Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

Одиниці міри..

380

О

За одиниці часу, кратні секунді, використовують не десяткові кратні, а 1 хв = 60 с, 1 година = 3600 с, 1 доба = 86400 с, 1 тиждень = 604800 с. Для визначення часткових одиниць „секунди" застосовують десяткові коефіцієнти з відповідними префіксами: мілісекунда (мс), мікросекунда (мкс), наносекунда (не) тощо. 19.

ОДИНИЦІ МІРИ ДОВЖИН (единицы меры длин; unit of measure of length; Langeneinheiten f pi, Einheiten f pi des Langenmafies n): прийнято метр (м) — віддаль, яку

проходить у вакуумі плоска електромагнетна хвиля за 1/299792458 частку секунди. Один метр дорівнює 100 см або 1000 мм. Подамо співвідношення метра зі старовинними мірами довжини: 1 аршин = 16 вершків = 28 дюймів = 0,7112 м; 1 дюйм = = 25,4 мм; 1 сажень = 3 аршини = 7 футів = 2,13336 м;1 фут = 12 дюймів = 304,8 мм; 1 верста = 500 сажнів = 1,0668 км; 1 ярд = 3 фути = 36 дюймів = 0,914398 м. Миля (від лат. milia passum) - тисяча

подвійних кроків. У Европі в другій пол. XVIII ст. було відомо близько півсотні різних миль. Тепер використовують морську милю, яка дорівнює середній довжині 1'

дуги земного меридіана - 1852 м = 10 кабельтових; англійську милю - 1853,184 м; географічну милю - 7420,439 м; російську милю -7 верст, або 7467,6 м; римську милю -1481 м. 19.

ОДИНИЦІ МІРИ КУТА (единицы меры угла; unit of measure of angle; Winkeleinheiten f pi, Einheiten f pi des Winkelmafies n):

приймають 1° (градус), який отримують поділом прямого кута на 90 частин; 1° = 60' (мінут), 1' = 60" (секунд). Кути виражають і в радіанній р мірі. 1 радіан - центральний кут, що спирається на дугу кола, довжина якої дорівнює її радіусу:

р° = 180°/тг = 57°17'44,8" , р' = 3437,747',

р" = 206264,806".

Тепер за О. м. к. приймають ґон (gon), 90° = 100 гон; 1 гон = 1000 мґон; 1 мгон = = 3,24". Така децимальна система застосовується в електронних теодолітах і та-

хеометрах. Під час обчислень використання радіана створює певні переваги, але вимірювання в радіанах складне і тому кути вимірюють у градусах або гонах. О. м. к. належать до позасистемних одиниць. 19. ОДИНИЦІ МІРИ ПЛОЩІ (единицы меры площади; unit of measure of area; Flacheneinheit f pi, Einheiten f pi des Flachenmafies n): приймають 1 м2. Є ще такі О. м.

п.: гектар (га, ha); 1 га = 10000 м2,100 га = = 1 км2. О. м. п. є позасистемними одиницями. 19.

ОДИНИЦІ МІРИ СОНЯЧНОЇ РАДІАЦІЇ (единицы меры солнечной радиации; unit of measure of Sun radiation; Einheit f (Mafi n) der Sonnestrahlung f): енергія, яку випромінює Сонце, наз. сонячною радіацією. Сонячна радіація - це кількість енер-

гії, що проходить через одиничну поверхню за одиницю часу. Одиницею потоку сонячної радіації в системі СІ є Дж/м2-с або Вт/м2. Раніше за О. м. с. р. приймали кал/см2-хв:

кал/см2-хв = 0,598 кВт/м2 = = 0,698'10~3МДж/м2-с. 19.

ОДИНИЦІ МІРИ ТЕМПЕРАТУРИ (единицы меры температуры; unit of measure of temperature; Temperatureinheiten f pi, Einheiten f pi der Temperatur J): прийнято 1

градус шкали Цельсія t, °С. На шкалі Це-

льсія точка танення льоду позначена 0°, а точка кипіння води 100°. Проміжок між ними поділений на 100 частин. Використовують ще шкали Фаренгейта t, °F, Реомюра t, °R і Кельвіна t, К. На шкалі Фарен-

гейта реперні точки танення льоду і кипіння води позначені +32° і +212°, і проміжок між ними поділено на 180 частин. Шкала Цельсія є міжнародною, а шкалу Фаренгейта використовували у США, Англії та країнах Британської Співдружності. Перехід від одних шкал до інших:

Z°C= 1,25? °R = 5/9(/ °F - 32). 0 °С = 32,0 °F.

У теоретичній метеорології і в геодезії використовують абсолютну температуру, або шкалу Кельвіна, на якій реперні точки та-

Одиниці міри.

381

о

нення льоду і кипіння води позначені +273,15° і +373,15°. Поділки градуса на шкалі Цельсія і Кельвіна однакові. За одиницю термодинамічної температури прийнято Кельвін, який дорівнює 1/273,16 частині термодинамічної температури потрійної точки води (точка рівноваги води в твердій, рідкій і газоподібній фазах). Термодинамічна температура може виражатися і в градусах Цельсія за формулою, ? °С = ГК-273,15. У США ще застосовують термодинамічну шкалу Ранкіна Т °Re = 9/5 Г К. 19.

