1. Поняття міжнародного права

Міжнародне право -- це система юридичних принципів і норм договірного і звичаєвого характеру, що виникають у результаті угод між державами й іншими суб'єктами міжнародного спілкування і регулюючих відносини між ними з метою мирного співіснування.

З наведених вище формулювань можливо виділити основні ознаки міжнародного права:

-- міжнародне право -- це сукупність юридичних норм і принципів;

-- ці норми створюються шляхом фіксованої (договір) або мовчазно вираженої (звичай) угоди між суб'єктами міжнародного права;

-- ці норми признаються суб'єктами міжнародного права в якості юридично обов'язкових;

-- реалізація норм міжнародного права забезпечується примусом, форми, характер і межі якого визначаються в міждержавних угодах.

Важливою характерною рисою міжнародного права є те, що воно виступає в якості окремої відособленої правової системи зі своїми галузями й інститутами. Таким чином, воно не є галуззю внутрішньодержавного права і не входить у його правову систему

2. Поняття «міжнародного публічного права»

Термін «публічне право» означає сукупність галузей права, що регулюють відносини. які забезпечують загальнодерж. інтереси домінуючої частини суспільства.

Розмежування між міжнародним публічним і міжнародним приватним правом можливо провести на різних підставах:

• за суб'єктами: у міжнародному публічному правісуб'єктами є держави, нації і народності, що борютьсяза незалежність, міжнародні організації, а в міжнародному приватному праві — фізичні і юридичні особи;

• за предметом правового регулювання: у якостітаких у міжнародному публічному праві виступаютьміждержавні міжвладні відносини, а в міжнародномуприватному праві — це міжнародні приватно-правовівідносини (цивільні, сімейні, трудові та ін.);

— за джерелами: у міжнародному публічному праві — це міжнародний договір, міжнародний порядокта ін., а в міжнародному приватному праві їхнє коло значно ширше — це національне законодавство, міжнародні договори, торговельні порядки та ін.

• за методом правового регулювання: у міжнародному публічному праві — це узгодження воль держав; у міжнародному приватному праві — це подолання колізій (зіткнення законів);

• за видами відповідальності: у міжнародному публічному праві наступає міжнародно-правова відповідальність, а в міжнародному приватному праві — цивільно-правова;

і, нарешті, за сферою дії: у міжнародному публічному праві цю сферу можна визначити як глобальну(вона охоплює всі держави й інші суб'єкти міжнародного публічного права), а в міжнародному приватномуправі вона має національні межі (у кожній державі єсвоє міжнародне приватне право)

3. Предмет і об`єкт міжнародного права

Предметом регулювання міжнародного права є політичні, економічні й інші відносини між державами, що різні за своєю природою, характером, внутрішнім устроєм, територією і населенням і між іншими суб'єктами міжнародного права.

Таким чином, міжнародне право регулює суспільні відносини, що виходять за межі як внутрішньої компетенції кожної конкретної держави, так і її територіальних меж.

Має відмінності і метод правового регулювання, використовуваний у міжнародному публічному праві. В основному тут використовується імперативний метод правового регулювання суспільних відносин, обумовлений насамперед їхнім суб'єктним складом, і такий, що полягає в обов'язковому виконанні розпоряджень, що містяться в нормах міжнародного права.

У якості об'єктів міжнародно-правових відносин можуть виступати:

1) територія і міжнародний простір;

2) дії;

3) стримування від дій.

Територія виступає в якості об'єкта міжнародно-правових відносин дуже часто, особливо після закінчення війн, наприклад у мирних договорах. Дії можуть бути об'єктом у найрізноманітніших правовідносинах, наприклад у пактах про взаємодопомогу і союзні договори. Стримування від дій також є об'єктом міжнародно-правових відносин, наприклад у пактах про ненапад, про нейтралітет, про закони і звичаї війни.

Слід, проте, мати на увазі, що об'єкт міжнародно-правових відносин, коли він виражається в дії або стримуванні від дії, повинний бути правомірний, тобто він не повинний суперечити принципам і нормам міжнародного права. Наприклад, втручання у внутрішні справи держав не може бути об'єктом міжнародно-правових відносин, тому що воно заборонено самим міжнародним правом, зокрема Статутом ООН.

Засоби створення і забезпечення виконання чинних норм міжнародного права також мають свої особливості.

Засоби створення норм міжнародного права носять координаційний характер, тобто норми міжнародного права створюються самими суб'єктами міжнародного права в результаті взаємних компромісів і поступок, що призводять до угоди з тих або інших питань міжнародних відносин.

Тому норми міжнародного права -- є результат узгодження волі держав. Слід мати на увазі, що процес узгодження воль держав або інших суб'єктів міжнародного права -- це специфічний процес, що необхідно відрізняти, але не відривати від інших процесів, що відбуваються у світовій системі і навколишньому середовищі (основні аспекти узгодження воль держав будуть розглянуті нижче).