81 Історичний портрет (князь Данило Галицький)

Відомий своїми походами проти турків і татар, Вишневецький прославився серед простого народу та прихильної шляхти і магнатів. Однак допомоги йому майже ніхто не надавав через політичні особливості тогочасної ситуації в Східній Європі, і він мусив спиратися лише на сили козаків.

Народився у 1517 році, походив з відомої князівської династії Збаразьких-Вишневецьких. Отримав від Сигізмунда-Августа староство Канівське і Черкаське, його обов’язками була оборона цих територій від татар. У війську Бернарда Претвича у 1548-1549 роках Вишневецький проводить ряд походів, і здобуває великий авторитет як талановитий воєначальник.

Вишневецький сподівається на поєднання зусиль Великого князівства Литовського та Московського царства у боротьбі з Кримом та Туреччиною. Однак Сигізмунд, шляхта і магнати інертно реагують на його ініціативи, і він самостійно фінансує фортецю на Дніпрі на о. Мала Хортиця у 1553 році. А влітку того ж року вирушає на службу до турецького султана Сулеймана І.

Цей вчинок варто розцінювати як спроба демонстрації незалежності королю та намагання домовитися про стримування татар від нападів на територію Південної Русі.

У 1556 році Вишневецький вже домовляється з Московським царем Іваном ІV про допомогу та фінансування.

Тоді ж відбувається їх спільний похід проти Криму. Польща і Литва, стривожені цими успіхами політики Вишневецького, починають власну ініціативу стосовно спільних дій з Москвою проти татар, однак ці переговори закінчуються безрезультатно. Того ж року татари беруть фортецю на Дніпрі в облогу, однак безрезультатно.

В наступному, 1557 році, все ж їм вдається добитися перемоги, хоча Вишневецький і частина залоги рятуються втечею. У 1558 році планується новий похід на Крим козаків та Москви, та він закінчується безрезультатно, і Вишневецький повертається до України. Це було пов’язано із його литовським підданством, а в той момент розпочалася Лівонська війна з Москвою.

Після багатьох невдалих спроб протистояння з татарами Вишневецький захворів. У 1563 році його запросили на князівство до Молдавії місцеві бояри, які знаходилися під протекторатом Туреччини, і там по-зрадницьки захопили в полон та відправили до Стамбула, де пізніше стратили.

82 Василя-Костянтина Острозький – один з найвидатніших політичних і культурних діячів України, діяльність якого залишається не поцінованою до дня сьогоднішнього. Лише те, що завдяки йому була укладена й видрукувана перша слов’яномовна Біблія. Острозький приділяв обороні земель від татарських наїздів. Князь власним коштом утримував кількатисячний загін вершників для оборони від татар. Він неодноразово в 70-90-их рр. успішно відбивав напади ординців. Саме в обороні українських земель В.-К. Острозький виявив неабиякі військові і дипломатичні здібності, а його боротьба проти «поган» була високо оцінена в тогочасних хроніках та поетичних творах. «Великим оборонцем руських та подільських країн від поганих» називав його відомий хроніст О.Гваньїні, відзначаючи, що з «поганими він через своїх старост чимало й мужньо воював, посилаючи проти ворогів і двір свій, і шляхту, і бояр» [17]. Коштом князя було засновано й побудовано чимало міст і замків, передусім на південно-східній Волині та Київщині. Водночас В.-К. Острозький приділяв увагу економічному й адміністративному розвитку міст свого князівства, надавав їм торгові привілеї, більшість із них завдячуючи старанням князя отримали магдебурзьке право.

За сприянням В.-К. Острозького були збудовані замки на межі з Диким полем – у Білій Церкві, Переяславі, Богуславі. Це сприяло більш інтенсивній колонізації українцями нинішніх центрально-українських земель. Сам же князь неодноразово рятував Київ від татарських наїздів. Навіть давав чималі суми грошей татарським ординцям, щоб вони не руйнували це місто. Будучи з 1559 р. київським воєводою, В.-К. Острозький зробив багато як для відродження Київської землі, так і Києва, котрі в ХУІ ст. були відкриті для татарських нападів і лежали в руїнах.

Чимало зробив князь для культурного розвитку цього міста, зокрема, такого його культурно-релігійного осередку, як Києво-Печерська лавра.

83 Історичний портрет (гетьман Петро Сагайдачний) (1570 - 1622) із самого початку свого перебування на Січі виявив велику політичну далекоглядність та неабиякий військовий талант. провів реформу війська на Січі, основною суттю якої було підвищення організації, дисципліни і боєздатності козацького війська. Він перетворив партизанські ватаги козаків у регулярне військо, усунув із ужитку елементи розбійної вольниці, навів сувору дисципліну, заборонив пити горілку під час морських походів, а за провини не рідко карав смертною карою.