Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

Клиноподібність..

260

К

стовують для вимірювання крену конструкції або споруди з опорною плитою. 1. КЛИНОПОДІБНІСТЬ СВІТЛОФІЛЬТРА (клинообразность светофильтра; wed- ge-stripness of light filter; Keilahnlichkeit f des Lichtfilters m): відхилення світлофільтра від форми плоскопаралельної пластинки. К. с. порушує геометричну схему формування зображення ідеальною фотознімальною системою, а під час фотографування з малих віддалей відбувається розфокусування фотокамери. Допустимий кут К. с. визначається за формулою і = 6700 А//, д е / - фокусна віддаль об'єктива, А - максимально допустимий зсув зображення. Кут К.с. не має перевищувати 2', а відхилення від площинності - 1 мкм (для аерофотоапарата). 8.

КЛОТОЇДА (клотоида; clothoid; Spirale fvon Kornu, Klothoidef): крива перехідна на дорогах для забезпечення плавного руху транспорту при переході з прямої ділянки на криву колову радіуса R. За умовою переходу радіус г на початку перехідної кривої повинен дорівнювати а в кінці - радіусу колової кривої R. Цій умові відповідає рівняння г = С/1, де І - віддалення біжучої точки перехідної кривої від її початку, С - параметр перехідної кривої,

С = av2/(gi)	= RL. Тут а - база вагона (авто-
мобіля), v -	швидкість його руху, g -	при-
скорення сили ваги (g = 9,81 м/с2), і -		по-

здовжній ухил відгону віражу (в практиці він дорівнює 0,001-0,002 для залізниць і 0,005-0,010 - для автодоріг), L - довжина перехідної кривої. Описаному рівнянню відповідає крива - радіоїдальна спіраль або клотоїда, параметричне рівняння якої:

/2 = 2С(р, де (р - кут між дотичною до біжучої точки кривої і напрямом тангенса . В обчисленнях кожна біжуча точка К., віддалена від її початку на відстань /, визначається прямокутними координатами

X = 1(1- Ґ/40С2	+ /8 /345С4	- . . .	) ;
Y = 1(1- Ґ/56С2	+ /8 /7040С4	- . .	. ) .

У практиці зазначені координати беруть із спеціальних таблиць. 1. КОАКСІАЛЬНА ОПТИЧНА СИСТЕМА (коаксиальная оптическая система; coaxial optical system; koachsiale optisches System n): див. Оптична система співвісна. 13.

КОБИЛІН ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ

(18.02.1902-26.08.1974). Закінчив Полтавський межовий технікум (1922) та Харківський геодезично-землевпорядний ін-т (1926). Після закінчення працював начальником знімання Луганська, 1928-29 - нач. знімання Харкова, опісля - інспектором основних геодезичних робіт Українського геодезичного управління. Брав участь у створенні тріангуляції Криворізького залізорудного басейну, а також у роботі Української державної експедиції в центральному Тянь-Шані. Паралельно з 1927 - викладач Харківського геодезичного ін-ту, з 1934 - викладач Харківського інженернобудівельного ін-ту. 1939 йому присвоєне звання доцента. 1937 захистив кандидатську, а 1956-докторську (Уравновешивание геодезической основы маркшейдерских съемок) дисертації. З 1945 - зав. кафедри астрономії і вищої геодезії Львівського політехнічного ін-ту, з 1949 - доц. Харківського гірничого ін-ту, з 1956 - зав. кафедри маркшейдерської справи Харківського гірничого ін-ту. В 1962-67 - зав. кафедри геодезії Харківського ін-ту інженерів комунального будівництва. З 1967 - проф. кафедри інженерної геодезії та автоматизації геодезичних вимірювань Київського інженерно-будівельного ін-ту. Автор понад 70 наукових праць, монографії „Груповое уравнивание рудничной триангуляции" (1956), з них 30 % - рукописні, які присвячені методам проектування, побудови та врівноваження тріангуляції, полігонометрії, засічок, бездіагональних чотирикутників, нівелірних мереж, теорії та практики використання проекції ҐавссаКрюгера.

Ковзання

261

К

КОВАЛЕНКО ВОЛОДИМИР ОПАНАСОВИЧ (7.04.1924-31.05.1995). Учений в галузі геодезичної астрономії. Ініціатор наукових досліджень та практичного впровадження фотографічного методу спостережень у практику вітчизняних астроно- мо-геодезичних визначень. У 1952 закінчив геодезичний факультет Львівського політехнічного ін-ту і розпочав науковопедагогічну діяльність на кафедрі астрономії та вищої геодезії (з 1960 - доц.). 1959 захистив кандидатську дисертацію з питань визначення азимута за спостереженнями зір. 1961-66 - декан геодезичного факультету; 1964-в. о. зав. кафедри геодезії; 1967-68 - проректор з питань роботи зі студентами - іноземцями; 1968-78 - проректор з навчальної роботи; 1974-85 - зав. кафедри вищої геодезії і астрономії. Опублікував майже 40 наукових праць.

