Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

Механізм

330

Метрологічні характеристики теодолітів

Ха р а к т е р и с т и к а

Се р . к в . п о х и б к а

ви м і р ю в а н н я

го р и з о н т а л ь н о г о к у т а , к у т . с

С е р . к в . п о х и б к а в и м і р ю -

ва н н я в е р т и к а л ь н о г оку -

та, к у т . с

По х и б к а д і а м е т р і в гори-

зо н т а л ь н о г ок р у г а , к у т . с

К о е ф і ц і є н т н и т к о в о г о в і д д а л е м і р а , %

Ці н а п о д і л к и о к у л я р н о г о

мі к р о м е т р а ,к у т . с

Ре н в і д л і к о в о г о прист -

ро ю г о р и з о н т а л ь н о г о

к р у г а , к у т . с

Ре н в і д л і к о в о г о прист -

ро ю в е р т и к а л ь н о г окру - га, к у т . с

П о х и б к а х о д у ф о к у с у -

в а л ь н о ї л і н з и , к у т . с

Е к с ц е н т р и с и т е тверти -

ка л ь н о г о к р у г а , к у т . с

К о л і м а ц і й н а п о х и б к а ,

ку т . с

М і с ц е н у л я в е р т и к а л ь -

н о г о к р у г а , к у т .с

	Т 2	Т и п и т е о д о л і т і в
Т І		Т 5	Т 1 5
1	2	5	15
1,5	3	8	2 0
1,2	1,5	2,5	6,0
100±0,5	100±0,5	100±0,1	100±0,1
1±0,05
0,7	1	3	6
2	2	3	6
2	2	з	6
		10	15
	5	15	з о
	10	15	60

м

2 Т 3 0

30

45

10,0

100±0,1

15

15

3 0

6 0

60

120

важно дві фізичні міри: довжину і кут. Під	МЕХАНІЗМ (механизм; mechanism; Antrieb
довжиною розуміють горизонтальну і на-	т, Mechanismus т): у геодезичних і фото-
хилену віддаль, а також перевищення або	грамметричних приладах застосовують:
висоту. Для забезпечення єдності вимірю-	гвинтовий - складається з пари гвинт -
вання існують раціональні системи оди-	гайка і призначений для перетворення
ниць, еталони та локальні перевірні схеми	обертового руху гвинта (гайки) на посту-
для геодезичних засобів вимірювання дов-	пове переміщення гайки (гвинта); у назва-
жин і плоского кута (див. окремі статті).	них приладах використовують гвинтові пе-
Крім того, розроблені ДЕСТУ, ДСВ, які ре-	редачі руху та гвинтові вимірювальні пе-
гламентують комплекс вимог, правил і норм	редачі;трибковий - призначений для пере-
щодо організації, виконання робіт, їх оцін-	дачі обертових рухів з однієї осі на іншу
ки і забезпечення точності вимірювання.	та для перетворення обертових рухів на
Метрологічну перевірку геодезичних при-	прямолінійні. За призначенням класифіку-
ладів виконують у державних метрологіч-	ють трибкові передачі руху та трибкові ви-
них установах і геодезичних підприємствах.	мірювальні передачі. Залежно від взаємно-
У великих містах є метрологічні центри	го розташування трибкових коліс виділяють
Держстандарту, що забезпечені робочими	циліндричні (осі коліс паралельні), коніч-
еталонами і взірцевою апаратурою вищої	ні (осі коліс перетинаються), шнекові (осі
точності для різних видів вимірювань. 19.	перехрещуються в просторі). 8.

Механізм..

331

м

МЕХАНІЗМ ВИРІВНЮВАННЯ ФОТОПЛІВКИ (механизм выравнивания фотопленки; mechanism of film flatterning; Antrieb m der Filmeinebnung f): пристрій, який вирівнює поверхню фотоплівки в площину у момент фотографування. Цей процес виконується одним із методів (або їх комбінацією): притисканням плівки до вирівнювального скла; двостороннім натягуванням плівки; „наддувом" (тобто створенням додаткового атмосферного тиску на плівку, яка притискається до вирівнювальної плити); відсмоктуванням повітря між плівкою та вирівнювальною плитою (створенням вакууму). В електричному вирівнюванні вирівнювальну плиту виготовляють із пластинок діелектрика, між якими поміщають металеві пластинки, до яких від електростатичного генератора подається позитивний заряд. На плівку подається від'ємний заряд, і тому в момент фотографування вона притягується до вирівнювальної плити. 8.

