4. Економічне середовище мев

Вивчення факторів економічного середовища вимагає від суб’єктів МЕВ уваги до загального рівня розвитку економіки відповідної країни, рівня і розподілу доходів в ній, характеру ви­трат і заощаджень населення тощо.

Систематизація країн за організаційною ознакою розподіляє країни по групах в залежності від участі в міжнародних організа­ціях, конференціях, нарадах тощо.

Економічна ознака:

 Структура господарства

 Рівень економічного розвитку

 Ступінь розвиненості ринкових відносин

 Рівень самоорганізації економіки

 За критерієм «ВНП на душу населення»:

 з низьким рівнем (до 580 доларів США);

 середній рівень (від 581 до 5999 дол. США);

 високий рівень (6000 дол. США та вище);

 рівень зовнішньої заборгованості;

 експортна орієнтація.

 

Соціально-економічні ознаки:

 розвинені країни з ринковою економікою

 країни з перехідною економікою,

 країни, що розвиваються

 Там, де є високий Інтелектуальний потенціал, завжди краще розвивається система комунікацій, транспортні мережі, що при­скорює розвиток як національного виробництва так і ЗЕД.

за типом соціально-економічних систем

 вільне підприємництво,

 узгоджене вільне підприємництво,

 адміністративно-командна система,

 розподільчий соціалізм,

 ринковий соціалізм

за типом конкурентноздатності національних економік

 конкуренція на основі факторів виробництва,

 конкуренція на основі інвестицій, конкуренція на основі но­вовведень, конкуренція на основі багатства.

Фактори економічного середовища

 Відносини власності в країні.

 Механізм організації національних господарств, тобто су­купність форм, в яких здійснюється конкретне регулювання по­всякденного економічного процесу.

 Виробничі та зовнішньоекономічні традиції країни.

 Економічний потенціал країни.

 Рівень і диверсифікація розвитку науково-дослідних та до­слідно-конструкторських робіт.

 Рівень розвитку засобів виробництва, техніки та технології, який характеризується: прискоренням темпів морального зносу обладнання та устаткування; технологічною диверсифікацією; сумісністю технологій.

 Міжнародна спеціалізація економічної діяльності країн.

 Рівень розвитку інфраструктури.

 Спорідненість економічних структур країн.

 Демографічна ситуація.

 Рівень споживання населення, який визначається дохода­ми, цінами, заощадженнями, доступністю одержання кредитів.

Економічне середовище МЕВ — це єдиний економічний простір вільного пересування товарів і послуг, капіталів і робочої сили, інформації через кордони національних держав, а також вільний взаємообмін національними ва­лютами.

5. Соціально-культурне середовище мев

Соціально-культурне середовище аналізується, як правило, за такими напрямками:

 мова;

 релігія;

 ідеологія;

 особливості історичного розвитку;

 національні традиції;

 інші культурні цінності;

 норми поведінки в бізнесі,

 діловій етиці та менеджменті;

 соціальні інститути.

Культура — (від лат. cultura — виховання, освіта, розвиток, шанування) — історично визначений рівень розвитку суспільст­ва, творчих сил та здібностей людини, який відбивається в типах та формах організації життя та діяльності людей, а також у ство­рюваних ними матеріальних та духовних цінностях.

 

 

Рис. 8. Елементи соціально-культурного середовища

 

Соціально-культурне середовище МЕВ — система соці­ально-культурних факторів, які визначають поведінку суб’єктів МЕВ (соціальні норми поведінки людей, їх цінності в різних країнах; нормі ділової етики; звички у праці тощо).

Загальну кількість мов світу лінгвісти визначають у п’ять тисяч.

До найбільш поширених з них належать китайська англійська, іспанська, російська, бенгальська, індонезійська і арабська, пор­тугальська, японська, німецька і французька. Цими 12 мовами розмовляє майже дві третини всього людства.

Економічна необхідність підштовхнула суб’єктів міжнарод­них економічних відносин до вибору єдиної мови ведення міжна­родного бізнесу — англійської, але привернути увагу іноземних споживачів до своєї продукції, тобто завоювати зарубіжний ри­нок, можливо лише за умови використання в маркетинговій стра­тегії (етикетки, упаковки, технічна документація, прайс-листів, каталоги, реклама) мови потенційних закордонних покупців. З цього приводу в світі існує безліч курйозів, пов’язаних з неточ­ним перекладом рекламних девізів всесвітньовідомих фірм. На­ведемо до Вашого розгляду декілька з них.

