Інформаційно-комунікаційне забезпечення фінансової діяльності навчальний посібник

Потребує модернізації обладнання мережі. Точність може досягати 125 м. Базові станції, що приймають сигнал мобільного телефону, повинні бути оснащені LMU (англ. Location Measurement Unit – блок позиціонування). За різницею часу надходження сигналу керівним комп'ютером мережі мобільного зв'язку за допомогою алгоритму трилатерації розраховується місце розташування передавача. Отримані координати передаються відповідному мережному додатку (серверу послуги) або клієнту.

OTD (англ. Observed Time Difference – спостережувана різниця часу надходження сигналу) заснований на вимірюванні та порівнянні інтервалів часу проходження сигналів від декількох базових станцій до мобільного телефону абонента. Він потребує модернізації мережевого обладнання, однак така модернізація значно дешевша від TOA. Керівний контролер мобільного телефону вимірює час проходження сигналу від декількох базових станцій, одна з яких оснащена блоком LMU. Для отримання інформації про своє місцезнаходження абонент здійснює дзвінок, під час якого його телефон до всановлення мовного з'єднання надсилає спеціальне сигнальне повідомлення, MLC проводить необхідні обчислення для розрахунку місця розташування, після чого пакет даних з координатами місцезнаходження абонента пересилається на мобільний телефон.

GPS (англ. Assisted Global Positioning System – допоміжна глобаль-

на система позиціонування), заснована на вбудовуваному в мобільні телефони модулі GPS і перенесенні частини обчислювальних функції на MLC для зниження енергоспоживання і прискорення визначення місця розташування.

На сучасному етапі швидко розвиваються технології, системи та стандарти третього покоління (3G Technologies), які забезпечують високоякісну передачу мови, зображень, мультимедіа-контенту, доступ в Інтернет, а також обмін даними між мобільним телефоном і комп'ютером. До послуг третього покоління, належать [26]:

■голосові виклики та відеотелефонія;

■мобільна IP-телефонія (Wireless Voice Інтернет Protocol –

WVoIP);

■передача та прийом відео- й аудіопотоків, кольорове телебачення, фотота відеозйомка;

■мобільний офіс з web-браузингу;

181

■послуги, засновані на місцезнаходженні абонента – орієнтація в незнайомому місці, карти та путівники;

■мобільна електронна комерція – пошук і вибір товарів, оплата квитків, товарів і послуг, надійне забезпечення безпеки інформації.

У світі співіснує два стандарти 3G – UMTS і CDMA2000. UMTS поширений в основному в Європі, CDMA2000 – в Азії і США. Мережі 3G повинні забезпечувати встановлення значення швидкості передавання для різних ступенів мобільності абонента:

до 2,048 Мбіт/с за низької мобільності (швидкість менша від 3 км/год) і локальної зони покриття;

до 144 Кбіт/с – за високої мобільності (до 120 км/год) і широкої зони покриття;

до 64 (144) Кбіт/с за глобального покриття (супутниковий зв'язок). До сімейства 4G відносять технології, які дозволяють передавати

дані в мобільних мережах зі швидкістю, вищою 100 Мбіт/сек. У широкому розумінні 4G – це ще й технології бездротової передачі Інтернет-даних Wi-Fi (швидкісні варіанти цього стандарту) і WiMAX (в теорії швидкість може перевищувати 1 Гбіт/сек).

Головна відмінність мереж четвертого покоління від попереднього, третього, полягає в тому, що технологія 4G повністю заснована на протоколах пакетної передачі даних, у той час як 3G поєднує в собі передачу як голосового трафіка, так і пакетів даних. Міжнародний союз телекомунікацій визначає технологію 4G як технологію бездротової комунікації, яка дозволяє досягти швидкості передачі даних до 1 Гбіт/с в умовах руху джерела або приймача і до 100 Мбіт/с в умовах обміну даними між двома мобільними пристроями [46].

