2. Проведення та обробка результатів досліду V Інструкція:

Експериментатор подає досліджуваному фігуру, пропонуючи якомога

точніше визначити її форму за допомогою дотику – активного обмацювання двома руками. Досліджуваного просять у процесі обмацювання виконувати спостереження з метою докладного аналізу функцій рухів пальців кожної з рук, а також функцій правої та лівої рук. Крім словесного звіту про характер рухів, досліджуваний робить замальовки фігур.

Обробка результатів полягає у складанні експериментатором письмового

висновку про особливості бімануального дотику.

Дослід V (Додаток 5)

У цьому досліді досліджуваній Гонтарь Т. В. було запропоновано

визначити форму фігури за допомогою бімануального дотику – активного обмацювання двома руками.

Дослідивши літературу з цього питання, слід зазначити, що активний дотик

більш наближений до процесу зору, ніж шкіряна чутливість інших частин людського тіла. Видатний вчений І.М. Сєченов, вивчаючи руку як особливий рецептор, визначив її роль у пізнанні як знаряддя головного мозку, який забезпечує достовірність чуттєвих знань про навколишній світ. Будь-який дотик, як чуттєвий процес, має своїм джерелом матеріальну взаємодію рецептора і зовнішнього предмета. Різноманітні складові тертя шкіряного рецептора і зовнішнього предмета є сигналом для відповідної роботи мозкових кінців аналізаторів.

Активний дотик характеризується високою точністю, адекватністю

відображення і виникає при переміщенні рухомої руки відносно предмету, що сприймається. При цьому рука людини виступає як цілісна координатна система взаємодії окремих пальців. Точкою підрахунку в цій системі координат є великий палець, а найбільш рухомим і чуттєвим компонентом – вказівний. Взаємодія цих пальців з іншими відносно долоні забезпечує не тільки переміщення рукою, але і дрібний аналіз поверхні і сторін, щільності та пружності предмету, який сприймається. Тому при активному дотику сигнали йдуть від шкіряного розрізненого руху окремого пальця і від спільної праці усіх пальців руки. Аналіз та синтез подразників тісно пов’язані в процесі активного дотику.

Кожен палець виконує окрему функцію. Особливої уваги заслуговує

великий палець. Він діє незалежно від інших, робить руку людини органом праці. Завдяки йому людина може захоплювати предмети, маніпулювати ними згідно із своїми намірами. Вказівний палець володіє тонкою чутливістю. Він першим починає захват фігури. Середній палець масивний і довгий, він надає силу і міцність захвату. Безіменний палець, завдяки розвиненому відчуттю дотику, регулює рух мязів, що важливо під час виконання роботи. Мізинець закріплює захват, закриває чашу долоні, надає стійкості кисті.

При виконання цього досліду, досліджувана активніше працювала правою

рукою, більше використовуючи ліву руку для притримування фігури. Тобто, активність правої і лівої рук у досліджуваного різна, домінуючою є праворукість.

Аналіз функцій руху руки в процесі дотику дозволяє зробити висновок, що

спочатку в роботі обмацування мали місце пошукові, установочні і коригуючи рухи. Потім мали місце макрорухи, спрямовані на обстеження фігури. Це пізнавальні рухи, що виконують функції побудови, виміру, контролю, корекції. Траекторія цих рухів здійснювалася по контуру об’єкта. В процесі обстеження виділяються найбільш інформативні точки (наприклад, кути у трикутнику), відносно яких і оцінюється решта елементів контуру (довжина кожної із сторін).

Зі слів досліджуваної Гонтарь Т.В., їй найлегше було сформувати образ

фігури, обмацуючи її двома руками. Початок обмацювання фігури відбувався від великого пальця, який виконував роль точки відліку. Іншими пальцями, починаючи із вказівного як найбільш чутливого, досліджуваною було зроблено захват фігури, переміщення рукою та обмацювання контурів з метою формування образу цієї фігури.

Під час дослідження спостерігалась нерівномірність рухів пальців по

контуру фігури. Так, під час натикання пальців на кути фігури, відбувалося уповільнення рухів. А при переході пальців з одного на інший бік фігури, рух руки зупинявся, і потім фіксувалось їх повернення назад, з метою підтвердження правильності уявлень, що склалися про фігуру від першого дотику.

Також слід зазначити, що у процесі обмацування фігури двома руками мали

місце макрорухи руки та мікро- і макрорухи пальців. Спостереження показало, що ці рухи виконували як пізнавальні, так і контролюючі функції на різних етапах формування дотикового образу.