6.6 Початок визвольної війни. Перші перемоги народу.

Богдан Хмельницький

Після придушення козацьких повстань першої чверті XVII ст. Поси­люється колоніальна політика Польщі щодо України, що й Спричинило Національно-визвольну війну 1648-1657 рр.

Очолив народні маси чигиринський козацький сотник Богдан Хме­льницький ~ зріла людина, досвідчений політик і військовий діяч.

Богдан (Зіновій) Михайлович Хмельницький (прибл. 1595 - 1657 рр.) Народився на Черкащині, можливо в Чигирині чи на хуторі Суботів. Цей хутір його батько одержав у подарунок від польської влади. Михайло Хмельницький був родом з Галичини, у 1590 р. посів посаду підстарости Чигирина, був авторитетною, заможною людиною. Здобувши домашню освіту, Богдан надалі навчався в парафіяльній школі, а 1608 р. на пропо­зицію польського канцлера, батько віддав його до Львівської єзуїтської «олегії. Там майбутній гетьман навчався п'ять років, освоївши польську і латинську мови, історію, юриспруденцію, військову справу, тощо. Всту­пивши до реєстрового козацтва Б.Хмельницький 1618 р. під час одного з боїв під Москвою врятував королевича Владислава і потім той завжди до­бре до нього ставився. V 1620 р. у битві під Цецорою батько Хмельниць­ кого загинув, а Богдан потрапив у турецький полон. Знаходячись у Стам­булі Богдан фактично виконував обов'язки перекладача при одному з ко­мандувачів турецького флоту, удосконаливши своє знання турецької мо­ви. У 1622 р. мати за допомогою друзів викупила його з полону. За інши­ми даними - запорожці обміняли його на турецьких бранців.

Повернувшись в Україну, вступив у реєстрове козацьке військо. Брав участь у козацьких повстаннях 30-х років, займав посаду писаря реєстро­вого війська, але в 1673 р. був розжалуваний у сотники. Як і інші правос­лавні шляхтичі, Хмельницький зазнавав усіляких утисків і переслідувань з боку польської шляхти.

У 1647 р. дрібний польський шляхтич підстароста Чигиринський Данило Чаплінський із загоном напав на хутір Суботів, зруйнувавши його. Поляки пограбували маєток Хмельницького, жорстоко побили його мало­літнього сина, який згодом помер. Таке ставлення до козацьких сімей було звичайним для поляків. Намагання Хмельницького знайти управу на Чап-лінського в польському суді не дали ніяких результатів. Король також ні­чим не допоміг Богданові, але принагідно вказав на роль шаблі при само­обороні. Особиста образа, якої зазнав Хмельницький, ще більше переко­нала його, що з польськими магнатами й шляхтичами не тільки простим людям, а й козацькій старшині згоди досягти неможливо.

Наприкінці 1647 р. він прибув на січ, і після того як козаки у січні 1648р. вибрали його гетьманом, очолив визвольну боротьбу проти Поль­щі. Помер Б.Хмельницький 27 липня 1657 р. в Чигирині, похований 25 серпня 1657р. в Ільїнській церкві хутора Суботів поряд із могилою сина Тимоша.

6.7 Перші перемоги

Прибувши на Запоріжжя Б.Хмельницький, зважаючи на перебування польської залоги у Січі (Микитин Ріг), зупинився на о. Томаківка, де від­разу ж розпочав формування збройних сил і встановив зв'язки із запорож­цями. На загальній раді 25 січня 1648 р. козаки обрали Хмельницького ге­тьманом і підтримали його курс на загальне збройне повстання проти Речі Посполитої.

8-10 лютого 1648 р. повстанці відбили спроби карателів оволодіти Микитиною Січчю й відкинули їх до Черкас. Почалася жвава підготовка до збройного виступу проти регулярних польських військ. Кобзарі та дос­відчені козаки з гетьманськими університетами, що закликали готувати зброю й підніматися на боротьбу, розійшлися по всій Україні. Незабаром вона завирувала. За визнанням коронного гетьмана М.Лотоцького, "не бу­ло жодного села, жодного міста, в яких би не лунали заклики до свавілля і де б не замишляли на життя й майно своїх панів і орендарів. Водночас Б .Хмельницький розумів, що для переможної війни зі шляхтою потрібна зовнішня допомога. Відправлені до Криму посольства Бурляя і Клиші за­ручилися обіцянкою хана Іслам-Гірея ПІ допомогти в майбутній війні.

Воєнні дії розпочалися наступом польського війська з Черкас 21 квіт­ня 1648 р. Суходолом рухалися 10 тис. кінноти, обоз і артилерія на чолі з сином гетьмана Стефаном Потоцьким і комісаром Шембергом, а Дніпром на човнах - 5 тис. реєстровців і 1,2 тис. німецьких найманців під командою Барабаша і Караїмовича. Вони мали завдання пробитися на Запоріжжя й атакувати Запорізьку Січ із суші та Дніпра, оволодіти нею й придушити повстання. Роз'єднанням ворожих сил вдало скористався Хмельницький і вирішив розгромити їх поодинці. Основне військо численністю 8 тис. коза­ків і 16 тис. татар, гетьман повів проти польської кінноти. Противники ру­халися назустріч один одному Микитиним шляхом. 29 квітня Тугай-бей атакував поляків на лівому березі Жовтих Вод і змусив їх відійти на правий берег річки. Наспіли повстанці Хмельницького перекрили шлях відступу й взяли в облогу польський табір. В цей час флотилія Барабаша і Караїмови­ча побувала на Січі й не заставши там козаків, повернулася назад.

У районі Кам'яного Затону її зустріли повстанські гінці, які розпові­ли реєстровцям про оточення польського війська й намовили козаків при­єднатися до повстанців.

Реєстровики розправились з Барабашем, Караїмовичем та іншою старшиною, обрали своїм керівником Філона Джежаггія і рушили на допо­могу Б .Хмельницькому

5 травня 1648 р. повстанці в урочищі Княжі Байраки біля річки Жовті Води вщент розгромили ворожі війська. Багато жовнірів загинуло, близько 3 тис. і 50 шляхтичів потрапили в полон і були відправлені в Крим.

Стефан Потоцький мужньо бився, але був двічі поранений, взятий в полон і помер від ран. У полон потрапили також Шемберг та інші воєна­чальники, у тому числі й благодійник Хмельницького полковник Кричев-ський. Гетьман викупив Кричевського з татарського полону, він згодом відмовився від католицької віри, перейшов у православ'я й очолив Київ­ський полк став одним з найближчих сподвижників Хмельницького. За двох коней Хмельницький викупив у татар також Івана Виговського і 17 червня призначив його генеральним писарем.