Весь хід розвитку технології мобільних пристроїв свідчить про те, що подальше вдосконалення цих пристроїв буде йти шляхом інтеграції методів, технологій, стандартів з метою розширення функціональності й підвищення якості послуг, що надаються мобільною ІТ-технікою. Мобільні пристрої стануть повноцінними компактними комп'ютерами декількох класів: кишенькові комп'ютери, основною функцією яких буде організація часу користувача, робота з документами та персональними базами даних (розширені органайзери); смартфони із широкими функціями мобільного зв'язку; мобільні "менеджери" (офісфони) – багатофункціональні мультимедійні пристрої, що поєднують габаритні розміри кишенькового ПК, роботу з аудіота відеоданими, можливості безпровідного доступу в

182

Інтернет і використання великих переваг технології Web 2.0, яка швидко розвивається.

Запитання і завдання для самоконтролю

Запитання

1.Назвіть підходи до використання Інтернету в бізнесі.

2.Які можливості бізнесу відкриваються в процесі створення та використання Web-порталів?

3.Згідно з яким підходом виділилися поняття електронного бізнесу та електронної комерції?

4.Назвіть основні шари, що формують електронний бізнес.

5.У чому полягає сутність стандарту OBI?

6.У чому основні переваги електронної комерції?

7.Які види систем електронної комерції вам відомі?

8.Назвіть перспективи розвитку систем електронної комерції.

9.У чому полягає сутність поняття мобільної комерції?

10.Які напрями мобільної комерції вам відомі?

11.Охарактеризуйте призначення та складові WAP-протоколу.

12.Які мобільні пристрої використовуються в просторі мобільної комерції?

13.У чому полягає сутність технологій 3G та 4G?

Тести

1.Портали, що забезпечують інформаційне обслуговування користувачів у певному напрямі (новини, законодавство) називаються:

а) корпоративними порталами; б) державними порталами; в) інформаційними порталами;

г) порталами загального призначення.

2.В електронному бізнесі можна виділити наступні шари:

а) Інтернет-інфраструктуру, Інтернет-послуги, інформаційних посередників, електронну комерцію;

б) Інтернет-технології, Інтернет-послуги, інформаційних посередників, мобільну комерцію;

в) Інтернет-технології, Інтернет-послуги, інформаційні системи, мобільну комерцію.

183

3. Шар електронного бізнесу, що реалізується телекомунікаційними компаніями та виробниками програмного забезпечення, комп'ютерного й мережевого обладнання, називається:

а) Інтернет-інфраструктурою; б) Інтернет-технологіями; в) Інтернет-послугами.

4.Торговельна система входить до складу: а) електронного каталогу; б) електронного магазину; в) консалтингу управління.

5.Провідні позиції в електронній комерції на Заході має сектор: а) В2В;

б) В2G;

в) електронних аукціонів.

6.Електронна комерція – це:

а) торговельна діяльність, що має в якості основної мети отримання прибутку;

б) будь-яка транзакція, в результаті якої право власності або право користування речовим товаром або послугою було передане від однієї особи до іншої.

в) комплексна автоматизація логістичних процесів.

7.Економічними передумовами виникнення й розвитку електронної комерції є:

а) можливість зниження транзакційних витрат за рахунок передачі інформації одержувачу безпосередньо, минаючи стадію паперових документів;

б) можливість здійснення бізнес-процесів в електронний спосіб на основі інформаційно-комунікаційних технологій;

в) об'єктивна необхідність зниження витрат, що виникають у комерційних циклах, і наближення їх до норм, досягутих у результаті автоматизації виробничих циклів;

г) можливість зниження витрат на отримання необхідної для ведення бізнесу інформації.

8.Основними моделями електронної комерції є:

а) В2В, B2C, B2G, C2G, C2C; б) В2В, B2C, B2G;

в) В2В, B2C, C2G, C2C, G2G.

184

9.Платежі в електронній комерції можна здійснити через: а) оплату готівкою; б) оплату банківським переказом;

в) оплату способом післяплати; г) оплату поштовим або телеграфним переказом; ґ) електронну готівку; д) дебетову пластикову карту; є) електронну готівку;

е) кредитну пластикову карту; ж) Web-гроші;

з) скретчкартки; и) смарткартки.

10.Торговельний майданчик в Інтернеті – це сукупність:

а) інформаційних, комунікативних засобів і розрахункових інструментів;

б) платіжної системи та реклами; в) засобів і способів дистанційного укладання угод.

Стереотипне завдання

Завдання 6.1. Доповніть класифікацію систем електронної комерції (рис. 6.3) назвами потрібних елементів, що відсутні.

