Розділ іі Поглиблений аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства

2.1. Аналіз ліквідності підприємства

Всі активи підприємства можна розглядати як інвестиції, які забезпечують виробничу діяльність підприємства та формування платіжних засобів. Частина їх потребує постійного оновлення, приросту в динаміці та ефективного використання, а частина забезпечує надійний зв’язок між джерелами фінансування та поновлюваними активами.

Фінансовий стан підприємства в короткостроковій перспективі оцінюється показниками ліквідності , котрі характеризують можливість повного та своєчасного проведення розрахунків по короткостроковим зобов’язанням перед контрагентами. Даний аналіз відіграє важливу роль не тільки для самого підприємства, але й для його інвесторів.

Ліквідність – це спроможність поточних активів підприємства, визначених об’єктами платіжних засобів, перетворюватися в грошову форму або безпосередньо бути майном для виконання всіх необхідних розрахунків у міру настання їх строку [29]. Ліквідність поточних активі не гарантує підприємству платоспроможність, а лише забезпечує рівень її якості щодо потреб розрахунків. Вона характеризує не тільки поточний стан активів підприємства, але й перспективний.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких в гроші співпадає зі строком погашення зобов’язань. Слід розрізняти ліквідність балансу і ліквідність активів. Ліквідність активів визначається як величина, зворотна часу, котрий є необхідним для перетворення їх на грошові кошти без втрати вартості. Чим менше часу треба для переведення активу в грошову форму, тим вища його ліквідність [12].

За ступенем ліквідності статті активів можна умовно розподілити на 4 групи:

1 група (А1) ─ абсолютно ліквідні активи, такі, як грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення. До них відносять всі статті грошових коштів підприємства та поточні фінансові інвестиції.

2 група (А2) ─ активи, що швидко реалізуються. До цієї групи активів відносяться активи, для перетворення яких в грошову форму необхідно достатньо часу: готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, векселі отримані. Ліквідність цих активів залежить від ряду суб’єктивних та об’єктивних факторів: своєчасність відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості документообігу в банках, від попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців. Основним компонентом цієї групи є дебіторська заборгованість. Тому з метою підвищення ліквідності підприємство в необхідній мірі може управляти активами даної групи, зокрема змінюючи строки кредитування покупців.

3 група (А3) – для перетворення виробничих запасів і витрат в незавершеному виробництві в готову продукцію, а потім в грошову форму, необхідно значно більше часу. Окрім того, до цієї групи ліквідності відносяться витрати майбутніх періодів, а також оборотні активи, що не ввійшли до перших двох груп.

Слід відзначити, що оборотні активи взаємопов’язані в межах кругообігу коштів, що відображається їх послідовною трансформацією з однієї групи активів у іншу.

4 група (А4) – активи, що важко реалізуються. До цієї групи відносяться необоротні активи підприємства, вартість яких відображена в першому розділі активу балансу.

Пасив балансу групуються по мірі настання строку їх погашення. В цьому випадку групування пасивів є досить умовним, оскільки відсутній індивідуальний підхід до кожного окремого підприємства і групування проводиться по загальноприйнятим уявленням про строковість погашення того чи іншого виду зобов’язання.

Оскільки в складі пасивів можна виділити зобов'язання різного рівня строковості, то у зв'язку з цим, усі зобов'язання підприємства, залежно від строковості їхнього погашення ділять на 4 групи:

1 група (П1) ─ найбільш строкові зобов'язання. До них відносять кредиторську заборгованість за придбані товари, роботи та послуги.

2 група (П2) ─ середньострокові зобов'язання. До цієї групи відносять короткострокові позикові кошти, поточні зобов’язання за рахунками та інші поточні зобов’язання. Також сюди варто віднести забезпечення майбутніх витрат та платежів, виплата яких планується протягом 12 місяців (операційного циклу, якщо він перевищує строк в 12 місяців).

3 група (П3) ─ довгострокові пасиви. Дана група пасивів представлена довгостроковими зобов’язаннями підприємства, що відображені в третьому розділі пасиву балансу. Також до них відносять статті пятого і другого розділів балансу, які не ввійшли до складу перших двох груп.

4 група (П4) – постійні (стійкі) пасиви – це пасиви першого розділу пасиву балансу.

Баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо А1≥П1, А2≥П2, А3≥П3, А4≤П4. При цьому якщо виконуються перші три обов’язкові умови ліквідності А1≥П1, А2≥П2, А3≥П3, то виконується і остання нерівність А4≤П4, яка має балансуючий характер та підтверджує наявність у суб’єкта господарювання власних оборотних коштів і означає дотримання умови фінансової стійкості [19].

Проведемо аналіз ліквідності балансу підприємства ВАТ «ПАТЕНТ». Результати аналізу представлені у табл.2.1 та табл.2.2.

Таблиця 2.1