РОЗДІЛ 7 Україна в другій половині XVII - XVIII століття

7.1 Розчленування України на Лівобережну та Правобережну. Боротьба за возз'єднання Української держави. Правобережна Україна

Після Ю.Хмельницького гетьманом Правобережної України завдяки підтримці татар, став Павло Тетеря (1663 - 1665 рр.). Він з самого початку свого гетьманування висунув вимоги до польського короля, які передба­чали підтвердження прав і вольностей Війська Запорозького, відміну залежності православної церкви від римо-католицької, надання гетьманові права самостійних дипломатичних зв'язків з Кримом, Молдавією, Волощиною і іншими державами. Більшість цих умов король задовольнив. Не-вирішеним залишалося релігійне питання, яке поряд з існуючими соціально-економічними суперечностями та намаганнями польської шляхти від­новити в повному обсязі своє панування і гноблення в колишніх маєтках, стало причиною постійних народних повстань.

У листопаді 1663 р. П.Тетеря разом з поляками розпочав воєнні проти Московії. Він прагнув за допомогою польського війська пошир* свою владу на Лівобережжя й таким чином возз'єднати Україну. Польсі кий король Ян Казимир в свою чергу хотів відібрати у Московського цар? Смоленщину, яка раніше входила до складу Речі Посполитої.

20 тисячне польське військо, 24 тис. козаків та 40 тис. татар захопи­ли Лівобережжя, а в січні 1664 р. взяли в облогу Глухів. Але надалі події розгорталися несприятливо для нападників тому що проти відновлення польсько-шляхетських порядків виступило населення Лівобережжя. Крім того І.Сірко з запорожцями напав на Кримське ханство і татари обмежили допомогу полякам і Тетері. А самою головною причиною невдачі походу було те, що на Правобережжі почалося повстання, на придушення якого були відправлені війська на чолі з П.Тетерею. Польський король Ян Кази­мир відмовився від свого наміру відновляти польську владу на Лівобе­режжі й повертається додому. На придушення повстання були кинути польські війська на чолі з С.Чернецьким, який вирішив помотатися за 1648р. На своєму шляху поляки повсюди палили, грабували, мордували українців. Чернецький навіть наказав розкопати могилу Б.Хмельницького й розкидати його останки. В цей час загинув славетний полковник І.Богун. На вимогу П.Тетері поляки заарештували і стратили І.Виговського, якого було звинувачено в організації повстання. Скориставшись такими обставинами лівобережний гетьман І.Брюховецький у березні 1664р. витіснив війська Тетері з Лівобережжя й переніс воєнні операції на правий берег Дніпра, прагнучи поширити свою владу на всю Україну. Але ця затія за­кінчилась невдачею. З допомогою поляків і татар Тетеря витіснив Брюхо-вецького зі своєї території та на певний час придушив народне повстання.

Наслідки воєнних дій були печальні. Правобережжя перетворилося на руїну. За підрахунками істориків загинуло понад 120 тис. осіб, а десятки тисяч було забрано татарами в неволю. Зневірившись у московському цареві, як гарантові української державності, П.Тетеря надіявся знайти підтримку у польського короля та кримського хана, але здобув лише прокляття власного народу за завданні руїни. Виявилося, що в існуванні укра­їнської державності не зацікавлені ні Польща, ні Кримське ханство, ні, тим більше, Москва.

А сам П.Тетеря у 1665 р. прихопивши клейноди й залишки архіву втікає до Польщі, а згодом до Туреччини де був отруєний польськими агентами.