КОВАРІАЦІЯ (ковариация; covariance; Kovariation f): син. кореляційний момент. Одна з числових характеристик випадкової величини, яка характеризує як розсіювання випадкових величин х і у, так і їх взаємозв'язок. Для перервних випадкових величин К. обчислюється за формулою

кху	= І І - тх ХУу- - ту )ру,
	і=і ;=і

де fflj, Ttiy — математичні сподівання величин Хі Увідповідно; /^-ймовірність сумісної появи г-го значення х та7-го зна-

чення у. Статистичний аналог К„, обчис-
•	лу
люється за формулою
Кху = —Ц- І	- mx J?; - т ),
п -1 і=і

де т * і т* — статистичні математичні спо-
л	у
дівання величин X і Y відповідно. 20.

КОВЗАННЯ (скольжение; sliding; Gleiten

п): пересування по горизонтальній площині тіла (ковзанця) під впливом сили, напрям дії якої паралельний цій площині. Контактна поверхня К. теж є горизонтальною площиною. Однією з найважливіших характеристик цього пересування є тертя. 8.

КОД ОБ'ЄКТА ЦИФРОВОЇ КАРТИ

(код объекта цифровой карты; code of digital map object; Objektcode f der Digitalkarte fy. умовне цифрове або літерне позначення, яке присвоюють об'єктові карти цифрової. 5.

КОДЕКС (кодекс; code; Kodex т.): єдиний законодавчий акт, що містить у системному викладі норми права, які регулюють певну галузь суспільних відносин (земельний кодекс, цивільний кодекс та ін.). 4.

КОДОВА СИСТЕМА ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМІВ (кодовая система определения направлений; coded system of direction determination; Codensystem n der Richtungsbestimmungen f pi): електронна система визначення напрямів на крузі теодоліта або тахеометра, в якій замість градусних або гонових поділок нанесена кодова система. Відлік системи отримують автоматично в кодовій формі за допомогою електронних зчитувачів, розташованих у теодоліті. Найпростішою К. с. в. н. є двійкова. Вона передбачає нанесення на краю круга декількох концентричних кілець (доріжок). Кожне кільце поділене на 2і однакових сегментів. Тут k - номер кільця, нумерація яких починається від центра круга. Перше кільце поділене на два сегменти - прозорий і непрозорий, друге - на чотири сегменти і т. д. Найбільше сегментів на останньому кільці. Один сегмент останнього кільця є елементом квантування кута. Його кутова величина дорівнює центральному кутові, який вирізає один сегмент із останнього кільця. Якщо на крузі є 12 кілець, то на останньому кільці є 4096 сегментів з кутовою величиною 9,766 сантигона, що дорівнює 5,27'. У такій системі для кожного радіального напряму є набір прозорих і непрозорих сегментів у неповторюваному порядку, тобто код. Усім напрямам, які лежать у межах одного елемента квантування, відповідає однаковий код. Така система дає змогу визначати напрями з точністю, що дорівнює кутовій величині одного елемента квантування. Зчиту-

Коефіцієнт варіації

262

К

вач складається з окремих елементів, розташованих уздовж радіального напряму. Один його елемент - це світлодіод з точковою діафрагмою і фотодіод, розташовані по різні боки кільця на крузі: один з них над кільцем, а інший - під ним. Кількість елементів зчитувача дорівнює кількості кілець на крузі. Якщо напрям проходить через прозорий сегмент кільця, то на фотодіод потрапляє випромінювання світлодіода і в його колі утворюється струм. Коли ж на цьому напрямі в кільці є непрозорий сегмент, то на фотодіод випромінювання світлодіода не потрапляє і в його колі струму нема. Так одержуємо в двійковому коді визначник напряму. Відсутність струму відповідає одиниці, а наявність його - нулю. Дробові частини елемента квантування визначають за допомогою електронних мікрометрів. Використовують також інші кодові системи. Найвідоміші з них - кодова система Грея, фірми К. Цайсс, фірми Х'ю- летт-Паккард та ін. 13.

КОЕФІЦІЄНТ ВАРІАЦІЇ (коэффициент вариации; variation coefficient; Variationskoeffizient от): відношення сер. кв. відхилення величини випадкової до її математичного сподівання . 20.

КОЕФІЦІЄНТ ГРАВІМЕТРА ТЕМПЕРАТУРНИЙ (температурный коэффициент гравиметра; temperature coefficient of

gravimeter; Temperaturgravimeterkoeffіzient от): величина залежності показів гравіметра від зміни температури, яку можна виразити рівнянням квадратичної парабо-

ли Ag = к (t — ?о)2, де Ag - уявна зміна сили ваги; t0 - температура, яка відповідає вершині параболи; t - біжуча температура; к - температурний коефіцієнт.

Впливові зміни температури найкраще можна запобігти, якщо пружну систему Граві- метра помістити в термостат. Вплив температури враховують одночасно з поправкою за зміщення нуль-пункту, намагаючись водночас виконувати вимірювання впродовж коротких інтервалів часу з монотонною зміною температури. 6.

