Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

Компенсація.	270		К
	кути - а та -/3. В електричному методі в
	контур гіровертикалі вводять	електричні
	сигнали, пропорційні кутам -а	та -/3, які
	виникають через вплив відцентрових та ко-
	ріолісових прискорень. 8.
	КОМПОЗИЦІЇ ЗАКОНІВ РОЗПОДІЛУ
	(колтозиции законов распределения;		com-
	position of distribution laws; Kompositionen
	f pi des Verteilungsgesetzes n): закон розпо-
	ділу суми випадкових величин, коли вони
	незалежні. Для двох незалежних величин
	випадкових Хта Y, які підкоряються від-
	повідно законам розподілу f i x ) та		f2(x),
	їх композиція g = /і * / 2 запишеться як
	+оо

б

КОМПЕНСАЦІЯ ЗМАЗУВАННЯ ЗОБРАЖЕННЯ (компенсация сдвига изображения; compensation of image; Kompensationf des Abbildungsrutschs my. комплекс заходів (методик і технічних засобів) для зменшення змазування зображення під час переміщення фотокамери разом з носієм (літаком, космічним апаратом тощо). Виконують аналітичним, механічним або оптичним методами. В аналітичному - (для шторно-щілинних закривачів) обчислюють поправки у виміряні координати точок знімка за умови строгого калібрування аерофотоапарата. В механічному - в момент фотографування виконується паралельний зсув проектувальних променів відносно плівки. В оптичному - зображення повертається або за допомогою дзеркала, або двома оптичними клинами, встановленими перед об'єктивом. 8.

КОМПЕНСАЦІЯ ПОХИБОК ГІРОВЕРТИКАЛІ (компенсация ошибок гировертикали; compensation of gyrovertical errors; Fehlerkompensation f der Hyrovertikale f):

метод, який підвищує точність роботи гіровертикалі під час аерофотознімання. У механічному методі згідно з обчисленими кутами а, /З відхилення гіровертикалі у напрямі сх-зх та відхилення у напрямі пн-пд маятниковий давач вертикалі нахиляють на

	g(z)	=	\f\{x)f2{z-x)dx,
	g(z)=	+ 0 0
або		\ f ( z - y ) f 2 ( y ) d y ,
дQZ = X+Y\		* -	символ композиції. 20.

КОМПОНУВАННЯ КАРТИ (компоновка карты; map montage; Kartenkomponierungf): розташування рамки карти відносно території, яка зображається на ній, інших додаткових карт, а також вставок, графіків, діаграм тощо. 5.

КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ КАРТИ (коммуникабельность карты; map capacity):

змога карти подавати читачеві максимальну кількість картографічної інформації при добрійчитаності карти, що дає змогу швидко й без особливих труднощів отримати з карти потрібні відомості. 5.

КОМУНІКАТИВНИЙ ХАРАКТЕР КАРТОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

(коммуникативный характер картографической информации; communicative nature of cartographic information): своєрідна форма відображення на к а р т о г р а ф і ч н и х творах просторового розподілу об'єктів і явищ реальної дійсності і відповідного зв'язку між цими об'єктами (явищами). Обов'язковою умовою К. х. к. і. мусить бути просторова локалізація цих об'єктів і явищ на картографічних творах. 5.

КОНВЕРТОР (конвертор; converter; Копvertor т): транслятор з однієї мови програмування на іншу. 21.

Конденсор

271

к

КОНДЕНСОР (конденсор; condenser; Kondensor т): оптична система переформування світлового пучка для більшої концентрації світлової енергії в заданому напрямі. У світловіддалемірах К. спрямовує випромінювання джерела світла в модулятор. 13.

КОНСТРУКТИВНА	ВІСЬ	ФОТО-
ТРАНСФОРМАТОРА	(конструктивная
ось фототрансформатора;		constructive
axis of phototransformer;	Konstruktivachse f
des Entzerrungsgerates	n): пряма, що про-

ходить через центр об'єктива фототрансформатора паралельно до його основних вертикальних колонок, уздовж яких пересуваються каретки об'єктива і касети. 8.