ОДИНИЦІ МІРИ ТИСКУ (единицы меры давления; unit of measure of pressure; Druckeinheiten f pi, Einheiten f pi des Drucks m): мають розмірність сили, поділеної на

площу. В метрології використовують такі О. м. т.: 1 Па = 1 Н/м2;ммpm. ст.', бар (частіше мбар). Міжнародні позначення - mmHg, bar, Pa. Співвідношення між ними:

1 мм рт. ст. = 1,333224 мбар = = 133,32239 Па.

1 мбар = 0,750062 мм рт. ст. = 100 Па.

За метрологічною класифікацією О. м. т. відносять до позасистемних одиниць. 19. ОДИНИЦІ МІРИ ЧАСУ (единицы меры времени; unit of measure of time; Zeiteinheit f , Einheiten f pi der Zeit f): основною О. м. ч. є доба - проміжок часу, за який Земля здій-

снює один повний оберт навколо своєї осі відносно будь-якої точки на небі. Тривалість доби залежить від того, відносно якої точки визначається період обертання Землі: точки весняного рівнодення; істинного Сонця; середнього Сонця. Розрізняють такі доби:

а) зоряну - проміжок часу між двома по-

слідовними однойменними кульмінаціями точки весняного рівнодення на одному й тому ж меридіані;

б) істинну Сонячну - проміжок часу між

двома послідовними однойменними кульмінаціями центра видного диска Сонця (істинного Сонця) на одному й тому ж меридіані;

в) середню сонячну - проміжок часу між

двома послідовними однойменними куль-

мінаціями середнього Сонця (уявна точка, що рівномірно рухається по небесному екватору) на одному й тому ж меридіані. Для вимірювання більших проміжків часу за одиницю міри приймають рік; вона по- в'язана з видним рухом Сонця серед зір. Залежно від способу визначення розрізняють три основні річні періоди:

а) сидеричний, або зоряний рік - проміжок

часу, за який Сонце здійснює повний оберт навколо Землі відносно напряму на одну й ту ж зорю; один зоряний рік = 365d,2563042 середніх сонячних діб;

б) тропічний рік- проміжок часу між дво-

ма послідовними проходженнями центра диска істинного Сонця через точку весняного рівнодення; один тропічний рік = 365d,24219876 середніх сонячних діб;

в) аномалістичний рік—проміжок часу між

двома послідовними проходженнями центра диска Сонця через перигей його видної геоцентричної орбіти; один аномалістичний рік = 365d,25964134 середніх сонячних діб.

Якщо розглядають рух Місяця по геоцентричній орбіті, то використовують інтервал часу - місяць. Залежно від способу визначення розрізняють п'ять місяців: зоряний (сидеричний), тропічний, аномалістичний, синодичний, драконічний. В астро-

номічних обчисленнях часто користуються такою О. м. ч., як Юліанське сторіччя -

проміжок часу 36525 середніх сонячних діб.

13-та Генеральна конференція з мір і ваг

(1967) прийняла за О. м. ч. секунду (с). Розрізняють атомну секунду, відтворювану цезієвими еталонами частоти і часу, та ефемеридну, значення якої пов'язане з періодом обертання Землі навколо Сонця. 1 с дорівнює 9192631770 періодів випромінювання, відповідного енергетичного переходу між двома рівнями надтонкої структури основного стану атома цезію '^Cs- 1 ефемеридна секунда дорівнює 1/ 31556925,9747 частки тропічного року. 18.

Одиниця інформації

382

О

ОДИНИЦЯ ІНФОРМАЦІЇ (единица информации; information unit; Informationseinheitf): кількість інформації, що місти-

ться в деякому умовно прийнятому стандартному повідомленні. 5. ОДНОЗНАЧНО ВИЗНАЧУВАНА ВІДДАЛЬ (однозначно определяемое расстояние; unequaly defined distance; einstellige bestimmte EntfernungJ): див. Багатосту-

пеневий спосіб виключення багатозначності. 13. ОДНОСТУПЕНЕВИЙ СПОСІБ ВИКЛЮЧЕННЯ БАГАТОЗНАЧНОСТІ

(одноступенчатый способ решения многозначности; one-stage method of reading the variety of meaning; einstufige Methode f der Mehrstelligsausschliefiungf): застосову-

ють у фазових віддалемірах першого покоління, в яких вимірювальна частота змінюється плавно. Це один зі способів визначення кількості Nt цілих періодів, що міститься в різниці фаз (рП - (рв на г'-й час-

тоті. Для визначення вимірюють фазові доміри д) і 8к не менш як на двох частотах

fi і fk та ці частоти. Крім того, рахуючи

кількість повних циклів зміни показів фазовимірювального пристрою при плавно-

му переході від	до fk, визначають ціле
число NKI = NK	NJ, де NK і NI - ціла кіль-

кість періодів, що міститься в різницях фаз відповідно на fk і /(.. Кількість періодів,

що міститься в різниці фаз на частоті /,-, обчислюють за формулою

Nt = ("kifi +Skfi S t f k ) / ( f k - f i ) .