МЕХАНІЗМИ ПОЗДОВЖНЬОЇ І ПОПЕРЕЧНОЇ КОРЕКЦІЇ (.механизмы продольной и поперечной коррекции; mechanism oflengthwise and transversal correction; Antrieb m der Langsund Quarkorrektion f):

лічильно-розв'язувальні пристрої механічного типу, що сконструював проф. Дробишев, розв'язують у стереометрії такі задачі: механізм поздовжньої корекції вводить поправки ф 1 і ф 2 У вимірювану різницю поздовжніх паралаксів Ар:

Фі		АН
	/	f-—-2pial-2Apal
		н
		8ру = —-Аа,
		/

механізм поперечної корекції вводить поправки ф з і ф 4 :

	Ф з	= - х2Уі Am:
		/
	ф 4 -Уг	Ах- Р\	Ар	ї
			/	,
		/

дер, - поздовжній паралакс головної т. 02 правого знімка стереопари; х2, у2 - коор-

динати т. О2 на правому знімку; Ш", — кути нахилу лівого знімка; Аа, Ахп, Ак - взаємні кути нахилу двох знімків стереопари (кутові елементи взаємного орієнтування); АН - перевищення правого центра проекції над лівим; Я - висота фотографування;/- фокусна віддаль знімків. 8. МЕХАНОТРОН (механотрон; mechanot-

гоп): пристрій, у якому перетворення механічного переміщення на електричну напругу здійснюється за допомогою електронної лампи з пересувним анодом. Використовується для фіксації зміни висоти лету літака за допомогою спеціального приладу - механотронного статометра. 8.

МИГАЛЬ МИКОЛА КОСТЯНТИНОВИЧ (19.12.1905-3.09.1979). Нар. у с. Митьки на Полтавщині. 1921 вступив до Черкаської професійної технічної школи, а 1924 отримав кваліфікацію столяра та механіка. 1927-31 - студент Харківського геодезичного ін-ту (ХГІ), 1931-34 - аспірант Українського науково-дослідного інту геодезії та картографії, з 1934 - асистент ХГІ. З 1940 доц. геодезичного факультету Харківського інженерно-будівельного ін-ту. Окрім основної роботи, 1938-41 завідував сектором гравіметрії в Полтавській гравіметричній обсерваторії. 1939 захистив канд. дисертацію: „Нове трактування теорії Стокса". 1942-44 - інженер-зем- левпорядник громадського двору в с. Ма- р'янівка Чорнобаївського р-ну та старший землевпорядник Іркліївського р-ну Полтавської обл. 1945 переїхав до Львова й розпочав працювати на геодезичному факультеті Львівського політехнічного ін-ту. 1949-73 очолював кафедри астрономії та вищої геодезії, астрономії і картографії та вищої геодезії і гравіметрії. 1951 захистив докторську дисертацію: „Теорія сумісного визначення фігури та розмірів Землі". 1951-57 декан геолого-розвідувального факультету. Був редактором низки геодезичних серій „Научных записок ЛПИ", понад 10 років очолював редколегію міжвідомчого науково-технічного збірника „Геодезия, картография и аэрофотосъемка".

Миля

332

м

Один з ініціаторів створення на геодезичному факультеті галузевої науково-дослі- дної лабораторії з вивчення впливу навколишнього середовища на геодезичні вимірювання. Значна частина його наукових праць наповнена оригінальними ідеями, фундаментальними положеннями, які стали основою для багатьох досліджень і дисертацій, що дає право говорити про наукову школу професора М. К. Мигаля. Автор майже 50 оригінальних праць із теорії фігури Землі, гравіметрії та астрономії. У грудні 1971 отримав почесне звання заслуженого працівника вищої школи УРСР. Нагороджений „Орденом Трудового Червоного Прапора". Під його керівництвом понад 20 осіб захистили кандидатські дисертації.

МИЛЯ (миля; mile; Meilef): див. Одиниці міри довжин. 21. МІКРОБАРОМЕТР (микробарометр; microbarometer; Mikrobarometer п): барометр з інструментальною точністю 0,1 мбар і більше. 14. МІКРОВИМІРЮВАЧ (микроизмеритель; micromeasuring instrument; Mikroteilzirkel m, Stechzirkel m): вимірювач за типом циркуля, призначений для відкладання або вимірювання відрізків від 0,3 до 40 мм. Стабільність величини розхилу ніжок гарантується наявністю в ньому мікрометричного гвинта. 12.

МІКРОКРЕНОМЕТР (микрокренометр; microinclinometer; Mikroinklinometer п):

прилад за типом клинометра для вимірювання крену споруди. В М. конструкції М. Г. Відуєва і В. П. Грижибовського застосовано три рівні, розташовані на горизонтальній плиті, яку вмуровують у стіну споруди. Два рівні розміщені під прямим кутом, а третій - на бісектрисі цього кута. Всі рівні забезпечені гвинтами елева- ц і й ни м и із головкою шкали, яка дає змогу відлічувати кількість обертів гвинта і їх

частин. Для вимірювання зміни крену відлічують головку пх, п°, п°ху і пх, пу, пху відповідно в нульовому і робочому циклах.