КОНТИНЕНТАЛЬНИЙ СХИЛ (континентальный склон; continental slope; Festlandsabhang m): середня частина підводної окраїни материка, яка є нахиленою плоскою або розчленованою рівниною значної стрімкості і простягається від брівки шельфу до материкового підніжжя. Площа

62

К.с. 55-10 км , тобто близько 15% площі Світового океану. Верхня межа К. с. збігається із зовнішньою межею шельфу. За нижню межу К. с. приймають ділянку дна, де різко змінюються кути нахилу (глибина близько 3000 м). Ширина материкового схилу в середньому майже 90 км. 6.

КОНТИНЕНТАЛЬНИЙ ШЕЛЬФ (континентальный шельф; continental shelf;

kontinentale Schelff): материкова мілина, що має площу 29-106 км2, або майже 8% усієї площі Світового океану. Збоку материків шельф обмежений береговою лінією. За зовнішню межу К. ш. приймають ту ділянку дна, де спостерігається різке збільшення кутів нахилу (на глибині 200 м). Середня ширина шельфу 70 км. Нахил поверхні К. ш. у середньому 1'. 6.

КОНТРАСТ ОБ'ЄКТА (контраст объек-

та; subject contrast; Objektkontrastm): властивість об'єкта відрізнятись від інших об'єктів завдяки відмінностям їх яскравості. Контраст характеризується відношен-

ням яскравостей суміжних об'єктів або їх елементів

к = (в2-в1)/в2-,к = в2/в{,

К = \п(В2/В1),

де В2, Вх - яскравості об'єктів або їх елементів. Для аналізу фотографічних систем за допомогою частотних методів контраст записується як

К = (5тах _ Вт\п )/(5тах + В т т )"

Здатність розрізняти деталі яскравості оцінюється пороговим контрастом яскравостей. 3.

КОНТРАСТНІСТЬ ШРИФТУ (контрастность шрифта; contrast of the print; Schriftkontrast m)\ одна з ознак, за якою класифікуються картографічні шрифти. Визначається відношенням неосновного (тонкого) елемента н до основного (потовщеного) о елемента букви, Кш= н/о. Що більша різниця між товщиною цих елементів, то більша Кш. За Кш визначають відповідну шрифтову групу. 5.

КОНТРАСТНО-ЧАСТОТНА ХАРАКТЕРИСТИКА АЕРОФОТОЗОБРАЖЕННЯ (контрастно-частотная характеристика аэрофотоизображения; cont- rasting-frequency characteristic of aerophotoimage): характеристика, яка відображає вплив окремих факторів на якість зображення і дає оцінку відтворення деталей об'єкта. Вона виражає передавання співвідношення контрасту залежно від просторових частот об'єкта, тобто від його розмірів і форми. К. ч. х. а. є сукупністю для різних частот N коефіцієнтів Т, які показують ступінь зменшення контрасту Кп порівняно з вихідним К'п: Т= K'jKn. К. ч. х. а. - це монотонно спадна відповідно до частоти функція. На рис. зображено контра- стно-частотні характеристики двох аерофотосистем. Частота Nn відповідає пороговому контрасту T(Nnop), тобто такому, який ще сприймається системою.

Контроль..

272

К

Результуюча К.-ч. х. a. T(N) залежить від контрастно-частотної характеристики різних чинників, які впливають на якість зображення,

T(N)p = T(N)„ • Т(М)ф • T(N)W • T(N)r,

де T(N)a - контрастно-частотна характеристика аерофотооб'єктива; T(N)rj) - контрас- тно-частотна характеристика аерофотоплівки;

T(N)W-контрастно-частотна характеристика, яка описує вплив нерізкості зображення за рахунок переміщення аерофотокамери під час експонування; T(N)y - кон- трастно-частотна характеристика, яка описує вплив атмосфери. Контрастно-частот- на характеристика аерофотооб'єктива визначається за допомогою калібрувача електронно - оптичного, контрастночастотна характеристика аерофотоплівки - копіюванням міри на резольвометрі. 3.

КОНТРОЛЬ ГЕОМЕТРИЧНИХ ПАРАМЕТРІВ (контроль геометрических параметров; checking of geometric parameters; Kontrolle f der geometrischen Parameter m pi): вимірювання значень фактичних геометричних параметрів і визначення їх відхилень від номінальних (проектних) значень. 1.

КОНТРОЛЬ МЕТРОЛОГІЧНОЇ СПРАВНОСТІ (контроль метрологической исправности; control of metrological correctness; Kontrolle f der metrologischen Intaktheit f): виконують для з'ясування відповідності метрологічних характеристик засобів вимірювань поставленим вимогам. 21.