Обчислене значення Nt заокруглюють до цілого.

У світловіддалемірах, в яких різницю фаз визначають за допомогою компенсаційної комірки Керра, багатозначність обчислюють за формулою

N i = n k i f i / ( f k - f i ) ,

бо в них <5; = 8к = 0 .

О. с. в. б. дає змогу мати у віддалемірі прості фазовимірювальні пристрої, які лише фіксують фазовий домір, що дорівнює 0

або 0,5 періоду, але в них має бути пристрій для вимірювання частоти. Недоліком цього способу є також наявність нижньої межі довжини вимірюваних ліній 5min. Вона визначається діапазоном зміни частоти

Df у віддалемірі: Smin = v/2 Df . 13. ОЗЕРО (озеро; lake; See т): природна во-

дойма, що є заповненим водою заглибленням на земній поверхні, зі сповільненим водообміном. 4.

ОКУЛЯР (окуляр; ocular; Okular п): лат. oculus - око. Звернена до ока частина оптичної системи зорової труби, бінокля, мікроскопа тощо, за допомогою якої розглядається дійсне зображення, яке формує об'єктив або оптична система. О. характеризуються: фокусною віддаллю/(від 10 до 50 мм), яка визначає кутове збільшення Г = 250//; кутом поля зору; віддаллю до

вихідного отвору. Першим О., який застосував Ґалілей (1609), була звичайна розсіювальна лінза. О. зазвичай складається з двох лінз - колективу (польової лінзи), розташованого біля сітки ниток (майже не впливає на збільшення О.), та очної лінзи. Найчастіше в геодезичних приладах застосовують такі О.:

Рамсдена є найпростішим і складається із

двох плоскоопуклих лінз. Застосовується у найпростіших приладах (рис., а). Хро-

матична аберація не виправлена, а всі інші скоректовані для кута поля зору 40°. Гюйгенса складається з двох плоско-

опуклих лінз, звернених опуклими поверхнями до об'єктива. Хроматична аберація скоректована дещо краще: дає позірне збільшення від 4 до 15х для кута поля зору 30^0°.

Кельнера є удосконаленням О. Рамсдена.

Завдяки склеєній очній лінзі майже повністю усунена хроматична аберація. Застосовується в трубах середнього збільшення (рис., б).

Симетричний має просту конструкцію,

добру якість зображення, велике віддалення до вихідного отвору і застосовується в зорових трубах геодезичних приладів (рис., в).

Окулярний мікрометр..,

383

о

Ортоскопічний (той, що правильно відтво-

рює форму предмета) застосовується в трубах з великим збільшенням. У ньому зведена до мінімуму дисторсія, а віддалення вихідного отвору дорівнює 0,75 /о к (рис., г)

Добре скоректований на всі аберації, особливо на дисторсію в межах кута поля зору

40°. Окулярне збільшення може досягати 30х.

Автоколімаційний призначений для одно-

часного спостереження в полі зору труби сітки ниток та її зображення, відбитого від дзеркала, що є поза трубою. Переважно, крім лінз він має дві склеєні призми з нанесеними в місці склеювання посрібленими нитками, які підсвічуються. Промені світла, що падають на ці нитки, частково відбивається від них і через об'єктив потрапляють на дзеркало, відбиваються від нього і телеоб'єктив формує їхнє зображення у фокальній площині (там, де є нитки). Інші промені, що потрапили на сітку, відбиваються в бік окуляра. Як наслідок видно два зображення однієї й тієї ж сітки ниток. 8; 14.

ОКУЛЯРНИЙ МІКРОМЕТР ГЕОДЕЗИЧНОГО ПРИЛАДУ (окулярный микрометр геодезического прибора; reading ocular micrometer; Okularmikrometer n des geodatischen Geratsn): відліковий пристрій

геодезичного приладу, розташований в окулярній частині мікроскопа або візирного пристрою. Зокрема, в окулярі високоточних теодолітів О. м. г. п. використовують для підвищення точності візування.

Основними частинами цього пристрою є мікрометровий гвинт, для пересування каретки з бісектором. Лінійне пересування каретки визначається відліком барабана мікрометрового гвинта. Кількість півобертів барабана цього гвинта визначають за допомогою шкали-лічильника, розташованої на діафрагмі, або нерухомо встановленої пластинки з зубцями. Відлік шкали мікрометра використовують для обчислення поправки у відліки горизонтального круга. Обчислюючи поправку, слід враховувати розташування окулярного мікрометра - праворуч чи ліворуч від візирної осі труби. Якщо барабан мікрометра міститься праворуч і зображення візирної цілі теж розташоване праворуч від візирної осі труби, то поправка від'ємна. Коли ж зображення предмета ліворуч, то при такому ж положенні барабана мікрометра поправка додатна. 13.

ОНОВЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ (обновление земельного кадастра; updating of land cadastre; Laufendhaltung f des Landkatasters n, m): внесення в

земельно-кадастрові документи змін, які виявляються в процесі використання земель після проведення їхньої інвентаризації. 21.

