Інформаційно-комунікаційне забезпечення фінансової діяльності навчальний посібник
.pdfноменклатури банківських послуг у мережі Інтернет, розвиток нормативної бази та стабілізація податкового законодавства.
Для забезпечення розрахунків у В2В-комерції можуть ефективно використовуватися наступні системи проведення й забезпечення електронних розрахунків [31]:
•системи дистанційного банківського обслуговування (ДБО);
•системи забезпечення гарантій виконання укладених угод;
•небанківські системи проведення розрахунків.
Системи дистанційного банківського обслуговування (ДБО) – тех-
нології надання банківських послуг на підставі розпоряджень, переданих клієнтом віддаленим чином (тобто без його візиту в банк), найчастіше з використанням комп'ютерних мереж. Системи "Клієнт-Банк" забезпечують повноцінне розрахункове і депозитарне обслуговування та ведення валютних рахунків з віддаленого робочого місця. Системи "Клієнт-Банк" дозволяють створювати і відправляти в банк платіжні документи будьяких типів, а також отримувати з банку виписки за рахунками (інформацію про рухи на рахунку). На сьогодні система "Клієнт-Банк" є найбільш поширеною і популярною в ДБО.
Забезпечення гарантій виконання угод на електронних торговель-
них майданчиках ґрунтується на наданні учасникам угод додаткових гарантій. Як правило, такі схеми надає торговельний майданчик або його фінансовий партнер, з яким учасники попередньо укладають письмовий договір. До таких схем відносять:
•використання в В2В-майданчиків одного банку в якості розрахункового;
•внесення в розрахункову систему В2В-майданчиків застави для забезпечення майбутніх (або поточної) угод;
•використання вторинних фінансових інструментів для роботи на торговельному майданчику;
•залучення банків до підбору, перевірки та допуску учасників до роботи на торговельному майданчику з числа власних клієнтів.
До небанківських систем електронних розрахунків і платежів належать системи, що використовують скретч-карти або рахунки у провайдерів телекомунікаційних послуг. Розмір разового платежу з використанням таких систем дуже малий, що обмежує застосування небанківських платіжних систем угодами з придбання мінімальних обсягів низьковартісних товарів, робіт, послуг.
171
Розвинені розрахункові сервіси спрощують роботу підприємств на майданчиках, дозволяють прямо з майданчика давати розпорядження на оплату й контролювати надходження грошових коштів за угодою.
Сектор B2C – форма електронної комерції, метою якої є прямі продажі для споживача. Така форма торгівлі ефективна для усунення географічної віддаленості між великими містами та регіонами з огляду на доступність товарів і послуг для споживача. B2C дозволяє вести прямі продажі з мінімальною кількістю посередників. Усунення посередників дає можливість встановлювати конкурентні ціни на місцях і навіть збільшувати їх (виключаючи відсоток посередників), що, природно, призводить до зростання прибутку [26; 83].
До систем B2C належать:
Web-вітрини (Front Office) торговельних компаній для залучення можливих покупців до продуктів даних компаній;
Інтернет-магазини, які займаються тільки продажем товарів і містять необхідну інфраструктуру (Back Office) для виробництва продажів і управління електронною торгівлею через Інтернет;
електронні торговельні ряди (супермаркети).
Web-вітрина. На сторінках Інтернет-вітрини розміщується інформація про фірму, каталоги продукції (послуг), прайс-листи на них та форма для подання заявки. В Інтернет-вітрині можна публікувати новини компанії, додаткову інформацію про виробників, поради, аналітичні огляди і т. д. Такий сайт порівнянно з традиційними джерелами забезпечує більш повну інформацію про товари і послуги.
Серед Інтернет-вітрин можна виділити такі різновиди, як [83]:
статична Інтернет-вітрина на основі звичайних НТМL-файлів;
динамічна Інтернет-вітрина з відображенням інформації з певної бази даних.
Поряд з участю в електронному торговельному ряду, це найменш витратне рішення, проте Інтернет-вітрина на відміну від торговельного ряду не забезпечує повного циклу продажу, включаючи інтерактивні процедури виписки рахунків, прийому оплати, відстеження виконання замовлення і т. д.
Принцип роботи Інтернет-вітрини заснований на зборі заявок з подальшим їх виконанням. За цим принципом працюють, наприклад, Webсайти, що спеціалізуються на продажі товарів обмеженого попиту (таких, наприклад, як предмети мистецтва). Основна проблема для продавця
172
полягає в необхідності гарантувати потенційному клієнту виконання замовлення на заздалегідь визначених умовах. Покупець ризикує отримати вибраний товар або послугу із запізненням (або не отримати взагалі).
