3. Рівні, форми об’єкти і суб’єкти мев

 

Рівні МЕВ розглядаються і за степенем розвитку стосунків між суб’єктами МЕВ, за ступенем тривалості дії угод і перепле­теності економік:

 Міжнародні економічні контакти — найпростіші, одини­чні, випадкові економічні зв’язки, що мають епізодичний харак­тер і регулюються разовими угодами.

 Міжнародна економічна взаємодія — це добре відпрацьо­вані стійкі економічні зв’язки між суб’єктами МЕВ, які базують­ся на міжнародних економічних угодах і договорах, заключних на доволі тривалий час.

 Міжнародне економічне співробітництво — це міцні й тривалі зв’язки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в дов­гострокових економічних договорах і угодах.

 Міжнародна економічна інтеграція — це вищий рівень роз­витку МЕВ, який характеризується взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взає­мних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.

Об’єкти міжнародних економічних відносин — це те, на що спрямована господарська діяльність суб’єктів світового госпо­дарства (предмет їх господарської діяльності):

• експорт (імпорт) товарів;

• експорт (імпорт) послуг;

• здійснення господарської діяльності за кордоном;

• міжнародна спеціалізація виробництва;

• міжнародна кооперація виробництва;

• фінансові операції;

• науково-технічні зв’язки;

• експорт (імпорт) капіталу;

• спільне підприємництво;

• оренда машин і устаткування;

• зустрічна торгівля;

Фізичні особи — це право- і дієспроможні особи, які у міжна­родних економічних відносинах виступають як окремі індивідуа- ли, тобто діють від власного імені з метою задоволення власних інтересів і не представляють ніяких фірм (комерсанти-індивіду- али, наймані працівники (трудові мігранти), туристи).

Юридичні особи — це організації, фірми, корпорації, котрі за­ймаються зовнішньоекономічною діяльністю й відповідають на­ступним ознакам:

• постійність існування, незалежно від окремих елементів, осіб, які входять до їхнього складу та можуть змінюватися;

• наявність власного майна, відокремленого від майна його учасників;

• наявність права купувати, володіти, користуватися й розпо­ряджатися об’єктами власності;

• наявність права від свого імені бути позивачем і відповіда­чем у суді та арбітражі;

• самостійна майнова відповідальність.

 

Юридичні особи поділяються також за організаційно-право­вим критерієм:

• товариства з необмеженою відповідальністю;

• товариства з обмеженою відповідальністю;

• акціонерні товариства;

• командитні товариства;

• одноосібні підприємства.

Держава — це суверенне утворення, яке володіє верховною владою на своїй території та незалежністю по відношенню до ін­ших держав.

Держави являють собою головних суб’єктів системи світового господарства, а тому їх дії визначально відбивається на функціо­нуванні цієї системи. Створюють поле діяльності для суб’єктів мега- й мікрорівня, укладаючи між собою договори про двосто­роннє чи багатостороннє співробітництво.

Держави регулюють зовнішньоекономічну діяльність своєї країни та діяльність іноземного капіталу на своїй території.

Специфічними суб’єктами МЕВ є:

• багатонаціональні корпорації (міжнародні за капіталом, управ­лінням та сферами діяльності);

• міжнародні спільні підприємства (підприємства, які об’єд­нують різнонаціональних партнерів в інвестуванні, управлінні підприємством, розподілі прибутків та ризиків).

• організація і участь у виставках, ярмарках.

В сучасних умовах головними суб’єктами МЕВ виступають:

• національні господарства;

• регіональні інтеграційні угруповання країн (ЄС, НАФТА та інші);

• транснаціональні корпорації (ТНК);

• міжнародні організації (ООН, МВФ та інші).

 

Усі форми міжнародних економічних відносин взаємопов’яза­ні і взаємозалежні і мають наступні характерні особливості:

• інтенсифікація міграції капіталу в різних формах;

• зростання масштабів міграції робочої сили;

• прискорення і розширення інтеграції економік країн і регіонів;

• швидкий обмін науково-технічними знаннями;

• розвиток сфери послуг;

• об’єднання зусиль у вирішенні глобальних економічних проблем.

Чітких меж між цими формами провести неможливо, оскільки існує багато субформ, що знаходяться на перетині двох і більше форм, а тому їх можна віднести до тієї чи іншої форми із значною мірою умовності.