V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

1917 piK piK ревОЛlОцiй//uх flоmрясiнь i бороть6u а·1ьтернаmuв
-	-

ДОКУМЕНТИ ТА МАТЕРIМИ

ДОКУМЕНТ 1

IЗ КНИГИ СПОГАДIВ ЛЩЕРА ЕСЕР1Вськоi ПАРП!

В. ЧЕРНОВА «ПF:РЕД БУРЕЮ»

... Наступ революцii' в РосН був катастрофою ДЛЯ Bcix вiдверто правих партiЙ. У них зникла HaBiTb всяка мужнiсть пiдняти свiй прапор. Партiя кадетiв iз найбiльш лiвоi" легальноi' партii" несподi­

вано для себе перетворилася, завдяки зникненню старих правих,

на найбiльш праву легальну партiю. Але тим самим вона при­ родно зробилася складським мiсцем ДЛЯ всього, ща було колись правiше П. Партiя кадетiв не помiтила, не уевiдомила чи навмис­ но закрила очi на це затопления П лав справа i тепер несла Bci його наслiдки, тобто все бiльш рiзкий вiдрив вiд революцiйноi" демократiI.

Були i ще двi причини, внаслiдок яких з кадетською партiею

коалiцiя стала немож.пивою. Росiя була за старого режиму «тем­ ницею народiв», i революцiя: розбудила й в'язнiв - тобто «недер­ жавнi нацiональностi». чи законнi права цих нацiональностей будуть революцiЕ:Ю визнанi, i тодi Росiя стане перетворюватися на вiльний федеративний союз рiвних народiв; чи цього не буде, i тодi у «недержавних нацiональностей» не буде iншого виходу,

OKpiM сепаратизму. Кадетська партiя, яка ще з часiв самодер­ жавства звикла себе вiдчувати i усвiдом",ювати як «державна»,

глибоко централiстична партiя, не могла не боротися iз ycix сил

проти будь~якогокроку на шляху до децентралiзацii' Pocii", зро­ бленого .за нацiОlIальною ознакою. Для не. це було ослабленням державно'j Е:дностi. Треба було вибирати: або союз з «недержав­ ними» нацiональностями, якi шукали своеУ емансипацii, i тодi розрив з кадетською партiЕ:Ю; або збереження коалiцi"i з кадет­ ською партiЕ:Ю, i тодi - вiдчуження i ворожнеча з украi'нця~и, бiлорусами, нацiональностями Прибалтiйського краю, Кавказу, Башкирi"i, Туркестану тощо.

Кадетська партiя за часiв самодержавства використовувала Bci невдачi царськоi' зовнiшньоi' полiтики i гра.па на струнах зне­ важеного патрiотизму, поступово перетворюючись iз лiберально-

61

Рощiл 1

пацифiСТСЬКОI партй на партiю нацiонально-лiберальну, яка до­

мовля€ться 3 iмперiалiзмом i тим самим набувае симпатiI в колах

плутократil, бюрократi1 та дворянства. ця спадщина минулого ВИСJЛа важкою гирею на i"i ногах, ворожо зiштовхуючи й з новими

засадами зовнiшньоi" полiтики росiЙськоi· революцi·j - тими са­

мими засадами, якi i в безкiнечно ослабленому виглядi проroло­ шувалися президентом Вiлъсоном. Розраховуючи, незадовго до· революцii·, на двiрцевий переворот, партiя кадетiв зв'язала себе зi старим командним складом царського режиму, який не розумiв необхiдностi радикалЬНОI демократизацil армН" i тому все бiльше

вiдчужувався вiд революцiонiзоваНОl солдатСЪКОI маси.