КОЕФІЦІЄНТ ЗЕМНОЇ РЕФРАКЦІЇ

(коэффициент земной рефракции; coefficient of terrestrial refraction; Koeffizient m der Erdrefraktion f): відношення радіуса кривини перерізу нормального еліпсоїда в заданому напрямі в точці спостереження (наближено середній радіус Землі) R3 до радіуса кривини світлової траєкторії Дсв

R3	„2 R3
де r ' - к у т рефракції	вертикальної;
S - віддаль на еліпсоїді між точками, для

яких визначають перевищення; р" - кількість секунд у радіані. Для деяких наближених обчислень приймають середнє значення коефіцієнта рефракції £ = 0,14. 16.

КОЕФІЦІЄНТ КОНТРАСТНОСТІ ФОТОМАТЕРІАЛУ (коэффициент контрастности фотоматериала; coefficient of photomaterial contrast range; Kontrastkoeffizient m der Bildstojf от): показник здатності шару фотоматеріалу реагувати на інтервал освітленості більшим або меншим інтервалом оптичної щільності. Визначається за величинами, які стосуються прямолінійної ділянки характеристичної кривої (див. Крива характеристична). К. к. ф.

№ - i g я ,

Коефіцієнт кореляції

263

К

де D2, D{ - оптичні щільності кінцевої і початкової точок прямолінійної ділянки; Н2, Нх - експозиції, що відповідають цим точкам. Значення К. к. ф. змінюється під дією випромінювань різної довжини хвилі і залежить від часу експонування. 3.

КОЕФІЦІЄНТ КОРЕЛЯЦІЇ (коэффициент корреляции; coefficient of correlation; Korrelationskoeffizient m): характеризує тісноту лінійного зв'язку між величинами Xі Y. Обчислюється за формулою r = Кху ja xa ,„ де Кх у — кореляційний момент (див. Коваріація) випадкових величин Xі Y; <7Х, <Уу - сер. кв. відхилення величин X та Y. Він може змінюватися в межах від - 1 до +1. r = ах + Ь, 0 < r < \ , - \ < r < 0 , г = 0. Якщо г = ±1, то між X і Y існує прямий або обернений лінійний функціональний зв'я- зок, якщо - 1 < г < +1, то стохастичний. 20.

КОЕФІЦІЄНТ КОРИСНОЇ ДІЇ ЗАКРИВАЧА (коэффициент полезного действия затвора; coefficient of efficiency of shutter; Koeffizient m der nutzlichen Wirkung f des Verschlusses m): величина, що обчислюється як відношення кількості світла, що пройшла крізь закривач фотоапарата, до кількості світла, яка пройшла крізь о б ' є к т и в . 8.

КОЕФІЦІЄНТ МАЯТНИКА ТЕМПЕРАТУРНИЙ (температурный коэффициент маятника; temperature coefficient of pendulum; Temperaturpendelkoeffizient m): величина зміни періоду коливання маятника залежно від зміни температури. К. м. т. визначають за формулою

а = -АГ> 2

де а - лінійний температурний коефіцієнт маятника; Я - коефіцієнт температурного розширення; Т - період коливання маятника. Температурні коефіцієнти сучасних кварцових і латунних півсекундних маятників відповідно дорівнюють 10 7 страд-1 і 4,5-Ю-6 страд*"1. Для зменшення впливу температури використовують такі заходи: 1) виготовляють маятники із матеріалу з малим температурним коефіцієнтом роз-

ширення (кварц, інвар, вольфрам); 2) штатив з маятниками термостатують і накривають кожухом з теплоізоляційного матеріалу; 3) комбінуючи різні матеріали, намагаються виготовити маятник з близьким до нуля температурним коефіцієнтом. Коефіцієнт а визначають експериментально, вимірюючи період коливання за різної температури. 6.

КОЕФІЦІЄНТ ПЕРЕТВОРЕННЯ ПУЧКА (коэффициент преобразования пучка; transformation connective coefficient; Koeffizient m der Strahlenbiindelumformung f (Strahlenbundelumbildung) f): відношення фокусної віддалі проектувальної камери до фокусної віддалі фотознімка. 8.

КОЕФІЦІЄНТ ПОПЕРЕЧНОЇ ДЕФОРМАЦІЇ (коэффициент поперечной деформации; coefficient of cross deformation; Koeffizient m der Querdeformationf): величина m, стала для певного матеріалу; характеризує його під час стиснення чи розтягування: т — —s'Js, де s', s - відносна поперечна і поздовжня деформації. 8.

КОЕФІЦІЄНТ ТЕРТЯ КОВЗАННЯ (коэффициент трения скольжения; coefficient of sliding friction; Koeffizient m der Reibung f -der Gleitens n): відношення сили тертя F під час руху до сили нормального тиску Q, так що K — FjQ. К. т. к. залежить від матеріалу тіл, що труться, та фізичного стану їх поверхонь. 8.

КОЕФІЦІЄНТ ТЕРТЯ КОЧЕННЯ (коэффициент трения качения; coefficient of rollingfriction; Koeffizient m der Reibung f- des Schaukelns n): є плечем а, утвореним парою сил, що виникає під час гойдання тіла, а саме силою ваги тіла Q та силою реакції N; виражається в метрах чи сантиметрах. Момент цієї пари М буде протидіючим моментом гойданню тіла, так що М = aN. 8.

