Історія української культури 1модуль
.pdfТаким чином, можна стверджувати, що утворення ГалицькоВолинської держави стало визначною історичною подією. Її існування засвідчило продовження державницького життя на наших землях, не дозволило асимілювати населення регіону, яке впродовж віків пам'ятало про своє минуле і з кожним періодом прагнуло відродження власної держави.
2.Церковні установи в культурному житті ГалицькоВолинської землі. Літописання та книгописні майстерні в Галицькій землі.
Укультурному житті Галицько-Волинської землі, як і всюди у той час, велику роль відігравали церковні установи — монастирі, єпископії, парафії. Про існу¬вання шкіл на Волині можна зробити висновок з житія іконописця Петра, згодом митрополита, воли-нянина родом. Його, коли досяг семи років „віддали батьки книг учитись". Освічені люди, знавці інозем¬них мов працювали в князівських і єпископських
канцеляріях. Вони готували тексти грамот, вели ди¬пломатичне листування. Збереглись, зокрема латиномовні грамоти галицьковолинських князів і скріплений печаткою лист ради м. Володимира раді м. Штральзунда (Німеччина) з вимогою повернути володимирським купцям сукно з розбитого корабля. У Галицькій області створена найдавніша східно¬слов'янська редакція тексту Нового Заповіту, яка помітно відрізняється від першої редакції, запозиче¬ної від південних слов'ян. Ряд давніх пам'яток (Христинопольський апостол XII ст., Бучацьке євангеліє ХІІ-ХІІІ ст. та інші) збереглись у монастирі південноволинського села Городище (поблизу сучас¬ного Червонограда), що був в ХІІІ-ХІУ ст. великим культурним центром. В Холмі за Льва Даниловича переписано два Євангелія, в яких типово народні ук¬раїнські мовні риси чітко проступають крізь церковнослов'янську основу тексту літургійних книг.
Велика книгописна майстерня була при дворі кня¬зя Володимира Васильковича. Він „був книжник і філософ, якого не було у всій землі, і опісля нього не буде". Як розповідає
151
літопис, князь зробив щедрі по¬жертви церквам у своїх містах (Володимир, Бересття, Більськ, Кам'янець, Любомль) і єпископським ка¬федрам інших князівств — Луцькій, Перемишль¬ській, Чернігівській. Серед дарів літописець описує 36 книг. Шкіряна оправа найдорожчих книг оздоб¬лювалась золототканими тканинами (оловір), металевими накладками із зображенням в техніці пе-регородчатої емалі (фініптом). Всі ці розкішні оправи виготовлялись місцевими ремісниками. Деякі книги прикрашались чудовими мініатюрами.
Літописання в Галицькій землі з'явилось рано. „Повість про осліплення Василька", яка ввійшла в „Повість временних літ", — винятково таланови¬тий твір. Простота і безпосередність викладу вміло поєднується з реалістичними штрихами.
Першу (життєпис Данила Галицького) написано високоосвіченим книжником у Холмі, в основному з метою звеличення політики Данила — спадкоємця і продовжувача справи давніх володарів Києва. Він — „князь добрий, хоробрий і мудрий", його славу можна зрівняти лише зі славою Святослава Ігореви-ча та святого Володимира Великого. На повний голос звучить у літописі патріотичний заклик: „Краще на своїй землі кістками лягти, ніж на чужій славним бути".
Волинська частина літопису починається 1261 роком. В основі вона писалася при дворі воло-димирського князя Володимира Васильковича в останні роки його життя. Можливе місце перебування літописця — містечко Любомль, де любив бу¬вати володимирський князь. З приводу смерті князя в текст включено написану іншою особою похвалу Во¬лодимирові, значна частина якої — переробка „Слова о законі і благодаті" митрополита київського їларіона. Якщо холмський літописець писав з точки зору вірних князю бояр, то волинський більше враховує опору князівської влади і на „простих людей" — „містичів", селян. Описуючи подвиг одного з воїнів, автор літо¬пису підкреслює, що то був „не боярин, ані знатного роду, а простий муж". Відзначено, що Володимир Ва-силькович „світився правдолюбством" також і „щодо простих людей", те саме повторено і про Мстисла¬ва Даниловича. У мові
152
волинського літописця порівняно багато елементів, які ставали характерни¬ми для тодішньої української народно-розмовної мови.
У літописі згадані і частково переказані окремі „слави" — величальні пісні, з якими мають спільність обрядово-величальні колядки, що становлять один з найдавніших пластів української народно-поетичної творчості. Напевне подібні пісні співав славетний перемишльський співець Митуса, покараний за непокору князю.
3. Галицька архітектурна школа.