Знаючи ціну поділки рівнів tx, t , t , мож-

на обчислити величину приросту крену. Відліки шкали третього рівня контрольні: теоретично між трьома відліками має виконуватись умова

xcos(a,-45°)=rxy(nxy-п°ху),

де аг - умовний азимут крену, який визначають за формулою

		о
ar	= arctg—	1.
	пх	- п х

МІКРОМЕРЕЖА ГЕОДЕЗИЧНА (геодезическая микросеть; geodetic micronetwork; geodatisches Mikronetz n): мережа геодезична з короткими сторонами (5- 50 м), яка призначена для виконання конт- рольно-монтажних робіт у цехах, на монтажних стендах тощо. 1.

МІКРОМЕТР (микрометр; micrometer; Mikrometer п): вимірювальний інструмент з точним гвинтом для вимірювань контактним способом лінійних розмірів до 2000 мм з інтервалами 25 мм, ціною поділки 0,001-0,01 мм. 6.

МІКРОМЕТР ЕЛЕКТРОННИЙ (электронный микрометр; electronic micrometer; elekronisches Mikrometer n): використовується для визначення дробової частини елемента квантування кута в кодовій та імпульсній системах вимірювання кутів. М. е. є різної конструкції. У тахеометрах Reg Elta М. е. складається зі скляного клина та оптично-електронного зчитувача. На клині є відрізок із кодовими доріжками, який відповідає і має 1000 поділок. Під час роботи навідного гвинта одночасно переміщається скляний клин на відрізок, пропорційний до значення дробової частини lg. Світлодіод зчитувача підсвічує кодову доріжку клина. Зображенйя цих доріжок збільшується оптичною системою і проектується нею на фотодіоди зчитувача, які розташовані впоперек доріжки клина. Дешифрування сигналів, отриманих із фотодіодів, дає змогу визначити дробову частину ґрада. 13.

Мікрометр..

333

м

МІКРОМЕТР КОНТАКТНИЙ (контактный микрометр; contact micrometer; Kontaktmikrometern): мікрометр окулярний із електронно-контактним пристроєм, призначений для передавання на хронореєстратор моментів проходження ниток сітки через зображення рухомого об'єкта в полі зору візирного пристрою. Його встановлюють замість окуляра на трубу теодолітів астрономічних.

Визначення ціни оберту гвинта М. к.

найкраще виконувати зі спостережень проходження зір у меридіані. Для цього підбирають яскраві зорі, схилення яких не мають перевищувати 65°. Після орієнтування теодоліта спостерігають зорі в меридіані, тобто фіксують моменти часу ^вертикальною рухомою ниткою, яка послідовно проходить центральні оберти гвинта Кі (10-12 обер-

тів) приблизно симетрично відносно нульпункту мікрометра. Обчислюють ціну оберту гвинта мікрометра за формулою

R = 14,9958cos

де 5 - схилення зорі, яку спостерігали; К0 = [A'J/n; Т0 =[TJ]/N. Кінцеве значення ціни оберту гвинта М. к. отримують як середнє зі спостережень не менше трьох зір.

Дослідження періодичних та ходових похибок гвинта М. к. доцільне, якщо його використовують як мікрометр окулярний. Це виконують на спеціальному приладі, який має встанівний мікрометр і місце для встановлення М. к., який досліджують. Періодичні похибки гвинта М. к. визначають способом Рідберга. За допомогою встанівного мікрометра задають певний інтервал, який вимірюють досліджуваним мікрометром. Середні значення відхилень від заданих інтервалів і будуть вихідними для обчислення періодичних поправок. За цими даними будують графік і проводять апроксимувальну криву. Періодична поправка гвинта окулярного мікрометра не має перевищувати 0,2-0,3 поділки шкали мікрометра. Ходові похибки гвинта М. к. досліджують на 16 обертах (для

АУ 2/10), розташованих симетрично відносно нуль-пункту (10,0°б). У кожному випадку вимірюють інтервал у два оберти гвинта, коли бісектор ниток мікроскопа тричі наводять вкручуванням гвинта спершу на ліву, а потім на праву нитки встанівного мікроскопа (або коліматора). Після усереднень знаходять відхилення, які є ходовими поправками інтервалів. Із повної програми досліджень отримують остаточні значення поправок; їх наносять на графік і проводять плавну криву. Якщо значення ходових похибок перевищують Г на 6-8 обертах гвинта, тоді результати високоточних астрономічних спостережень виправляють поправками, які отримують із графіка.

Визначення мертвого ходу гвинта М. к. полягає у визначенні різниці відліків „вкручування мінус викручування". Шкалу мікрометра відлічують під час наведення рухомої нитки мікрометра на нерухомий бісектор. Таких пар наведень виконують до 10 (одна серія вимірювань). За остаточне значення мертвого ходу приймають середнє із двох серій, яке не має перевищувати 0,5'.

