42. Науково-лінгвістична транскрипція

Транскрипція – це точна передача письма вимови незалежно від графічних чи орфографічних норм. Загальні вимоги до транскрипції: мінімальна кількість надрядкових знаків і всього, що ускладнює транскрипцію; один знак позначає один звук; кожен знак вживається в одному значенні. Види транскрипції: фонематична, фонетичка, практична.

Фонематична транскрипція – це різновид транскрипції, яка передає фонемний склад морфем, слів і текстів, не позначаючи відтінків вимовию. Також дає можливість морфемного складу слова. Нерідко фонематична транскрипція збігається з орфографічним письмом.

Фонетична транскрипція – це різновид транскрипції, яка передає максимально точно вимовляння звуків як варіантів певних фонем з усіма особливостями їхнього звучання.

Практична транскрипція – це запис засобами національного алфавіту іншомовних слів для практичних потреб.

43. Асиміляція як фонетичне явище

Асиміляція – артикуляційне уподібнення у мовленнєвому потоці звуків одного порядку.  Розрізняється за напрямком – прогрессивна/регресивна (найчастіше)/взаємна. За повнотою – часткова/повна. За сусідством асимільованих звуків – контактна/дистантна. За характером – асиміляція за глухістю, за дзвінкістю, за м’якістю, за твердістю, за місцем і способом творення. 

Асиміляція голосних – буває лише дискантною, регресивною, за місцем та частіше за способом творення.

 

44. Асиміляція приголосних за глухістю/дзвінкістю

Асиміляція у групах приголосних за дзвін­кістю і глухістю, тобто за участю голосу в їх творенні, полягає в тому, що дзвінкі приго­лосні перед глухими, уподібнюючись їм, ви­мовляються як глухі, а глухі перед дзвінкими вимовляються дзвінко. Однак ця асиміляція не поширюється на всі приголосні. Найваж­ливіші її випадки такі:

• Префікс (прийменник) з у позиції перед кореневим глухим приголосним асимілюється цим приголосним і змінюється на с: зсипати – [с]сипати, зчистити – [с]чистити, з сином – [с] сином.

• Префікси роз-, без-: у позиції перед кореневим глухим приголосним кінцевий префіксальний з змінюється на [с] (при швидкому темпі мовлення): розсипати – ро[с]сипати, безпечний – бе[с]печний.

Запам’ятай! Кінцеві приголосні префіксів між-, над-, від-, об- зберігають дзвінкість: міжпланетний, надписувати, відходити, обкладинка.

• Дзвінкий г у середині слова перед наступним глухим приголосним змінюється на [х]: кігті – кі[х]ті, легкість – ле[х]кість.

Запам’ятай! У середині слова всі інші дзвінкі приголосні перед глухими не втрачають своєї дзвінкості:казковий, ягідка, важкість.

• Глухі приголосні асимілюються наступними шумними дзвінкими у середині слова:боротьба – боро[д‘]ба, просьба – про[з‘]ба, вокзал – во[ґ]зал.

• Глухі приголосні асимілюються наступними шумними дзвінкими на межі слів (при швидкому темпі мовлення): як же – [jа´ґже], ваш брат – [важбра´т], хоч би – [хо´д͡жби], як би – [jа´ґби].

Запам’ятай! Сонорні приголосні [в], [л], [р], [н], [м], [j] зовсім не асимілюють попередніх глухих, тому глухі приголосні перед ними ніколи не змінюються на дзвінкі: [пjа´тиĭ], [кра´шчиĭ], [смол’ани´ĭ].