Яскравий вияв високого рівня культури — архітектура краю. Будували переважно з дерева, кам'яними спершу були лише храми, рідше князівські палати. Збережений (в реконструкції) володимирський Успенський собор, будівництво якого було завершене 1160 р., повторює план Успенського собору Києво-Печерської лаври. У містах Галичини — Перемишлі, Звенигороді, Василеві, Галичі започат¬ковано білокам'яне будівництво церков. У одному лише Галичі відомо розташування не менше мурованих монументальних споруд, однак лише частина їх вивчена археологами. Спорудження найбільшого в Галичині храму — Успенського собору пов'язують із створенням тут єпископії в 1157 р. Це — яскравий зразок галицької архітектури. Про чудові храми Данила Галицького в Холмі ми знаємо з літописної розповіді. Особливою красою відзначалась церква Івана. Різьба на них настільки вразила літо¬писця, що він повідомив ім'я скульптора — „хитреця" Авдія. На головних дверях „був зроблений Спас, а на північних святий Іван, так що всі, хто дивився, ди¬вувалися..." За князя Василька і його сина Володимира Васильковича працював видатний
спеціаліст в галузі містобудування „муж хитр" Олекса, який спорудив низку дерев'яних міських фортифікацій. Яскравим виявом майстерності галицьких будівничих була п'ятиповерхова дерев'яна наскельна фортеця ІХ-ХІУ ст.Тустань поблизу села Уріч у Карпатах.
153
4. Іконописні традиції Галицько-Волинської землі.
Місцевий іконопис розвивався в Галицьке-Волинській землі під впливом київського. З робіт художників високого професійного рівня збереглась ікона богоматері-Одигітрії кінця ХІІІ-ХІУ ст. з Покровської церкви м. Луцька (нині у Київському державному музеї українського мистецтва). Галиць¬ке образотворче мистецтво гідно представляє відома ікона святого Юрія-змієборця на чорному коні (зберігається у Львівському державному музеї українського мистецтва). Ряд українських ікон залишаються в руслі художніх традицій Галицько-Волинської землі, їм, попри індивідуальні манери окремих майстрів, властиві лаконізм і цілісність композиції, стриманість колориту і одночасно вміння користуватись контрастами барв, емоційна насиченість образу-символа. Ці особливості, органічно зливаючись в ході подальшого розвитку з новими рисами, стали в майбутньому одним з компонентів національної своєрідності українського образотворчого мистецтва. Також у багатьох творах народного декоративного мистецтва Західної України (килими, вишивки, писанки) справедливо вбачають використання і дальший розвиток мотивів, які існували ще в середньовіччі.
Теми доповідей, рефератів і фіксованих виступів:
1.Роль Данила Галицького в культурному піднесені князівства.
2.Галицько-Волинський літопис.
3.Синтез в культурі Галицько-Волинської доби слов’янської спадщини і культурних зв’язків з Візантією, Західною і Центральної Європи та країн Сходу.
Література
Бичко А. К., Бичко Б.І. Бондар Н.О. Теорія та історія світової та вітчизняної культури: курс лекцій / Навч. посібник.- К.: Либідь, 1993
Бокань В. Культурологія: Навч. посібник /За ред. В.М. Пічі.- Львів, 2003
154
Грищенко В.А. Історія світової та української культури.- К, 2002
Історія світової та української культури: Підручник для вищих закладів освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний та ін..- К.: Літера ЛТД, 2005
Історія української культури. – К.: Наук.
Думка,2003.
Історія української та зарубіжної культури: навчальний посібник / За ред.. М. Заковича. – К.,2003. – Т. 1- 3
Попович М. Нарис історії культури України. –
К,1998.
Змістовний модуль № 2. Культура України кінця ХІVпочатку ХХІ
століття.
Тема № 7.
Культура України ХІV – першої половини ХVІІ ст.
Теми доповідей, рефератів і фіксованих виступів:
1.Зародження книгодрукування в Європі.
2.Розвиток української мови як важливий чинник поступу національної культури.
3.Усна народна творчість.
4.Початок українського книгодрукування.
Література
Бичко А. К., Бичко Б.І. Бондар Н.О. Теорія та історія світової та вітчизняної культури: курс лекцій / Навч. посібник.- К.: Либідь, 1993
Бокань В. Культурологія: Навч. посібник /За ред. В.М. Пічі.- Львів, 2003
Грищенко В.А. Історія світової та української культури.-
К, 2002
155
Історія світової та української культури: Підручник для вищих закладів освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний та ін..- К.: Літера ЛТД, 2005
Історія української культури. – К.: Наук. Думка,2003.
Історія української та зарубіжної культури: навчальний посібник / За ред.. М. Заковича. – К.,2003. – Т. 1-3
Попович М. Нарис історії культури України. – К,1998.
Теорія та історія світової і вітчизняної культури / Бичко А.К. та ін. — К.: Либідь, 1992. — 392с.
Шевченко І. Україна між Сходом і Заходом. Нариси з історії культури до початку XVIII століття. — Львів, 2001. — 250с.
Тема № 8.
Культура України другої половини ХVІІ - ХVІІІ ст..
Теми доповідей, рефератів і фіксованих виступів:
1.Внесок у розвиток української культури гетьмана Івана Мазепи.
2.Православ’я і козацтво.
3.Творчість іконописців Івана Рутковича та Йова Кондзелевича.
Література
Антонович В. Про козацькі часи на Україні. — К., 1991.
