Постнатальний ріст черепа та щелеп
Оскільки ортодонтичне лікування здебільшого випадків проводиться у віці від 7 до 15 років, тобто у період підвищеного росту дитини, знання механізмів та термінів росту лицевого кістяка має велике значення для планування ортодонтичних втручань.
Кістки лицевого черепа, які розвиваються на основі хряща, переважно розташовані біля основи черепа і ростуть найбільш активно. Кістки, що розвиваються на основі мембрани (це кістки склепіння черепа та обличчя) ростуть повільніше. Як наслідок цього, обличчя новонародженої дитини здається маленьким у порівнянні з власне нейрокраніумом (мозковим відділом черепа). Збільшення вертикальних розмірів лицевого черепа відбувається за рахунок росту верхньої та нижньої щелеп. Ці кістки відносно малі після народження дитини.
Вважають, що ріст нижньої щелепи триває в середньому на 2 роки більше, ніж ріст верхньої. Ця різниця може бути дуже важливою для планування ортодонтичного лікування зубощелепних аномалій.
Існують 3 основні механізми росту кісток, кожний із яких відіграє свою роль у рості черепа та щелеп:
1 - ріст хрящів за рахунок поділу клітин із подальшим перетворенням у кісткову тканину шляхом осифікації;
2- ріст у ділянках швів;
3- періта ендоосальний ріст і апозиція кістки під періостальною мембраною (окістям) та на поверхні губчастих просторів кісток.
Узбільшенні розмірів краніального базису мають місце всі три механізми росту. Ріст кісток склепіння черепа відбувається у ділянці швів і за рахунок періта ендоосального росту.
Ріст кісток лицевого скелета відбувається таким чином:
1.Носова частина лицевого скелета розвивається вперед за рахунок росту хрящів носової перегородки.
2.Унаслідок росту піднебінного серединного шва на верхній щелепі та у ретрофаціальній ділянці відбувається ріст верхньої щелепи.
3.За рахунок періта ендоосального росту верхньої та нижньої щелеп.
4.За рахунок росту хряща у ділянці симфізу та в ділянці суглобних голівок
відбувається ріст нижньої щелепи.
Рис. 47. Пропорції тіла та голови у дітей різного віку: 1 - 2- місячний ембріон , 2-5- місячний ембріон, 3 - новонароджений, 4 - дворічна дитина, 5 - шестирічна дитина, 6 - дитина 12 років.
Темпи росту в новонародженої дитини відрізняються від таких у дорослої людини таким: голова росте повільніше,
ніж тулуб; ріст черепа повільніший, ніж обличчя; ріст черепа найбільш інтенсивний на 1 році життя, загальний ріст тіла нерівномірний.
Розміри голови новонародженого складають 1/4 довжини його тіла, а у 2 роки - 1/5, у 6 років - 1/6, у 12 - 1/7 і у дорослої людини -1/8 довжини тіла (рис. 47).
Мозкова частина черепа збільшується значно менше, ніж лицева. Об'єм лицевого
відділу, який протягом першого року життя складав 13 % від об'єму мозкового, у 8 років збільшуються до 18,3 %, у 12 років - до 20,4 %, а у дорослої людини в середньому сягає 40 %. У міру розвитку під впливом функціонального на вантаження жувальних м'язів та щелеп збільшується їхній об'єм та розміри відносно розмірів інших частин обличчя. Таким чином, від моменту народження до закінчення росту розміри мозкового черепа збільшуються у середньому в 1,5-1,7 рази, а лицевого - у 2,5-3 рази.
Найбільш суттєво лицевий відділ черепа росте у період від народження до 6 місяців, від 3 до 4 років, від 7 до 11 років, та від 16 до 18 років. У ці періоди обличчя збільшується особливо значно (рис. 48).
Рис. 48. Порівняння розмірів черепів дорослого та дитини.
Ріст лицевих кісток та остаточне формування рис обличчя завершуються до 20-23 років у чоловіків та до 16-18 років у жінок.
У перші місяці дитина живиться тільки молоком матері. У міру подорослішання дитині дають підгодовування, а далі починається вживання їжі більш твердої консистенції, що потребує пережовування. З'являється важливий новий фактор - починається процес прорізування зубів. Крім того, дитина починає опановувати мовою. Відповідно до цих нових функцій порожнини рота відбуваються великі зміни у будові жувального апарату взагалі і щелепних кісток зокрема.
Функціональне навантаження під час акту смоктання сприяє більш інтенсивному росту нижньої щелепи. Тому фізіологічна малеча ретрогенія у віці 6-8 місяців переходить у нормальне співвідношення щелеп. Це також пов'язане з тим, що нижні різці прорізуються раніше й альвеолярний відросток у цій ділянці росте інтенсивніше.
Нижня щелепа новонародженого має більш різко виражений альвеолярний відросток, базальна частина її розвинена слабше.
Рис. 49. Нижня щелепа дітей різного віку (вигляд збоку): - новонародженого, б - трирічної дитини, в - шестирічної.
З віком потовщується базальна частина нижньої щелепи, більшого розвитку набуває альвеолярний відросток.