Інтернет-вітрина коштує торговельним компаніям недорого, проте вона має істотні недоліки:
1)неможливість автоматизувати торгівлю з реального складу;
2)неможливість скоротити штат компаній-продавців і їх операційні витрати;
3)відсутність гнучкості в управлінні торговельними процесами і організації маркетингових акцій.
Таким чином, Інтернет-вітрина – тільки інструмент залучення покупця, інтерфейс для взаємодії з ним та проведення маркетингових заходів.
Найбільш комплексна, хоча й складна в реалізації, система Інтер- нет-торгівлі – Інтернет-магазин, який охоплює всі основні бізнеспроцеси торговельного підприємства: вибір товарів, оформлення замовлень, проведення взаєморозрахунків, відстеження виконання замовлень,
ав разі продажу інформаційних товарів або надання інформаційних послуг – доставка за допомогою мереж електронних комунікацій.
Переваги Інтернет-магазину порівняно з Інтернет-вітриною полягає у тому, що покупцеві можуть запропонувати персональне обслуговування, гнучку систему знижок, відразу виписати рахунок з урахуванням вартості доставки, виду платежу та страховки, податкових відрахувань.
Крім того, покупець може отримати інформацію про проходження свого замовлення.
Для повноцінного функціонування Інтернет-магазину необхідні такі обов'язкові компоненти:
Web-сервер, що формує розмежування доступу й розподіляє запи-
ти;
сервер додатків, який керує бізнес-логікою та реалізує необхідну сукупність процесів;
БД і СУБД для збору, зберігання, обробки та управління даними; система електронних платежів, що включає електронний цифровий
підпис.
Структура управління Інтернет-магазином реалізується, як правило, у вигляді триланкової архітектури "клієнт – сервер додатків – сервер бази даних". Для інтеграції Інтернет-магазину з бізнес-процесами основ-
173
ної компанії може бути встановлений шлюз-конвертор, який буде передавати дані від магазину в бухгалтерську систему й систему документаційного забезпечення компанії [26].
Існує три варіанти участі продавця в електронному торговельному ряді [143]. Перший – поміщення прайс-листа до переліку прайс-листів торговельного ряду. Каталоги електронних торговельних рядів залежно від типу пропозиції розподілені на категорії (наприклад, побутова техніка, комп'ютери, спортивне спорядження і т. д.). У кожній категорії розміщуються пропозиції всіх компаній, що постачають товар даного виду. Як правило, коли відвідувач приймає рішення зробити покупку, торговельна система пересилає його на сайт відповідного продавця, тому торговельні системи цього типу більше підходять для реклами товарних пропозицій, розміщених у вже наявних Інтернет-магазинах.
Інший варіант пов'язаний з участю в електронному торговельному ряді, пропонує розміщення нових магазинів прямо в системі (тобто створюється сторінка Інтернет-вітрини, яка вбудовується в портал і на яку переадресовуються всі зацікавлені покупці). Участь у такого роду системах накладає певні обмеження і ставить учасника в залежність від рівня розвитку електронного торговельного ряду і товарної пропозиції конкурентів.
Ще один варіант розміщення в електронному торговельному ряду – оренда тематичного розділу каталогу. При цьому тільки орендар має право представляти товари даної тематики. Цей варіант зберігає всі недоліки попереднього варіанта.
Плюсом розміщення в електронному торговельному ряду для кожного учасника є низькі накладні витрати, пов’язані з функціонуванням його магазину, що викликано використанням загального для всіх учасників інструментального комплексу.
Сектор C2B. По-перше, C2B – це форма електронної комерції, яка надає споживачеві можливість самостійно встановлювати ціну на різні товари й послуги, запропоновані компаніями. Таким чином формується попит, який, однак, не означає, що здійсниться продаж за запитаною ціною. Продавець, користуючись статистичними даними поточного попиту, приймає остаточне рішення, і після цього товар "випускається" у продаж за усередненою ціною. По-друге, C2B – сукупність методів, інструментів і технологій для виконання онлайнових транзакцій між споживачами (фізичними особами або невеликими об'єднаннями приватних підприємців)
174
та підприємствами. Прикладом є сайти бізнес-консультантів, юристів, промоутерів, профітеров (фахівців з оптимізації діяльності підприємств), аудиторів, рекламних агентів та інших спеціалістів, здатних надавати послуги підприємствам [26].