ОНОВЛЕННЯ КАРТ (обновление карт; map updating; Kartenberichtigungfi Kartenlaufendhaltung f)\ процес відтворення на

існуючих топографічних картах змін, що сталися на місцевості за певний період часу. Такі зміни передусім пов'язані з діяльністю людини: житлове та промислове будівництво, поява нових автомобільних та залізничних шляхів, будівництво каналів, гідротехнічних споруд, лісові насадження та ін. Певні зміни можуть бути зумовлені природними явищами, зазвичай, катастрофічного характеру: землетруси, повені, обвали, зсуви тощо. Рельєф місцевості здебільшого не зазнає таких змін, як контурна частина. Для О. к. топографічних використовують періодичну і безперервну системи. За періодичною системою карти оновлюють через певні проміжки часу: для важ-

Оновлення..

384

О

ливих господарських районів через 6-8 років, для всіх інших - 10-15. За безперервною системою всі зміни постійно фіксуються на карті і коли обсяг цих змін досягає 25-30%, карту перевидають. 8.

ОНОВЛЕННЯ ЦИФРОВОЇ КАРТИ ОПЕРАТИВНЕ (оперативное обновление цифровой карты; operative updating of digital map; operative Laufendhaltungf der digitalen Karte): оновлення карт у стислі

строки і занесення їх у цифрову карту. 5. ОПЕРАТОР ВЗАЄМНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ ЗОРЯНОГО І ТОПОГРАФІЧНОГО ФОТОЗНІМКІВ (оператор взаимной ориентации звездного и топографического фотоснимков; operator of relative orientation of celestial and topographical photographs; Operateur m der gegenseitigen (relativen) Orientierung f der topographischen Aufnahmen f pi und Sternaufnahmen): матриця орієнтації топографічного знімка -

містить елементи, які визначають положення точки в системі координат топографічного знімка під час фотографування; орієнтації зоряного знімка - в інерційній сис-

темі містить елементи, які визначають положення зоряного знімка в цій системі координат. Для її визначення досить знати інерційні координати двох зір; взаємної орієнтації зоряного й топографічного знімків - використовується для переходу

від системи координат топографічного знімка до системи координат фотознімка зоряного неба. Елементи оператора визначають безпосередньо під час космічного лету за результатами синхронного фотографування зоряного неба топографічною і зоряною камерами. 3; 8.

„ОПИС УКРАЇНИ..." БОПЛАНА

(„ Описание Украины... " Боплана; Beauplan's „Description of Uki'aine"; „Beschreibung der Ukraine" von Beauplan): твір

франц. інженера і військового картографа Гійома Левассера де Боплана (1600-73. А. Б. Перналь і Д. Ф. Ессар подають дату смерті - після 1 січня 1675), який з кінця 1630 до березень 1647 перебував на службі в польськ. війську, відбудовував знище-

ний козаками Кодак, будував численні замки й фортеці, зокрема в Барі та Бродах. Боплан склав цей твір здебільшого на основі власних спостережень і досліджень. У ньому подано доволі детальну характеристику укр. земель, їх фауни і флори, клімату, цікавий опис укр. селянства, укр. та польськ. шляхти, їх звичаїв тощо. Боплан подає також відомості про укр. козацтво, кримських татар. Цей твір неодноразово перевидавався, його зміст доповнювався новими даними, відповідними картами (див. Карти України Боплана); сприяв зацікавленню західноєвропейської еліти Україною, а географічне поняття „Україна" стало назвою великої країни в колишньому польськ. королівстві; перекладений англ. (1704), нім. (1780), польськ. (1822), рос. (1832) частково укр. мовами; найновіший укр. переклад Я. Кравця (1990). Назва першого видання „Опису", виданого в Руані 1651: „Description des contrees du Royoume de Pologne". 5.

ОПРАЦЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ HEРІВНОТОЧНИХ ВИМІРЮВАНЬ 0обработка результатов неравноточных измерений; processing of results of unequal accuracy measurements; Auswertung f der Messungen f pi von verschiedener Genauigkeitf):

полягає у знаходженні загальної арифметичної середини за формулою: L0 = [pl]/[p\, похибки середньої ква-

дратичної одиниці ваги за формулою:

/л = ±у][р85]/(п-ї);

похибки середньої

квадратичної загальної арифметичної

середини за формулою: М = fi/yf[p] . У цих формулах: / - результати вимірювань; р - ваги вимірів; 8 - відхилення результатів вимірювань від L0; п - кількість вимірювань. 20.

ОПРАЦЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ РІВНОТОЧНИХ ВИМІРЮВАНЬ 0обработка результатов равноточных измерений; processing of results of equal accuracy measurements; Auswertungfder Messungen f p i von gleicher Genauigkeitf): математична за-

дача знаходження середнього ариф-

Оптична вісь.

385

О

метичного з ряду вимірювань та оцінки точності цієї величини; середнє арифметичне L = [1]/п, сер. кв. похибка середнього арифметичного М = ц/yj[p\ > т = J[S8]/(n-1),

т	- сер. кв. похибка одного вимірювання;
/ -	результати вимірювань; S - відхилен-

ня від середнього арифметичного; л - кількість вимірювань. 20.