Визначення ширини контактів М. к. Перед дослідженням складають електричне коло з послідовно увімкнених джерела постійного струму напругою 3-5 В, телефонної слухавки, М. к. За допомогою ручки провадження М. к. (на вкручування) добиваються клацання, яке чутно в телефоні, після цього відлічують шкалу мікрометра. Потім обертають гвинт у тому ж напрямі до клацання на другому боці контакту; знову відлічують шкалу мікрометра. Різниця відліків і є шириною окремого контакту. Здійснивши аналогічну операцію на кожному робочому контакті в межах одного оберту, отримують середню ширину контактів. Повне дослідження виконують на двох сусідніх центральних обертах. 18. МІКРОМЕТР НІВЕЛІРА ОПТИЧНИЙ

(оптический микрометр нивелира; optical micrometer of level; optisches Mikrometer n des Nivelliers m)\ пристрій призначений для

Мікрометр.	334			м
відлічування часток найменшої	поділки	обертах барабана мікрометра (5; 5,5; 6; 6,5;
рейки. Промінь від поділки рейки потрап-		7; 7,5; ... 14; 14,5; 15). На кожному з цих
ляє на плоскопаралельну пластинку 1 нахи-		установлень Кі барабана мікрометра від-
лювання (± 17°17') якої виконують механіз-		лічують за хронометром момент 7] прохо-
мом 3 через тягель 2. Разом з тягелем пере-		дження зорі через рухому нитку, а також
міщується шкала 5, зображення якої пере-		талькоттівський рівень. Знаходять різниці
дається на сітку 6 призмами 4, 7, 9, і буду-		AT, =Т,- Т0, Щ =К0-	Кр де Т0 - ефеме-
ється мікрооб'єктивом 8. 14.		ридний момент елонгації зорі, що спосте-
		рігається, а К0 = [Кі]/п (п - кількість уста-
		новлень). У різницях часу враховують по-
		правки за рівень Лі, тобто знаходять
		87] = AT, •	, 5 \ 2	'
		б {	р у

а потім середнє з цих значень 8Тд. Тоді

МІКРОМЕТР ОКУЛЯРНИМ (окулярный микрометр; eye-piece micrometer; Okularmikrometer ri): призначений для зменшення похибки візування багаторазовим бісектуванням спостережуваного предмета. Дослідження М. о. полягає у визначенні ціни оберту його гвинта вимірюванням невеликого кута, величину якого визначають іншим способом. Одним із таких способів може бути вимірювання на віддалений земний предмет (коліматор) відлічуванням горизонтального круга теодоліта. Ціну оберту цим способом визначають чотирма прийомами, переставляючи горизонтальний круг між прийомами на 45°, а гвинт мікрометра - на 25 поділок. Для кожного установлення обчислюють середні значення відліків мікрометра К і горизонтального кругаМ. Визначають відхилення ЛК,

AM від середніх значень		АК, = К -
AMі = М - М;. Ціну оберту мікрометра R
визначають за формулами
Rt = [АК^МіАК^	\ R -	RJ4.

Ціну оберту окулярного мікрометра можна також визначити зі спостережень не менше трьох зір у східній або західній елонгаціях. Спостерігають зорю на різних

[АКіАКЛ '

R-Rq-RQ/3600.

Якщо відоме наближене значення ціни оберту окулярного мікрометра R' і з цим значенням обчислені широти пункту способом Талькотта (з окремих прийомів спостереження), тоді складають для кожного прийому спостережень рівняння похибок, розв'язавши які отримують поправку до наближеного значення R'. 18.

МІКРОМЕТР ОПТИЧНИЙ Оэтический микрометр; optical micrometer; optisches Mikrometer n): пристрій для зчитування часток поділок з кутомірних скляних кругів, у якого є не менше однієї рухомої оптичної деталі. В теодолітах застосовують одинарні або подвійні мікрометри. їх можна розділити на 4 групи: з однією або двома плоскопаралельними пластинками, що обертаються навколо нерухомої осі; з оптичними клинами, які пересуваються; з оптичними клинами, що обертаються; з лінзами, які пересуваються перпендикулярно до своєї оптичної осі. У всіх М. о. використана залежність між зміщенням світлового променя та зміною положення оптичних деталей. Під час вимірювань спостерігач пересуває ручкою мікрометра зображення штрихів круга до такого положення, коли один з них збігається з нуль-індексом або коли зображення штрихів із двох протиле-

Мікронівелір

335

М

жних сторін лімба є продовженнями один одного. Тоді відлічують шкалу мікрометра. М. о. використовують у точних оптичних теодолітах.

Дослідження М. о. складаються з дослідження систематичної похибки шкали, п о - хибки діаметрів вертикального і горизонтального кругів, визначення сер. кв. похибки суміщення кінців зображень штрихів горизонтального і вертикального кругів та дослідження рена М. о.