КОНТРОЛЬ МОНТАЖУ (контроль монтажа; checking of erection; Montagekontrolle /): процес геодезичних вимірювань для визначення відхилень геометричних параметрів змонтованих конструкцій споруд та устаткування. 1.

КОНТРОЛЬ ТОЧНОСТІ РОЗМІЧУВАННЯ (контроль точности разбивки; checking of layout accuracy; Kontrolle f der Absteckgenauigkeitf): перевірка правильності розміченої споруди. 1.

КОНТРОЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ (контрольный элемент; checking element; Kontrollelement n): лінійна або кутова величина, за допомогою якої контролюють геометричні параметри споруд. 1.

КОНТРОЛЬНИЙ НАПРЯМ У ФОТОТЕОДОЛІТНОМУ ЗНІМАННІ (контрольное направление при фототеодолитной съемке; control direction on terrestrial photograph survey; Kontrollrichtung f bei Phototheodolitaufnahmef): зафіксований горизонтальним та вертикальним кутами напрям із фотостанції на віддалену точку місцевості, яка точно розпізнається на знімку. Горизонтальний кут вимірюють між напрямом на вибрану точку та лінією базису фотографування. Вертикальний кут —між напрямом на цю точку і горизонтальною площиною. Вершина обох кутів міститься у лівій (правій) фотостанції. Контрольні напрями дають змогу зменшити вплив похибок елементів внутрішнього (зовнішнього) орієнтування фотознімків на фотограмметричні побудови. 8.

КОНТРОЛЬНО-ВИМІРЮВАЛЬНИЙ ГЕОДЕЗИЧНИЙ ПРИЛАД (контрольноизмерительный геодезический прибор; tester; Kontrollvermessungsgerat п): прилад, призначений для випробовувань, перевірки, дослідження інших приладів. 14. КОНТУР ВОДОСХОВИЩА (контур водохранилища; storage pool contour; Wasserbehaltersumrifi m, Wasserbehalterkontur f):

лінія урізу води водосховища з висотами нормального підпірного рівня. 4. КООРДИНАТИ АСТРОНОМІЧНІ

(астрономические координаты; celestial coordinates; astronomische Koordinatenfpl):

Координати..

273

К

1) сферичні координати світила (див. Координати небесні); 2) координати географічні точки земної поверхні (широта і довгота), визначені за результатами астро-

номічних спостережень. 10.
КООРДИНАТИ	БАРИЦЕНТРИЧНІ
(барицентрические	координаты; barycent-
ric coordinates; baryzentrische		Koordinaten
f p l ) : система к о о р д и н а т		н е б е с н и х з

початком у центрі мас Сонця і чотирьох внутрішніх планет - Меркурія, Венери, Землі та Марса. 18.

КООРДИНАТИ ГЕЛІОЦЕНТРИЧНІ

(гелиоцентрические координаты; heliocentric coordinates; geliozentrische Koordinaten f pi): це система небесних координат, початок яких збігається з центром Сонця. 10.

КООРДИНАТИ ГЕОГРАФІЧНІ (географические координаты; geographical coordinates; geographische Koordinaten fрГ): узагальнене поняття координат геодезичних В, L і координат астрономічних (р, Я заданого пункту на земній поверхні, коли допускається збіжність прямовисної лінії і нормалі до еліпсоїда земного . Земний еліпсоїд ототожнюється з земною кулею, належно підібраного радіуса. 17.

КООРДИНАТИ ГЕОДЕЗИЧНІ (геодезические координаты; geodetical coordinates; geodatische Koordinaten/pi): широта і довгота, що визначають положення точки на поверхні еліпсоїда і відповідно на карті.

Широтою геодезичною В наз. гострий кут, утворений нормаллю до поверхні еліпсоїда і площиною його екватора (рис., а).

11 745-1

Геодезичні широти відлічують від площини екватора в межах 0 - ±90°; для точок північного півсфероїда вони додатні, для південного - від'ємні. П а р а л е л ь - це координатна лінія, для якої В = const.