ОПТИЧНА ВІСЬ КРИСТАЛА (оптическая ось кристалла; crystal optic(al) axis; optische Kristallachse f): див. Подвійне

променезаломлення. 13. ОПТИЧНА ВІСЬ ФОТОКАМЕРИ

(оптическая ось фотокамеры; aerocamera optical axis; optische Kameraachse f): вісь

оптична, що проходить через центр об'єктива, точніше через його передню і задню вузлові точки. В теорії фотограмметрії цим терміном означується головна оптична вісь - пряма, що проходить через центр об'єктива перпендикулярно до його головної площини (і одночасно перпендикулярно до площини знімка). 8.

ОПТИЧНА ДОВЖИНА ШЛЯХУ (оптическая длина пути; optical waylength; optische Wegslangef): добуток довжини шляху

хвилі оптичного діапазону в заданому середовищі на показник заломлення цього середовища, тобто І = ns. 13.

ОПТИЧНА ЛІНІЯ ЗАТРИМКИ (оптическая линия задержки; optical delay line; optische Verzugstrecke f): допоміжна опти-

чна система у віддалемірах першого покоління, в якій плавно змінюється довжина шляху світлового випромінювання від 0 до однієї довжини хвилі вимірювальної частоти. О. л. з. - система призм, частина з яких нерухомі, а другу частину спостерігач за допомогою ручки зі шкалою може плавно пересувати. Поділки на шкалі нанесені так, що її відлік є півдовжиною шляху світлового випромінювання в О. л. з. 13. ОПТИЧНА СИЛА (оптическая сила; optical force; Brechtkraft): заломлююча

спроможність заломлення осесиметричних лінз та систем таких лінз. О. с. - величина, обернена до фокусної віддалі

системи: Ф = п / / ' = - « / / , де п - показник

заломлення середовищ, розташованих відповідно за і перед системою;/' і / - задня і передня фокусні віддалі системи. Для системи, ЩО МІСТИТЬСЯ у повітрі ( п = п = 1 ),

Ф = 1//'дп/м. Одиницею О. с. є діоптрія. 14.

ОПТИЧНА СИСТЕМА (оптическая система; optical system; optisches System и):

одна або декілька сферичних поверхонь, через які проходить випромінювання. Розрізняють два типи О. с.:

найпростіша, коли сферична поверхня

розділяє два середовища з різними показниками заломлення; зручна для геометричних побудов зображень; еквівалентна, коли зображення складної

О. с. подається сумою найпростіших О. с. Для геометричної побудови зображення дотримуються певних правил, описаних у теорії О. с. 8.

ОПТИЧНА СИСТЕМА ГЕОДЕЗИЧНОГО ПРИЛАДУ (оптическая система геодезического прибора; optical system of geodetic device; optisches System n des geodatisches Gerates n): частина конструкції

приладу, що містить оптичні елементи. 14. ОПТИЧНА СИСТЕМА СПІВВІСНА

(соосная оптическая система; coaxial optical system; koaxiales optisches System и):

приймально-передавальна оптична система світловіддалеміра, в якій головні оптичні осі передавальної і приймальної її частин збігаються. Такі системи наз. також коаксіальними. Одну частину об'єктива О. с. с. використовують для передачі світлового потоку, а іншу - для його прийняття. Вперше О. с. с. застосували в 6-й моделі геодиметра та в світловіддалемірі ГД 300. 13.

ОПТИЧНА СИСТЕМА СУМІЩЕНА

(совмещенная оптическая система; combined optical system; vereinigtes optisches System n): оптична система світловіддале-

міра, основні компоненти якої входять одночасно в передавальний і приймальний оптичні тракти. Її найчастіше застосовують у топографічних світловіддалемірах. Така

Оптичне коротке..

386

о

система використана в світловіддалемірах 2СМ2 та ін. 13.

ОПТИЧНЕ КОРОТКЕ ЗАМИКАННЯ

(оптическое короткое замыкание; optical short-circuit; VergleichsstreckeJ): допоміж-

на оптична система світловіддалемірів другого і третього поколінь. Вона найчастіше складається з двох рухомих дзеркал або призм, які можуть займати два фіксовані положення. В одному з них модульоване світло з модулятора світлодіода або напівпровідникового лазера скеровується найкоротшим шляхом на фотоелектронний помножувач фазовимірювального пристрою. У другому положенні воно випромінюється вздовж лінії, потрапляє на відбивач, відбивається від нього, ще раз проходить лінію і потрапляє в приймальну систему, тобто світло проходить дистанцію. О. к. з. дає змогу вилучити деякі приладові помилки світловіддалеміра та перевірити місце нуля шкали фазометра. 13.