Це створювало глибоке вiдчуження i антагонiзм мiж кадет­ съкою партi€ю i радянсъкою демократiЕ:Ю. Збереження IX коалiцil в урядi вело лише до j·x вза€мноi· нейтралiзацil, 1'061'0 паралiчу творчоi· дiялъностi уряду. Неможливicтъ же нiяк не вiдгукнугися на невiдкладнi питання життя вела до постiйних конфлiктiв все­ рединi УРЯДУ, дО мiнicтерсъких криз, перебудов у його особовому

складi, пiсля чого знову розпочиналася все та ж «казка про бiлого

бичка», створюючи враження хисткостi, неавторитетностi влади i нiкчемноетi i"i iснування.

3 ui€i" точки зору необхiдно було визнати коалiцiйну владу пе­ режитим етапом революцil i перейти ДО бiльш однорiдно"i влади, з твердою селянсько-робiтничою, федералiстеькою i пацифiст­ ською програмою; у противному разi iсторичне зживання коалi­ цiЙНОl влади повинне було з цiеi· точки зору привести ДО широко·j непопулярностi i ослабления Тимчасовоro уряду, а потiм - до небезпечних для долi НОВОI Pocil замахiв на нього справа i злi­ ва - вiйськово-монархiчних змовникiв i анархо-бiльшовицьких

демаroгiв, - для утвердження або мiлiтаРИСТСЪКОI, або соцiаль­

но-погромно! диктатури.

Лiвоцентристська група ЦК (ecepiB. -Авт.) колись, на почат­ ку революцii." подiляла загальнорозповсюджене тодi захоплення особистiстю о. Ф. Керенського - €дино"i людини У складi першо­ го Тимчасового уряду, яка йшла назустрiч революцii" не опира­ ючись, а зi справжнiм пiднесениям. енергi€ю й щирим, хоча й дещо iстерично-хоДУльним пафосом. Але чим далi розвивалися подii", тим бiльше в рядах лiвоцентристiв вiдбувалася переоцiнка

його особистостi. Врештi-решт, його роль почала зводитися до

62

1917 piK - piK ревОЛlОцiuтtUХ 110трясiнь i бороть6u альтернатив

балансування мiж правим, нацiонал-лiберальним, i лiвим, соцiа­

лiстичним, КРИЛОМ уряду. Нейтралiзуючи ТО перше - ДРУГИМ, то друге - першим, Керенський, здавалося, бачив свою мiсiю в цiй «надпартiйнiй» ролi, резервуючи собi роль суперарбiтра i робля­

чи себе «незамiнним>} як центральна BiCb влади. Здавалося, ЩО

його бiльш за все задовольня€: саме такий стан уряду i що BiH на­ мага€:ться HaBiTb посилити йога, послiдовно усуваючи зi складу

кабiнету, одну за iншою, Bci великi й яскравi партiйнi фiгури й

замiнюючи Ух усе бiльше другорядними, несамостiйними й неви­ разними. Тим самим створювалася небезпека «особистого режи­ му», пiдвладного випадковостi й HaBiTb примхам персонального

умонастрою.

ДОКУМЕНТ 2

ВIДОЗВА ВСЕРОСIЙСЬКОГО ЦЕНТРАЛЬНОГО

ВИ,КОНАВЧОГО KOMIТETY «ДО РОБIТНИКlВ ПЕТРОГРАДА»

Серпень 1917 р.

Товаришi робiтники!

Проти батькiвщини i свободи lliднято заколот. Генерал KOPHi-

лов i злочинназграя, яка йога пiдтриму€:, не побоялися пiдняти заколот тодi, коли нiмецька армiя стука€: у браму Петрограда. Не­ хай розкрива€ться фронт, нехай гине батькiвщина, лише б демо­ кратiя була скручена у баранячий pir, лише б зграя божевiльних, заслiплених ненавистю до робiтничого класу, на коротку мить

перемогла.

Генерал Корнiлов зна€:, що SiH робить. У Kpai·Hi розруха, Hi- мецька армiя просува€ться до Петрограда, тeMHi народнi маеи збентеженi, зневiрилися у будь-якiй владi, у вiдчаi". 1 ось генерал Корнiлов пiднiма€ прапор любовi до батькiвщини. Нiбито лише BiH любить батькiвщину, лише BiH може врятувати i захистити. Корнщов гpa€ на людськiй темрявi. Люди втомилися вiд вiйни, вiд безхлiб'я, може-таки повiрять у новоявленого спасителя.

