Основні параметри поліедричної піни:

Ø Кратність

Ø Дисперсність

Ø Стійкість – здатність зберігати незмінними у часі основні параметри - дисперсність пухирців, вміст рідини, об’єм піни (висота пінного стовбура).

Методи піногасіння:

Процеси глибинного культивування мікроорганізмів і клітин у високопоживних середовищах супроводжується інтенсивним піноутворенням. Для піно регулювання під час культивування та попередження викиду піни з біореактору використовують різні методи:

1. Дія на піну фізико-хімічних засобів (використання середовищ з низькою піноутворюючою здатністю; додавання ПАР, які зменшують міцність плівок; речовини, які зв’язують піноутворювачі у поверхнево-неактивні комплекси).

2. Руйнування піни механічними, гідро- та аеродинамічними методами (ударна дія твердих поверхонь; струмені рідини чи газу; сепарування піни; різка зміна тиску газу у піні; руйнування піни потоками рідини, що перемішується).

3. Фізичні методи піногасіння (ультразвук, термічне гасіння гострим паром, електропіногасіння).

4. Стабілізація рівня піни шляхом тимчасового зменшення повітря, припинення перемішування, відбір надлишку піни.

5. Комбіновані методи.

У біопромисловості використовуються переважно хімічні і механічні методи.

Антипіноутворювачі розрізняють ті, що гасять піну і ті що попереджують утворення піни.

Хімічні піногасники є більш поверхнево-активними ніж піноутворювач, тому вони замінюють останній шар поверхневого шару пухирців піни. Стінки пухирців витончуються і лопають. При додаванні великої кількості ПАР ефект піногасіння губиться, емульсії стабілізуються.

Синтетичні піногасники це ПАР з гідрофільною групою (кремнійорганічні полімери – силоксани, чотирьохзаміщені амонієві основи, складні ефіри, спирти).

Хімічні піногасники, хоча і є ефективними, викликають негативні побічні явища, тому їх слід використовувати у мінімальних кількостях і намагатися руйнувати піну механічними методами.

Використовують вмонтовані та виносні механічні піногасники. Механічні піногасники складаються з робочого органу та камери навколо нього. Робочий орган розміщують на одному валу з мішалкою для одночасного піногасіння та попередження утворення воронки.

Біотехнологія антибіотиків

План лекції

1. Вступ

2. Основні відомості про антибіотики

3. Відбір мікроорганізмів – продуцентів

4. Технологія виробництва препаратів антибіотиків

5. Промислове виробництво гентаміцина сульфату

6. Технологія отримання препаратів тетрацикліну

ВСТУП

Якщо першість у спасінні людства належить вакцинопрофілактиці, тоді антибіотикотерапії належить почесне друге місце. Традиційне уявлення про антибіотики пов’язано з широким застосуванням цих препаратів у медицині, ветеринарії та інших галузях народного господарства. Парадоксально, проте «антибіотик», що дослівно значить проти життя, асоціюється з життям.

Термін «антибіотик» був запропонований задовго до створення першого лікарського засобу під цією назвою, у 1889 році дослідником Вюіменом А., якій запропонував так називати речовину, що виділяється у процесі антагонізму.

Серед дослідників, що звернули увагу на цей процес та механізм дії речовин одних мікроорганізмів, які обумовлювали пригнічення інших, були:

Ø Манассеия В. та Полотебнов А.- відмітили затримку росту деяких збудників шкірних інфекцій під впливом грибів роду Penicillium ;

Ø Мечников І.І – можливість використання сапрофітів у боротьбі з патогенними мікроорганізмами;

Ø Госсіо Е. (1896) виділив з культуральної рідини Penicillium мікофенолову кислоту, що пригнічувала ріст Bacillus anthra с is .

Ø Еммерих Р. та Лоу О. (1899) виділили антибіотичну речовину з Pseudomonas pyocyanea , яку застосовували як місцевий антисептик;

Ø Blak O . and Alsherg U . (1910-13) виділили з гриба роду Penicillium пеніцилову кислоту.

Ø Флемінг О. (1929) звернув увагу на те, що ріст культури стафілококу пригнічується плісеннюPenicillium .

Не дивлячись на те, що речовина, яку назвали пеніцилін, була виділена та досліджена у 1929 році, отримати кристалічний порошок вдалося лише у 1940 році Флори Г. та співробітникам.

Паралельно розробкам Флорі та Чейна, у Радянському Союзі аналогічні дослідження проводилися колективом науковців під керівництвом Ермольєвої З.В., які успішно отримали аналог пеніциліну – крустозин. І американський препарат пеніцилін і радянський крустозин розпочали еру масштабного спасіння людства від важких інфекцій.

На сьогодні антибіотики посідають перше місце серед усіх препаратів фармацевтичної промисловості.

повернутися до змісту