Довготою геодезичною L наз. двогранний кут, утворений площиною початкового меридіана і площиною заданого меридіана. Меридіан геодезичний - це координатна лінія, для якої L = const. Довготи, відлічувані від площини початкового меридіана на схід (на північному полюсі проти руху годинникової стрілки) у межах 0 - +180°, наз. східними, а на захід у межах 0 —180° - західними. За міжнародний початковий меридіан прийнято меридіан грінвіцький.

З інших величин, що мають стале значення для певної паралелі, у геодезії застосовують геоцентричну широту і зведену широту. Широтою геоцентричною Фназ. гострий кут, утворений радіусом-вектором р т. Q з площиною екватора (рис. ,б). Якщо в т. Q на поверхні еліпсоїда відкласти відрізок Qh, що дорівнює великій півосі еліпсоїда, так, щоб другий його кінець лежав у т. h на осі обертання еліпсоїда, то гострий кут, утворений цим відрізком з площиною екватора, наз. широтою зведеною и.

Р

Для розв'язування геодезичних задач між точками простору використовують систему

просторових геодезичних координат (рис., а): геодезична широта В, геодезична довгота L, геодезична висота Н- найкоротша від-

Координати..

274

К

даль від заданої точки простору до поверхні еліпсоїда, що вимірюється відрізком Q0Q нормалі до поверхні еліпсоїда. 17.

КООРДИНАТИ ГЕОЦЕНТРИЧНІ {геоцентрические координаты; geocentric coordinates; geozentrische Koordinatenf pi):

це система координат загальнозем - них або координат небесних, з початком у центрі мас Землі. 10.

КООРДИНАТИ ГЕОЦЕНТРИЧНІ ПРЯМОКУТНІ X, Y, Z {геоцентрические прямоугольные координаты X, Y, Z; rectangular geocentric coordinates X, Y, Z; rechtwinklige geozentrische Koordinaten f pi X, Y, Z): система координат для визначення координат точок простору, зокрема на фізичній поверхні Землі, з центром у центрі референц - еліпсоїда . Вісь Z розташована уздовж малої осі еліпсоїда і спрямована на північний полюс, вісь X - у площині початкового меридіана й екватора L = 0, вісь Y- у площині меридіана з довготою L = 90° (доповнює систему координат до правої). (Див. рис. Координати геодезичні). 17.

КООРДИНАТИ КОНФОРМНІ ПЛОСКІ {плоские конформные координаты; plane conformal coordinates; konforniische ebene Koordinaten f pi): див. Проекція Ґавсса - Крюгера . 17.

КООРДИНАТИ НЕБЕСНИХ СВІТИЛ ІСТИННІ {истинные координаты небесных светил; true coordinates of celestial stars; wahre Koordinaten f pi der Himmelskorpermpl): див. Астрономічні редук - ції. 10.

КООРДИНАТИ НЕБЕСНИХ СВІТИЛ СЕРЕДНІ {средние координаты небесных светил; mean coordinates of celestial bodies; mittlere Koordinaten f pi der Himmelskdrper mpl): див. Астрономічні редукції. 18.

КООРДИНАТИ НЕБЕСНІ {небесные координаты; celestial coordinates; Himmelskoordinatenfpl): координати точки на небесній сфері. Застосовують такі системи К. н.: горизонтну, екваторіальну, екліптичну і галактичну. Координати горизонтної і екваторіальної систем визначають зі спостережень, екліптичної і галактичної - обчислюють.

Горизонтна система К. н. Основна пло-

щина - площина небесного (істинного) горизонту SWNE у точці спостереження О, основний напрям - напрям осі, проведений з початку координат у точку півдня - (див. рис., а Небесна сфера).

а

Координати, що визначають положення світила ст на небесній сфері: азимут А - дуга горизонту від т. півдня S у бік т. заходу W до вертикала світила ZaZ', або двогранний кут між площинами меридіана ZSPsZ' івертикала світила; висота h - дуга вертикала від т. М горизонту до світила СТ, або кут аОМ (рис. ,а). Азимут Л відлічується від 0 до 360° , висота А — від 0 до 90° (ст над горизонтом) і від 0 до -90° (ст під горизонтом). Замість висоти h можна прийняти її доповнення до 90°, яке наз. зенітною відстанню z і відлічується по дузі вертикала від точки зеніту Z до альмукантарата світила. Зенітна відстань z змінюється від 0 до 180°, так що завжди z + h =

= 90°.
Екваторіальні	системи К. н. Застосову-

ють дві системи.