КОЕФІЦІЄНТ ТРАНСФОРМУВАННЯ

(коэффициент трансформирования; transformation ratio; Entzerrungsfaktor m): відношення знаменників м-бів фотознімка і топографічної карти, або відношення: Кt = а/Ь, де а - віддаль від центра об'єктива до екрана вздовж конструктивної осі

Коефіцієнт.

264

К

трансформатора, b - віддаль від центра об'єктива до касети вздовж цієї ж осі. 8.

КОЕФІЦІЄНТ ЧУТЛИВОСТІ ФОТОЕЛЕКТРОННОГО ПОМНОЖУВАЧА

(коэффициент чувствительности фотоэлектронного умножителя; coefficient of sensibility ofphotoelectronic multiplier; Emp-

findlichkeitskoejfizient m des	Photoelektro-
nenvervielfachers m): див.	Ф о т о е л е к т -
ронні помножувачі . 13.

КОЕФІЦІЄНТИ ВИПАДКОВОГО І СИСТЕМАТИЧНОГО ВПЛИВІВ

(коэффициенты случайного и систематического влияния; coefficients of random and systematic influence; Koeffizient m des zufalligen und systematischen Einflusses m):

критерії точності лінійних вимірів у полігонометрії з використанням підвісних вимірних приладів, а також у теодолітних ходах під час вимірювання сторін стрічками. К. в. і с. в. позначають [і та А. Для довжини вимірного приладу І визначаються за формулами: [і = т[ А/7, А = т ; / / . Похибка ms вимірювання сторони ходу т\. = цг$] + A2sf, а поздовжня похибка витягнутого полігонометричного ходу визначається за формулою [т]. ] = pi2[s]] + Я2!2, де І - замикальна ходу. Співвідношення Я і /і, змінюються від Я = /г/40 до Я =/і/25. За результатами опрацювання міської полігонометрії України визначено, що Я = ц/50. К. в. і с. в. використовують у проектуванні та зрівноваженні полігонометрії. 19.

КОЕФІЦІЄНТИ ҐАВССА (коэффициенты Гаусса; Gauss's coefficients; Gaufi'sche Koeffizient m): величини e, f g, які часто використовуються в картографії математичній і записуються як

	e=4+yl'f=x<pxb+y<pyi>
	g	=	x\+y\,
де хф,	Уц, у}-	частинні похідні від рів-

нянь проекції х, у за змінними (р і А (напр.,

х(р = дх/д(р, хЛ = дх/дЛ). 5.

КОЛЕКТИВ (коллектив; collecting lens; Kollektivlinse f): лінза, встановлена у площині зображення для спрямування світло-

вих променів до оптичної осі та поліпшення освітленості на краях поля зору. 8.

КОЛИВАННЯ ГАРМОНІЧНІ (гармонические колебания; harmonic oscillations; harmonische Schwindungf, Oszilationf): група періодичних коливань, які відбуваються за законом синуса або косинуса, тобто описуються одним з рівнянь: х = A-cos(2nfi+tp0), або х = A'sm(2nft+qf0). Тут А - амплітуда К.г., аргумент косинуса або синуса - його біжуча фаза, яка є лінійною функцією часу t та частоти/і визначає стан К. г. у момент часу t. Фаза коливання вимірюється в кутових одиницях. Величини (р0 і (jf0 - початкові фази, тобто значення фази, якщо t = 0. Значення початкової фази зумовлене початком відліку часу. Частота коливання / - кількість циклів коливань, які здійснюються за 1 с. Її вимірюють у герцах: 1 Гц = 1/с. Час, за який здійснюється один цикл коливання, наз. періодом коливання. Він обернено пропорційний до частоти: T=\/f. Відрізок, на який поширюється коливання за час v, що дорівнює одному періодові,

наз. довжиною хвилі коливання, тобто

A = v T = v / / . 13.

КОЛИВАННЯ ЗГАСАЮЧІ (затухающие колебания; damped oscillations; erloschte Schwindungen fpl, Oszilation f): коливання, енергія яких зменшується з часом. К.з. по- в'язані зі спадом механічної енергії коливної системи за рахунок дії сил тертя та ін. опору. Згасання сейсмічних хвиль - поступове зменшення амплітуди хвиль з часом. Швидкість згасання коливань характеризується декрементом згасання - натуральний логарифм відношення амплітуд, зареєстрованих у двох точках на відстані довжини хвилі. Замість декремента згасання використовують поняття добротності - величина, що характеризує згасання процесу коливань і визначає кількість періодів чи циклів коливань, після яких амплітуда зменшиться в е разів (е = 2,71828 - основа натуральних логарифмів). 4.

КОЛИВАННЯ ЗОБРАЖЕНЬ (колебания изображений; imagery oscillations; Abbildungsschwindungen f pi, Abbildungsoszila-

Коливання когерентні

265

К

tionj): позірні коливання візирної цілі в полі зору труби геодезичного приладу, зумовлені конвекційними рухами повітря. Вони обмежують час проведення якісних геодезичних вимірювань, бо тільки двічі впродовж доби є періоди, коли К. з. незначні. Ці періоди наз. періодами спокійних зображень. Один із них, ранішній, починається приблизно через півгодини після сходу сонця і триває до 9-10 год за місцевим часом, а другий - вечірній, починається близько 15-16 год за місцевим часом та завершується за півгодини до заходу сонця. У хмарну погоду та при слабкому вітрі періоди спокійних зображень довші. Високоточні геодезичні вимірювання рекомендується виконувати в періоди спокійних зображень. 13.