Причиною похибок шкали М. о. є невідповідність між переміщеннями його шкали в різних місцях та зображеннями штрихів лімба, а також неправильне нанесення поділок на шкалі. Для виявлення і визначення цієї похибки вимірюють кут, що дорівнює 1/5 частині шкали мікрометра. Цей кут вимірюють декількома прийомами на різних ділянках шкали мікрометра. Для дослідження виготовляють візирну марку з двох паралельних ліній завтовшки 0,2- 0,3 мм і встановлюють її на висоті теодоліта. Вимірявши віддаль від теодоліта до марки, обчислюють віддаль між штрихами марки так, щоб вимірюваний кут дорівнював 1/5 частині шкали мікрометра. У теодоліті Т2 вимірюють кут 2' на п'яти установленнях шкали мікрометра, а саме 0,2,4,6 і 8'. На кожному установленні кути вимірюють двічі. В одному з них наводять зорову трубу спочатку на лівий штрих, а потім на правий, а в іншому - навпаки. Перехід до іншого установлення виконують обертанням горизонтального круга. Обчислюють середнє значення кута із прийомів, виконаних у прямому і зворотному напрямах. Відхилення їх від загального середнього значення, отриманого з усіх вимірювань, не мають перевищувати значення, задане для кожного типу теодоліта. Для теодоліта Т2 вони не мають перевищувати 1,5". Коли відхилення більші, теодоліт слід ремонтувати.

Для дослідження точності суміщення кінців зображень штрихів кругів, рівномірно розташованих на всьому крузі, виконують по два суміщення штрихів і після кожного

відлічують шкалу мікрометра. Під час дослідження горизонтального круга установлення на крузі вибирають через 15°, а вертикального - через 30°. Після цього обчислюють різниці між парами відліків на кожному установленні круга і сер. кв. похибку одного суміщення. Для горизонтального круга в теодоліті Т2 вони не мають перевищувати 0,5', а для вертикального - 0,6'. 13.

МІКРОНІВЕЛІР {микронивелир; microlevel; Mikronivellier и): прилад для вимірювання малих перевищень під час монтажних робіт, напр., у машинобудуванні (вивірення напрямних, валів тощо). В ньому

єнакладний рівень, установлений на жорсткій базі завдовжки 1-2 м, обладнаний дво- ма-трьома нерухомими сферичними опорами. На рамі розташовано два рівні: поздовжній з ціною поділки 2-Ю' і поперечний з ціною поділки 30'. У мікронівелірі МІІГАІК третя опора є рухомою і з'єднана

зіндикатором. Під час нівелювання прилад встановлюють на конструкцію, приводять мікрометричним гвинтом рухомої опори бульбашку рівня на середину і відлічують шкалу індикатора. Потім переставляють прилад на 180° і, привівши бульбашку рівня на середину, знову відлічують шкалу індикатора. Піврізниця цих відліків

єперевищенням на станції. Значення вимірюваного перевищення визначається діапазоном роботи індикатора, і, як звичайно, досягає ±5 мм. Чутливість індикатора 0,01— 0,001 мм. 1.

МІКРОСКОП (микроскоп; microscope; Mikroskop п): оптична система для розглядання предметів, зокрема поділок шкал. М. складається з об'єктива та окуляра, кожний з яких є складною оптичною системою. Предмет АВ, який розглядають, має міститися між переднім фокусом і подвійною фокусною віддаллю об'єктива. Об'єктив будує дійсне, обернене і збільшене зображення А]В\ предмета, що розташоване за подвійною фокусною віддаллю об'єктива біля переднього фокуса окуляра. Коли М. використовують як відліковий при-

Мікроскоп.

336

М

стрій, то в площині дійсного зображення А]В] розміщують відлікову шкалу чи індекс. Окуляр будує пряме, збільшене й уявне зображення А2В2, яке є оберненим до предмета. Лінійне збільшення мікроскопа /З = Рокфоб- Сучасним М. можна розрізняти частини, віддалені між собою до 0,0002 мм. 14.

МІКРОСКОП БІНОКУЛЯРНИЙ {бинокулярный микроскоп; binoculare microscope; binokulares Mikroskop n): самостійний оптичний прилад або складова частина багатьох приладів універсальних стереофотограмметричних. Призначений для стереоскопічного або бінокулярного спостереження знімків з деяким збільшенням. 8.