Перша екваторіальна система. Основна площина - площина небесного екватора QKQ', основний напрям - напрям осі, проведений з початку координат О у південну т. Q екватора (рис. ,б). Положення світила СТ на небесній сфері визначається годин-

Координати..

275

К

ним кутом t, що відлічується по дузі екватора від його південної точки до кола схилень PNoKPs за годинниковою стрілкою, і схиленням <5,що відлічується по дузі кола схилень від екватора до світила о . Годинний кут t відлічується від 0 до 360°, або від 0 до 24а за ходом годинникової стрілки, деколи - від 0 до +180° або від 0 до + 12Л за годинниковою стрілкою, та від 0 до -180°, або від 0 до - 12а проти годинникової стрілки; схилення 5 — від 0 до +90° у північній півкулі та від 0 до -90° у південній півкулі небесної сфери. Замість схилення <5 деколи використовують його доповнення до 90°, яке наз. полярною відстанню А. Вона відлічується по дузі кола схилень від північного полюса світу PN до світила <7 та змінюється від 0 до 180°.

Друга екваторіальна система. Основна площина - площина небесного екватора QKQ', основний напрям - напрям осі, проведений з початку координат О у точку весняного рівнодення <у> (рис. ,б). Положення світила сг на небесній сфері визначається прямим сходженням сс і схиленням S.

Пряме сходження визначається дугою екватора у К або кутом у площині екватора <у> OK і відлічується від 0 до 24а проти годинникової стрілки, якщо дивитися на небесну сферу з північного полюса.

Екліптична система К.н. Основна площина- площина екліптики ЕМЕ'М', основний напрям-пряма, проведена з початку координат О у т. весняного рівнодення у (рис., в). Початок екліптичної системи К. н. здебільшого розташовують у центрі мас Сонця або в центрі мас Землі. Положення світила (7 на небесній сфері визначається

екліптичними довготою Я та широтою /3.

Екліптична довгота відлічується від точки весняного рівнодення у до кола широт світила RNOMRS проти годинникової стрілки (для спостерігача на північному полюсі екліптики) від 0 до 360°. Екліптична широта визначається дугою МА і відлічується від від 0 до 90° або від 0 до -90°.

в

Р

г

Координати..

276

К

Галактична система К. н. Основна пло-

щина - площина Галактики (Чумацького Шляху), яка наз. площиною галактичного екватора. Основний напрям - пряма, проведена з початку координат О в точку висхідного вузла cQ. Ця точка є перетином галактичного та небесного екваторів; її координати: а = 18А40т, (5 = 0° (рис., г). Великі кола небесної сфери, що проходять через галактичні полюси Гы, Гs та світило <7, наз. колами галактичної широти. Галактичною довготою Іназ. дуга галактичного екватора від 61 до т. К перетину кола галактичної широти з галактичним екватором. Довгота відлічується від висхідного вузла по галактичному екватору в напрямі зростання прямих сходжень від 0 до 360°. Галактичною широтою b наз. дуга кола галактичної широти Ко від галактичного екватора до світила. Вона відлічується до північного і південного галактичних полюсів від 0 до ±90°. Додатні значення широти відлічуються до північного Г N , а від'ємні до південного Гв полюсів Галактики. 10.

КООРДИНАТИ НЕБЕСНОГО СВІ-

ТИЛА ВИДНІ (видимые координаты			не-
бесного	светила; apparent	coordinates;
sichtbare	Koordinaten f pi	des Himmels-
korpers	m): див. А с т р о н о м і ч н і		р е -
д у к ц і ї .	10.

КООРДИНАТИ ОРБІТАЛЬНІ (орбитальные координаты; orbital coordinates; Bahnkoordinatenfpiy. координата, що визначають положення небесного об'єкта на його орбіті. їх можна визначити за еле- м е н т а м и о р б і т и ; вони потрібні для

		L		і?
/		•<р\> 1'	У		\
		ъ		V Ь\
і	а	/			\ х°£
V		а-е q xv		~k	J n '

обчислення інерціальних координат цього об'єкта, тобто координат у зоряній планетоцентричній екваторіальній системі Oxyz. Для ШСЗ, у космічній геодезії, як орбітальні найчастіше використовуються полярні координати з початком у центр і мас планети (що перебувають в одному з фокусів його орбіти) і полярною віссю, спрямованою в її перицентр. Координатною площиною є площина орбіти. Кутова координата v(рис. Аномалія істинна)наз. аномалією і с т и н н о ю (або справжньою). Відлічують v у бік руху супутника до його геоцентричного радіуса-вектора г, що є другою (лінійною) координатою, від 0 до 360°.

v = 2arctg(((l + e)/(l - е))1/2 tg(£/2));

r = a(l - е2 )/(l + ecosv),

де а - велика піввісь орбіти; е - ексцентриситет орбіти; Е - ексцентрична аномалія. 9.