Може-таки його пiдтримають.

Так склада€:ться справа. Товаришi! Небезпека не в тому, що у генерала Корнi.пова € вiйська, якi обманом веде Biн на Петроград. Головна небезпека у тому, що BiH сподiва€ться знайти опору в темнiй втомленiй Maei петроградського населения.

63

РоздL'Il

Корнiлов i ЙОГО прибiчники прагнуть зiштовхнути одну час­

тину населення з iншою. Всю розруху в Kpai"Hi, Bci бiди на фронтi вони хочуть звалити на ГОЛОВУ робiтництва. Ось хто винуватець, розiШIИ його! Робiтники, робiтники-бiльшовики, ось хто зрад.жу€:

батькiвщину, заявля€: Корнiлов у своУх вiдозвах. Робiтники не ба­ жають працювати на оборону, вони вiддають на розетрiл CBoi·x товаришiв-солдатiв. Так нацьковуе зрадник Корнiлов одну ча~ти­ ну населення на iншу: мiського жителя на робiтника, робiтникiв на солдатiв, солдатiв на робiтникiв.

Товаришi робiтники! Ми повиннi вибити iз рук зрадника i за­

проданця ЦЮ отруйну зброю. Ми повиннi довести усьому насе­

ленню так, щоб слiпий побачив, глухий почув, що не робiтник, не пролетарiат, не демократiя, а Корнiлов зраджу€ батькiвщину i свободу.

IЦо ж необхiдно для ЦI,oгo зроби"<'и? Обов'язок свiдомого ре­ волюцiонсра вимага€ вiд нас повноi· €Дностi, повного пiдпоряд­ кування своему €диному центру i повноi" вiдмови вiд самочинних розрiзнених виступiв. Самочинний ВИС1УП у цю хвилину - це

пряма пiдтримка зрадника Корнiлова! Обов'язок свiдомих рево­

люцiонерiв вимага€ вiд нас у цi доленоенi години Hi на мить не забувати про фронт, не забувати наших героi"чних армiй, як] за­

хищають батькiвпщну i свободу. Генерал Корнiлов зрадницьким

шляхом xOTiB вiдсторонити нас вiд завдання. Не пiддавайтесь на провокацiю.

ДОКУМЕНТЗ

ВIДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ПЕТРОГРАДСЬКИХ РОБIТНИКIВ

г. В. ПЛЕХАНОВА

18 жовm1lЯ 1917 р.

Товаришi!

Не пiдляга€ CYMHiBY, що багато з вас радi тим подiям, завдяки яким влав коалiцiйний уряд о. Ф. КеренськоrO i полiтична влада перейшла до рук Петроградськоi" Ради Робiтничих i Солдатських

Депугатiв. .

СкажУ вам вiдверто: мене цi подi! засмучують.

Не тому засмучують, що я не xOTiB би торжества робiтничого

класу, а навпаки - тому, шо бажаю його BciMa силами cBoE:"i душi.

64

1917 pi1< - piK ревОЛlОцiйнuх 110mрясiнь i боротьбu альтернатив

Впродовж oCTaHHix мiсяцiв деякi агiтатори i публiцис~-и 30- бражали мене ледве не контрреволюцiонером. У всякому ви­

'1адl<.-У, вони охоче розповсюджувалися на ЦЮ тему, що я готовий

перейти або вже перейшов на бiк буржуа:~i"i. Але ui агiтатори i публiцисти, принаймнi Ti з них, як не страждали невилiковною на"iвнiстю, звичайно, caMi не вiрили в те, ЩО РОЗПОВСlOджувалОСh ними стосовно мене. Та й не можна було цьому вiрити.

