2.2. Аналіз фінансової стійкості підприємства

Фінансова стійкість підприємства – це такий стан фінансових ресурсів підприємства, при якому раціональне розпорядження ними є гарантією наявності власних коштів, стійкої прибутковості й забезпечення процесу розширеного відтворення. Вона представляє собою одну з найголовніших характеристик фінансової діяльності підприємства [7].

Суть оцінки фінансової стійкості полягає в оцінці забезпеченості запасів та витрат джерелами формування. Певна ступінь фінансової стійкості визначає ступінь платоспроможності підприємства. Динаміка показників. Що впливають на фінансову стійкість підприємства наведено у таблиці 2.5.

На основі даних наведених у табл.. 2.4, можемо визначити рівень фінансової безпеки підприємства, спираючись на умови, наведені табл. 2.4.

Як бачимо з табл.2.5, є тільки одне від’ємне значення показника фінансової стійкості підприємства – надлишок (нестача) обігових коштів на кінець 3-го звітного періоду. Це свідчить про нестачу у підприємства власних обігових коштів, що негативно відображається на фінансовій стійкості підприємства. Протягом минулих трьох звітних періодів усі показники відповідали заданим у табл..6 умовам, а значить, підприємство Рисо абсолютну фінансову стійкість до кінця 2014 року. У 2014 році (останньому звітному періоді) фінансова стійкість підприємства дещо погіршилася і знизилася до рівня нормальної. При цьому, обсяг обігових коштів знизився на 159 914 тис. грн.

Таблиця 2.5

Абсолютні показники фінансової стійкості підприємства у 2012- 2014 роках

Для отримання повної та чіткої картини, щодо фінансової стійкості, необхідно доповнити визначення фінансової стійкості підприємства аналізом відносних показників фінансової стійкості (табл.2.6).

Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів підприємства (власного капіталу) у загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. В даному випадку коефіцієнт автономії становить 0,72-0,77. Даний показник більший за норму, а також протягом усіх періодів спостерігається зростання даного коефіцієнта. Така тенденція є позитивною для діяльності підприємства, оскільки чим вище коефіцієнт автономії, тим більший у підприємства запас фінансової стійкості.

Таблиця 2.6

Відносні показники фінансової стійкості підприємства

Показник	Джерело інформації, ф.1	Нормативне значення	На початок 2012	На кінець 2012	На кінець 2013	На кінець 2014.
Коефіцієнт автономії		0,5, збільш.	0,76	0,75	0,72	0,77
Коефіцієнт фінансової залежності		2, зменш.	1,32	1,33	1,39	1,29
Коефіцієнт фінансового ризику		0,5,	0,32	0,33	0,39	0,29
		крит. - 1
Коефіцієнт маневреності власного капіталу		0, збільш.	0,33	0,31	0,70	0,39
Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень		-	0,03	0,20	0,45	0,20
Коефіцієнт довгострокового залучення коштів		0,4	0,02	0,12	0,12	0,11

Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього коефіцієнта. Він також знаходиться на рівні, нижче допустимого і за ним спостерігається динаміка до зниження, що також є позитивним фактором у діяльності підприємства. Таке значення коефіцієнта фінансової залежності показує, що підприємство використовує позикових коштів втричі менше, ніж свої власних. Отже, у разі виникнення такої потреби, підприємство зможе обійтися і без кредиторських займів.

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. За цим коефіцієнтом здійснюють найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на одиницю власних. Згідно з цим показником ми бачимо, що на кожну одиницю власних коштів підприємства припадає лише 0,39-0,29 одиниці позикових коштів. Це свідчить про низький рівень залежності підприємства від кредиторів. В останній рік спостерігається зниження цього коефіцієнту,що є позитивною тенденцією, але взагалі, по всьому аналізованому періоді він утримується на рівні нижче допустимого.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу знаходиться у обігу, тобто в тій формі, яка діє можливість вільно маневрувати цими коштами, а яка – капіталізована [18]. Для забезпечення гнучкості у використанні власних коштів необхідно, щоб коефіцієнт маневреності був достатньо високим. Значення коефіцієнта маневреності показує нам. Що близько 30% коштів підприємства знаходиться в обігу. В 2013 році спостерігається різкий стрибок показника. Але вже у 2014 році він повернувся на рівень попередніх, 2009 і 2012 років. Рівень коефіцієнта маневреності утримується на допустимому рівні, більше 0, а тому, можемо зробити висновок, що згідно з цим показником, підприємство також має достатній рівень фінансової стійкості.

