16.Філософські ідеали м. Костомарова та т. Шевченка.

Після Г. Сковороди провісником філософії українського духу був Т. Г. Шевченко. Важливою рисою його філософських, суспільно - політичних поглядів була антикріпосницька спрямованість, гуманізм, непримиренна боротьба проти самодержавної політик] національного гноблення, відстоювання демократизму у національному питанні.

В історичному минулому України його цікавили події і традиції пов'язані з визвольною боротьбою українського народу проти іноземних загарбників, проти соціального рабства і національною гноблення. Поет-філософ високо оцінив Запорізьку Січ, яка відіграла важливу роль в історії України і становить її славетну сторінку.

Світосприйняттю Шевченка притаманний антропоцентризм, який зумовлює сприйняття навколишнього світу, історії й культури, крізь призму буття людини її переживань, бажань, потреб і прагнень. Ця філософія глибоко індивідуальна, особиста, і разом з тим вона ґрунтувалася на національній ідеї українського народу, його ментальності. Улюблений герой Шевченка - лицар народний, повстанець - гайдамака, козак-запорожець, що виступає оборонцем рідного краю є носієм правди, честі і справедливості. Минуле України трагічне, усіяне могилами і несправедливостями. Якась зла доля , прокляття висить над Україною, на думку поета. Історія завжди глибоко національна, бо в ній закодована національна пам'ять, самобутність і надія. У ставленні до релігіїТ.Шевченко вважав , що релігію слід очистити від усього, що перетворює її в абстрактну силу, байдужу до людини. Істинна віра збережена народом в його звичаях, традиціях, його душі, народному терпінні і милосерді, сприяє зв’язку між Богом і людьми.

Вінець Шевченкової творчості - уславлення свободи, передумови людського поступу, добробуту й щастя. До найволелюбніших творів належить його «Кобзар».

М. Костомаров - історик, етнограф, громадський діяч. Особливе значення при вивченні його соціально-філософських поглядів має праця «Книга буття українського народу», у якій висвітлюється трагічна історія українського народу і висловлюється впевненість, що він неминуче відродиться як самобутній національний етнос.

У 1861 р. Костомаров публікує велику статтю під назвою «Риси народної Південноруської історії», в якій робить спробу проаналізувати основні риси української духовності у порівнянні з російською й доходить до висновку, що український народ має свої, самобутні етнопсихологічні характеристики, які виокремлюють його серед інших народів, зокрема російського.

17.Сучасна філософська думка в Україні та в українській діаспорі.

Сучасна філософська думка представлена: М. Костомарова, П. Куліша, Т. Шевченка. З найбільшою силою романтичне бачення світу виступає у "філософії серця" П, Юркевича.

Провідні соціально-політичні ідеї романтизму — ідея нації, ідея історизму. Вони знаходять в Україні благодатний грунт для формування в суспільстві національної ідеї. Від доби романтизму розвиток як культури, так і філософської думки йде, органічно переплітаючись з пробудженням національної самосвідомості і намаганнями, українців національне і політичне самовизначатися Соціальна несправедливість у формі кріпацтва, імперський утиск народів будили потребу перебудови соціального і політичного життя. Її виразниками виступали М. Костомаров, П Куліш, Т. Шевченко, М. Гоголь та інші представники українського романтизму. Поява та діяльність Кирило-Мефодіївського товариства фактично поклала початок переходу від культурницького до політичного етапу боротьби за національний розвиток України. Це була спроба передової частини національної еліти осмислити та визначити місце і роль українського народу в сучасному світовому історичному контексті. Заслуга членів Кирило-Мефодіївського товариства полягає в тому, що вони, врахувавши уроки світового досвіду і спроектувавши передові західноєвропейські ідеї на український ґрунт, сформулювали основні постулати українського національного відродження, визначили форми та методи досягнення поставленої мети.