КОЛИВАННЯ КОГЕРЕНТНІ (когерент-

ные колебания; coherent	oscillations;	koha-
rente Schwinyungenfpl,	Oszilationf):	рівно-

частотні коливання, різниця фаз яких стала в часі. К. к. можуть інтерферувати. 13.

КОЛИВАННЯ МАСШТАБНІ			(масш-
табные колебания;	scale	oscilations;
Mafistabschwingungen	f pi):	див.	В і д -

д а л е м і р и е л е к т р о н н і . Фазовий метод визначення віддалей. 13.

КОЛІМАТОР (коллиматор; collimator; Kollimator т): Оптичний пристрій або оптична система для отримання пучків паралельних променів із зорової труби з об'єктивом, чи угнутого дзеркала, у фокальній площині яких вміщено сітку ниток або інший освітлений предмет. Найчастіше таким предметом є отвір точкової чи щілинної діафрагми . Застосовується у спектральних і вимірювальних приладах,

уконтрольній оптичній апаратурі. В геодезії К. найчастіше використовують для отримання візирних цілей, що перебувають

унескінченності. К. можуть бути теодоліти 2Т2А і 2Т5А. 14.

КОЛІМАЦІЯ (коллимация; collimation; Kollimationf): кут, на який відхиляється візирна вісь труби теодоліта від перпендикуляра до осі обертання труби. Для визначення К., після встановлення теодоліта в робо-

че положення, його трубу спрямовують на добре видну точку розташовану приблизно на висоті теодоліта і віддалену на 2-3 км. Відлічують горизонтальний круг - Мх. Переводять трубу через зеніт, знову спрямовують її на ту ж точку й отримують відлік М2 . Подвійна колімаційна похибка З С = = М 1 - М 2 ± 180°. Допустиме значення 2С для теодолітів типів: ТІ - 5", Т2 - 20", Т5 та Г 1 0 - 0 , 5 - 1 , 0 ' , 715 та Г 3 0 - 2 - 3 ' . Загалом 2С не має перевищувати 5[Х, де /і - ціна поділки шкали мікрометра. 13.

КОЛІР (цвет; colour; Farbef): відіграє важливу роль в оформленні карт, оскільки майже всі карти, і навіть рукописні, створюються, а потім друкуються, з використанням фарб, які, своєю чергою, кожна зокрема і в комбінації з іншими допомагають отримати широку гаму кольорів та їх відтінків. З'ясовано, що зміст будь-якої кольорової карти читається краще, ніж надрукованої одним кольором. К. є властивістю світла зумовлювати певні зорові відчуття залежно від спектрального складу відбитого або висланого проміння. Світло різної довжини хвилі породжує різні колірні відчуття. У світловому спектрі видного світла розрізняють такі К.: червоний (довжина хвилі 770-620 нм), оранжевий (620590), жовтий (590-560), жовто-зелений (570-550), зелений (560-500), блакитний (500-480), синій (480-450), фіолетовий (450-380). У спектрі виділяють три основні К. - червоний, зелений і синій. Змішуючи їх у різних пропорціях, можна отримати безліч К. Тіла, які вибірково поглинають світло, наз. хроматичними; нехроматичними наз. предмети, що характеризуються невибірковим поглинанням. Відповідно є хроматичні та нехроматичні К. Хроматичні К. розрізняють за колірним тоном, яскравістю і насиченістю. Колірний тон залежить від складу променів, що йдуть від предмета. Вважають, що за колірним тоном око розрізняє у спектрі близько 130 кольорів. Хроматична і нехроматична яскравість - це відношення кількості відбитих променів до кількості па-

Колмогорова критерій

266

К

даючих. Яскравість - відносна величина, яка виражається у відсотках. Насиченістю наз. ступінь відмінності хроматичного К. від нехроматичного, яскравість яких однакова. Вважають, що за цими параметрами можна назвати понад 150 кольорів, хоча людське око здатне розрізняти їх 13000. Для виконання відповідних робіт у картографії, зокрема в друкуванні карт, використовують атлас кольорів. 5.

КОЛМОГОРОВА КРИТЕРІЙ (критерий Колмогорова; Kholmohorov's criterion; Test m von Kolmohorov): запропонував А. Колмогоров для перевірки гіпотези Н про те, що величина випадкова ^підпорядковується закону розподілу з заданою функцією F(x). Схема застосування К. к. така: 1) обчислюють статистичне значення К. к. за формулою

К = 4~п max I F(x) -F*(x) |,

де F(x) — визначена наперед задана теоретична функція розподілу; F*(x) - статистична функція розподілу, яку одержують за статистичними даними; п - обсяг вибірки; 2) за заданим рівнем значущості L і обсягом вибірки п, використовуючи табл. критичних значень К. к., визначають Ккр. Якщо К < Ккр, то гіпотеза Я приймається, в протилежному випадку - відхиляється.