МІКРОСКОП ГЕОДЕЗИЧНОГО ПРИЛАДУ ВІДЛІКОВИЙ {отсчетный мікроскоп геодезического прибора; reading microscope; Ablesemikroskop п cles geodatischen Gerats n): мікроскоп з пристроєм для відлічування робочої міри геодезичного приладу. М. г. п. в. є штрихові, шкалові, з гвинтовим і оптичним мікрометром. 14. МІКРОСКОП-МІКРОМЕ|ГР (микро- скоп-микрометр; microscope micrometer; Mikroskop-Mikrometer n): пристрій, призна-

чении для відлічування кутомірних кругів високоточних теодолітів та астрономічних універсалів. М.-м. досліджують трьома прийомами. Між прийомами горизонтальний круг переставляють на 120°. Кожний прийом складається з таких операцій. Один зі штрихів горизонтального круга встановлюють у нуль-пункті гребінки. Візують одним із бісекторів (на вкручування) на лівий штрих від штриха в центрі гребінки і отримують перший відлік головки гвинта, потім тим же бісектором - на штрих, який є в нуль-пункті, отримують другий відлік, потім на правий, і отримують третій відлік. Тим же бісектором у зворотній послідовності тільки на викручування повторюють усі вимірювання. Змінивши положення головки гвинта на 1/6 частину оберта в бік збільшення відліків, повторюють вимірювання. Операцію здійснюють шість разів. Опрацювання досліджень полягає в обчисленні для кожного із 6 вимірювань середніх з трьох відліків і отриманні різниць середніх відліків „вкручування" мінус „викручування". Окремі значення цих різниць і коливання їх величин, взяті для трьох прийомів, не мають перевищувати сотої частки оберту гвинта (1,2 "). Якщо результат незадовільний, то коробку мікроскопа треба ремонтувати. 18.

МІКРОСКОП ШКАЛОВИЙ {шкаловой микроскоп; scale microscope; Skalamikroskop n): пристрій для визначення частки однієї поділки круга кутомірного приладу. Складається з мікроскопа, в фокальній площині об'єктива якого розташована шкала. Вона збігається з площиною зображення поділок круга. Довжина шкали дорівнює віддалі між зображеннями штрихів на кутомірному крузі. Перший зліва (справа) штрих шкали є одночасно нульовим індексом, відносно якого відлічують круг. М. ш. використано в теодолітах Т5, ТІ5, Theo020, а також у 2Т30, Theo-080. 13.

МІКРОТРІАНГУЛЯЦІЯ {микротриангуляция; microtrangulation; Mikrotriangulation f): тріангуляція з короткими (до 5 км) сторонами. 14.

Мікрофільмування..

337

м

МІКРОФІЛЬМУВАННЯ В КАРТОГРАФІЇ {микрофильмирование в картографии; microfilming in cartography; Mikrokopienherstellung f): спосіб отримання за допомогою фотографії зменшених копій з відповідних картографічних матеріалів. Основні завдання М. в к.: створення страхового фонду цінних картографічних матеріалів (оригінали карти видавничі, старі унікальні карти, як і чужоземні карти в одному примірнику тощо); зменшення об'єму картосховищ (напр., якщо 10000 тиражних відбитків займає об'єм ~0,3 м3, то мікрофільми з них форматом 24X36 мм займуть близько 0,001 м3); оперативне розмноження картографічних матеріалів за допомогою високопродуктивного обладнання; збір і систематизація картографічних матеріалів (особливо для зберігання значної кількості унікальних або архівних документів - карт, каталогів тощо); заміна звичайного репродукування (виготовлення великої кількості копій у натуральну величину вимагає більше часу і значних затрат фотоматеріалів, тоді як мікрофільмування цих же матеріалів і отримання збільшених до потрібного розміру копій є продуктивнішим). М. в к. уможливлює автоматизацію пошуку. 5.

МІРА (мера; measure; Mafi п, Kaliber п, Lehref): 1) кількісна оцінка властивості чи явища; 2) засіб вимірювань для відтворення і зберігання фізичної величини із заданими розмірами. 21.

МІРА АВТОМАТИЗАЦІЇ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ (мера автоматизации технологического процесса; measure of automatisation of technological process; Automatisierungsstufe f des technologischen Verlaufs m): показник скорочення ручної праці за рахунок виконання технологічних операцій засобами обчислювальної техніки в системах людина-машина. 5.

МІРА РОБОЧА {рабочая мера; work measure; Arbeitsmafi п): міра, яка використовується в практиці вимірювань для настроювання і градуювання вимірювальних приладІ&.,21.

ІЗ 745-1

МІСЦЕ ЗЕНІТУ (место зенита; position of zenith; Zenitindex m): відлік вертикального круга: 1) для теодолітів з рівнем при алідаді вертикального круга - коли візирна вісь труби і вісь вказаного рівня перпендикулярні; 2) для теодолітів з компенсаторами - коли теодоліт у робочому стані, а візирна вісь труби прямовисна. 12.