Сектор C2С – форма електронної торгівлі, суть якої полягає в організації купівлі-продажу товарів і послуг між споживачами. С2С (від англ. customer to customer) – сектор ринку електронної комерції, у якому в якості суб'єктів комерції виступають фізичні особи. Поява деяких структур С2С ініціюється В2С-компаніями для формування мережі розширеного збуту продукції –об'єднаннями, спільнотами споживачів, на які покладаються функції формування ланцюжків розширеного збуту. Приклади систем електронної комерції сектору С2С: Інтернет-аукціони і системи Р2Р
[83].
Інтернет-аукціон – торговельний майданчик мережі Інтернет, на якому ціни встановлюються під час публічних, відкритих торгів на основі попиту та пропозиції. Деякі Інтернет-аукціони можуть передбачати реєстрацію учасника (у тому числі з грошовою заставою).
Типи аукціонів:
стандартний аукціон – аукціон продавця на підвищення початкової
ціни;
обернений аукціон – аукціон покупця на зниження початкової ціни. Покупець встановлює початкову та бажану ціни, при цьому бажана ціна учасникам аукціону невідома;
німецький аукціон – аукціон продавця на підвищення початкової ціни. Використовується у разі продажу партії однакових товарів, причому товари можуть купуватися нарізно різними покупцями. Схема проведення даного аукціону аналогічна до схеми стандартного аукціону.
Розвиток Інтернету призвів до появи нових інформаційнокомунікаційних систем – рееr-to-peer. Р2Р (від англ. peer-to-peer – "користувач – користувачеві") – технологія побудови розподіленої мережі, де кожен вузол може одночасно виступати як у ролі клієнта (одержувача інформації), так і в ролі сервера (постачальника інформації).
Р2Р-системи поділяються на дві категорії – централізовані й децентралізовані. У централізованих вся інформація зберігається на сервері системи, в децентралізованих – на комп'ютерах користувачів. За децентралізованого варіанту система отримує запит про необхідну інформацію, аналізує, на якому вузлі мережі є ця інформація, і якщо цей вузол в да-
175
ний момент знаходиться в онлайновому стані стоянні, звертається із запитом на отримання інформації до нього, у протилежному разі – ставить запит у чергу.
Як будь-який потужний інструмент електронної комерції, Р2Рсистема – багатофункціональна. Перспективність подібних систем не викликає сумнівів, і можливе комерційне застосування охоплює практично всі сфери, починаючи з обміну комерційною інформацією, побудови віртуальних підприємств, систем електронних взаєморозрахунків, багаторівневого маркетингу і закінчуючи розподіленими процесами обчислень.
Електронний бізнес – це підвищення ефективності бізнесу, засноване на використанні інформаційних технологій для забезпечення його рентабельності, конкурентоспроможності та керованості, що підтверджується досвідом найбільших компаній світу.
6.3. Інформаційні технології мобільних пристроїв
Слід розглянути ще один найважливіший аспект застосування ІТ в електронному бізнесі – застосування мобільних пристроїв різного виду й призначення. Ті з них, які безпосередньо стосуються електронної комерції, мають загальну назву технологій мобільної комерції (m-Commerce). Технології та технічні пристрої мобільної комерції роблять користувача більшою мірою незалежним від стаціонарних обчислювальних пристроїв, надаючи всі перераховані раніше можливості за допомогою наявності мобільного телефону або кишенькового комп'ютера. Така незалежність надзвичайно важлива для ділової людини: часто на прийняття рішення відпущено обмежений час, і цьому не повинні перешкоджати такі фактори, як неможливість швидкого оформлення угоди або відсутність доступу до інформаційних каналів.
Згідно з визначенням "Lehman Brothers", мобільна комерція – це використання мобільних портативних пристроїв для спілкування, отримання й передачі інформації, здійснення транзакцій через громадські та приватні мережі [26].
Мобільна комерція – загальна назва для різних комерційних сервісів (крім послуг зв'язку), що використовують мобільний телефон у якості основного інтерфейсу користувача. Процес здійснюється за допомогою кишенькових комп'ютерів або смартфонів через віддалене (Інтернет,
176
GPRS і т. д.) з'єднання. Мобільна комерція, як правило, є програмноапаратним рішенням як для автоматизації процесів взаємодії з віддаленими користувачами.
Зустрічається назва "мобільна торгівля" – бізнес-рішення, тісно пов’язане з системами автоматизації торгівлі та призначене в першу чергу для автоматизації збору замовлень. Іноді термін "мобільна торгівля" (мобільний продаж) трактують більш широко і вживають як синонім мобільної комерції взагалі.
