1.2 Історичне виникнення геральдики як науки.

Герáльдика (лат. heraldus — «опові́сник») — допоміжна історична дисципліна, що вивчає герби, кольорові емблеми, які належать особам, родам чи спільнотам. Будова гербів регулюється особливими законами європейської геральдики, які вирізняють її від інших світових систем пов'язаних із емблемами чи символами, незалежно від часу їх появи і сфери використання.

Геральдика є також, водночас, різновидом соціального кодування і системою знаків. Ця система базується на гербових зображеннях і тинктурах, які розміщуються на геральдичних щитах відповідно до певних принципів та правил. Сума цих принципів та правил разом із сумою усіх наявних гербових зображень та тинктур складають так звану геральдичну граматику опису гербів — блазон.

Геральдику інколи визначають як гербознавство або мистецтво зображення та опису гербів. Її відносять до спеціальних історичних дисциплін, розглядаючи як складову історичної науки. Яскраве і барвисте мистецтво геральдики розвинулося в похмурі часи занепаду культури та економіки, що настав в Європі із загибеллю Римської імперії і затвердженням християнської релігії, коли виник феодалізм і склалася система спадкової аристократії. В епоху розквіту рицарських турнірів (XIII-XIV ст.) Пропуском на турнір служив саме герб. Його розбирала комісія герольдів, і на підставі її рішення лицар або допускався на турнір, або ні.

Згодом герби дуже поширилися й ускладнилися. З'явилася потреба в тому, щоб упорядкувати та узаконити правила їх побудови. Так з'явилася наука про герби - геральдика (від лат. Heraldus - "глашатай") - і її особливі представники – герольди.

Через століття після виникнення гербів починають з'являтися перші наукові роботи з геральдики і власне гербовників, найбільш раннім з яких, мабуть, є "Zuricher Wappenrolle", складений в Цюріху в 1320 році.

У Франції Яків Бретекс в кінці XIII століття описує турніри і герби їх учасників. Але найбільш раннім працею з викладом правил геральдики вважається монографія італійського юриста Бартоло, чий "Tractatus de insigniis et armis" був опублікованв 1356.

Беррі, головний герольд Франції при дворі Карла VII (1403-1461), за завданням короля об'їхав всю країну, відвідуючи замки, абатства і кладовища, вивчаючи зображення гербів і складаючи родоводи старовинних знатних прізвищ. На основі проведених досліджень він склав працю "Le registre de noblesse". Після нього французькі герольди почали вести регулярні генеалогічні записи.

Аналогічне завдання, але пізніше, отримували від королів в період з Генріха VIII (1491-1547) до Джеймса II (1566-1625) англійські герольди, що здійснювали так звані "геральдичні візити" - інспекційні поїздки по країні з метою перепису знатних родин, реєстрації гербів та перевірки їх правомочність. Виявилося, що більшість старовинних гербів, що з'явилися до 1500 року, було присвоєно власниками самовільно, а не подароване королем. Винайти простий герб не становило труднощів. Ситуація, в якій три дворянина, які не мали родинних зв'язків між собою, мали однакові герби, чи не була рідкістю, а лише доводила, що ці герби прийняті ними довільно. Коли на цьому грунті між власниками однакових гербів виникав спір, кожен апелював до короля як до останньої інстанції. Примітно, що, дворянин, вимушений в результаті відмовитися від свого герба, втішався тим, що самостійно винаходив собі новий. Матеріали, зібрані під час "геральдичних візитів", лягли в основу англійської генеалогії та геральдики.