ОПТИЧНИЙ ДІАПАЗОН ЕЛЕКТРОМАГНЕТНИХ ХВИЛЬ (оптический диапазон электромагнитных волн; optical range of electromagnetic wave; Lichtstrahlen m pi): охоплює електромагнентні хвилі з

довжинами від 100 до 0,01 мкм і частотами від 3-Ю12 до З'Ю16 Гц. Цей діапазон поділяється на такі піддіапазони:

інфрачервоне випромінювання далекого піддіапазону з довжинами хвиль 100-

10 мкм або з частотами З-1012—3-1013 Гц;

інфрачервоне випромінювання ближнього піддіапазону з довжинами хвиль 10-

0,76 мкм або з частотами 3-101 3 - 40-1013 Гц;

видне випромінювання з довжинами хвиль

0,76-0,40 мкм або з частотами 40-1013- 75-1013 Гц;

ультрафіолетове випромінювання ближнього піддіапазону з довжинами хвиль

0,40-0,10 мкм або з частотами 75-1013- 300'1013 Гц;

ультрафіолетове випромінювання далекого піддіапазону з довжинами хвиль 0,10-

0,01 мкмабозчастотами3-1015-38-1015 Гц. Такий поділ відображає фізичні власти-

вості, способи генерування, передавання та приймання хвиль. 13.

ОПТИЧНІ СИСТЕМИ СВІТЛОВІДДАЛЕМІРІВ ОСНОВНІ (основные оптические системы светодальномеров; basic optical systems of light range finders): пере-

сильна, приймальна і відбивальна оптичні системи. 13.

ОПТИЧНІ УМОВИ ФОТОТРАНСФОРМУВАННЯ (оптическиеусловия фототрансформирования; optical conditions of phototransformation; optische Bedingungen f pi der Entzerrungf): умови, що забез-

печують отримання чіткого зображення на екрані фототрансформатора незалежно від зміни м-бу зображення та нахилу екрана. Перша умова - точки а і а', що лежать на

головній оптичній осі приладу, мають бути оптично спряжені, тобто для них справедливе основне рівняння геометричної оптики: l/d+l/d' = 1/Fo6 , де d - віддаль від точки а знімка до задньої вузлової точки об'єктива; d' - віддаль від передньої

вузлової точки об'єктива до точки а' екрана; Fo6 - фокусна віддаль об'єктива. Друга умова - площини об'єктива G, касе-

ти Р та екрана Е мають бути оптично спряжені. Це досягається, якщо площини Р і Е проходять через згадані вище оптично спряжені точки а і а'та перерізаються з площиною G по одній прямій. Для автоматичного

підтримання цих умов у фототрансформаторах використовуються інверсори. 8. ОПТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗОРОВОЇ ТРУБИ (оптические характеристики зрительной трубы; optical characteristics of telescope; optische Kennzeichen n pi des Fernrohrs n): основні: збільшення опти-

чне, кут поля зору, відносна яскравість і роздільна здатність.

Оптичним збільшенням Г зорової труби

наз. відношення

Г = tgu'/tgu = /о6//ок = и/и,

де /об, /ок - фокусні віддалі об'єктива та окуляра; и',и - кути, під яким видно зображення предмета в трубі та зсередини вхідного отвору неозброєним оком. Якщо

Опускання суходолу

387

О

предмет розташований на близькій віддалі S від приладу, то збільшення (яке наз.

видним) для довжини труби І знаходять Г = Г'( 1+ 1/S), де Ґ - дійсне кутове збіль-

шення. Його можна знайти способом Ґалілея відлічуванням кількості поділок ./V між віддалемірними нитками на рейці, яку видно у трубі та кількості поділок п, які вид-

но між цими ж нитками на рейці неозброєним оком: Ґ = N/n.

Кут поля зору (КПЗ) - обмежений коніч-

ною поверхнею простір, який видно в нерухомій трубі, відфокусованій на безмежність. Розрізняють істинний (об'єктивний) е2та видний (суб'єктивний) £, кути. Залежність між істинним та видним кутами поля зору і збільшенням труби: tg£2 = tg£] / Г. Визначають істинний КПЗ як різницю двох відліків круга при наведенні на точку верхнім і нижнім (або лівим і правим) краями поля зору. Для некутомірних приладів для визначення КПЗ на відстані S встановлю-

ють рейку, по якій знаходять різницю відліків І, що відповідають краям поля зору е2 = Zp/5 , де р - кількість градусів у радіані.

Відносна яскравість - відношення кіль-

кості світлової енергії, яка потрапляє на одиницю поверхні сітківки ока, озброєного і неозброєного зоровою трубою. Якщо коефіцієнт світлопропускання 8К, діаметр вхідного отвору DBX, діаметр зіниці ока СІош і збільшення труби Г, то відносна яскравість h = <5kDb2x /Г2сіокй. У денних умовах d0Ka ~ 2 мм, тому діаметр вихідного

отвору роблять менше 2 мм, оскільки за більшого діаметра не весь світловий потік потраплятиме в око.

Роздільна здатність г (РЗ) - здатність си-

стеми давати окремі зображення двох сусідніх точок. РЗ характеризується граничним кутом, під яким видно ці точки, і залежить від вхідного отвору Dr = \20"/D. РЗ

труби буде використовуватись повністю, якщо збільшення Г = D/2. РЗ пов'язана з контрастністю К - (В, - В2)/В2, де Вх, В2 -

яскравість предмета і фону відповідно. Для k < 1,5 не можна відрізнити об'єкт від фону. 14.