На Тайвані переклад девізу «Pepsi» — «Стань знову молодим разом з поколінням «Pepsi» мав такий зміст: «Пепсі піднімає твоїх предків з могили».

Американський рекламний девіз цигарок «Camel — відчуй се­бе вільним» переклали на японську так: «Коли палиш “Camel”, відчуваєш себе таким оновленим, що голова стає пустою».

Коли «Dzheneral Motorz» стала продавати автомобіль «Shevro- let Nova» в Південній Америці, то спочатку ніхто не звернув ува­гу на ту обставину, що хоча іспанською мовою «nova» означає «зірка», але «nova» означає «не поїде». Тільки пізніше, довідав­шись про цей комерційний конфуз, підприємці змінили назву мо­делі для іспаномовного ринку на «КагіЬе».

Подібна прикрість мала місце в Бразилії з компанією «Ford» при продажі машини «Pinto». Фірма не зразу з’ясувала, що «Pinto» на бразильському слензі означає «маленький статевий ор­ган», і лише через деякий час на машинах цієї моделі з’явився шильдик з назвою «Korsel’», що означає «кінь».

Коли компанія з виробництва авторучок «Parker» стала прода­вати свої вироби в Мексиці, то в рекламі говорилось, точніше, передбачалось сказати: «Ця авторучка не потече в кишені і не по­ставить вас в незручне становище». Однак перекладачі зробили помилку через схожий правопис та звучання слова. У результаті вийшла цікава обіцянка: «Ця авторучка не потече в кишені і зро­бить вас вагітною».Навіть в одній мові слова можуть мати різний зміст у різних країнах.

Зокрема, американська компанія «Yunayted of airline» розміс­тила на обкладинці свого журналу, який роздається пасажирам під час польоту, фотографію Пола Хогана, «зірки» з фільму «Крокодил Денді», який позував на фоні малозаселеної місцевос­ті Австралії. Під фотографією було написано: «Paul Hogan Camps It Up», тобто «Пол Хоган живе без зручностей», що на австралій­ському слензі означає: «Відкрито демонструє свою гомосексуа- льність».

Ще більші складності при міжнародних контактах представ­ляє так звана невербальна мова (тобто мова міміки, жестів, поз), прийнята в тій чи іншій країні. Ускладнює ситуацію те, що часто ззовні однакові виразні рухи або жести у різних народів мають абсолютно різне значення. Якщо в Голландії ви покрутите паль­цем біля виска, маючи на увазі якусь дурницю, то вас не зрозу­міють. Там цей жест означає дотепну фразу. Говорячи про себе, європеєць прикладає руку до грудей, а японець — до носа. У США «нуль» утворений великим і вказівним пальцями означає «все о’кей», тобто «все гаразд», в Японії — «гроші», а в Португа­лії цей жест сприймається як непристойність.

Ми в спілкуванні не надаємо особливого значення (крім віта­льного потискування рук) правій чи лівій руці. Але люди, що спові­дують іслам, можуть образитись, якщо гроші або подарунок їм да­дуть лівою рукою, яка за їхньою релігією вважається нечистою.

Релігійний чинник впливає також на товарну структуру зов­нішньої торгівлі країн. Наприклад, в Ізраїлі, необхідною умовою ввезення продуктів харчування є дозвіл спеціального релігійного комітету, який перевіряє їх на кошерність. Національні традиції та культурні цінності є предметом гордості в багатьох країнах.

Зараз, коли світ стає однорідним, цей фактор міжнародних економічних зв’язків отримує ще більшу вагу, ніж раніше, оскі­льки інформація про зарубіжні країни стала доступною, а необі­знаність у цих питаннях — недопустимою.

Наприклад, хороші манери для британця ґрунтуються на до­триманні формальностей. Там недопустимим вважається звер­тання до людей, яким ви не представлені. Недопустимо також на­зивати по імені того, від кого не було одержано відповідного дозволу. Британці рідко тиснуть один одному руки, лише коли зустрічаються вперше. Не прийнято цілувати жінкам руки та го­ворити їм компліменти типу: «Ця сукня вам дуже пасує». Це роз­цінюється як величезна неделікатність. Для успішної співпраці з британцями потрібно мати на увазі, що в Англії широко розпо­всюджено називати, вітаючись, титул чи звання. Але недопусти­мо нагороджувати титулом себе самого.