КОЛО ВИСОТ (круг высот; altitudes circle; Hdhenkreism): див. Небесна сфера. 10.

КОЛО ГОДИННЕ (часовой круг; hour circle; Uhrkreis пі): див. Небесна сфера. 10.

КОЛО СХИЛЕНЬ (круг склонений; declination circle; Deklinationskreis m): див. He - б е с н а сфера. 10.

КОЛО ШИРОТ (круг широт; latitude circle; Breitenkreis т): див. Координати небесні. 10.

КОЛОВІ РАДІОГЕОДЕЗИЧНІ СИСТЕМИ (круговые радиогеодезические системы; circular radio-geodetic systems; kreisfunkgeodatisches System n): системи, в яких вимірюють віддаль радіовідцалеміром і приріст віддалі радіолагом. За допомогою К. р. с., які складаються щонайменше з двох наземних радіостанцій та однієї рухомої

станції, можна безпосередньо вимірювати віддаль від наземних станцій до рухомих точок; це не вимагає початкової прив'язки вимірів. Ними можна визначати координати лише одного носія апаратури знімання. 6.

КОЛОНА МЕРИДІАННА (меридианная колонна; meridian column; Meridiansaulef):

частина поверхні еліпсоїда, обмежена двома меридіанами, які збігаються в його полюсах. Розмір К. м. становить шість градусів по довготі, а її межові меридіани збігаються з межовими меридіанами зони м е р и д і а н н о ї . Номер К. м. використовують для визначення номенклатури карти м-бу 1:1000000. Нумерація К. м. починається від меридіана з довготою 180° і зростає в східному напрямі так, що меридіан грінвіцький ( Я = 0°) є одночасно роздільним меридіаном 30-ї і 31-ї колон. 5.

КОЛОНКА ГЕОДЕЗИЧНОГО ПРИЛАДУ (колонка геодезического прибора; geodetic instrument pillar; Kolonne f des geodatischen Gerats n): стояк, що утримує горизонтальну вісь геодезичного приладу. 14.

КОЛОНТИТУЛ (колонтитул; colontitle):

заголовкові дані, розташовані над кожною сторінкою тексту книжки, журналу (прізвище автора, назва книжки або журналу, окремих статей, розділу книжки, початкового і кінцевого слів на подвійному розгорнутому аркуші в словниках тощо). К. переважно відділений від основного тексту горизонтальною лінією, деколи художньо оформленою. До К. належать і колонцифра, художні рисунки тощо. 5.

КОЛОНЦИФРА (колонцифра; colonfigu-

ге): порядковий номер сторінки або стовпчика книжки, журналу тощо. К. розташовується зверху або знизу шпальти чи сторінки. 5.

КОЛЮР (колюр; colure; Kolurm): великий круг небесної сфери, що проходить через полюси Світу й точку весняного рівнодення та точку осіннього рівно - дення (Колюр рівнодень) або через полюси Світу й точки літнього та зимового сонцестоянь (Колюр сонцестоянь). 5.

Колюр рівнодень

267

К

КОЛЮР РІВНОДЕНЬ (колюр равноденствий', colure of equinox; Aquinoktialkolur m): див. Сфера н е б е с н а ; Колюр . 10.

КОЛЮР СОНЦЕСТОЯНЬ (колюр солнцестояний', colure of solstices; Solstitialkolur m)\ див. С ф е р а н е б е с н а ; Колюр . 10.

КОЛЬОРОВА ПЛАСТИКА (цветовая пластика; colour plastic; Farbenplastik f):

хибне зорове сприйняття людиною порізному зафарбованих ділянок на площині, коли великі ділянки глядач сприймає немов віддаленими, не на однакових, а на різних віддалях від нього. Явище К. п. враховують у гіпсометричному забарвленні, зокрема під час опрацювання шкали цього забарвлення, що сприяє кращому зображенню на карті об'ємно-просторових форм рельєфу, завдяки цьому карта стає точнішою і зорово краще сприймається. 5.

КОМА (кома; сота; Кота п): див. Аберація. 8.

КОМАСАЦІЯ ЗЕМЛІ (комасация земли; land amalgamation; Flurbereinigung f , Kommassierung): об'єднання малих земельних ділянок в один масив. Процес, зворотний до парцеляції (див. Парцеля). 4.

КОМБІНОВАНИЙ ГЕОДЕЗИЧНИЙ ПРИЛАД (комбинированный геодезический прибор; combined geodetic device; kombiniertes Vermessungsgerat n): прилад, що поєднує функції декількох приладів. 14.

КОМЕТИ (кометы; comete; Kometen тpi):

один із класів малих тіл Сонячної системи . Вперше рух комет пояснив Е. Галлей. Зареєстровано близько 1000 К. Деякі з них поверталися до Сонця декілька разів (їх відомо близько 80). Раз на 20 років з'я- вляється К., яку добре видно неозброєним оком, усі ж інші - це К., які видно лише в телескоп. На значних відстанях від Сонця К. є брилами твердої речовини - звичайного льоду і льоду з метану та аміаку. У них вморожені гірські породи і метали. Це - ядро К. З наближенням К. до Сонця лід починає випаровуватися, утворюючи голову К., а під дією сонячного вітру частина речовини К. здувається вбік, утворюючи хвіст, який деколи простягається на

відстань 150 млн км, утворюючи на небі дугу до 300 млн км. Від астероїдів К. відрізняються великою різноманітністю кутів нахилу орбіти до площини екліптики. К. виявляють недалеко від Сонця. їм присвоюють імена відкривачів, тому й тепер їх пошуками займаються багато аматорів. У XIX ст. 98 %, а у XX ст. 74 % К. відкрили аматори. 18.