КООРДИНАТИ ПЛАНЕТОГРАФІЧНІ

(планетографические координаты; planetographic coordinates; planetographische Koordinaten fpT): задаються в системі координат, яка залежить від прийнятої рефере- нц-поверхні(поверхні відліку),потрібної для обчислення картографічних проекцій. Планетографічна система координат використовується для побудови карт. 11.

КООРДИНАТИ ПЛАНЕТОЦЕНТРИЧ-

НІ (планетоцентрические	координаты;
planetocentric coordinates;	planetozentrische

Koordinaten f pi): задаються в системі координат, де вісь Z спрямована по середній осі обертання планети, площина екватора збігається з перпендикулярною до цієї осі площиною: вісь X— лінія перетину площини екватора планети з площиною прийнятого нульового меридіана; вісь Y - доповнює систему до правої. Планецентричні системи координат використовують для побудови опорних мереж на поверхні, при- в'язки систем параметрів Гравітаційного поля, навігації автоматичних міжпланетних станцій тощо. 11.

Координати..

277

К

КООРДИНАТИ ПОЛЯРНІ 0полярные координаты; polar coordinates; Polarkoordinatenfpl): див. Координати точки. 19.

КООРДИНАТИ ПРОЄКТНІ (проектные координати; projected coordinates; Entwurfkoordinaten f рї): плоскі прямокутні координати точок споруди або пунктів геодезичної основи, які подані в проекті. 1.

КООРДИНАТИ ПРОСТОРОВІ топо-

ЦЕНТРИЧНІ ПОЛЯРНІ (полярные топоцентрические пространственные координаты; spatial topocentric polar coordinates; 3D-topozentrische Polarkoordinatenfpl):

див. Задача геодезична пряма. 17.

КООРДИНАТИ РОБОЧІ (рабочие координаты; working coordinates; Arbeitskoordinaten f pi): наближені координати пунктів, потрібні для попередньої оцінки точності геодезичних мереж і для виконання топографічних робіт. Напр., для знімання в м-бі 1:5000 досить знати К. р. із точністю 0,5 м; К. р. пунктів полігонометрії отримують із роздільного зрівноваження ходів. Якщо кутові та лінійні нев'язки в ходах допустимі, тоді обчислюють К. р. пунктів. 19.

КООРДИНАТИ СФЕРИЧНІ (сферические координаты; spherical coordinates; spharische Koordinaten f рї): див. Система координат. 5.

КООРДИНАТИ СФЕРИЧНІ ПОЛЯРНІ

(полярные сферические координаты; polar spherical coordinates; spharische Polarkoordinatenfpl): див. Система координат. 5.

КООРДИНАТИ СФЕРОЇДНІ ПРЯМОКУТНІ (прямоугольные сфероидальные координаты; spheroid rectangular coordinates; spheroidale rechtwinklige Koordinaten

P

f pi): визначаються дугою p меридіана РА'СРІ і дугою q геодезичної лінії А'А, проведеної в т. А' під кутом 90°. Точка С прийнята за початок координат. У цій системі додатні р і q відлічуються на північ від т. С і на схід від меридіана РСР1 відповідно. 5.

КООРДИНАТИ ТОЧКИ (координаты точки; coordinates of thepoint; Koordinaten f pi des Punktes m): числа, які визначають положення точки на лінії, площині, повер-

хні або в просторі.

а) На лінії.

Віддаль по лінії, вибраній за вісь від початку координат, що розташований на ній, до

заданої точки.

б) На площині.

Прямокутні, або декортові координати -

віддалі х (абсциса) та у (ордината) цієї точки від двох взаємно перпендикулярних прямих Оу та Ох, що є координатними осями, які перетинаються в деякій т. О - початку координат.

