24. Сечокам’яна хвороба.

Сечокам’яна хвороба – хронічне захворювання характерною ознакою якого є утворення в нирках та сечовивідних шляхах конкрементів.

Причини: порушення обміну речовин.

Сприяючі чинники: зміни з боку сечових шляхів (вроджені аномалії, травми, запальні процеси); порушення ф-ції печінки, ШКТ (гепатит, гастрит, коліти); захворювання ендокринних залоз (тиреотоксикоз, захворювання гіпофізу); інфекції сечовивідних шляхів та статевих органів; порушення харчування (дефіцит віт. А, С, надлишок вітаміну Д, обмеження рідини, дефіцит йоду); медикаменти (СА, тетрацикліни).

Розвиток і прояви хвороби обумовлені розміром каменів та запальними процесами у нирках. Дрібні камінці не дають значного болю. Великі камінці довго не турбують хворого, іноді подразнюючи слизову оболонку визивають періодичний тупий біль у попереку. Інтенсивність болю залежить від ступеня порушення уродинаміки, а характер – від місця локалізації камінця, що порушує відтік сечі. При обстеженні пацієнта в’являють позитивний симптом Пастернацького та гематурію в сечі, яка є наслідком механічного порушення камінцем слизових оболонки сечових шляхів при фізичному навантаженні.

Рух конкремента в мисці або сечоводі визиває напад ниркової коліки.

Клініка нападу. Виникає раптово при порушенні відтоку сечі з ниркової миски, що веде до підвищення тиску в мисці, венозного стазу, ішемії нирки з набряком паренхіми і розтягненням ниркової капсули.

Починається раптово, після фізичного навантаження, вживання великої кількості рідини, може виникати в ночі та в стані спокою. Основною ознакою є інтенсивний, гострий біль з періодами зменшення та наростання інтенсивності болю. Біль локалізується у поперековій ділянці, іррадіює вздовж сечовода в сечовий міхур, зовнішні статеві органи, внутрішню поверхню стегна. Може віддавати в підребер’я та живіт. Біль супроводжується частими позивами до сечовипускання та ріжучим болем в уретрі. Рефлекторно може виникнути нудота, блювання, позиви на дефекацію.

Тривалий напад може супроводжуватись підвищенням АТ, а при наявності пієлонефриту – м/б температура.

Об’єктивно: пацієнт збуджений, метушливий, не може знайти вимушеного положення для зменшення страждань. С-м Пастернацького позитивний з боку ураження. Пульс – тахікардія, слабкого напруження.

Невідкладна допомога:

- грілку (60-80С) на поперекову ділянку;

- якщо дозволяє стан – сидяча ванна(38 – 40С);

- для зняття болю – в/м 2 мл 2% но-шпи (папаверину 2 мл 2%, 5 мл Баралгіну, спазмалгон) або 2 мл 50% розчину анальгіну + 2 мл 2% но-шпи (папаверину) + 1 мл 1% димедролу.

- при неефективності – в/м 1 мл 1% розчину морфіну (промедолу, омнопону), п/ш 1 мл 0,2% платифіліну.

- поміряти тиск (кордіамін).

- госпіталізація до хірургічного (урологічного) відділення.

Діагностика:

УЗД, внутрішньовенна орографія, оглядова рентгенографія, загальний аналіз сечі (кристали солей), КТ.

Лікування: консервативне лікування – препарати, що розчиняють камінці (уролесан, блеморен, цистенал); хірургічне лікування (видалення каменів); дріблення камінців ультразвуком.

Для боротьби з інфекцією – АБ, СА, уросептики.

Рекомендують вживати багато рідини, щоб діурез складав 2 -3 л на добу.

Прогноз: залежить від частоти рецидивів, ускладнень (бактеріальний шок), розмірів конкрементів.

8