Кому була вiдома iсторiя моб полiтично"i дiяльностi, той зна€:, ща вже з початку вiсiмдесятих pOKiB минулаго столiття, з часу заенування групи «Визволення npaui» - в "ij OCHOBi лежала одна полiтична думка: думка про iсторичне покликання пролетарiату взагалi i роеiйського пролетарlату зокрема.

«Революцiйний рух в Poci"i переможе як рух робiтничого кла­

су або зовсiм не переможе», - сказав я у промовi про становище в Poci·i, виголошенiй мною на паризькому Мiжнародному Couia-

лiстичному з'"iздi 2-го Iнтернацiоналу.

Цi мо! слова з недовiрою були зустрiнутi переважною бiль­ шiстю учаеникiв з'j·зду. Росiя уявлялася Ум такою безнадiйно вiдсталою краУною, що вони повиннi були прийняти i дiйено прийняли за нездiйсненну утопiю мою думку про велику ic- торичну мiсiю росiйського пролетарiату в царинi нашоi· вну­ 'грiшньоУ полiТики. Лише мiй товариш Жюль Гед, зять Маркса, Шарль Лонге, та ще старий дiяч lIiмецько"i соцiал-демократi"j

Вiльгельм Лiбкнехт iнакше поставилися до висловленоi" мною

думки. Вони виявили, що думка ця пролива€ нове свiтло на по­ дальший хiд росiйського суспiльного розвину i вiдповiдного

йому визвольноro руху.

JЦо ж до нашо"i революцiйноУ iнтелiгенцi·j того часу, то в i"i се­ редовищi моя паризька промова викликала значне невдоволен­ ыя. Bipa у промисловий пролетарiат уважалась тод} у нас шкiд­

ливою €рессю. Iнтелiгенцiя була наскрiзь просякнута староза­

повiтними народницькими поняттями, за якими промисловий

робiтник не Mir претендувати на якусь самостiйну icТОРИЧI·;У роль. у кращому випадку BiH був здатний, згiдно з переконанням тодiшнiх нароДникiв, пiдтримати революцiйний рух селянства. 1 це переконання настiльки глибоко пустило корiння В iнтелi­ генцii", ЩО всяке вiдхилення BiJl нього уважалося майже зрадою

революцiйноi" справи.

65

Роздiл 1

упершiй половинi дев'яностих pOKiB «легальнi» народники

упресi називали нас, «нелегальних» проповiдникiв iдеi' робiт­

НИЧОГО стану (як сказав би Лассапъ), корчмарями, а один iз них висловив ту вiдрадну переконанiсть, ЩО жоден iз поважаючих себе журналiв не дозволить собi надрукувати на своУх cTopiHKax

виклад наших поглядlВ.

УпроДовж цiЛОI чвертi столiття ми стiйко витримували най­ жорстокiшi нападки i лереслiдування. Ми володiли тiею «благо­ РОДНОЮ впертiстю», на яку з гордiстю вказував колись ЛОМОНОСОВ як на одну 3 вiдмiтних властивостей свого характеру. r ось тепер, коли ЖИ1тя чи не найпереконливiше покюало, ЩО ми були npaBi,

тепер, коли росiйський робiтничий юшс насправдi став великою

руrпiйною силою суспiльного розвитку ми вiдвернемося Biд ньо­

го i перейдемо на бiк буржуазi1? Та це ж Hi 3 чим не узгоджуеться; в це може повiрити лише той, хто не Ma€ жодного уявлення про психологiю!

ГIовторюю, цьому не вiрять i caMi нашi обвинувачi. 1 звичайно, свiдомi елементи росiйського робiтничого класу вiдкинуть цi зви­ нувачення як негiдний наклеп на тих, яких caMi викривачi не чо­ жуть не визнати першовчителями росiйськоi' соцiал-демократi·i.

Отже, не тому засмучують мене подi'j остапнiх днiв, ЩО я не XOTiB би торжества робiтничого Ю1аСУ в PociY, а саме тому, JЦO я

бажаю його yciMa силами душi.