—212
Білецький П.О. Українське мистецтво другої половини XVII-
XVIII століть. — К., 1981.
Бичко А. К., Бичко Б.І. Бондар Н.О. Теорія та історія світової та вітчизняної культури: курс лекцій / Навч. посібник.- К.: Либідь, 1993
Бокань В. Культурологія: Навч. посібник /За ред. В.М. Пічі.- Львів, 2003
Грищенко В.А. Історія світової та української культури.-
К, 2002
156
Історія світової та української культури: Підручник для вищих закладів освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний та ін..- К.: Літера ЛТД, 2005
Історія української культури. – К.: Наук. Думка,2003.
Історія української та зарубіжної культури: навчальний посібник / За ред.. М. Заковича. – К.,2003. – Т. 1-3
Попович М. Нарис історії культури України. – К,1998.
Чижевський Дм. Нариси з історії філософії на Україні. — К.:
Орій, 1992. — 230с.
Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. — Т.1-3 — К.,
1990-1991.
Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-XVII ст. — К.: Критика, 2002. — 416с.
Тема № 9.
Українське національно-культурне відродження (кінець ХVІІІ – поч. ХХ ст.).
Теми доповідей, рефератів і фіксованих виступів:
1.Культура доби Українського Січового Стрілецтва.
2.Перспективи розвитку освіти, науки та мистецтва в умовах проголошення ЗУНР та УНР.
3.«Енеїда» І. Котляревського – початок українського відродження.
4.Роль Київської громади у культуротворчих процесах.
5.Вплав європейської культури на літературу, архітектуру та образотворче мистецтво краю.
Література
Бичко А. К., Бичко Б.І. Бондар Н.О. Теорія та історія світової та вітчизняної культури: курс лекцій / Навч. посібник.- К.: Либідь, 1993
Бокань В. Культурологія: Навч. посібник /За ред. В.М. Пічі.- Львів, 2003
Грищенко В.А. Історія світової та української культури.-
К, 2002
157
Історія світової та української культури: Підручник для вищих закладів освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний та ін..- К.: Літера ЛТД, 2005
Історія української культури. – К.: Наук. Думка,2003.
Історія української та зарубіжної культури: навчальний посібник / За ред.. М. Заковича. – К.,2003. – Т. 1-3
Попович М. Нарис історії культури України. – К,1998. Українські поети-романтики 20-40 рр. XIX ст. — К., 1968.
Тема № 10.
Культура України ХХ – ХХІ століття.
Теми доповідей, рефератів і фіксованих виступів:
1.Соцреалізм в українському мистецтві.
2.Освіта, література, театр, кінематограф, документальні ЗМІ за умов зросіщення української культури.
3.Театр і українське кіномистецтво.
4.Культурно-освітні товариства.
Література
Бичко А. К., Бичко Б.І. Бондар Н.О. Теорія та історія світової та вітчизняної культури: курс лекцій / Навч. посібник.- К.: Либідь, 1993
Бокань В. Культурологія: Навч. посібник /За ред. В.М. Пічі.- Львів, 2003
Грищенко В.А. Історія світової та української культури.-
К, 2002
Історія світової та української культури: Підручник для вищих закладів освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний та ін..- К.: Літера ЛТД, 2005
Історія української культури. – К.: Наук. Думка,2003.
Історія української та зарубіжної культури: навчальний посібник / За ред.. М. Заковича. – К.,2003. – Т. 1-3
Попович М. Нарис історії культури України. – К,1998.
Онищенко О. Міфотворчість і художня спадщина О.Довженко // Етика, естетика і теорія культури. — вип.. 37. — К., 1992. —
С.85-92
158
Попович М.В. Нарис історії культури України. — К.: АртЕл,
1998. — 728 с.
Тема № 11.
Внесок видатних українських мислителів у розвиток національної культури.
Теми доповідей, рефератів і фіксованих виступів:
1.Найяскравіші представники педагогічної школи (Г. Ващенко, М. Галущинський, С. Русова, В. Сухомлинський).
2.Основні представники української правознавчої школи.
3.Найвидатніші медики – українознавці (М. Думка, С. Окуневський).
4.Найвидатніші представники історичних шкіл (В. Антонович, М. Драгоманов, М. Костомаров, М. Грушевський, М. Аркас, О. Субтельний, С. Томашівський), їх внесок у новітню історичну науку.
Література
Бичко А. К., Бичко Б.І. Бондар Н.О. Теорія та історія світової та вітчизняної культури: курс лекцій / Навч. посібник.- К.: Либідь, 1993
Бокань В. Культурологія: Навч. посібник /За ред. В.М. Пічі.- Львів, 2003
Грищенко В.А. Історія світової та української культури.-
К, 2002
Історія світової та української культури: Підручник для вищих закладів освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний та ін..- К.: Літера ЛТД, 2005
Історія української культури. – К.: Наук. Думка,2003.
Історія української та зарубіжної культури: навчальний посібник / За ред.. М. Заковича. – К.,2003. – Т. 1-3
Попович М. Нарис історії культури України. – К,1998.
159
160