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина необоротних активів підприємства профінансована зовнішніми інвесторами. в нашому випадку він утримується на рівні 20-30%, виходячи з цього можна сказати, що підприємство має невисоку залежність від зовнішніх джерел фінансування. Утримання його на такому рівні свідчить про те, що підприємство намагається утримати рівень зовнішнього фінансування приблизно на одному рівні з метою попередження зростання залежності від кредиторів та інших зовнішніх джерел фінансування.

Коефіцієнт довгострокового залучення коштів та коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих вкладень у сумі дають 1 і характеризують структуру довгострокових пасивів підприємства, що складаються з власного капіталу та довгострокових зобов’язань. На аналізованому нами підприємстві коефіцієнт довгострокового залучення коштів не перевищує 0,12 за всі чотири періоди. Такий рівень показника є значно меншим від максимально допустимого його значення – 0,4. Це свідчить про те, що в довгострокові перспективі підприємство є майже незалежним від коштів кредиторів. Така ситуація на підприємстві в черговий раз підтверджує його достатній, навіть нормальний, рівень фінансової стійкості.

Запас фінансової стійкості може визначатися за допомогою маржинального аналізу (або аналізу беззбитковості, або CVP-аналізу).

Проведення маржинального аналізу вимагає дотримання ряду умов:

витрати діляться на 2 частини ─ змінні й постійні;

змінні витрати змінюються пропорційно обсягу виробництва й реалізації продукції;

постійні витрати не змінюються в діапазоні ділової активності підприємства, який встановлюється, виходячи з виробничої потужності підприємства й попиту на продукцію;

тотожність виробництва й реалізації продукції в рамках аналізованого періоду часу, тобто запаси готової продукції істотно не змінюються.

Отже, в основу методики покладено поділ виробничих витрат і витрат на збут залежно від зміни обсягу діяльності підприємства на змінні (пропорційні) й постійні (непропорційні) та використання категорії маржинального доходу.

Поріг рентабельності підприємства у 2014 році склав 290 699,13 тис.грн. у порівнянні з 2013 роком, він збільшився на 74 565 тис. грн., а 3 2013 – на 117 279 тис. грн. Це свідчить про зріст затрат підприємства. Така тенденція до зросту порогу рентабельності зумовлюється тим. Що підприємство поступово збільшує свої обсяги виробництва, а також більше почало залучати позикових коштів до своєї діяльності.

Запас фінансової стійкості в абсолютному виразі на кінець 2014 року склав 659 826,87 тис.грн.. У порівнянні з 2013 роком запас фінансової стійкості дещо знизився, але знаходиться на рівні, вищому за 2012 рік. На разі така зміна не є загрозою для діяльності підприємства, оскільки рівень чистого доходу залишається приблизно на одному рівні, але керівництву підприємства слід приділяти увагу утриманню показника запасу фінансової стійкості, оскільки його подальше зниження може викликати негативні наслідки для діяльності підприємства.

Рівень запасу фінансової стійкості підприємства у відсотках утримується протягом аналізованих періодів на рівні 69-80%. В 2014 році спостерігається спад запасу фінансової стійкості, тому необхідно проаналізувати діяльність останнього звітного періоду, виявити слабкі місця та причини, що викликали підвищення витрат підприємства та зниження його запасу фінансової стійкості та вжити заходів щодо їх ліквідації.

Загалом, можна зробити висновок, що фінансова стійкість підприємства знаходиться на належному рівні, який забезпечує нормальну, безперебійну діяльність підприємства та довіру до підприємства з боку кредиторів. Така думка підтверджується тим, що всі показники, за допомогою яких проводилася оцінка фінансової стійкості підприємства не виходять за межі максимально-допустимих значень і утримуються на рівні, який досить помітно відрізняється від допустимого. Отже, виходячи з усього вищенаведеного, можна з впевненістю сказати, що підприємство ВАТ «ПАТЕНТ» має нормальний рівень фінансової стійкості.