ВпроДовж oCTaHHix мiсяцiв нам, росiйським соцiал-демо­

кратам, дуже часто доводилось пригадувати зауваження Ен­

гельса про те, що.для робiтничого класу не може бути бiльшого iсторичного лиха, як захоплення полiТИЧНОI влади у такий час, коли BiH до цього ще не пiдготовлениЙ. Тепер, пiсля неЩiВнiх подiй у Петроградi, свiдомi елементи нашого пролетарiату 30-

бов'язанi поставитися до цього зауваження 3 бiльшою увагою, нiж будь-коли.

Вони зобов'язанi спитати себе: чи готовий наш робiтничий

клас до того, щоб уже зараз пр6голосити свою диктатуру?

Кожен, ХТО хоча б частkОВО P03YMi€:, якi економiчнi умови пе­

редбачаються Д~ктатурою пролетарi3.'l)', не вагаючись вiдповiсть

на це питання ршryче негативно.

Hi, наш робimничий клас ще дШlеко не може з корисmюдля

себе i для Kpail/U взяmи в ceoipYKU всю nов1l0mу nолimUЧ1l0У влади.

66

f 917 piK - piK ревОЛlOцiйнuх 110mрясiнь i бороmьби альтернатив

Нав'язати йому таку владу 0знача€ штовхати його на шлях вели­

чезного iсторичного лиха, яке водночас було б величезним лихом

i для Bci€l PociY.

Серед населення нашоi" держави пролетарiат склада€ не бiль­

шicть, а меншiсть. А проте BiH Mir би з успiхом практикувати диктатуру лише в тому випадку, коли б складав бiльшiсть. Цього

не стане заперечува'-rи жодний серйозний соцiалiст.

Щоправда робiтничий клас може розраховувати на пiдтрим­ ку з боку селян, якi до цього часу складають бiльшiсть насе­ лення РосН. Але сеЛЯllсmву nоmрiбuа зе}"uщ замi1lU каniталiс­ тuчного ладу соцiШliстUЧ1lЮf 60110 1Iе nотребуе. Бiльше того: господарська дiяльнiсть селян, до рук яких перейде помiщицька земля, буде спрямована не в бiк соцiалiзму, а в бiк капiталiзму. у цьому звову-таки не може сумнiватися HixTO з тих, якi добре засво·iли собi сучасну соцiалiстичну теорiю. BiдTaK селяни - 30- BciM ненадiйний союзник робiтника у справi запровадження со­ цiалiстичного снособу виробництва. А якщо робiтник не може розраховувати у цiй справi на селянина, то на кого ж BiH може розраховувати? Лише на самого себе. Але ж BiH, як сказано,

у меншостi, тодi як для заснування соцiалiстичного ладу необхiд­

на бiльшiеть. Звiдси неминуче виходить, що якщо б, захопивши полiтичну владу, наш пролетарiат захотiв здiйснити «соцiаJlЬНУ революцiю», то сама eKoHoMiKa нашо! кра·iни засудила б його на

жорстоку поразку.

Кажуть: те, що розпочне росiйський робiТI-IИК, буде закiнчено нiмецьким. Але це - величезна помилка.

Заперечень нема€:, в економiЧI-lОМУ сеисi Нiiv(еччина значно бiльше розвинута, нiж Росiя. «Соцiальна революцiя» ближче у нiмцiв, нiж У росiян. Але i у нiмцiв вона ще не €: питанням сьо­ годення. Це чудово усвiдомлювали Bci тямущi нiмецькi соцiал­ демократи як правого, так i лiвого крила ще до IIочатку вiЙни. А вiйна ще бiлыu зменшила шанси соцiаЛЬНОl революцiiв Hi-

меччинi, завдяки тiй сумнiй обставинi, що бiльшiсть нiмецького

пролетарiату з'UJейдеманом на чолi стала лiдтримувати нiмець­ ких iмперiалiстiв. Зараз в Нiмеччинi нема€: надП не лише на «со­

цiалъну», але й на полiтичну революцiю. Це визна€ Бернштейн, це визна€ Гаазе, це визна€ Каутський, з цим, напевно, погодиться Карл Лiбкнехт.

