70. Аналіз історичного джерела (п. Скоропадський “Грамота до всього українського народу”)

Грамота до всього українського народу — перший офіційний документ Української Держави. Звернення програмного характеругетьманаПавла Скоропадського. Оприлюднене29 квітня1918року, в день скинення нимЦентральної Ради. Проголошував встановлення одноосібної влади гетьмана. Основний автор тексту —Олександр Палатов.

Короткі відомості

«Грамота до всього українського народу» сповіщала українське населення про повалення Центральної радиіурядуУкраїнської Народної Республіки, а також проголошувала встановленнядиктатуригетьмана Павла Скоропадського до часу обрання всеукраїнського парламенту —Сейму.

У «Грамоті» підкреслювалося, що після укладання Брестського договорута визволення України військамиЦентральних держав, урядУкраїнської Народної Республікине спромігся забезпечити виконання міжнародних домовленостей, а також виявився не здатним встановити політичний і соціально-економічний порядок в країні. У зв'язку з цим Павло Скоропадський перебирав на себе тимчасово всю повноту влади і проголошував себегетьманомвсієї України.

«Грамота» передбачала наступні кроки:

Центральна та місцеві ради розпускалися, а міністри та їхні заступники, що представляли попередній український уряд, звільнялися з посад. Інші урядовці мусили виконувати свої функції.

Усі постанови і розпорядження Центральної Ради, Тимчасового уряду Росіїскасовувалися.

Приватна власністьпроголошувалася підґрунтямкультуриіцивілізації. Встановлювалася повна свобода купівлі-продажу землі. У великих землевласників передбачалося відчуження ділянок землі за їх справжньою вартістю на користь хліборобів.

Відкривався простір торгівлі, приватному підприємництву та ініціативі.

Обіцялося відновити політичний, господарчий та суспільний порядок, забезпечити основні права громадян, зокрема, пролетаріату, та обрати на основі нового виборчого законуУкраїнський Сейм.

В кінці «Грамоти» гетьман закликав усе населення країни, незалежно від національностійвіросповідання, допомагати йому розбудовувати Українську Державу.

71. Аналіз історичного джерела (Закон “про п’ять колосків” від 7 серпня 1932 р.)

П’ять колосків», Закон «про п'ять колосків», або просто «Колосќи» (просторіччя, народна мова) — репресивний радянський закон часів Голодомору. Повна назва: Постанова ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р. «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності».

Окрім власне самого закону існувала також Таємна інструкція про його застосування.

Передісторія та застосування

Згідно з інформацією МЗС України, текст закону був власноруч написаний Сталіним. Закон передбачав як захід судової репресії за розкрадання колгоспного і кооперативного майна «розстріл із конфіскацією всього майна і з заміною за пом'якшуючих обставин позбавленням свободи на термін не нижче 10 років з конфіскацією всього майна». Амністія у ціх випадках заборонялась. На літо 1933 року за цим законом було засуджено 150 000 осіб. Зокрема, засуджували дітей, які намагалися знайти хоч якусь їжу.