МІСЦЕ НУЛЯ (место нуля; zero position; Hdhenindex т): відлік вертикального круга: 1) для приладів з рівнем при алідаді (для кіпрегелів - при вертикальному крузі) вертикального круга - коли візирна вісь зорової труби і вісь названого рівня паралельні; 2) для приладів з компенсаторами кутів нахилу - коли прилад у робочому стані, а візирна вісь труби горизонтальна; 3) для приладів без компенсатора вертикальних кутів і рівня при алідаді (вертикальному крузі) вертикального круга - коли вертикальна вісь геодезичного приладу і візирна вісь зорової труби перпендикулярні. 16.

МІСЦЕ РОБОЧЕ КАРТОГРАФА АВТОМАТИЗОВАНЕ (автоматизированноерабочее место картографа; automated workingplace ofcartographer; automatisierter Arbeitsplatz m des Kartographes m): місце обладнане комплексом технічних, програмувальних, інформаційних і лінгвістичних засобів, що забезпечують автоматизацію технологічних процесів виготовлення й оновлення карт цифрових. 5.

МІСЦЕВА ОФІЦІЙНА ФОРМА (.местная официальная форма; local officialform; ortliche offiziele (amtliche) Form f): спосіб запису назви географічного об'єкта державною мовою тієї країни, на території якої є об'єкт, за допомогою літер прийнятого в цій країні алфавіту. Цю форму можна застосовувати в країнах, де використовується однаковий алфавіт (напр., на англомовній карті Budapest записується так само, як на угорськомовній карті, хоч англієць вимовляє другу частину цього слова як пест, а угорець як пешт). 5.

МІСЦЕВІСТЬ (местность; area, terrain; Gelande n, Terrain n, Feldn): ділянка земної

Місцезнаходження.

338

м

поверхні з усіма її елементами. Основні елементи М, які відображаються на топографічних картах: рельєф, населені пункти, дороги, гідрографія, рослинний покрив. М. поділяються за характером рельєфу (рівнинна, горбиста та гірська), прохідністю, особливостями природних умов тощо. 12.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ЛІТАЛЬНОГО АПАРАТА {местоположение летательного апарата; position of aircraft; Lage f {Position f ) des Flugapparats m): визначення координат літального апарата та параметрів його руху відносно інших рухомих (нерухомих) об'єктів. Найефективніше цю задачу розв'язують за допомогою навігаційних систем, зокрема, космічної навігаційної (GPS), радіонавігаційних, допплерівських та інерційних. 8.

МІСЯЦЬ {Луна; Moon; Mond пі): природний супутник Землі - найближчий до нас космічний об'єкт. Середня віддаль від Землі до М. 384400 км. Сидеричний період обертання 27,321661 діб. За цей же період М. здійснює повний оберт навколо полярної осі за трьома законами Кассіні. Середній радіус М. дорівнює 1737,53 ± 0,03 км, що дещо менше від загальноприйнятого в селенодезії значення 1738,0 км, яке використовується як радіус сфери поверхні відліку. Стала гравітаційна планетоцентрична (селеноцентрична) дорівнює 4902,799 ± 0,003 км3/с2, яка разом зі значенням середнього радіуса дає густину М.

3,3434 г/см3. МасаМ. 7,35-1022 кг,або 1/81,3 маси Землі, прискорення сили ваги на поверхні 1,62 м/с2. Наземними і космічними засобами майже на всю поверхню видного і на деяку частину невидного з Землі боку супутника побудовано опорну координатну мережу. Це дало змогу докладніше дослідити геометричну фігуру М., її особливості. За допомогою штучних супутників М. досліджено його гравітаційне поле, складено різні тематичні карти. Амер. астронавт Ніл Армстронг - перша людина, що 21.07.1969 ступила на поверхню

М. 11.

МІТЕЛЬ {миттель; Mittelf): друкарський шрифт, середній між цицеро і терцією, кеґль якого дорівнює 14 пунктів (5,26 мм). 5.

МІТКА ШКАЛИ {отметка шкалы; graduation mark; Messmarke f , Skalaindex m):

знак (риска, точка, зубець тощо) на шкалі, що відповідає деякому значенню вимірюваної величини. 14.

МНОГОКУТНИК РОЗПОДІЛУ {многоугольник распределения; polygon of distribution; Streuungsvieleck m): графічне зображення ряду розподілу. М.р. - одна з форм, якою задають закон розподілу. 20.