67

Роздiл 1

Значить, нiмець не ~ложе завершити те, що буде розпочатс ро­ сiянином. Не може завершити це Hi француз, иi англiЕ:ЦЬ, Hi жи­

тель Сполучених TllTaTiB. Несвосчасно за;tоnuвшu nолimuчuу вла­

ду. росiйськuй nролеmарiаm не здiйснumь соцiальноiревОJl10ЦЙ; а

лuше вuклuче гРOJl4адЯlJСЬКУ вiйну, ют, врештi-решm. npUJ1tIycumo

його вiдсmуnumu далеко ТIOзад вiд nозuцiй, 'k;, .. ··)йоваllux у лютому i березнi цього року.

А вiйна, яку мимоволi доводиться вести Pocii'? Страшно

уекладнивши стан справ, вона значно зменшус шанси соцiалЬНОl

революцi! i значно збiЛЬ!IIУС шанси поразки робiтничого класу. Це заперечують: ми декреlУСМО мир. Але щоб нiмецький iM-

ператор послухався нашого декрету, потрiбно, щоб ми виявилися сильнiшими за ньоro, а оскiльки сила на його боцi, то «декретую­ чи» мир, ми тим самим декре'IУСМО йоro перемогу, тобто перемо­ гу HiMeUbKoro iмперiалiзму над нами, над трудящим населенням РоеЙ. Вирiшуйте caMi, чи можемо ми з радiстю вiтати подiбну

перемогу.

Ось чому, дорогi товаришi, мене не раДУють, а засмучують недавнi подii" у Петроградi. Ilовторюю ще раз. Вони заеМУЧУIQТЪ мене не тому, що я не xOTiB би торжества робiтничого класу, а навпаки, тому що я бажаю його yciMa силами душi i разом iз тим бачу, як далеко вiдсовують його недавнi подil.

lх наслiдки i TeIIep уже доситъ CYMHi. ВОНИ будуть ще незрiв­

нлнна бiльш сумними, ЯКЩО свiДО~1i слементи робiтничаro класу

не ВИСЛОВЛЯТЪСЯ твердо i рiшуче проти полiтики заХОIlлення вла­

ди одним класом а60, й того гiрше, - однiE:ю партif.Ю.

Влада повинна оnираmuся на КОG.ТliЦiю ecix жuвuх сил Kpai'HlI,

тобmо на ве; тЁ класu i nроuшркu, якi не зацiкавленiу вiдновленнi

старого nорядку.

Я давно вже кажу це. r вважаю своУм обов'язком повторити це тепер, коли полiтика робiтничого клаеу ризику€ пiти у зовсiм iншому напрямку.

Свiдомi слементи нашого пролетарiату [lОвиннi застерегги

його вiд того величезного лиха, яке може 3 ним ТРa.JIИтися.

Увесь ваш г Плеханов

68

J917 piK - piK ревОЛlоЦiu//uх nотрясim, i боротьбu альmеР'lmnuв

ДОКУМЕНТ 4

ДЕКЛАРАЦIЯ ПРАВ HAPOДIВ POCIJ

2 листопада 1917 р.

Жовтнева революцiя робiтникiв i селян розпочалася пiд спiль­

ним прапором розкршачення.

Розкрiпачуються селяни вiд .влади помiщикiв, бо немае 6iльше помiщицькоi· власностi на землю - вона скасована. Розкрiпачу­

!ОТьел солдати i матроси вiд влади еамодержавних генералiв,

бо генерали вiднинi будуть виборними i змiнюваними. Розкрiпа­ чуються ро6iтllИКИ вiд примх i свавiлля капiталiстiв, бо вiднинi буде встановлений контроль робiтникiв над заводами i фабрика­ ми. Все живе i життездатне розкрiпачупься вiд знавiснiлих кай­ данiв.