КОМІРКИ КЕРРА (ячейки Керра; Kerr cell; Kerrzelle f ) : див. М о д у л я т о р и електрооптичні . 13.

КОМІРКИ ПОККЕЛЬСА (ячейки Поккельса; Pockels cell; Pockels 'sche Zellef): див. Модулятори електрооптичні . 13.

КОМПАРАТОР (компаратор; comparator; Komparatorт): 1) контрольно-вимірю- вальний пристрій для порівняння робочих засобів лінійних вимірювань із взірцевими. К. є оптико-механічні та інтерференційні. У перших порівняння робочих та взірцевих засобів виконується за допомогою мікроскопів, взаємне положення яких визначене із заданою точністю. В інтерференційному К. застосовано абсолютний інтерференційний метод визначення віддалей; 2) комплекс обладнання, розташованого в метрологічній лабораторії, на якому надзвичайно точно відкладено відрізок завдовжки 24 м для еталонування вимірних дротів і стрічок. Функціонує Московський К. у МІІГАІК. На дев'яти ізольованих один від одного і від підлоги приміщення кам'яних стовпах з глибоким фундаментом закріплені на кронштейнах де- в'ять мікроскопів-мікрометрів, осі яких розташовані в створі К. на відстані 3 м. Під мікроскопами на кам'яних стовпах прокладена пара рейок, що складається з метрових відрізків, встановлених у робоче положення за допомогою туго натягнутої линви і накладного рівня. По полотну базису під час компарування пересувається візок з інварним 3-метровим взірцевим жезлом І розряду №541 (див. Жезл взірцевий), який періодично зрівнюється з вторинним еталоном довжини (див. Еталон вимірювання довжини). У при-

Компарування..

268

К

міщенні, де є К., стабільна, річна температура майже+15 °С. Довжину К. визначають за спеціальною програмою. 19.

КОМПАРУВАННЯ ВИМІРНИХ ПРИЛАДІВ (компарирование мерных прибо-

ров; measuring	instruments	calibration;
Komparierungf,	Etalonieren n,	Eichungfdes

Messgerats n): син. еталонування. Процес порівнювання точних і робочих засобів вимірювання довжин для забезпечення є д н о с т і вимірів. Інтервали вимірних дротів і стрічок еталонують на спеціальному компараторі, виміряному інварним ж е з л о м в з і р ц е в и м І розряду № 541. Інварні рейки і контрольні лінійки еталонують взірцевими штриховими мірами І розряду. Віддалеміри різних типів еталонують на базисах взірцевих відповідних розрядів, а інші підвісні вимірні прилади, а також стрічки і рулетки - на взірцевих базисах або безпосереднім порівнянням із взірцевими засобами вимірювання відповідних розрядів. Переважно компарування приладів виконують до початку і після вимірювальних робіт за спеціальними програмами. 19.

КОМПАС В АЕРОФОТОЗНІМАННІ

(компас в аэрофотосъемке; compass in aerial survey; Luftbildaufnahmekompass m):

прилад для орієнтування. Є такі компаси:

астрономічний дистанційний - для визначення істинного, або ортодромічного курсу літака. Принцип дії грунтується на визначенні істинного курсу літака як різниці між азимутом світила та курсовим кутом; гіроіндукційний - для визначення магнетного курсу, кутів розвороту літака, магнетних пеленгів радіостанції і літака; гіромагнетний - комплекс магнетного і гіроскопічного курсових приладів, у яких давачем є магнетний давач, а стабілізатором - гіроскоп; магнетний - для визначення компасного

курсу літака. Основною його складовою частиною є магнетна стрілка, вміщена у спеціальній камері, заповнененій рідиною, яка компенсує температурні зміни та вгамовує коливання магнетної стрілки. Курс

можна визначити безпосереднім відлічуванням шкали (в суміщених магнетних компасах) або отримувати на деякій віддалі (в дистанційних магнетних компасах). 8.

КОМПАС МАГНЕТНИЙ (магнитный компас; magnetic compass; Magnetkompass

т): прилад для визначення сторін світу, а також вимірювання на місцевості магнетних азимутів. Основні частини К. м.: магнетна стрілка, яка вільно обертається на сталевій голці, та кільце-лімб із кутовими поділками. Точність вимірювання магнетного азимута 3-5°. 12.

