Оформлення списку використаних джерел та літератури

Відомості про джерела і літературу, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Приклади оформлення бібліографічного опису подано у додатку В. Складання списку повинно йти в алфавітному порядку. У випадку, коли в роботі використовується кілька робіт одного автора, враховується принцип хронології, тобто за роком видавництва.

Якщо у списку є скорочення – перед списком літератури на окремому аркуші друкується список скорочень. Виділення групи періодичних видань робиться у випадку використання в роботі в якості джерел газет та журналів.

Місце видань, за виключенням наступних столиць держав пишуться повністю: Запоріжжя, Донецьк, Львів, Відень тощо. Виключення: К. (Київ), М. (Москва), Л. або СПб. (Ленінград, або Санкт-Петербург), N.Y. (Нью-Йорк), L. (Лондон), Р. (Париж).

Порядок розміщення джерел та літератури:

Джерела

1.

2.

Монографії та статті

3.

4.

5.

Періодичні видання

6.

Довідкові видання

7.

Додатки

Додатки оформляють як продовження роботи на наступних її сторінках і розміщують їх у порядку появи в тексті роботи.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток __” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д.

Оцінка курсової роботи

Як форма самостійної роботи курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час вивчення конкретної навчальної дисципліни і має навчально-дослідницький, творчий характер.

Студентам надається право вільного вибору теми роботи із запропонованого кафедрою переліку. Студенти можуть пропонувати свої теми.

Курсова робота – це диференційований залік. Оцінка за неї виставляється на основі тексту, що представляється науковому керівнику, та захисту курсової роботи.

Захист курсових робіт проводиться перед комісією у складі двох-трьох викладачів кафедри за участю керівника курсової роботи.

Оцінка роботи визначається за такими основними критеріями:

– курсова робота, яка відповідає всім вимогам і за умов, що під час захисту студент проявив вміння доповісти суть свого дослідження, вірно відповів на запитання комісії, показав здатність відстоювати свою позицію, проводити наукову дискусію і визначити свої недоліки та помилки, оцінюється на “відмінно”;

– несуттєві відхилення від вимог до курсової роботи, які не знижують її загальної оцінки як закінченого самостійного дослідження (окремі неточності, мовні та стилістичні огріхи тощо), дозволяють при відповідному захисті виставляти “добре”;

– курсова робота, у якій проблема у цілому розглянута, але автор не врахував деякі обов’язкові вимоги, не розкрив до кінця поставленої мети і завдань, оцінюється на “задовільно”;

– робота, яка не відповідає вимогам і не пройшла захисту, отримує оцінку “незадовільно”.