Полярні координати - полярна віддаль точки від фіксованого початку та полярний кут між вибраною полярною віссю і напрямом на точку. За полярну вісь на площині часто приймають напрям, паралельний до осі абсцис, або зображення північного напряму меридіана. У першому випадку полярним кутом буде дирекційний кут на площині,удругому - азимут геодезичний.

в) На криволінійній

поверхні.

Залежно від того, яку з математичних поверхонь прийнято за поверхню Землі, криволінійні К. т. поділяються на координати геодезичнітакоординати сферичні.

Сферичні координати - географічні координати, і позначення їх таке ж, як і географічних: широта (р і довгота Я .

Положення точки на сфері можна визначати прямокутними сферичними координатами X, У (права система координат, початок якої в центрі сфери; осі X, Y розташовані в площині екватора, вісь X - у пло-

Координати..

278

К

щині початкового меридіана) і прямокутними сферичними просторовими координатами X, Y, 2 (права система координат, початок якої в центрі сфери; вісь Z збігається з віссю обертання а осіХ, /розташовані в площині екватора, вісь X— у площині початкового меридіана).

Географічні координати - див. Координати географічні .

Еліпсоїдні координати - ш и р о т а г е о д е з и - чна, довгота геодезична - визначають положення точки на земному еліпсоїді.

До поверхні еліпсоїда відносять і такі системи кординат: з ш и р о т о ю г е о ц е н т - ричною і довготою геодезичною, з широтою зведеною і довготою геодезичною; просторові прямокутній, Y,Z (див. Система координат просторо - ва прямокутна екваторіальна); прямокутні х, у, що належать до площини меридіанного еліпса (вісь х збігається з віссю обертання еліпсоїда, у —лежить у площині меридіана заданої точки); координати сфероїдні прямокутні р, q.

Полярні координати - довжина геодезичної лінії на еліпсоїді (або дуга великого кола на кулі) і кут між цією лінією і північ-

ним напрямом меридіана.

г) У просторі.

Прямокутні координати в просторі - три числа х, у, z (апліката), що визначають положення точки відносно трьох взаємно перпендикулярних площин. Площини перетинаються в початку координат, (розташований у центрі еліпсоїда) по координатних осяхХ, Y, Z.

Просторові координати геодезичні: широта геодезична, довгота геодезична і висота геодезична, що визначає положення точки земної поверхні відносно земного еліпсоїда.

Полярні координати - радіус-вектор (віддаль від початку координат до заданої точки), вертикальний кут і азимут.

д) Залежно від розташування	початку
координат.

Топоцентричні координати з початком на земній поверхні або в навколоземному просторі; координати геоцентричні з початком у центрі мас; координати квазігеоцентричні - біля центра мас Землі. Координати точки є також: екваторіальна система координат-однією з координатних площин є площина екватора; е к л і п т и ч н а с и с т е м а к о о р д и н а т - однією з координатних площин є площина екліптики; горизонтальна система координат - координатною площиною є площина горизонту. На еліпсоїді, кулі застосовують криволінійні координати - сітку меридіанів і паралелей. Розглядаючи окремі теоретичні і практичні питання, в геодезії та картографії застосовують й інші типи та види координат, проте вони мають частковий характер. 5; 18.

КООРДИНАТИ ТОЧКИ ФОТОГРАФУВАННЯ (координаты точки фотографирования; coordinates ofphotographing point; Koordinaten f pi des Aufnahmenortes): просторові координати Xs, Ys, Zs центра проекції S у вибраній просторовій прямокутній системі координат XYZ. Це лінійні "елементи зовнішнього орієнтуван - ня фотознімка. 8.

КООРДИНАТИ ФІЗИЧНІ СОНЦЯ, МІСЯЦЯ І ПЛАНЕТ (физические координаты Солнца, Луны и планет; physical coordinates of Sun, Moon and planets; physische Koordinaten f pi der Sonne f , des Monds, der Planeten f pT): величини, що визначають орієнтування небесного тіла відносно спостерігача та його вигляд. Для визначення положення деталей на диску Сонця, Місяця, Марса, Юпітера є спеціальні системи координат, подібні до географічної. За аналогією з географічною, ці координати наз.: геліографічною (Геліос - бог Сонця), селенографічною (Селена - богиня Місяця), ареографічною (Арес - бог війни Марса), йовіографічною (від лат. Jovis - родовий відмінок від слова Юпітер). Відлік широт у цих системах виконують, як завжди, від екватора ±90°, а відлік довгот - від деякого меридіана, прийнятого за початковий. 18.