Напрями мобільної комерції:
Мобільний банкінг – це управління банківським рахунком з використанням мобільного телефону в якості засобу ідентифікації власника банківського рахунку. У процессі здійснення платіжних транзакцій використовуються кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Мобільні платежі (м-платежі) – це здійснення платежу за допомогою мобільного телефону з використанням грошових коштів, розміщених на передплачених рахунках мобільного оператора. Мобільні платежі здійснюються без використання банківських рахунків користувача та доступні абонентам, які не мають власного банківського рахунку.
Мобільний контент – різновид мобільних платежів, за якого мобільний термінал використовується не тільки в якості віддаленого засобу ідентифікації платника, а й як пристрій для приймання замовленої послуги. Цей тип мобільної комерції застосовується під час продажу рингтонів / мелодій, картинок, Java-ігор, інтерактивних медіапроектів (SMS-чатів, SMS-голосування) і т. д.
Значно розширилися можливості роботи з різними мережевими ресурсами за допомогою мобільного телефону. Мобільний телефон надає користувачеві базовий набір можливостей для роботи з Інтернетом. Мобільний телефон став знаковим явищем кінця XX – початку XXI ст. Сучасний мобільний телефон є потужним обчислювальним пристроєм із гнучкою операційною системою, великою пам'яттю, СУБД, вбудованим стандартом частоти й часу, мультимедійними функціями, можливістю комунікації з іншими електронними пристроями та виходу в Інтернет [46].
Мобільний доступ в Інтернет може здійснюватися за допомогою безпровідного модему, вбудованого WAP-браузера або шляхом синхронізації пристрою з іншим, вже підключеним до Інтернет (WAPтелефоном, смартфоном, ноутбуком, ПК). Прикладний протокол безпро-
відного з'єднання (Wireless Application Protocol – WAP) є результатом
177
спільної роботи асоціації "WAP Forum", що об'єднує виробників пристроїв і технологій мобільного зв'язку (Nokia, Ericsson, Motorola, Samsung Electronics), телекомунікаційних операторів (Deutche Telecom, France Telecom, AT & T) і компанії-виробників програмного забезпечення та провайдерів послуг (Microsoft, IBM, RSA, Unwired Planet, Symbian). Асо-
ціація охоплює близько 90 % ринку безпровідних пристроїв. Мета асоціації – розробка єдиного відкритого стандарту для обміну контентом між безпровідними пристроями і Web-сервером. У протокол WAP входять специфікації для транспортного та сеансового рівнів, а також для системи захисту даних [26].
Підвищена увага до WAP обумовлена декількома причинами. Одна з них: Інтернет і мобільні пристрої сьогодні – дві дуже перспективні галузі, які швидко розвиваються, отже, розробка стандарту зв'язку між ними є одним із найбільш затребуваних рішень. Протокол WAP включає в себе:
■протокол забезпечення обміну даними між клієнтом і сервером
(Wireless Session Protocol – WSP);
■протокол забезпечення проведення транзакцій на основі транспортного механізму запитів і відповідей (Wireless Transaction Protocoll –
WTP, request and reply);
■протокол безпровідної передачі дейтаграм (Wireless Datagram Protocol – WDP);
■протокол для забезпечення безпеки (Wireless Transport Layer Security – WTLS).
Інформація передається між WAP-клієнтом і WAP-сервером. У якості клієнта може виступати звичайний мобільний WAP-телефон. За допомогою програми-мікробраузера запит направляється мережею бездротового доступу, який приймається WAP-шлюзом. Шлюз, у свою чергу, направляє URL-запит, використовуючи протокол HTTP, до запитуваного Web-вузла. При цьому запитувані web-сторінки повинні бути написані мовою WML (Wireless Markup Language). Далі web-вузол формує відповідь у форматі WML, передає його на WAP-шлюз, і вже звідти запитана інформація передається на мобільний телефон у двійковому форматі клієнта. Після цього інформація дешифрується і подається у зручній для клієнта формі – звук, відео, текстове повідомлення.
Функція розширення можливостей системи зв'язку (General Packet Radio Services – GPRS) інкапсулює дані в компактні пакети та пересилає їх мережею зі швидкостями до 100 Кбіт/с. Слід відзначити один з аспектів
178
технології GPRS, надзвичайно важливий для користувачів, – усі пристрої GPRS перебувають у постійному віртуальному з'єднанні з мережею. Канал зв'язку резервується тільки на той короткий час, коли потрібно передати дані. Таким чином, у разі використання функції GPRS абоненти оплачують тільки обсяг переданої інформації під час роботи з e-mail, Інтернет або базами даних.