Залишаються лише народи Роей, що терпiди i терплять fHiT i свавiлля, розкрiпачення яких слiд розпочати негайно, звiльнення яких повинно бути проведено рiшуче i безповоротно.

Вепоху царизму народи Poci'i систематично нацьковувалися один на одного. Результати тако! полiтики вiдомi: рiзня i погро­ ми, з одного боку, рабство народiв - з iншого.

Цiй ганебнiй полiтицj нацьковуваннл немае i не повинно бути вороття. Вiднинi ilтреба замiНИТI1 полiтикою добровiльного i чес­

ного союзу народiв Pocii".

Вперiод iмперiалiзму, пiсля Лютневоi" революцii", коли влада перейшла до рук кадетськоТ буржуазii", неприкрита полiтика на­ цьковування поступилася мiсцем полiтицi боягузливого недо­ вiр'я до народiв Poci!, полiтицi причiпок i провокацi1, яка при­ криваеться словесними заявами про «свободу» i «piBHiCTb» на­ родiв. Результати тако! полiтики вiдомi: посилення нацiонально·i ворожнечi, пiдрив взаемного Довiр'я.

Цiй негiднiй полiтицi брехнi та недовiр'я, причiпок i прово­

кацГi треба покласти край. Вiднинi i"i треба замiнити вiдкритоlO i чесною полiтикою, яка веде до цiлковumого взае:r"mого довiр 'я

народiв Pocii".

Тiльки в результат! такого довiр'я може скластися чесний i тривкий союз народiв Pocii".

Тiльки в результатi такого союзу можуть бути спаянi робiтни­ ки i селяни народiв Poci! в одну революцiйну силу, здатну висто-

69

Haujo-

РоздiJl 1

яти проти всiляких замахiв з боку iмперiалiстсько-анексiовiст­

ськоI буржуазii.

Виходячи з ЦИХ положень, Перший з 'i·зд Рад у червнi цьоro року проголосив право народiв Poci·j на вiльне самовизначенчя.

Другий з'i·зд Рад у жовтнi цього року пiдтвердив це невiд'€,М­ не право народiв PociI рiшуче i напевно.

Виконуючи волю цих з'i"здiв, Рада Народних KOMicapiB вирi­

шила покласти в основу СВОЕ} дiяльностi в питаннi про

нальностi Poci"i TaKi засади:

1.PiBHicmb i cYBepemlicmb народiв Росй

2.Право народiв Poeii" lЮ Billblle еамовизначеН1IЯ. а:ж до вiд­

окре.шення i утворення самостiЙноi· дер:жавu.

з. Скасування Beix i всяких нацiональнux i нацiонально-релiгiй­ них nривiлеi"в та обwе:Nсень.

4. Вiльний розвиток lIацiональних меншосmей i епmографiч-

1fUX груп, ю<i наееляюmь mерumорiю Роей:

Yci конкретиi декрети, якi випливають звiдси, 6удуть виробленi негайно пiсля констmуювання KOMicii" у справах наiJ.iональностеЙ.

IMeHcM Республiки: РосiЙськоi·

Народний KOMicap у справах нацiональностей

ЙоеиnД:жугашвifli-СmШliu

Голова Ради Народних KOMicapiB

В. Ульянов (J/eHiu)

ДОКУМЕНТ)

ДЕКРЕТ ВЦВК 1 РАДНАРКОМУ ПРО ВИЩУ РАДУ

НАРОДНОГОГОСПОДАРСТВА

2 грудтI.Я 1917 р.

1.При Радi Народних KOMicapiB заснову€тъся Вища Рада На­ родного Господарства.

2.3авданням Вищо"i Ради Народного Господарства € opraHi- зацiя народного господарства i державних фiнансiв. 3 цiею ме­ тою Вища Рада Народного Господарства виробля€ загальнi ·HOp~

ми i план регулювання економiчним життям краi"ни, узгоджу€ I об'€Дну€ дiяльнiсть центра.пьних i мiсцевих регулюючих установ

(варад з питань палива, металу, транспорту, Центральний llРО-

70