16. Хронічний гастрит.

Хронічний гастрит – хронічне запальне захворювання, що перебігає з періодами ремісії та рецидиву, та характеризується порушенням секреторної і моторної функції.

Етіологія: порушення режиму харчування та не раціональне харчування, нервово психічне перенавантаження, медикаментозні препарати (ГКС, НПЗП), часті захворювання на гострий гастрит, інфікування Helicobacter pylori.

Класифікація: І за станом секреції:

- з підвищеною секрецією;

- з пониженою секрецією;

- зі збереженою секрецією;

ІІ за станом слизової оболонки:

• хронічний атрофічний гастрит;

• хронічний не атрофічний гастрит.

Клініка:

Больовий синдром: тупий ниючий біль в епігастральній ділянці, іноді гострий, що посилюється після вживання гострої їжі. При хронічному атрофічному гастриті больовий синдром виражений слабо, м/б відчуття розпирання та дискомфорту в епігастрії.

Диспептичний синдром: відрижка, м/б кислим, повітрям, вжитою їжею, іноді з присмаком тухлих яєць (знижена секреція). Нудота, блювання, що приносять полегшалння (підвищена секреція). Печія (підвищена). М/б метеоризм, закрепи (підвищена), пронос (знижена). Апетит збережений з підвищеною секрецією та знижений зі зниженою секрецією.

Астеноневротичний синдром. Дратівливість, м/б порушення сну, підвищена пітливість, особливо долонь, виражений дермографізм.

Об’єктивно: При гастриті з підвищеною секрецією – без змін, обкладеність язика. При гастриті з пониженою секрецією – сухість шкіри, блідість шкіри та слизових оболонок. Внаслідок розвитку залізодефіцитної анемії – заїди, язик вологий, зглаженість сосочкового шару язика.

Живіт при пальпації болючий в епігастральній ділянці.

ДМО. ФГДС – слизова гіперемійована, потовщена (ознаки гіпертрофії), блідість і потоншення (атрофія).

Фракційне шлункове зондування – зниження або підвишення секреції.

РН метрія.

Тест на присутність Нр (дихальний, сеча).

ЗАК – при зниженій секреції – гіпохромна анемія.

Прогноз: з підвищеною/с – виразкова хвороба шлунка; з пониженою/с – рак шлунку.

Лікування: госпіталізація під час загострення до гастроентерологічного або терапевтичного відділення. Ліжковий режим, дієта 1а – 1б – 1. Гастрит зі зниженою/с – 2.

За умови Нр – антибіотики (напівсинтетичні пеніциліни).

У разі підвищеної кислотності – антациди (альмагель, фосфалюгель, вікаїр, вікалін), препарати красавки, амепразол.

У разі пониженої кислотності – стимулювання кислотності – сік подорожника, ацидопепсин, пепсин, панкреатин, мезим, фестал.

Вітаміни В, С.

Блокатори Н2 рецепторів (ранітидин, фамотидин).

Мінеральні води.

В період ремісії – санітарно курортне лікування.

18. Рак шлунка.

Рак шлунка – захворювання онкологічного генезу з утворенням злоякісної пухлини.

Етіологія: не відома повністю.

Сприяючі чинники: 1. Передракові захворювання (хронічний гастрит зі зниженою секрецією, хронічний атрофічний гастрит, виразкова хвороба, поліпоз шлунку). 2. Спадковість. 3. Вживання в їжу канцерогенних речовин. 4. Шкідливі звички. 5. Грижа стравохідного отвору діафрагми.

Класифікація: За місцем розвитку (в антральному відділі, на малій кривизні, на дні шлунка, в кардіальному відділі, на великій кривизні, на передній та задній стінках). За морфологічною ознакою (поліпозний, блюдце подібний, виразково-інфільтративний, дифузний). За системою TNM.

Стадії розвитку пухлини:

І стадія: пухлина до 2 см не виходить за межі підслизової оболонки;

ІІ стадія: проростає підслизову та м’язову, але не виходить за межі серозної оболонки, поодинокі метастази в регіонарні л/в.

ІІІ стадія: проростає в серозну оболонку та в інші органи, численні регіонарні метастази та поодинокі віддалені;

ІІІІ стадія: пухлина будь-якого розміру при наявності віддалених метастазів.

Клініка. Виділяють ранні та пізні симптоми раку шлунка. На ранній стадії в залежності від того, на фоні якого захворювання шлунку виникає рак, можна виділити 3 клінічних типа захворювання:

1) рак, що виник без попередніх симптомів захворювання шлунка;

2) рак на фоні виразкової хвороби;

3) рак на фоні хронічного гастриту та поліпоза.

На початковій стадії – сидром малих ознак – безпричинна слабкість, зниження апетиту та працездатності, швидка втомлюваність, втрата відчуття задоволення від їжі, шлунковий дискомфорт, безпричинне схуднення, блідість шкіри та слизових оболонок, апатія, відсутність зацікавленості в оточуючому.

До пізніх симптомів належать симптоми порушення прохідності. З’являється відчуття повноти, розпирання в шлунку, швидке насичення їжею, відрижка їжею, блювання вжитою раніше їжею. Пацієнт швидко худне, шкіра стає сухою, втрачає еластичність, може виникнути ракова кахексія. Рак кардіального відділу тривалий час протікає безсимптомно, але при звуженні входу в шлунок виникає відчуття утруднення прохідності їжі. Спочатку воно зникає при покашлюванні, або прийманні води, пізніше стає постійним, виникає зригування, посилене слиновиділення, схуднення, біль в грудній порожнині.

ДМО. Ро графія шлунка (ознака «дефект наповнення»).

ФГДС з біопсією (локалізація пухлини, форма росту, розповсюдженість, біопсійний матеріал.

ЗАК: анемія, високе ШОЕ.

Аналіз кала на приховану кров позитивний (в період розпаду пухлини і виникненні шлункової кровотечі).

Фракційне шлункове зондування – зниження вмісту соляної кислоти або повна її відсутність.

Лікування: хірургічне – видалення частини шлунка в поєднанні з хіміотерапією та променевою терапією. При неоперабельних пухлинах – симптоматичне лікування: нормалізація моторики шлунка та 12-палої кишки (церукал, галідор, но-шпа, папаверин), при болях – ненаркотичні та наркотичні анальгетики (анальгін, баралгін, морфін, промедол).