися в соціальному устрої в Україні за польську добу?
4.Охарактеризуйте зміни в соціальному стані українського суспільства XV-XVI ст.
5.Дайте характеристику змістам польсько-литовських
уній.
6.Виділіть основні аспекти українсько - кримських відносин XIII-XV століття.
7.Назвіть головні причини визвольної війни 1648-1654
рр.
8.Дайте коротку характеристику кожного з етапів.
9.Який характер носила визвольна війна 1648-1654 рр.
10.Історична оцінка «Березневих статей».
11.Охарактеризуйте Гадяцький і Переяславський договори.
12.Про що свідчать зміни в соціально-економічному розвитку й адміністративному устрої Малоросії.
13.Назвіть головні причини ліквідації гетьманщини і Запорізької Січі.
Теми рефератів та фіксованих виступів:
1.Роль братств в розвитку української культури в
2.Україні ХІІІ - ХVІ ст.
3.Культура та освіта.
4.Полтавська битва.
5.І.Мазепа: герой чи зрадник?
6.Козацька символіка.
Тестовий контроль:
Кревську унію між Литвою і Польщею укладено в:
а) 1385р.;
76
б) 1413р.; в) 1569р.; г) 1362р.
Річ Посполиту було утворено: а) у Крево в 1385р.; б) у Вільно в 1401р.; в) у Любліні 1569 р.; г) у Бересті в 1569р.
Люблінська унія між королівством Польським та Великим князівством Литовським була укладена:
а) І липня 1513 р.;
б) 1 липня 1569 р.; в) 1 липня 1586 р.;
г) 1 липня 1596 р.
Прийняття Берестейської церковної унії :
а)1659 р.; б)1596 р.; в) 1648 р.; г) 1569 р.
Багатогалузеве господарство, яке ґрунтувалося на дармовій праці кріпаків і було поширене в Україні після Люблінської унії 1569 р.:
а) фільварок; б) магістрат; в) хутір; г) зимівник.
Укажіть державу, у складі якої до середини XVI ст. перебували Волинь, Підляшшя, Київщина, Східне Поділля:
а) Велике князівство Литовське; б) Угорське королівство; в) Польське королівство; г) Молдавське князівство.
Литовську добу в Україні розпочав Любарт:
а) 1340 р. б) 1362 р.
77
в) 1450 р. г) 1505 р.
Перша згадка про українських козаків датується:
а) 1489 р. б) 1505 р. в) 1551 р. г) 1612 р.
Реєстрове козацтво утворене;
а) 1462 р.; б) 1551 р.; в) 1572 р.; г) 1648 р.
Верховна влада на Січі належала: а) отаману; б) козацькій раді; в) старшині;
г) військовому судді.
Повстання Северина Наливайка відбулося:
а) 1453 -1456 рр. б) 1569 – 1571 рр. в) 1594 – 1596 рр. г) 1616 – 1618 рр.
Зборівську угоду укладено:
а) 1592 р. б) 1612 р. в) 1625 р. г) 1649 р.
Переяславську угоду було укладено:
а) 1516 р. б)1595 р. в) 1651 р. г) 1654 р.
І.Виговський прагнув бачити Україну в складі: а) Росії; б) Польщі;
78
в) Швеції.
г) Угорщини Гадяцький трактат підписано:
а) 1596 р. б) 1648 р. в) 1658 р. г) 1773 р.
Північна війна тривала:
а) 1700 – 1709 рр. б) 1700 – 1721 рр. в) 17011709 рр. г) 1709-1710 рр.
«Березневі статті» ухвалені:
а) 1654 р. б) 1709 р. в) 1722 р. г) 1812 р.
. Полтавська битва відбулася: а) липень 1710 р.
б) травень 1709 р. в) червень 1709 р. г) лютий 1709 р.
Повстання під проводом Кшиштофа Косинського відбулося:
а) 1591-1593 рр. б) 15961598 рр. в) 16161618 р.
г) 17091921 рр.
Запорозьку Січ ліквідовано:
а) 1656 р. б) 1696 р. в) 1721 р. г) 1775 р.
Хотинська війна під проводом П.Сагайдачного:
а) 1621 р.
79
б) 1645 р. в) 1719 р. г) 1801р.
Запорозька Січ була заснована: а) Іваном Підковою; б) Предславом Лянцкоронським;
в) Дмитром Вишневецьким; г) Петром Могилою. Запорозьку Січ утворено:
а) 1491-1505 рр. б) 1510-1535 рр. в) 1520 – 1548 рр. г) 1550 – 1556 рр.
В ході Визвольної війни 1648-1654 рр. Українська держава організована внаслідок укладення:
а) Переяславських статей; б) Білоцерківської угоди; в) Зборівського договору; г) Віленського договору.
Гетьманщину ліквідовано:
а) 1654 р. б) 1709 р. в) 1753 р. г) 1764 р.
Віленську угоду 1656 р. укладено між: а) Україною та Росією; б) Україною та Річчю Посполитою;
в) Росією та Річчю Посполитою; г) Росією та Туреччиною.
Заможних козаків на Січі називали: а) гуру; б) голота;
в) зимовники; г) дуки.
Андрусівське перемир‘я укладене:
80