Французам властивий крайній націоналізм. Звідси їх небажан­ня вивчати будь-яку іноземну мову. Вони пишаються своїми на­ціональними традиціями, поважають державу та історію своєї країни. Кухня для французів — також предмет їх національної гордості, вітаються будь-які компліменти з приводу якості страв та напоїв. Не прийнято залишати їжу на тарілці, підсолювати страву за своїм смаком або користуватись спеціями, це може розцінюватись як неповага до господарів.

Німці відрізняються працьовитістю, старанністю, пунктуальні­стю та раціональністю. Спілкуючись з ними, бажано називати ти­тул співрозмовника. Заміжнім жінкам надається титул її чоловіка.

Японців характеризує крайня церемоніальність. Знайомлячись з японцем, необхідно назвати повне ім’я і прізвище, ніколи не обмежуючись одним ім’ям. Якщо є потреба сказати «пане» япон­цю, називається прізвище і до нього добавляється «сам». Перед тим, як увійти в японський дім, скидається взуття. Перше приві­тання — не потиск рук, а довгий, низький уклін.

Різні національні традиції, відмінності виховання, культури зумовлюють і певну специфіку суто ділового етикету в різних країнах. Вчинки та дії, пов’язані з незнанням особливостей наці­онального бізнес-етикету, можуть негативно вплинути на резуль­тат ділової взаємодії.

В Англії прошарок бізнесменів незначний і поповнюється з сімей, які займаються підприємницькою діяльністю протягом де­кількох десятиліть. Бізнесмени Великобританії — одні з найква- ліфікованіших у діловому світі, а фінансовому та сировинному секторам британського бізнесу практично немає рівних. Налаго­дженню економічних зв’язків з англійцями сприяє спільне відві­дування видовищних заходів (тенісних турнірів, кінних змагань). Але потрібно мати на увазі, що в Англії говорити про справи піс­ля роботи не прийнято. Важливо також не забувати надавати зна­ки уваги тим, з ким раніше зустрічались або вели переговори. Листівка до свята або з приводу дня народження піднімає діло­вий авторитет партнера. Французьких бізнесменів характеризу­ють такі якості, як уважність та обережність у прийнятті рішень.

У бізнесі французи віддають перевагу знайомствам і зв’язкам. Тому бажаючи налагодити ділове співробітництво з французами, потрібно мати рекомендаційні листи.

У Франції, на відміну від Великобританії, прийнятим є обго­ворення справ за обідом або вечерею. Інколи під час обговорення французькі підприємці переривають співрозмовника, роблять критичні зауваження або наводять контраргументи. Це не потрі­бно сприймати як прояв неповаги, така в них національна специ­фіка ведення переговорів.

Німецькі бізнесмени акуратні, пунктуальні та ощадливі. Наші бізнесмени часто привозять з собою подарунки, але чекати на відповідні дії з німецького боку не варто, оскільки подібне там не прийнято. Німці мають звичку розписувати як ділове, так і при­ватне життя погодинно. Тому бажано пересвідчитись, що німець­кий партнер занотував день і час наступної зустрічі. Німці часто, незважаючи на наявність в офісі сторонніх осіб, запирають до шафи або сейфа конторське знаряддя. Не потрібно сприймати це як недовіру, це звичайна німецька ощадливість.

Діловий етикет японських бізнесменів суттєво відрізняється від західних норм. Знайомство з представниками японського біз­несу обов’язково починається з обміну візитними картками. Як­що у відповідь на вручену візитку японець нічого не одержить, це може сприйнятись як неповага. Традиції ділових людей Японії передбачають уважне ставлення до слів і позиції партнера, недо­пустимість зауважень або реплік під час промови співрозмовни­ка. Представник японської сторони може кивати головою під час бесіди, але це не означає його підтримку, а тільки те, що він зро­зумів партнера. До суто національної специфіки бізнес-етикету належить також те, що японці часто проводять ділові зустрічі у вечірні години в приватних клубах, барах, нічних клубах і навіть будинках гейш.

Ось яке розмаїття чинників, починаючи від норм міжнародно­го права, особливостей національних законодавств до специфіки ділового спілкування з представниками інших країн, потрібно враховувати і використовувати для успішної реалізації міжнаро­дного економічного проекту.