Торговельні системи

Системи взаємодії

Системи

електронних

для бізнес-структур

Платіжні системи

бізнесу зі

комунікацій

(В2В)

споживачем (В2С)

приватних осіб

Рис. 6.3. Завдання до самостійного виконання

185

Завдання 6.2. Назвіть торговельні майданчики, для яких подані наведені характеристики:

1 – майданчики, що створюються, обслуговуються та керуються третьою стороною для того, щоб звести разом покупців і продавців. Зазвичай такі майданчики створюються тими, хто добре орієнтується в тому чи іншому секторі бізнесу, й слугують для отримання доходу у вигляді відсотка від укладених угод (_____________________________);

2 – великі продавці відіграють активну роль у формуванні торговельних майданчиків. Одні компанії хочуть залучити якомога більше оптових покупців, інші – знизити витрати на продажу, треті – мати можливість об'єднатися з партнерами й диктувати свої умови на ринку

(__________________________); 3 – одна або кілька великих компаній створюють свій торговельний

майданчик для залучення компаній-постачальників. Концепція таких торговельних майданчиків виникла у зв'язку з потребами великих компаній в оптимізації процесу закупівель, розширенням торговельних контактів та мережі постачання за оптовими цінами (__________________________).

Завдання 6.3. Визначте алгоритми визначення поточного місця розташування абонента для відповідних технічних методів (табл. 6.1.).

Таблиця 6.1

Вихідні дані для завдання 6.3

Cell of	Time of	Observed Time	Global Positioning
Origin	Arrival	Difference	System

Алгоритм визначення місця розташування абонента

Література: [3; 5; 6; 16; 22; 25; 26; 36; 38; 42; 46; 53; 67; 74; 76; 78; 101; 116; 126; 130; 146; 149].

186

Тема 7. Організаційно-методичні основи створення та функціонування інформаційних систем

фінансового менеджменту

Мета – формування компетенцій щодо визначення основних елементів та комплексів задач АІС фінансового менеджменту, отримання знань з основ будови АРМ фінансового менеджера.

Основні питання

7.1.Структура інформаційної системи підприємства.

7.2.Створення АРМ фахівця з управління фінансами.

7.3.АІС фінансового менеджменту.

Компетентності, що формуються за темою:

знання: cкладу інформаційної системи підприємства, принципів створення АРМ фахівця з управління фінансами, інформаційних джерел систем фінансового менеджменту;

уміння: визначати основні елементи інформаційної системи підприємства відповідно до його потреб, визначати склад та структуру АРМ фахівця з управління фінансами, визначати основні елементи АІС фінансового менеджменту;

комунікації: здатність до визначення основних елементів та завдань АІС фінансового менеджменту;

автономність та відповідальність: управління комплексними дія-

ми з обрання систем автоматизації фінансового менеджменту.

Ключові терміни: інформаційна система, автоматизована інформаційна система, функціональні компоненти, автоматизоване робоче місце, інформаційне забезпечення, програмне забезпечення, технічне забезпечення, інформаційні джерела, показники управлінського обліку.

7.1. Структура інформаційної системи підприємства

Діяльність будь-якого підприємства чи організації супроводжується обробкою та переміщенням великої кількості інформації. І від швидкості

187

обробки та передачі інформації безпосередньо залежить успіх діяльності підприємства. Прискорити цю роботу можна тільки за рахунок застосування технічних засобів.

Інформаційна система є засобом інформаційного забезпечення процесу управління.

Єдина інформаційна система управління підприємством орієнтується на досягнення мети: задоволення потреб в інформації керівників усіх рівнів і ланок системи управління підприємством у встановлені терміни для підготовки, прийняття та реалізації рішень.

Під інформаційною системою зазвичай розуміють прикладну систему, орієнтовану на збір, збереження, пошук і обробку текстової і/чи фактографічної інформації. Переважна більшість інформаційних систем працює в режимі діалогу з користувачем.

Згідно з ДСТУ 2874-94, "ІС – це система, яка організовує пам'ять та маніпулювання інформацією про проблемну область". ІС становить сукупність інформаційних процесів для задоволення потреб в інформації різних рівнів прийняття рішень. Її метою є формування інформації для використання (споживання) управлінським апаратом [60].