ОПУСКАННЯ СУХОДОЛУ (опускание суши; land foundering; Festlandsenken п):

зниження континентів та їх окремих частин відносно рівня океану внаслідок тектонічних рухів. 4.

ОРБІТА ГЕЛІОСИНХРОННА (гелиосинхронная орбита; heliosynchronous orbit; geliosynchroneBalmf): орбіта небесно-

го тіла штучного, елементи якої вибрані так, щоб прецесія площини орбіти відбувалась у східному напрямі з такою ж кутовою швидкістю, з якою Земля рухається навколо Сонця, тобто 0,986° за добу. При цьому супутник проходитиме над точками траси супутника за однакової освітленості їх Сонцем (за однакових кутів сонячних променів до горизонту). Гранична висота існування таких орбіт ~ 6 тис. км, їх площини завжди нахилені до екватора під кутом і > 90°. Зокрема, для колових (екс-

центриситет дорівнює нулеві) О.г. з висотами 400-500 км нахилення відповідно дорівнює 97o10'-127°10'. На О. г. виводять космічні апарати для дистанційного зондування земної поверхні, дослідження природних ресурсів тощо. 9.

ОРБІТА ГЕОСИНХРОННА (геосинхронная орбита; geosynchronous orbit; geosynchroneBahnf): орбіта небесного

тіла, період якої (див. Елементи орбіти) дорівнює періоду добового обертання Землі навколо своєї осі, тобто зоряній добі, що становить 86164,1 с середнього сонячного часу. Велика піввісь О. г. дорівнює 42164 км. Супутник Землі геосинхронний, що рухається по О. г., має характерну форму траси супутника, зручну для щоденного дистанційного зондування певної частини земної поверхні тощо. 9.

ОРБІТА ГЕОСТАЦІОНАРНА (геостационарная орбита; geostationary orbit; geostationare Bahn f): колова екваторіаль-

на орбіта геосинхронна; її характерні елементи орбіти - період 24 зоряні години, радіус 42164 км, висота ~ 35770 км,

Орбіта гіперболічна

388

О

ексцентриситет 0, нахилення 0°. Космічний апарат під час руху по такій орбіті (див. супутник Землі геостаціонарний), якщо не враховувати чинники збурення руху, не змінює свого положення відносно земної поверхні - обертаючись разом з планетою, він залишається весь час у зеніті однієї й тієї ж точки земного екватора. Завдяки цьому значно полегшуються спостереження таких об'єктів з наземних станцій, тому що відповідні прилади залишаються стаціонарно спрямованими в одному й тому ж напрямі. 9.

ОРБІТА ГІПЕРБОЛІЧНА (.гиперболическая орбита; hyperbolic orbit; Hyperbelbahnf): орбіта небесного тіла, приро-

дного або штучного, що може апроксимуватися гіперболою (див. Ексцентриситет орбіти). Для виведення космічного апарата на О. г. відносно Землі йому потрібно в певній точці навколоземного простору надати швидкість, більшу за швидкість параболічну. Під час руху небесного тіла незбуреного поО. г.,що наз. гіперболічним рухом, воно може віддалятися від свого центра притягання на необмежену відстань. Якщо швидкість космічного апарата досягне швидкості космічної третьої, він може вийти за межі сфери сонячного притягання. 9.

ОРБІТА ЕЛІПТИЧНА (эллиптическая орбита; elliptical orbit; Ellipsenbahn f): ор-

біта небесного тіла m (рис. Аномалія істинна), що апроксимується еліпсом, в одному з фокусів якого, напр., в О, перебуває притягуюче тіло, відносно якого розглядається рух тіла т. Якщо т - шту-

чний або природний супутник планети, то

Оє її центром мас. Якщо т - планета, то в

О- Сонце. Розмір, форма орбіти та її розташування в просторі описують елементи орбіти - велика піввісь, ексцентриситет, довгота висхідного вузла, нахил, аргумент перицентра і момент проходження т через її перицентр. Біжуче положення т на орбіті визначається полярними координатами орбітальними - радіусомвектором г і аномалією істинною v. 9.

ОРБІТА КЕПЛЕРІВСЬКА (кеплеровская орбита; Keplerian orbit; Keplerian'sche BahnJ): орбіта незбурена небесного ті-

ла. Див. Рух небесних тіл незбурений. 9.

ОРБІТА КОЛОВА (круговая орбита; circular orbit; Kreisbahnf) :орбіта небес-

ного тіла, що може апроксимуватися колом (див. Ексцентриситет орбіти). У зв'язку зі сталою дією збурювальних факторів строго колових орбіт у небесних тіл майже немає. Цим терміном часто наз. квазіколові орбіти, ексцентриситет яких незначний. Для виведення космічного апарата на колову орбіту ШСЗ потрібно в деякій точці навколоземного простору з висотою Н надати йому швидкість, яку прийнято наз. швидкістю космічною першою,

VK=(p/(R + H)j'2,

де Д - стала гравітаційна геоцентрична, R - середній радіус Землі. 9. ОРБІТА НЕБЕСНОГО ТІЛА (орбита небесного тела; orbit of celestial body; Himmelskorperbahn J): траєкторія руху природ-