2.3. Аналіз ділової активності підприємства

Оцінка ділової активності передбачає визначення результатів діяльності господарюючого суб'єкта через застосування комплексної оцінки ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, які формують оптимальні співвідношення темпів росту й основних показників, а також обумовлюють проміжні й кінцеві результати діяльності [12].

Фактори, які впливають на рівень ділової активності, поділяються на:

1) зовнішні, які не залежать від діяльності господарюючого суб'єкта. До них відносяться фактори:

міжнародного рівня – загальноекономічні чинники, вплив міжнародної політики, міжнародна конкуренція;

національні ─ політичні, економічні, демографічні чинники;

ринкові ─ форми конкуренції, науково-технічні чинники, психологія споживача;

2) внутрішні фактори, які безпосередньо пов'язані з діяльністю підприємства. До них можна віднести:

конкурентну позицію підприємства;

принципи його діяльності;

ресурси і їх використання;

маркетингову ситуацію й політику;

фінансовий менеджмент.

Зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на діяльність підприємства, формують його бізнес-середовище, яке фактично визначає становище підприємства на ринку, його економічний потенціал та фінансовий добробут.

Ділова активність підприємства виміряється за допомогою системи кількісних і якісних критеріїв.

Якісні критерії – широта внутрішніх і зовнішніх ринків збуту, ділова репутація підприємства, його конкурентоспроможність, наявність постійних постачальників і покупців готової продукції тощо. Дані критерії доцільно зіставляти з аналогічними параметрами конкурентів, що діють у тій же галузі або сфері бізнесу.

Кількісні критерії ділової активності характеризуються абсолютними й відносними показниками.

Серед абсолютних показників необхідно виділяти обсяг продажу готової продукції підприємства, товарів, робіт, послуг, прибуток, величину активів (авансованого капіталу).

Доцільно порівнювати ці параметри в динаміці за ряд періодів (років, кварталів). Оптимальне співвідношення між ними:

(2.1)

де Тп – темп зростання прибутку, %;

Тв – темп зростання виручки від реалізації продукції;

Та – темп зростання активів підприємства.

Так, нерівність Та >100% означає, що економічний потенціал підприємства зростає, тобто розширюються масштаби його діяльності.

Нерівність Тв> Та вказує на те, що в порівнянні зі збільшенням економічного потенціалу обсяг реалізації підвищується більш високими темпами, тобто ресурси підприємства використовуються більш ефективно, підвищується віддача від кожної грошової одиниці, вкладеної в компанію.

З третьої нерівності Тп>Тв видно, що прибуток зростає випереджальними темпами, що свідчить про відносне зниження витрат виробництва та обігу як результат дій, спрямованих на оптимізацію технологічного процесу і взаємовідносин з контрагентами.

Ділова активність підприємства обумовлюється швидкістю оборотності його фінансових ресурсів. Тому виконання аналізу ділової активності передбачає розрахунок коефіцієнтів та періодів оборотності.

Коефіцієнти оборотності показують яку кількість оборотів за звітний період здійснює весь капітал підприємства чи його певний елемент [11].

Періоди оборотності визначають кількість днів, за які весь капітал підприємства чи його певний елемент може перетворитися в грошову форму.

В табл.2.7 представлено коефіцієнти оборотності фінансових ресурсів підприємства.

Коефіцієнти оборотності активів дають уявлення про те, скільки продукції реалізує підприємство, виходячи з наявної вартості окремих видів його активів. Так, у 2013 році спостерігається збільшення цього показника, а у 201 навпаки зниження. При цьому у 2014 році рівень коефіцієнта оборотності активів знизився нижче рівня 2012 року. Така тенденція є негативною для діяльності підприємства, оскільки це свідчить про те, що підприємство довше виробляє продукцію або має труднощі з її реалізацією.

Коефіцієнт оборотності запасів відображає швидкість їх реалізації і є показником ефективності діяльності підприємства з закупівлі сировини, матеріалів, виробництва, збуту готової продукції. Він також знизився у 2014 році. Що ще раз підтверджує зниження обсягів виробництва у підприємства.

Таблиця 2.7