Сучасна інформаційна система підприємства є автоматизованою, людино-машинною системою, в якій творчі здібності менеджера доповнюються можливостями електронно-обчислювальної техніки, математичного моделювання та прогнозування.

Автоматизована ІС (АІС) – це система, яка реалізує інформаційні технології виконання функцій управління за умови спільної управлінського персоналу та комплексу технічних засобів. АІС поєднує людські ресурси, устаткування, програмне забезпечення, мережі зв'язку та інформаційні ресурси з метою збору, переробки та поширення інформації в організації [60].

Інформаційна система управління підприємства повинна забезпечувати:

1)повноту інформації для кожної ланки системи управління. Повнота визначається як відношення інформації отриманої до запитаної або необхідної для управління;

2)корисність та цінність інформації. Інформаційні потоки в системі управління повинні спрямовуватися за конкретними адресами – до конкретних керівників, фахівців і службовців управлінського апарату;

188

3)точність і достовірність інформації. Прийняття рішень на основі недостатньо точних або недостовірних даних збільшує ризик виникнення помилок, прийняття неправильного рішення;

4)своєчасність надходження інформації. Якщо інформація не надходить вчасно, то орган управління буде бездіяльним якраз у той момент, коли об'єкт управління особливо потребує керівної дії;

5)агрегованість інформації. Раціональний розподіл інформації за рівнями ієрархії управління. На вищі рівні управління повинна надходити більш узагальнена інформація, на нижчі – більш деталізована;

6)актуальність інформації. У процесі прийняття рішень важливо враховувати термін існування інформації та її актуальність для конкретних управлінських завдань;

7)економічність та ефективність обробки інформації. Ефективність інформаційної підсистеми можна оцінити, зіставляючи результати управління з витратами на збір, накопичення, обробку, перетворення та передачу інформації [12].

Крім того, автоматизована інформаційна система повинна задовольняти ряд таких технічних вимог, як:

швидкодія – швидкість під час введення, пошуку й обробки інформації;

надійний захист від несанкціонованого доступу до даних; реєстрація дій персоналу; зручний користувальницький інтерфейс робочих місць; можливість розвитку системи;

інтеграція з модулями, використана в системі передачі даних; можливість проведення конвертації даних з використаних раніше в

нову систему; висока надійність роботи.

Інформаційна система управління включає наступні шари:

1. Виконавчий шар – набір завдань, вирішення яких забезпечує ефективну роботу підприємства (функціональні підсистеми).

2. Прикладний шар – набір прикладного програмного забезпечення, безпосередньо застосовуваного для обробки ділової інформації.

3. Системно-логічний шар – системне програмне забезпечення, що забезпечує функціонування фізичного шару, механізми обміну інформацією, розмежування прав доступу тощо.

4. Фізичний шар – обладнання, кабельні мережі, канали передачі даних.

189

Для шарів 2, 3 і 4 можливе застосування готових типових проектів, зі змінами під конкретні вимоги замовника (локальна мережа підприємства).

1-й шар може варіюватися залежно від специфіки діяльності та розмірів підприємства. У найбільш загальному випадку необхідна наявність принаймні п'яти окремих частин:

1) інформаційної системи керівництва;

2)інформаційної системи маркетингу;

3)інформаційної системи виробництва;

4)інформаційної системи фінансів;

5)інформаційної системи кадрів (управління персоналом) [12]. База даних є спільною для всіх підсистем. Частина програмного за-

безпечення також може бути універсальною. Функціональні підсистеми ІС організації працюють одночасно в інтересах досягнення загальних цілей компанії. Тому рішення, що приймаються в одній із них, повинні бути порівнянні з рішеннями, прийнятими в інших (рис. 1.7).

	ІС керівництва
ІС	ІС		ІС фінансів	ІС кадрів
маркетингу	виробництва

Рис. 7.1. Приклад функціональної структури інформаційної

системи організації

Таким чином, поділ ІС організації на окремі підсистеми є скоріше логічним, ніж фізичним.

7.2.Створення автоматизованого рабочого місця фахівця

зуправління фінансами

Одним із основних підходів до організації автоматизованого вирішення завдань із забезпечення виробництва трудовими ресурсами є комп'ютеризація цих робіт шляхом створення мережі автоматизованих робочих місць фахівців з праці на базі ПЕОМ.

190