ного або штучного небесного тіла. У випадку ШНТ рух по орбіті відбувається після вимкнення його двигунів. Тобто ШНТ, після виведення його в певну точку навколоземного простору, надається відповідна початкова швидкість, і далі воно рухається за інерцією під впливом земного притягання та ін. природних сил, кожна з яких надає йому певне прискорення (див. Рух небесних тіл збурений). Тому орбіти ШНТ є складними просторовими лініями. В першому наближенні (див. Рух небесних тіл незбурений) вони апроксимуються кривими другого порядку (див. Рівняння орбіти). Розташування орбіти в просторі, її форма і розміри визначають елементи орбіти. Часом термін „орбіта" вживають у ширшому значенні, включаючи в нього і закони, за якими рухається небесне тіло. 9.

ОРБІТА НЕЗБУРЕНА (невозмущённая орбита; unperturbed orbit; unzerstdrende Bahnf)\ див. Рух небесних тіл незбу-

рений. 9.

Орбіта оскулююча

389

о

ОРБІТА ОСКУЛЮЮЧА (оскулирующая орбита; osculating orbit; oskulierte Bahn f)\

орбіта небесного тіла, розміри і форма якої, а також її орієнтація в просторі безперервно повільно змінюються так, що в кожний момент часу О. о. має одну спільну точку, що наз. точкою оскуляції, з реа-

льною траєкторією (збуреною) цього тіла. В кожний момент часу О. о. визначається певними параметрами, що наз. елементами орбіти оскулюючими, за якими на цей момент за формулами руху небесних тіл незбуреного обчислюють координати небесного тіла та складові його швидкості. Використовується в геодезії космічній для обчислення і дослідження руху ШСЗ. 9.

ОРБІТА ПАРАБОЛІЧНА (параболическая орбита; parabolic orbit; Parabelbahn J): орбіта небесного тіла, природного

або штучного, яка апроксимується параболою (див. Ексцентриситет орбіти). О. п. - теоретичне поняття, тому що через сталу дію збурювальних факторів строго параболічні орбіти у небесних тіл зберігатися не можуть. Для виведення космічного апарата в точці з висотою Я над Землею на параболічну орбіту, йому потрібно надати швидкість, яку прийнято наз. швидкістю космічною другою,

VP={2/u/(R + H)f2,

де Д - стала гравітаційна геоцентрична, R - середній радіус Землі. Космічні апарати, яким надано швидкість VP, ви-

ходять за межі сфери земного притягання. 9. ОРБІТА ПРОМІЖНА (промежуточная орбита; staging orbit; Zwischenbahn f)\ ор-

біта ШСЗ, ближча до реальної траєкторії його руху ніж орбіта кеплерівська.тому що визначаючи її, враховується найбільший гравітаційний збурювальний фактор - полярне стиснення Землі. 9.

ОРДИНАТА УМОВНА {условная ордината; conventional ordinate; bedingte Ordinate f): див. Застосування проекції Ґавс-

са-Крюґера вгеодезичних ітопографічних роботах. 17.

ОРЕНДА (аренда; lease, rent; Pachtvertrag m): договірні відносини між суб'єктами підприємницької діяльності, згідно з якими власник (орендодавець) споруди, земельної ділянки або інших природних ресурсів передає право користування ними іншому суб'єкту (орендарю) на певний строк за визначену плату. 4.

ОРЕНДА ЗЕМЛІ (аренда земли; land lease; Bodenpachtvertag m): див. Оренда. 4.

ОРИҐІНАЛ КАРТИ ВИДАВНИЧИЙ

(издательский	оригинал карты; original
тар for edition;	Herausgabekartenoriginal

n): виготовляють для одержання з нього друкарської форми для тиражного друкування карти. Він є майже точною копією оригіналу карти складального, але відрізняється від останнього високою якістю оформлення: бездоганним кресленням усіх штрихових елементів карти, якщо його виготовляють на непрозорій основі або прозорому пластикові, чи високоякісним гравіюванням, якщо його виготовляють на пластикові, покритому відповідним непрозорим шаром. О. к. в. має бути придатним для репродукування, розміри сторін і діагоналей його рамки не мають відрізнятись від теоретичних на допустиму величину. О. к. в. поділяють на оригінали видавничі штрихові, оригінали фонові й оригінали видавничі напівтонові. 5.

ОРИҐІНАЛ КАРТИ ЗНІМАЛЬНИЙ

(съемочный оригинал карты; surveyingpreimage of map; Feldaufnahmeblatt n, Feldblatt n): аркуш паперу чи пластику, на який нанесена топографічна інформація, зібрана безпосередньо в процесі знімання топографічного. Контури, рельєф, підписи та ін. елементи, що визначають зміст карти, викреслюють в умовних знаках згідно з діючими нормативними вимогами. Карту наз. оригіналом ще й тому, що вона існує в єдиному примірнику як продукт знімальних робіт. О. к. з. створюють переважно в чотирьох кольорах. Якість викреслювання чи гравіювання має бути високою. З О. к. з. можна виготовити копії на твердо-