- •1.Світогляд як духовно практичне засвоєння світу. Структура та типи світогляду.
- •2.Філософія як предмет. Функції філософії.
- •3.Проблема філософії Стародавньої Індіх та Китаю.
- •4.Антична філософія: особливості розвитку та морально-етична спрямованість.
- •5.Основні досягнення та проблеми філософії доби середньовіччя. Роль християнства у формуванні середньовічної філософії.
- •6.Філософія Відродження: гуманістичний характер; науково-природничі погляди; соціально-політичні ідеї.
- •7. Філософія Нового часу. Пошуки продуктивного методу пізнання: емпіризм, раціоналізм.
- •8.Філософія Просві́тництва: проблема свободи людини.
- •9.Особливості та досягнення класичної німецької філософії.
- •10.Своєрідність російської філософії та її основні напрямки.
- •11.Філософія Маркса і Енгельса як програма радикальної перебудови людства.
- •12.Основні напрямки та особливості західної філософії хХст.
- •13.Джерела української філософської культури. Філософська думка епохи Київської Русі
- •14.Зародження та розвиток філософії Києво-Могилянської академії
- •15. Г.Сковороди – родоначальник україгськлї класичної філософії.
- •16.Філософські ідеали м. Костомарова та т. Шевченка.
- •17.Сучасна філософська думка в Україні та в українській діаспорі.
- •18.Філософське розуміння «буття». Основні виміри буття.
- •19.Матерія, спосіб та форми її існування.
- •20.Свідомість як духовний спосіб орієнтації людини в реальності буття, що розвивається.
- •21.Проблема походження, розвитку і сутності свідомості. Свідомість і мова.
- •22.Суспільної свідомості та її структура.
- •23. Форми суспільної свідомості та її вплив на індивідуальну свідомість.
- •24.Взаємозв’язок свободаи та відповідальністі. Проблема вибору.
- •25. Діалектика як вчення про розвиток та універсальні зв’язки.
- •26.Категрії діалектики та їх суть.
- •27. Закон єдності і боротьби протилежностей.
- •28. Закон переходу кількісних змін в якісні
- •29. Закон заперечення заперечення
- •30. Проблема пізнання у філософії.Об’єкт та суб’єкт пізнання.
- •31.Чуттєве і раціональнепізнання, емпіричне і теоретичне пізнання.
- •32.Наукове пізнання, його суть, рівні та метод.
- •33.Пізнання та знання. Проблема істини в філософії. Суть істини.
- •34.Практика як критерій істини. Види практити (виробниче, соціальне, політичне і духовне)
- •35.Суспільство як самоорганізуюча і само розвиваюча система. Основні елементи суспільного життя та їх взаємозв’язок.
- •36.Роль географічного природного середовища в житті суспільства.
- •37.Демографічні чинники суспільного розвитку.
- •39.Політична система суспільства, та її чинники.
- •40.Духовне життя суспільства. Поняття «культури».
- •41.Національні культури та загальнолюдська культура.
- •42.Історична різноманітність і єдність типів суспільства. Формація та цивілізація.
- •44. Філософська концепція людини . Сутнісні характеристики людини.
- •45.Філософській зміст понять «індивід», «індивідуальність», «особистість».
- •46.Сенс життя людини. Проблема людського щастя.
- •47. Самореалізація особи. Роль особистості в історії
- •48.Діалектика взаємодії дюдини і суспільства. Проблема свободи та відповідальності.
- •49. Ціності . Житті людини та суспільства. Базові цінності людського буття та вищі духовні цінності
- •50.Глобальні проблеми людства та проблеми виживання людини.
10.Своєрідність російської філософії та її основні напрямки.
Філософію XІX-ХХ століття характеризують різноманітні школи, напрямки, течії, що є відображенням складності суспільного життя, його суперечливості. До них належать: марксистська, феноменологічна, герменевтична, екзистенціальна, неотомістська, неопозитивістська тощо.
Початком послідовного розвитку російської філософії відноситься до другої четверті Х1Х століття. В 40 – 50 роках ХІХ століття основні ідейні спори велись щодо майбутніх шляхів розвитку Росії. Склалося два напрямки - західники і слов’янофіли. Західники орієнтувалися на європейські моделі розвитку, протиставляючи слов’янофілам самобутність Росії, яку вони бачили в селянській общині , в православності і соборності російського народу. Словянофіли, серед яких були І.В. Кірієвський, К.С. Аксаков, Ю.В. Самарін, намагались заперечити німецький тип філософствування і виробити на основі істинно вітчизняних ідейних традицій особливу російську філософію. І.В. Кірієвський ставив принцип несуперечливої цілісності усунення суперечностей між розумом і вірою істиною духовною і природно - життєвою. Релігії відводиться роль духовного лідера.
А.С Хомяков вважав істинною словянською релігією православну віру. Тільки православній вірі характерна соборність , свобода, які спиралися на любов до Бога.
Західники були переконані, що росіянам потрібно вчитися філософії Заходу. В 30 роках Х1Х століття в гуртку Н.В. Станкевича вивчали твори Г.Гегеля. В цей час проявила тенденція надати філософським ідеям прикладного значення., використати їх для перетворення російської реальності. Ідеї Гегеля відходили, а на зміну їм утверджувалися погляди Фейєрбаха, матеріалістичні та нігілістичні ідеї.
До ранніх західників відносяться П.Я. Чаадаєв, Н.В.Станкевич, В.Г.Бєлінський, А.І.Герцен. А.І.Герцен діалектику Гегеля називав «алгеброю революції». Він є прихильником ідеї єдності. Він підкреслює єдність природи і людини, матерії і свідомості, емпіричного досвіду і раціонального мислення, природи і філософії, науки і життя. Майбутнє Росії він повязував з ідеями народного соціалізму, стає ідеологом народництва, закликає до бунту, негайне скинення влади. Пізніше одним із лідерів західників став М.Г.Чернишевський. На нього значно вплинула антропоцентрична, матеріалістична філософія Л.Фейєрбаха. Значне місце в його філософії займає людина з її соціально – політичним, економічним і етичним аналізом. М.Чернишевський вважав матеріальні умови існування людини є основою її існування. Філософія західників має революційно – демократичний зміст.
В.С. Соловйов – автор оригінальної філософської системи. Він вважав , що абсолютно сущим є Бог, який уособлює позитивну єдність всього існуючого. Відома формула Соловйова : «Абсолютне здійснює благо через істину в красі» Виділяє три абсолютні цінності – істина, благо і краса. Любов – це та сила, яка підриває коріння всякого егоїзму. Істинна духовність – це любов до Бога як злиття з ним, - істинне спасіння людини, подолання нею смерті.
Початок ХХ століття в російській філософії представлений філософами Н.А.Бердяєвим,І.П.Лапшиним, А.Ф.Лосєвим та інші.
Філософія М.А.Бердяєва глибоко екзистенціональна. Центральною темою є людина, людина вільна, творча. Важливу роль відводить Богу як творцю, який завжди присутній як велика духовна сила. Вважав , що людина перетворить світ відповідно до принципів свободи і творчості.
О.Ф.Лосєв в своїй системі об’єднав феноменологію, діалектику і символізм. Основою філософського аналізу є не поняття, а ейдос, пронизане смислами живе буття предмета. Поняття не може охопити все, це може зробити лише ейдос. Погляди Лосєва мають конструктивно – діалектичний характер з символічним визначенням.