- •1.Світогляд як духовно практичне засвоєння світу. Структура та типи світогляду.
- •2.Філософія як предмет. Функції філософії.
- •3.Проблема філософії Стародавньої Індіх та Китаю.
- •4.Антична філософія: особливості розвитку та морально-етична спрямованість.
- •5.Основні досягнення та проблеми філософії доби середньовіччя. Роль християнства у формуванні середньовічної філософії.
- •6.Філософія Відродження: гуманістичний характер; науково-природничі погляди; соціально-політичні ідеї.
- •7. Філософія Нового часу. Пошуки продуктивного методу пізнання: емпіризм, раціоналізм.
- •8.Філософія Просві́тництва: проблема свободи людини.
- •9.Особливості та досягнення класичної німецької філософії.
- •10.Своєрідність російської філософії та її основні напрямки.
- •11.Філософія Маркса і Енгельса як програма радикальної перебудови людства.
- •12.Основні напрямки та особливості західної філософії хХст.
- •13.Джерела української філософської культури. Філософська думка епохи Київської Русі
- •14.Зародження та розвиток філософії Києво-Могилянської академії
- •15. Г.Сковороди – родоначальник україгськлї класичної філософії.
- •16.Філософські ідеали м. Костомарова та т. Шевченка.
- •17.Сучасна філософська думка в Україні та в українській діаспорі.
- •18.Філософське розуміння «буття». Основні виміри буття.
- •19.Матерія, спосіб та форми її існування.
- •20.Свідомість як духовний спосіб орієнтації людини в реальності буття, що розвивається.
- •21.Проблема походження, розвитку і сутності свідомості. Свідомість і мова.
- •22.Суспільної свідомості та її структура.
- •23. Форми суспільної свідомості та її вплив на індивідуальну свідомість.
- •24.Взаємозв’язок свободаи та відповідальністі. Проблема вибору.
- •25. Діалектика як вчення про розвиток та універсальні зв’язки.
- •26.Категрії діалектики та їх суть.
- •27. Закон єдності і боротьби протилежностей.
- •28. Закон переходу кількісних змін в якісні
- •29. Закон заперечення заперечення
- •30. Проблема пізнання у філософії.Об’єкт та суб’єкт пізнання.
- •31.Чуттєве і раціональнепізнання, емпіричне і теоретичне пізнання.
- •32.Наукове пізнання, його суть, рівні та метод.
- •33.Пізнання та знання. Проблема істини в філософії. Суть істини.
- •34.Практика як критерій істини. Види практити (виробниче, соціальне, політичне і духовне)
- •35.Суспільство як самоорганізуюча і само розвиваюча система. Основні елементи суспільного життя та їх взаємозв’язок.
- •36.Роль географічного природного середовища в житті суспільства.
- •37.Демографічні чинники суспільного розвитку.
- •39.Політична система суспільства, та її чинники.
- •40.Духовне життя суспільства. Поняття «культури».
- •41.Національні культури та загальнолюдська культура.
- •42.Історична різноманітність і єдність типів суспільства. Формація та цивілізація.
- •44. Філософська концепція людини . Сутнісні характеристики людини.
- •45.Філософській зміст понять «індивід», «індивідуальність», «особистість».
- •46.Сенс життя людини. Проблема людського щастя.
- •47. Самореалізація особи. Роль особистості в історії
- •48.Діалектика взаємодії дюдини і суспільства. Проблема свободи та відповідальності.
- •49. Ціності . Житті людини та суспільства. Базові цінності людського буття та вищі духовні цінності
- •50.Глобальні проблеми людства та проблеми виживання людини.
44. Філософська концепція людини . Сутнісні характеристики людини.
Людина – це "суцільна" проблема будь-якого філософствування, адже той, хто зуміє відповісти на питання "що є людина взагалі?", зуміє відповісти й на питання "Що є я". Отже, зуміє більш ґрунтовно осмислити власне призначення в світі, смисл власного існування, розумно поставити життєві цілі і здійснити їх. Відповідь на це питання – одна з найважливіших передумов осмисленого, розумного життя..
Філософський аналіз передбачає багатоманітність видів, форм діяльності /праця, пізнання, гра, спілкування, мистецтво тощо/ розглядати як єдиний, притаманний тільки людині спосіб буття, спосіб життєдіяльності. Тільки такий рівень спілкування дає можливість вирізнити сутнісні характеристики людської діяльності чи загальнолюдські характеристики. Ними є такі.
1. Предметність - діяльність людини завжди на щось спрямована, на якийсь предмет, який тут розуміється не тільки як річ /наприклад, праця - діяльність, спрямована на перетворенім природної речі/, але нематеріальний об'єкт /художній образ
- тоді це художня діяльність/; інша людина, чи культурна цінність /тоді це моральна діяльність/. До того ж предмет діяльності визначає особливість цієї діяльності. Як відомо, предмет мистецтва /музика, роман, вірш, картина тощо/ створює публіку, яка розуміє мистецтво й здатна насолоджуватися красою. У даному випадку здатність до естетичної діяльності, естетичних переживань визначається самим художнім твором, його естетичними характери стиками.
2. Соціальність, суспільність, колективність. Ця характеристика людської діяльності пов'язана з тим, що людина - істота колективна, і всі форми її життєдіяльності є результатом колективних: зусиль, починаючи з самих ранніх етапів розвитку. Передаючи з покоління в покоління, людські способи життєдіяльності, людство в цілому удосконалює їх; сприймаючи як естафетну паличку створені попередніми поколіннями способи діяльності, праці, пізнання, виховання тощо людство збагачує соціальний досвід, творить людину як людину. І як би не відрізнялися форми діяльності на різноманітних етапах історичного розвитку, вони завжди залишаються результатом колективних, суспільних зусиль.
45.Філософській зміст понять «індивід», «індивідуальність», «особистість».
Особистість — це поняття, вироблене для відображення біо-соціальної природи людини, розгляду її як індивіда, як суб'єкта соціокультурного життя, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності, соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин.
Під «особистістю» розуміють стійку систему соціально значущих рис, що характеризують особу як члена того чи іншого суспільства або спільноти. Поняття “особистість” характеризує суспільну сутність людини, пов’язану з засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Деякі теорії особистості не включають в неї біологічні характеристики людини, інші, приміром, фрейдизм, надають біологічним чинникам визначального значення. Більш виваженим є трактування особистості як динамічної єдності біологічного та соціального.
Індивід – окремо взята людина, окремий представник людського роду.
Індивідуальність – сукупність властивостей та здібностей, які відрізняють даного індивіда від ішного.