Висота альвеолярного відростка у новонародженого сягає 8,5 мм, а у дорослого -11,5 мм. Висота основи тіла у новонародженого - 3-4 мм, а у дорослого - 18 мм. Таким чином
альвеолярний відросток у новонародженого становить собою основну частину нижньої щелепи. Це пояснюється насамперед тим, що в альвеолярному відростку закладені зачатки зубів.
Починається викривлення нижньощелепного каналу. Росте висхідна гілка нижньої щелепи, яка майже не виражена у новонародженого. Суглобний відросток піднімається над рівнем альвеолярного відростка. Кут нижньої щелепи за А.І. Дойниковим (1967) дорівнює у середньому 139°. До кінця першого року обидві половини нижньої щелепи зростаються і нижня щелепа перетворюється у непарну кістку. Змінюється також і рельєф та архітектура нижньої щелепи. Ці зміни відбуваються внаслідок безперервного виникнення або чергування процесів апозиції і резорбції кісткової тканини.
Нижня щелепа росте у трьох напрямках: у довжину, товщину або ширину і висоту. У довжину ростуть, головним чином, задні відділи нижньої щелепи, передні відділи збільшуються менше (рис. 49).
Підборідний отвір у новонародженого міститься під коренями перших тимчасових молярів, а у дорослого - під коренем першого премоляра, тобто у тому ж самому місці, що й у новонародженого. Зате задні відділи, які під час розвитку зубів зазнають постійного подразнення та тиску з боку закладених у цій ділянці зачатків молярів, увесь час змінюються у розмірах - ростуть у довжину.
Уновонародженого відстань від альвеоли другого тимчасового моляра до перпендикуляра, проведеного від щелепного кута, дорівнює 10 мм, у дворічної дитини - 20 мм. Ділянка альвеол фронтальних зубів у новонародженого сягає 13 мм, а у дорослого - 18 мм; ділянка тимчасових молярів та премолярів - відповідно 17 і 14 мм.
Ріст у товщину полягає у наростанні кісткової тканини в ділянці альвеолярного відростка і базальної частини із зовнішнього та внутрішнього боків. Особливо потовщуються бічні відділи щелепи у ділянці майбутніх молярів, де поступово утворюються зовнішні та внутрішні косі лінії.
Ріст у висоту особливо виражений у верхній частині щелепи, яка відповідає альвеолярному відростку, і повільніше - у ділянці базальної частини.
Базальна частина виконує опорну функцію для жувальних м'язів, м'язів язика та шиї, які діють під час акту жування, ковтання, звукотворення та дихання. Оскільки ці функції зберігаються до кінця життя людини, то основа нижньої щелепи, тобто базальна частина, яка розташована нижче від нижньощелепного каналу, росте повільно і поступово. Альвеолярні ж відростки пов'язані із прорізуванням зубів, а оскільки цей процес відбувається тільки у дитячому віці, то нижня щелепа в ділянці альвеолярного відростка росте швидко і досягає найбільшого розвитку в 16-18 років життя.
Ті ж самі зміни, але виражені меншою мірою, спостерігаються і на верхній щелепі. Верхня щелепа розвивається відповідно до розвитку зубощелепної системи і гайморової порожнини і залежно від цього безперервно змінює свою форму і внутрішню структуру.
Луночки зубів стають глибшими і набувають вертикального напрямку, що зумовлює ріст альвеолярного відростка. Збільшується базальна частина верхньої щелепи. Гайморова порожнина стає глибша і ширша.
Найбільший ріст верхньої щелепи у сагітальному напрямку відбувається у дистальних напрямках - у ділянці з'єднання з кістками основи черепа.
Ріст у висоту залежить, головним чином, від росту гайморової порожнини та альвеолярного відростка, а ріст у товщину і довжину стимулюється переважно процесом розвитку зубів. У довжину верхня щелепа після народження росте швидше, ніж у ширину.
Уцьому можна переконатися, порівнюючи верхні щелепи у новонародженого та у дитини 1- річного віку. У новонародженого довжина дорівнює 25, а ширина - 33 мм, а у дитини 1- річного віку - відповідно 41 і 38 мм. Ці дані свідчать про те, що верхня щелепа з широкої та короткої стає поступово вузькою та довгою.
Увисоту верхня щелепа росте перші місяці, головним чином, унаслідок збільшення альвеолярного відростка, а не базальної частини. Це пояснюється розвитком зубів і
гайморової порожнини. У новонародженого ікла і моляри розташовані високо, майже під самою орбітою. У міру розвитку гайморової порожнини альвеоли зубів відокремлюються від дна орбіти. Гайморова порожнина росте переважно в латеральному напрямку.
До 2 років об'єм її дорівнює 1,5 см3 , а задні відділи доходять до рівня canalis infraorbitalis, a до 6 років її об'єм дорівнює 2,5 см3 і вона розташована вже
латерально від canalis infraorbitalis (рис. 50).
Рис. 50. Верхня щелепа чотирирічної дитини та дорослого.
У довжину верхня щелепа росте також, головним чином, у ділянці задніх відділів щелепи. Так, ділянка фронтальних зубів верхньої щелепи у новонародженого дорівнює 15,5 мм , а у дорослого -2l мм, ділянка тимчасових молярів або премолярів - відповідно 15 мм і 12 мм.