МОБІЛІЗМ {мобилизм; mobilism): гіпотеза, згідно з якою відбуваються доволі значні (до декількох тисяч кілометрів) горизонтальні переміщення літосферних брил, чим пояснюється дрейф континентів. М. дав поштовх розвитку концепції нової глобальної тектоніки (або тектоніки плит), значною мірою обгрунтованої результатами вивчення рельєфу дна і магнетних полів океанів, а також даними палеомагнетизму. Стверджується, що відбувається повільне (у середньому 1-5 см на рік) пересування монолітних плит, які складаються не лише з материкових брил, але й із суміжних з ними великих ділянок океанської кори разом з верхньою частиною мантії. 5. МОГИЛЬНИЙ СЕРГІЙ ГЕОРГІЙОВИЧ (15.12. 1939) нар. у м. Красний Лиман Донецької обл. Фахівець у галузі геодезії, прикладної фотограмметрії і дистанційного зондування та застосування їх у маркшейдерії відкритих гірничих розробок. 1957-62 - студент гірничого факультету Донецького індустріального ін-ту (Дії), де здобув спеціальність гірничого інжене- ра-маркшейдера. 1962 - аспірант ДІЇ, 1963-65 - аспірант кафедри геодезії Ленінградського гірничого ін-ту, де 1965 захистив кандидатську дисертацію: „Методи аналізу точності результатів наближених засобів врівноваження маркшейдерськогеодезичних вимірів". З 1965 працював у Донецькому політехнічному ін-ті (ДПІ) на

\

Мода в статистиці

339

м

кафедрі геодезії. 1983 захистив докторську дисертацію: „Теоретичні основи автоматизованої системи розв'язування задач маркшейдерського забезпечення при розробці родовищ відкритим способом". За результатами виконаних досліджень опублікував понад 100 наукових і методичних праць, серед них 4 монографії і 3 підручники. За його ініціативою у Донецькому державному технічному ун-ті 1982 розпочато підготовку інженерів прикладної геодезії. Під його керівництвом захищено 7 кандидатських і 2 докторські дисертації. Нагороджений знаком: „За відмінні успіхи в роботі", „Шахтарська Слава" III ступеня та „Відмінник освіти України".

МОДА В СТАТИСТИЦІ (мода в статистике; mode in statistics; Modus m (haufigster Wert m) in Statistik f): одна з числових характеристик розподілу ймовірностей випадкової величини. 21.

МОДЕЛІ АТМОСФЕРИ (модели атмосферы; models of the atmospere; Atmospharemodellen n pi): використовують під час вимірювання віддалей або їх функцій від наземного об'єкта до об'єкта, розташованого на значній висоті над поверхнею Землі, зокрема за межами атмосфери. М. а. подають математичними функціями, які приблизно відтворюють залежність від висотиЯпоказника заломлення повітря або його індексу.

Найпростіша М. а. - лінійна. Допускають, що вертикальний градієнт показника заломлення повітряdnldHсталий. Для радіохвиль (dn/dH)- 10б = -40 на 1 м. Для лінійної моделі, починаючи з висоти Я = 8 км, показник заломлення повітря для радіохвиль дорівнює нулеві, що не відповідає дійсності. Тому її застосовують лише для наближених обчислень.

Точнішою М. а. є параболічна, в якій індекс показника заломлення подають многочленом другого степеня від Я. Однією з таких моделей для радіохвиль для висот до 5 км і середньої вологості повітря є така:

АГ = 371-57,8Я + 3,44#2,

де Я - висота, км. Точність параболічних моделей не завжди задовільна.

1956 рекомендовано застосовувати експоненційну модель, в якій індекс показника заломлення на висоті Я:

N(H)=	Аг(Я0)ехр[-^г(Я - Я 0 )] .
Тут N(Hо) -	індекс показника заломлен-
ня на висоті	Я0 , визначений за результа-

тами метеорологічних спостережень, проведених під час вимірювання віддалей. Значення коефіцієнта q 0,10 - 0,25. Експериментальні дослідження показали, що ця модель досить точно відтворює закономірність зміни з висотою індексу показника заломлення повітря для радіохвиль для висот у декілька кілометрів.

У 1970-х Бін і Даттон (США) запропонували біекспоненційну модель, яка окремо враховує зміну з висотою індексу показника заломлення сухого повітря і водяної пари, що є в атмосфері:

N{H)=Nc„(H)+Ne(H)	=
= Л'ос.п <=хр[- Я/Ясп]+ N0e	ехр[- Н/Не],

де А^0с п і N0E - індекси показника залом-

лення на поверхні Землі відповідно сухого повітря і водяної пари; Яс п і Не - м-би висоти відповідно для тих же складових. М-бом висоти наз. висоту над поверхнею Землі, на якій індекс показника заломлення відповідно сухого повітря або водяної пари у 2,718 разу менший, ніж на поверхні Землі. Для території Европи і більшої частини Азії Нс п = 9,4 км, Не - - 2,6 км.

N0c п і N0e визначають за виміряними на поверхні Землі значеннями температури, вологості і тиску за Фрума іЕссена формулою під час використання радіохвиль і за формулою Баррелля і Сірса - під час використання світла. Слід пам'ятати, що в атмосферний тиск, який вимірюють, вхо-

дить як складова частина тиск	парціяль-
ний водяної пари. Тому для світла
N0o.n =No(To/PoXP~e)-T	;

N0e = (Щ(Т0/Р0ІП,045-0,5572/Т))е/Т,