Портативний кишеньковий комп'ютер. У сімейство портативних кишенькових комп'ютерів (Personal Digital Assistant – PDA) входять пристрої з дуже широким набором можливостей, які значно відрізняються. Це можуть бути і безклавіатурний пристрій типу Palm, який уміщується в долоні, і більш дорогі пристрої з вбудованою клавіатурою, що мають розміри середнього органайзера, і, нарешті, комп'ютерні пристрої, близькі до мініатюрних ноутбуків. Основні операційні системи в таких пристроях – Palm OS, Windows РС. Зв'язок з Інтернет здійснюється через безпровідний модем або за допомогою синхронізації з ПК, підключеним до мережі.
Смартфони. Гібридом мобільного телефону та портативного кишенькового комп'ютера є смартфон (smartphone, "розумний телефон"), що поєднує голосові можливості телефону з функціями обробки та передачі даних, такими, як електронна пошта, вихід в Інтернет, робота з файлами, базами даних і т. д.
У Європі дуже поширені багатофункціональні мобільні телефони. Водночас у США найбільш популярними засобами, за допомогою яких можливе ведення мобільної комерції, є портативні PDA, з огляду на те, що найпоширеніший стандарт мобільного зв'язку в США DAMPS не дозволяє використовувати мобільні телефони в цій якості.
Система IP-телефонії. Одна з істотних переваг IP-телефонії (телефонного зв'язку, який реалізується на базі Інтернет-протоколів) – значно менша вартість голосового трафіка порівняно з вартістю послуг телефонної мережі загального користування. При цьому IP-телефонія підвищує ефективність повсякденної діяльності компаній, привносячи в телефонний зв'язок усе те корисне, що вже стало звичним для користувачів комп'ютерних мереж: можливість роботи з повідомленнями електронної пошти, отримання оперативних даних з виробничих додатків ERPсистем, а також зведень, звітів і новин з Інтернет / Інтранет.
Завдяки появі інтегрованих систем з підтримкою голосу, графіки, відео і роботи з даними стало можливим створення принципово нових
179
сучасних користувальницьких додатків, що перетворюють IP-телефон в повнофункціональний комп'ютерний офісний пристрій. Такий телефон, який реалізує широкий набір сервісів, є невеликим комп'ютером із вбудованим XML-браузером для виконання різних XML-додатків.
Крім підтримки традиційних телефонних функцій, IP-телефони забезпечують доступ до корпоративної директорії абонентів з можливостями пошуку та дозвону. Вбудоване сервісне меню дозволяє користувачеві IP-телефону отримати доступ до текстової або графічної інформації, розташованої на web-серверах. Оперативний доступ до всього обсягу корпоративних та інших даних за допомогою IP-телефону забезпечується, як правило, через корпоративний інформаційний портал EIP. У цьому випадку IP-телефон розглядається як "надтонкий" клієнт. З точки зору користувача це унікальна можливість зібрати на одному екрані всю ту інформацію, яка необхідна йому в даний момент для виконання службових обов'язків.
Крім цього, розвиваються технології, здатні істотно розширити можливості мобільних пристроїв. Серед таких технологій можна назвати геолокаційні сервіси – вельми корисну послугу, яка дозволяє користувачам отримати будь-яку необхідну інформацію про те місце, де вони знаходяться або куди планують вирушити. До того ж можна спланувати маршрут прямування, як на громадському транспорті, так і на особистому авто, і навіть пішки.
Існує кілька технічних прийомів, що дозволяють здійснювати визначення поточного місця розташування абонента.
Cell of Origin – найпростіший метод, що дозволяє обчислювати місцезнаходження мобільного телефону за відомим Cell ID (англ. Cell Identifier – ідентифікатор осередку/соти). Він не потребує модифікації мережевого обладнання та клієнтського терміналу, досить установки програмного комплексу та MLC (англ. Mobile Location Center – центр мобільної локалізації). Координати обчислюються на основі приблизного знання розташування і радіуса осередків стільникової мережі, в яких мобільні телефони обслуговуються конкретною базовою станцією. Точність визначення місця розташування залежить від густоти мережі базових станцій, поточних місцевих радіоумов і конфігурації сот.
TOA (англ. Time of Arrival – оцінювання часу прибуття сигналу) заснований на вимірюванні і порівнянні інтервалів часу проходження сигналу від мобільного телефону абонента до декількох базових станцій.
180