КОМПЕНСАТОР (компенсатор; compensator; Kompensator т): пристрій у самовстанівних нівелірах для автоматичного утримання лінії візування у горизонтальному положенні. Під час нахилення зорової труби нівеліра на малий, до десятків мінут, кут (кут компенсації) К. повертає лінію візування в горизонтальне положення. Якщо кут нахилу перевищує допустимувеличину кута компенсації, то К. не працює. Аналогічні пристрої, але з метою автоматичного утримання лінії візування у прямовисному положенні, мають самовстанівні оптичні центрири. Існують різні конструкції К., але кожний з них є механічним або рідинно-механічним маятником, який розташований у зоровій трубі між об'єктивом і окуляром. Крім маятника, у К. є ще демпфер (гамівник коливань) - пристрій для гасіння коливань маятника. У віддалемірних насадках К. - оптичний пристрій. При алідаді вертикального круга теодоліта К. - це оптичний пристрій, який заміняє рівень і автоматично зберігає значеннямісця нуля круга вертикального для малих нахилів вертикальної осі теодоліта. 16.

КОМПЕНСАТОР КУТІВ НАХИЛУ

(компенсатор углов наклона; compensator of tilting angle; Neigungskompensator m):

пристрій, що автоматично встановлює візирну вісь чи відлікову систему вертикального круга в робоче положення. К. к. н. класифікують за конструктивним оформлен-

Компенсаційна комірка..

269

к

ням і за місцем їх розташування відносно елементів оптичної системи. 14.

КОМПЕНСАЦІЙНА КОМІРКА КЕРРА

(компенсационная ячейка Керра; Kerr's compensating cell; Kerr'sche Kompensationszellef): див. Компенсаційні комірки. 13.

КОМПЕНСАЦІЙНА КОМІРКА ПОККЕЛЬСА (компенсационная ячейка Поккельса; Pockels' compensating cell; Pockel- s 'sche Kompensationszellef): див. Компенсаційні комірки. 13.

КОМПЕНСАЦІЙНИЙ СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ РІЗНИЦІ ФАЗ (компенсационный способ определения разности фаз; compensating method of phases difference determination; Kompensationsverfahren n der Bestimmung der Phasendijferenzj): використовують в електронних віддалемірах з фазометром аналоговим. Назва способу пов'язана з тим, що фазообертач приводить різницю фаз коливань, які подають на детекторфазовий,до заданого значення, ніби компенсуючи її. Цей спосіб відрізняється від компенсаційного способу екстремумів тим, що, по-перше, тут порівняння фаз виконується на низькій частоті, а не на вимірювальній, по-друге, він дає змогу знайти будь-яке значення фазового доміру в межах одного періоду, а не лише нульове значення або значення, що дорівнює половині періоду. 13.

КОМПЕНСАЦІЙНИЙ СПОСІБ ЕКСТРЕМУМІВ (компенсационный способ экстремумов; compensating method of ext-

remums;	Kompensationsverfahren	n	des
Extrems	n): спосіб реєстрації різниці		фаз,

який використовують у світловіддалемірах, де є компенсаційні комірки Керра або Поккельса. При цьому використовують лише один вид екстремуму світлового потоку після проходження компенсаційної комірки, а саме мінімум, бо він гостріший ніж максимум. Для встановлення мінімуму змінюють різницю фаз (рп — (рв (див. Фазовий метод визначення віддалі), змінюючи вимірювальну частоту або довжину шляху променів між модулятором і демодулятором за допомогою опти-

чної системи, яку наз. оптичною лінією затримки. Різницю фаз, що дорівнює цілому числу періодів, реєструють компенсаційною коміркою Керра та поздовжньою коміркою Поккельса, якщо кристали в модуляторі і демодуляторі встановлені так, що їхні штучні оптичні осі, які з'являються під впливом електричного поля, взаємно перпендикулярні. Якщо кристали розташовані так, що ці осі паралельні, то при мінімумі світла (pn-(pe=(2N + 1)л. У візуальній реєстрації зазначені значення різниці фаз реєструють з точністю 1,5°, а для підвищення точності використовують метод мерехтіння. 13.

КОМПЕНСАЦІЙНІ КОМІРКИ (компенсационные ячейки; compensating cells; Kompensationszellen f pi): оптичні фазометри світловіддалемірів, що складаються з поляризатора (рис., а), двох конденсорів Керра (або Поккельса) та аналізатора. Поляризатор Я та конденсор К1 є модулятором еліптичної поляризації світла. Вони розташовані в передавачі світловіддалеміра. Другий конденсор К2 і аналізатор А розташовані у приймальному тракті віддалеміра і є демодулятором. У компенсаційних комірках Керра конденсори розташовують так, щоб їх силові лінії Ех, Ег були перпендикулярні й утворювали з площиною поляризатора кут 45° (рис., б). У поздовжніх компенсаційних комірках Поккельса кристали в конденсорах розташовують так, щоб їх природні осі були паралельні, а штучні — теж паралельні або взаємно перпендикулярні. Суть роботи компенсаційних комірок зводиться до того, що при певних значеннях різниці фаз конденсор демодулятора компенсує дію конденсора модулятора на світловий промінь. При компенсації фазових зсувів компенсаційна комірка гасить світловий промінь. Це використовують для реєстрації заданих значень різниці фаз (рп—(рв компенса - ційним способом екстремумів . К. к. є у світловіддалемірах :мекометрах,георанах та геоменсорах . 13.