Координати..	279	К

КООРДИНАТИ ЦЕНТРА ЬОТОГРАФУВАННЯ КОСМІЧНОГО ФОТОЗНІМКА (координаты центра фотографирования космического фотоснимка; coordinate centre ofspace photography; Aufnahmepunktkoordinaten f pi des Weltraumbildes n): координата точки фотографування (центра проекції), що міститься на літальному космічному апараті й визначається інтегруванням диференційних рівнянь руху. 8.

КООРДИНАТИ ЦЕНТРАЛЬНІ (центральные координаты; central coordinates; Zentralkoordinatenfpi): визначають відносно встановленого центра ваги. Використовують під час обчислення сер. кв. похибки положення точки полігонометричного ходу для врахування його витягнутості. У випадку попередньо ув'язаних кутів ходу координати центра ваги Х0 , Y0 визначають за формулами:

хй = "Іхі{п + \)-,у0 =піуі{п + \),

іі

де п - кількість ліній; X, Y - координати пунктів ходу. К. ц. г\і і та відстань D0 j обчислюють за формулами:

Лі=Уі-Уо'йІ=х,-х0]

Контроль: [і]] = 0, [£] = 0. Для витягнутого ходу [Д2 ] = і}{п + 3)/і2, де L - замикальна ходу. 19.

КООРДИНАТНІ ЗОНИ (координатные зоны; coordinate zones; Koordinatenzonefpl):

див. Проекція Ґавсса-Крюгера. 17.

КООРДИНАТНІ ПОЗНАЧКИ {координатные метки; coordinate marks; Rahmenmarken n pi, Koordinatenmarken n pi): деталі (механічні або оптичні), розташовані в площині притискної рамки фотокамери, які фіксують систему плоских прямокутних координат знімка. Механічні позначки - зубці, виготовлені з металу та закріплені на притискній рамці. Найчастіше — це чотири позначки, розташовані посередині кожної зі сторін, що утворюють кадр знімка. В деяких конструкціях фотоапаратів позначок є 8 або 16. Оптичні позначки - скля-

ні мініатюрні плоскопаралельні пластинки з двома взаємно перпендикулярними штрихами. Під час експонування позначки зображаються на знімку. 8.

КООРДИНАТНО-ЧАСОВА ПРИВ'ЯЗКА ТОЧОК КОСМІЧНИХ ЗНІМКІВ

{координатно-временная привязка точек космических снимков; time and coordinate adjustment ofpoints of space pictures; Zeitkoordinatenanschluss m der Punkte m pi der Weltraumbilder n pi): методика визначення координат точки в геоцентричній системі за її зображеннями на знімках. При цьому вважається, що початкові умови рівнянь руху ШСЗ відомі з даних наземних коор- динатно-вимірних комплексів. Вона передбачає: ідентифікацію та вимірювання координат точки в системах координат г'-го та k-ro знімків; визначення операторів орієнтації зоряних знімків у моменти знімання; знаходження супутникоцентричних векторів точки; числове інтегрування рівнянь руху та інтерполювання координат ШСЗ на момент фотографування. 3.

КООРДИНАТОГРАФ {координатограф; coordinatograph; Plotter т, Zeichentisch пі):

прилад, що в картографічному виробництві використовують для побудови і контролю побудови основи карт математичної. Здебільшого застосовують К. для нанесення прямокутних координат, але є й К. для нанесення на тверду основу полярних координат відповідних точок (напр., К. Кораді). Схема побудови К. для нанесення прямокутних координат така. К. складається з двох взаємно перпендикулярних лінійок, одна з яких, найчастіше горизонтальна, нерухома (пересування її здійснюється за допомогою спеціального пристрою) і є віссю Y, друга, що пересувається вздовж неї, є віссю X. На цій лінії пересувається каретка з наколювачем і мікроскопом для точного наведення цієї каретки над нанесеними на основі точками, якщо треба визначити їх координати (напр., проконтролювати їх нанесення). К. для нанесення плоских прямокутних координат залежно від конструкції лічильника поділяють на координатографи: