Матеріали при підготовці до шостого семінарського заняття Емоції

Завдання 1. Прочитайте текст та дайте відповідь на запитання: чим емоції відрізняються від відчуттів?

(1) Емоції – це свого роду відчуття, але є різниця. Відчуття стосуються предмета, як правило, вони поза нами, і вони об’єктивні. Емоції не об’єктивно характеризують предмети, які перебувають поза нами, вони характеризують наші психологічні стани. Отже, емоції бувають позитивні і негативні, а відчуття – ні, зате відчуття предметно співвіднесені.

(2) Відчуття не мають часових обмежень (ми відчуваємо, поки живемо), вони не виникають і не зникають періодично, не піддаються ніяким закономірностям. Емоції, навпаки, обмежені в часі, піддаються закономірностям, періодичні.

(3) Якість відчуттів не завжди залежить від потреб, інтересів. Якість емоцій визначається ними.

(4) Відчуття характеризують пізнавальні процеси людини, а емоції – визначають індивідуальні, особистісні особливості.

Завдання 2. Визначте позитивність-негативність, а також стенічність- астенічність фундаментальних емоцій.

Приклади фундаментальних емоцій чи емоційних станів (за К. Ізард, 1980):

• цікавість (зацікавленість, інтерес), емоційний стан, що сприяє здобуванню знань, мотивує навчання;

• радість – емоційний стан, пов’язаний з можливістю цілком задовольнити актуальну потребу, ймовірність чого до цього моменту була невелика чи принаймні невизначена;

• здивування – емоційна реакція, яка не має чіткого позитивного чи негативного знаку і гальмує всі попередні емоції, скеровуючи увагу на раптовий об’єкт або обставини. Може переходити у зацікавленість (навчання – це перш за все здивування);

• страждання – емоційний стан, пов’язаний з отриманням достовірної (або такої, що здається достовірною) інформації про неможливість задоволення важливих життєвих потреб, які досі здавалися більш-менш імовірними. Найчастіше набирає форму емоційного стресу;

• гнів – емоційний стан, який протікає у формі афекту і спричинений раптовим виникненням значної перешкоди на шляху вдоволення винятково важливої для суб’єкта потреби;

• відраза – емоційний стан, що його спричинюють об’єкти (предмети, люди, обставини тощо), зіткнення з якими (фізична взаємодія, спілкування) суперечність моральним або естетичним принципам й установкам суб’єкта. Відраза, що поєднується з гнівом, в особистих стосунках може мотивувати агресивну поведінку, бажання позбутися когось або чогось;

• презирство – емоційний стан, що виникає в особистих стосунках і породжується неузгодженістю життєвих позицій, поглядів, поведінки з об’єктом почуттів. Останні сприймаються як жалюгідні, що не відповідають естетичним критеріям і моральним нормам. Один з наслідків презирства – деперсоналізація індивіда або групи, яких воно стосується;

• страх – емоційний стан, що виникає в разі отримання суб’єктом інформації про можливі збитки для його життєвого благополуччя, про реальну або уявну небезпеку. Страх блокує важливі потреби людини на основі дійсного чи уявного прогнозу і виявляється у вигляді стресових станів, стійкого настрою пригніченості й тривожності, у вигляді афекту (жах);

• сором – емоційний стан, що характеризується усвідомленням невідповідності власних помислів, вчинків і зовнішності не тільки очікуванням інших людей, а й власним уявленням про належну поведінку і зовнішній образ. . Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: ЕксОб, 2001. – С. 108–109).

Завдання 3. Прочитавши текст, поміркуйте про вродженість і набутість емоцій.

Чи існують природжені емоції? Такі емоції існують, бо вони є в будь-якого складного живого організму: радість, сум, гнів, страх (це притаманно і тваринам). Отже, найпростіші біологічні емоції, пов’язані із задоволенням органічних потреб людини, тому стресові стани і настрої, викликані задоволенням чи незадоволенням біологічних потреб, можна вважати природженими в людини й тварини. Але це далеко не всі емоції, притаманні людині, тоді які емоції набуті?

Які емоції можна вважати набутими? До набутих емоцій належать насамперед почуття, а також пристрасті, почасти – настрої, афекти й стреси. Почуття – переживання, що асоціюються з людьми, предметами і подіями; такі асоціації набуваються за життя і залежать від індивідуального досвіду людини. Оскільки пристрасті – це надмірно виражені, некеровані почуття, то у своїй основі вони є також набутими. Проте сила і стійкість пристрастей залежать від особливостей людини, що мають генетичну, біологічну природу (сила темпераменту, особливість нервової системи, стан організму на певний момент), тому цей вид емоцій може бути біологічно зумовленим. Те саме можна сказати про афекти, частина яких може бути вродженою, частина – набутою, вони можуть виникати в умовах, пов’язаних із задоволенням і біологічних, і соціально-культурних потреб людини. Крім того, вияв афектів залежить від виховання і культури людини.

Складніше з настроями: настрій може залежати від фізичного стану людини, тоді таке емоційне переживання виступає як біологічно зумовлене; настрій більшою мірою залежить від психічної настройки людини (здорова людина може бути у поганому настрої), тому складно стверджувати – чи є настрій біологічним або психологічно зумовленим чинником, тим більше – вродженим чи набутим. Якщо людина має сильну волю, контролює свій настрій, то її настрій є набутим, але якщо людина не в змозі керувати своїм настроєм, то настрій її характеризується як біологічно зумовлений, тобто деякою мірою вроджений.

Отже, частина емоцій пов’язана з роботою організму, причому як умови виникнення, так і форми проявлення цих емоцій в людини є вродженими. У такому випадку йдеться про емоції, що регулюють життєдіяльність організму. Інші емоції, а таких у людини більшість, – переживання, набуті в результаті досвіду. Це стосується особливо вищих емоцій – почуттів, пристрастей, стресів.

Завдання 4. Прочитавши текст, дайте відповідь на запитання: як виникають і змінюються почуття людини? яка динаміка емоційних станів?

Як виникають і змінюються почуття людини? Виникнення чи зміна почуттів людини має системний, комплексний характер, і якщо ми знаємо, що якесь нове почуття в людини виникло чи суттєво змінилося старе, відоме почуття, ми вправі очікувати і відповідних змін в інших почуттях людини по відношенню до певного об’єкта (з’являється почуття ненависті, разом з ним виникає й роздратованість, неприязнь, гнів, відраза до відповідного об’єкта; поряд із зникненням кохання щезає і почуття поваги до тієї людини).

Яка динаміка емоційних станів?

Параметри емоцій в динаміці (у напрямку до зменшення):

За тривалістю (існуванням переживання і його впливом на психіку людини): почуття (найдовші), пристрасть, настрій, біологічні емоції, стрес, афект.

За силою (інтенсивністю внутрішнього переживання): стрес (найсильніший), афект, пристрасть, почуття, біологічні емоції, настрій.

За періодичністю виникнення (за частотою): настрої, біологічні емоції.

За швидкістю переходу від одного емоційного стану до інших характеризуються всі емоції, які можуть виникати й зникати або переходити у протилежні емоційні стани: задоволення-незадоволення, афект, почуття, пристрасті можуть виникати, загострюватися, послаблюватися, зникати. Почуття можуть переходити у свою протилежність: любов – байдужість або ненависть. Отже, умовно за швидкістю виникнення та змінення емоції розташовують так: пристрасті, почуття, настрої, стреси, афекти.

Можна собі уявити і типову динаміку циклічних змін емоції: спочатку емоція поступово починає наростати, досягаючи через деякий час максимальної величини (жодна емоція не в змозі протягом тривалого часу утримуватися на високому постійному рівні), потім спостерігаємо зменшення величини емоції і зникання її.

Завдання 5. Відповівши на запитання тесту, ви зможете узнати, наскільки агресивна ваша поведінка.

«1. Я стою в очереди в кассу универсама, над которой висит табличка с надписью: «Не более 10 покупок».

А. Я читаю журнал, чтобы провести время.

Б. Я осматриваю тележки стоящих впереди меня, чтобы выяснить, нет ли у кого-нибудь более 10 покупок.

2. Мой друг (подруга) собирается сделать мне подарок на день рождения.

А. Я предпочитаю выбирать подарок самостоятельно.

Б. Я предпочитаю получить сюрприз.

3. Мой собеседник говорит очень медленно.

А. Я всё время пытаюсь закончить его фразы.

Б. Я терпеливо жду, пока он закончит говорить.

4. Со мной обращаются несправедливо.

А. Я обычно быстро забываю об этом.

Б. Я, как правило, часами продолжаю думать об этом.

5. В парикмахерской меня подстригли значительно короче, чем хотелось.

А. Я говорю мастеру, что он работает из рук вон плохо.

Б. Я считаю, что не следует особо расстраиваться, так как волосы быстро отрастут, но в следующий раз надо точнее объяснить мастеру, чего я хочу.

6. Я еду в машине на переднем сиденье в качестве пассажира.

А. Я пользуюсь возможностью полюбоваться пейзажем.

Б. Я стараюсь следить за дорогой и замечать препятствия впереди.

7. Иногда мне приходится работать с некомпетентными людьми.

А. Я концентрирую внимание на своей части работы.

Б. Мне действует на нервы необходимость мириться с неумелостью моего напарника.

8. Меня толкают в магазине.

А. Я считаю это случайностью.

Б. Меня раздражает неловкость толкнувшего меня покупателя.

9. На вечеринке один из гостей полностью завладел разговором и не даёт никому вставить ни словечка.

А. Я ищу возможность поставить его на место.

Б. Я перехожу к другой группе гостей.

10. Необходимо выполнить очень важную работу.

А. Я предпочитаю сделать её лично.

Б. Я зову на помощь своих друзей и коллег.

11. Мои поступки подвергаются критике.

А. Я чувствую раздражение.

Б. Я пытаюсь понять, справедлива ли критика.

12. Водитель, едущий впереди, всё время загораживает мне дорогу.

А. Обычно в таких случаях я мигаю фарами и нажимаю на клаксон.

Б. Я стараюсь отстать от такого водителя.

13. Я вижу на улице толстяка.

А. Я удивляюсь, почему у людей с подобной фигурой полностью отсутствует самодисциплина.

Б. Я думаю, что у него не всё в порядке с обменом веществ или есть какие-то психологические проблемы.

14. Бывали случаи, что я очень сильно сердился.

А. Мне всегда удавалось остановиться в тот момент, когда я был близок к тому, чтобы ударить рассердившего меня человека.

Б. Было несколько случаев, когда я бил и толкал рассердившего меня человека.

15. Я вспоминаю нечто, рассердившее меня в прошлом.

А. Я снова начинаю сильно сердиться.

Б. Воспоминания не вызывают у меня столь сильного гнева, какой был при самом событии».

Як оцінити ступінь вашої агресивності? На підставі цього тесту не можна сказати, чи ваша агресивність негативно впливатиме на здоров’я, але можна зробити висновки, чи варто вам прагнути утримуватися від ворожих по відношенню до оточуючих думок. Запитання 1, 2, 6, 10 і 13 призначені для виявлення ступеня вашого скептицизму, тобто недовірливого ставлення до людей та їх намірів або як нахил постійно стояти на сторожі своїх інтересів. Якщо серед обраних вами відповідей є 1 б, 2 а, 6 б, 10 а, 13 а, у будь-якому випадку не менш двох з них, то рівень вашого скептицизму досить високий.

Запитання 4, 7, 8, 11, 15 призначені для оцінки вашої гнівливості, тобто нахилу сердитися і дратуватися, реагуючи на життєві негаразди. Якщо серед обраних вами відповідей є 4 б, 7 б, 8 б, 11 а, 15 а або не менше двох з них, то у вас значний нахил відчувати гнів, обурення.

Запитання 3, 5, 9, 12 і 14 призначені для оцінки ступеня вашої агресивності, тобто нахилу виражати свій гнів вербально або за допомогою фізичної сили. Людина з високим ступенем агресивності, радше, вибере варіанти відповідей 3 а, 5 а, 9 а, 12 а, 14 б, у будь-якому випадку не менше двох з указаних (Квинн В. Прикладная психология. – СПб: Питер, 2001. – С. 266–267).

Завдання 6. Як пов’язані впевнена поведінка та агресивність?

Один з різновидів успішної поведінки – впевненість, яка проявляється як здатність відверто говорити про почуття та вимоги, встановлювати контакти, починати та закінчувати бесіду, відверто виражати позитивні та негативні почуття, вміти сказати „ні”, коли це необхідно. Навпаки, невпевнена поведінка зумовлює страх критики, боязкість сказати «ні» у відповідь на вимогу, неконтактність, страх вимагати, наполягати на своєму, почуття провини, надмірну конформність та обережність.

Найважливіші характеристики впевненої поведінки:

• вміння протистояти іншим та атакувати як прямий і чесний вираз власного погляду, не оглядаючись на оточення;

• емоційність мовлення;

• відвертий, спонтанний і щирий вираз в мовленні всіх почуттів;

• використання займенника «я» як вираз того факту, що людина відповідає за свої слова, бере на себе відповідальність, не намагається сховатися за непевними формулюваннями;

• прийняття схвалення як відмова від самоприниження та недооцінки своїх сил і якостей;

• імпровізація як спонтанний вираз почуттів та потреб, побутових справ.

Впевнена людина легко приймає похвалу, критику, вимоги, в той самий час вона й іншим адресує їх. Така поведінка суттєво відрізняється від агресивної. Наприклад, друг забув повернути вам гроші, які взяв. Агресивність виражається в цьому випадку так: «Я знав, що тобі не можна довіряти, коли ти брав у мене гроші. Я хочу одержати свої!» Невпевненість звучить так: «Я знаю, що набрид тобі, але чи не зможеш ти повернути гроші найближчим часом?» Впевнена відповідь інша: «Я вважав, що ти обіцяв мені повернути гроші сьогодні. Буду вдячний тобі, якщо ти їх повернеш найпізніше у п’ятницю». (Впевнений гучний голос). Упевнена поведінка реалізується завдяки такій інтонації, міміці, жестикуляції, погляду, гучності, тону, голосу, мовлення від першої особи.

Можна дати рекомендації, як бути впевненим у своїй поведінці:

1. Якщо ви хочете у чому-небудь відмовити іншій людині, скажіть їй ясно і однозначно «ні», поясніть, чому ви відмовили, але не вибачайтесь надто довго.

2. Відповідайте без пауз – так швидко, наскільки це можливо.

3. Наполягайте на тому, щоб з вами говорили чесно і відверто.

4. Попросіть пояснити, чому вас просять про те, чого ви не хочете робити.

5. Дивіться на людину, з якою говорите. Слідкуйте за невербальною поведінкою партнера: чи не виявляє він ознак невпевненості (руки біля обличчя, шукаючий погляд).

6. Якщо ви сердитесь, дайте зрозуміти, що це стосується поведінки партнера, але не зачіпає його як особистість.

7. Якщо ви коментуєте поведінку іншої людини, використовуйте мовлення від першої особи – займенник «я»: «Якщо ти поводиш себе так, то я відчуваю те і те...» Пропонуйте альтернативні способи поведінки, які, на ваш погляд, будуть краще сприйняті.

8. Хваліть тих (і себе), кому, на вашу думку, вдалося поводити себе впевнено (незалежно від того, досягнута мета чи ні).

9. Не докоряйте собі, якщо ви були невпевнені чи агресивні. Спробуйте замість цього виявити, в який момент ви зійшли з правильної дороги і як можна чинити в подібних ситуаціях, якщо вони виникнуть у майбутньому. (Психология: Учебник для вузов / Л. Д.Столяренко. – СПб.: Лидер, 2004. – С. 436–437).

Завдання 7. Прочитавши інформацію про емоційний стрес, дайте йому визначення та виявіть джерела стресу.

Інтенсивні переживання – гнів, страх, радість або їх сполучення спричинюють стрес – психічне напруження, викликане сильними емоціями. Під впливом стресу в організмі людини відбуваються зміни, які можуть бути небезпечними для її здоров’я. У стані емоційного стресу люди менш обережні за кермом, схильні переїдати чи втрачають апетит, частіше курять і п’ють напої, що містять кофеїн.

Джерела стресу. Джерелами стресу є важливі події в житті людини (Холмс, Рае, 1967). Люди, що відчувають стрес, більше за інших зазнають деяких хвороб і розладів. Життя складається з дрібниць, отже, запізнення на заняття, втрата необхідної речі, труднощі із здобуттям стипендії – така розбалансованість сприяє виникненню стресів. Деякі психологи стверджують, що дрібне побутове безладдя призводить до більшого стресу, ніж серйозні події. До великих подій людина готується, тому й переносить їх легше, а щоденні подразливі чинники підточують сили, роблячи людину вразливою для фізичних хвороб. Але існують події, які викликають душевний підйом і підвищують опірність хворобам (див. таблицю 1).

Таблиця 1

„Заморочки” и события, вызывающие душевный подъём

1. Чрезмерное количество обязанностей. 1. Хорошие отношения с супругом или возлюбленным.

2. Чрезмерная забота о своей внешности. 2. Наличие достаточного времени на любимые дела.

3. Одиночество. 3. Приход гостей, телефонный звонок, получение письма.

4. Недостаток жизненной энергии. 4. Наличие денег на отдых и развлечение.

5. Желание быть во всём первым (первой). 5. Проведение времени с детьми.

6. Отсутствие времени на отдых

и развлечения. 6. Свободное время.

7. Неприятности на работе. 7. Музыка.

8. Размышления о смысле жизни. 8. Проведение времени с семьёй.

9. Страх быть отвергнутым (-ой). 9. Неожиданное получение денег.

10. Излишнее множество дел. 10. Счастливая интимная жизнь.

.

Завдання 8. Як можна знизити негативні наслідки стресу та, загалом, контролювати його?

Стрес і здоров’я. Стрес впливає на фізичний стан (перед важливим виступом ми біжимо в туалет, після сварки болить голова; якщо стресові ситуації часті – появляється сип на шкірі, виникають астматичні напади, підвищується кров’яний тиск). Від нас самих залежить, чи станемо ми жертвами серцево-судинних чи онко- захворювань, паралічу, хронічних легеневих захворювань.

Психологія здоров’я – це внесок психології в поведінську медицину. Як можна знизити стрес та контролювати його?

Стрес багатогранний. Це процес, в ході якого ми реагуємо на певні події, які називаються стресорами, і кваліфікуємо їх як загрозу для здоров’я чи як виклик. Якщо ми оцінюємо стресори як виклик, то вони впливають на нас позитивно, примушуючи нас мобілізувати свої сили для подолання життєвих незгод. Але частіше за все стресори створюють небезпеку для життєдіяльності – для соціального статусу, працездатності, здоров’я, благополуччя, світобачення, самооцінки. Коли такі стресори тривалі, вони негативно впливають на наше здоров’я.

Система реакцій на стрес. Наша реакція на стрес залежить від того, як ми оцінюємо стресову ситуацію і чи збираємося боротися з нею. Наприклад, те, що оптиміст сприймає як виклик, песимісту може здатися загрозою для життя.

Канадський вчений Ганс Сельє (1936, 1976) зробив стрес одним з найважливіших понять в психології та медицині. Він шукав гормон стресу, але відкрив закон, суть якого зводиться до того: адаптивна реакція організму на стрес однакова у всіх людей і тварин; він відкрив існування загального адаптивного синдрому – ЗАС, який складається з трьох стадій: 1) тривоги (мобілізації сил); 2) опору (боротьби зі стресом); 3) виснаження (захисні сили організму вичерпані; тривалий стрес викликає фізичне руйнування організму).

Вчені вважають, що існує три типи стресорів. Це, по-перше, катастрофи, що збільшують тривожність приблизно у 17% людей і призводять до психічних розладів; по-друге, зміни в особистому житті; по-третє, побутові неприємності.

Чому в одних людей серйозні зміни в житті викликають стресові стани, а в інших – ні? Тому що важлива не стільки стресова ситуація, скільки наше ставлення до неї. Стрес виникає не в результаті подій як таких, які вони є, а в результаті оцінки їх нами («незадовільно» на іспиті: один не реагує, другий – страждає).

Висновок: постійні неприємності на роботі можуть призвести до розумового, фізичного та емоційного виснаження – згоряння (медперсонал, викладачі, міліціонери), тобто різкого зниження якості професійної діяльності.

Чи можливий контроль над стресорами? Усвідомивши втрату контролю над стресовою ситуацією, ми легко зазнаємо хвороб. У нагоді може стати оптимізм. Люди, девізом яких є «У найгіршій ситуації я завжди чекаю на краще!», успішніше протистоять стресу, мають ліпший стан здоров’я, менше стомлюються, рідше хворіють.

Чому усвідомлення неможливості контролювати ситуацію і песимізм сприяють різним захворюванням? Тому що втрата контролю над ситуацією викликає підсилене вироблення стресових гормонів, зокрема, кортизолу, який знижує імунітет, бере участь у процесі перетворення білків в енергію, підтримує рівень артеріального тиску. Після напруженої роботи людина часто хворіє. Стрес може бути причиною серцевого нападу – це довели Д. Фридман і Рей Розенман (1956, 1984) та ін. Вони встановили, що є особистості типу А (рішучі, здатні до конкуренції, нетерплячі, вербально агресивні, схильні до злості) і типу В: (розсудливі, помірковані, зі спокійним характером).

Люди типу А більше палять, п’ють напоїв, які містять кофеїн, менше сплять. Все це сприяє розвитку серцевих захворювань. Люди, які злобно реагують на незначні події, частіше хворіють на серце. Ворожість та цинізм збільшують ризик смерті в середньому уп’ятеро.

Стрес активізує та збуджує нас. Життя без стресів навряд чи було б продуктивним. Коли стрес короткочасний – шкода незначна, але коли неконтрольований стан агресивності триває – це нам дорого коштує!

Отже, психіка і тіло постійно взаємодіють, адже все психологічне є фізіологічним. Висновок: Негативні емоції, викликані стресом, по-різному впливають на стан здоров’я, що особливо характерно для злобливих людей у стані відчаю та депресії.

Як впоратися зі стресом? Життєві проблеми можуть засмучувати або не засмучувати залежно від того, як ми їх оцінюємо, в якому психічному стані перебуваємо, який о´браз життя ведемо, якою мірою нас підтримують інші люди. Звернімося до схем 1, 2 та пояснімо їх.

Схема 1

Взаємозв´язок психології і фізіології

Емоції

Гормони стресу

Серцеві захворювання

Придушення імунної системи

Результати діяльності автономної НС (головний біль, виразка, гіпертонія)

Нездоровий образ життя (паління, пияцтво, погане харчування, поганий сон)

Схема 2

Як впоратися зі стресом?

Життєві події

Тип особистості
Доброзичливий, самовпевнений (оптиміст)	Ворожий, пригнічений (песиміст)

Персональна оцінка
виклик	загроза

Звички
Не палить, не п’є, веде активний спосіб життя, добре харчується	Палить, веде малорухливий образ життя, погано харчується

Рівень моральної підтримки
Має підтримку	Не має підтримки

Тенденція до
здоров’я	хвороби

Завдання 9. Прочитайте, які існують способи боротьби зі стресом? Наведіть приклади стресів, які можна було б знизити за допомогою цих способів.

Психологи вважають: що б з вами не відбувалося, слід справлятися зі стресом. Шейвер та О’Коннор (1992) виділяють три способи боротьби зі стресом:

1. Розв’язати проблему.

2. Змінити своє ставлення до проблеми.

3. Змиритися з наявністю проблеми, але постаратися зменшити вплив, викликаного нею стресу на організм. (Інформацію про стрес подано за підручником Д. Майєрса Психологія. – Мн.: ООО «Попурри», 2001.– С. 696–735).

Завдання 10. Чи часто бреше детектор брехні? Як можна відрізнити брехуна від правдолюбця?

У 1984 р. Бенджамін Клеймунц і Юліан Шуцко разом зі спеціалістами з детекторів брехні дослідили 50 чоловік, які потім визнали свою провину, і 50 чоловік, які вважалися підозрюваними, але потім були визнані невинними. Висновок: якщо б спеціалісти з детекторів брехні були суддями, то третина невинних стала б в’язнями, а четверта частина винних була б виправдана. Подумайте, чому так відбувається?

Вираження емоцій. Краще за все ми розуміємо емоції інших невербально: гнів і страх – по очах, щастя – за ротом. Екстраверти гірше читають емоції інших людей на відміну від інтровертів. Жінки ліпше справляються з цими обов’язками. Виявилося, що наш мозок є прекрасним детектором брехні!

Було проведено експерименти, в яких взяли участь студенти, яких поділили на дві групи. Одні студенти дивилися фільм про природу, інші – про жахи. Експериментатор запропонував всім висловитися про фільм позитивно і зняв це на плівку. Потім експериментатори Екман і О’Салліван попросили 30 студентів, 67 психіатрів, 110 суддів, 126 поліцейських і 90 федеральних службовців знайти брехунів. Виявилося, що приблизно 50 % людей їх знайшли. Більший відсоток характеризував лише групу спецслужбовців – 64 %.

Але справа в тому, що найкращі верифікатори не усвідомлюють своїх здібностей, за допомогою яких вони виводять обманщика на чисту воду.

Психолог Френк зробив такий дослід. Він попросив 20 студентів-юнаків перед експериментатором, який був їм рекомендований як верифікатор, придумати собі алібі, яке б доказувало їхню непричетність до крадіжки 50 доларів, яка мовбито сталася в лабораторії. Потім кожний зі студентів повинен був міркувати з приводу будь-якої неоднозначної соціальної проблеми, наприклад, з приводу смертної кари, причому він міг висловити і власні погляди, і прямо протилежні власним поглядам. Все це експериментатор зняв на плівку.

Відеозаписи Френк показав 79 студентам коледжу, серед яких були юнаки і дівчата, з-поміж яких 50 % правильно визначили записи з неправдивими висловленнями, але Френк вважав такий результат випадковою здогадкою. Однак декілька учасників завжди могли відрізнити правду від брехні, хоча вони не усвідомлювали цього і не могли знайти причин свого успіху у викритті брехунів.

Вчений Френк припускає, що той, хто добре відрізняє правду від брехні, вміє добре слідкувати за невербальними сигналами. Наразі проводять дослідження для перевірки такої можливості, і, може бути, незабаром надрукують порадник щодо безпомилкового виявлення неправди.

Завдання 11. Чому посмішка дарує людині позитивні почуття?

Чи мають вирази обличчя різне значення в різних культурах? Але виявилося, що посмішка залишається посмішкою в усьому світі, хмуряться (супляться) люди незадоволені – в усьому світі. Немає жодної культури, коли б людина хмурилася – і це б означало щастя! Тому порада психологів для всіх людей світу одна. „Одягни щасливе обличчя!” – співають в одній англійській пісні. Джеймс Лаірд (1984) примусив одних студентів нахмуритися, і вони відчули себе сердитими; ті учасники експерименту, яких попросили посміхнутися, – відчули себе щасливішими і веселішими. Отже, імітація рухів, що характеризують почуття, викликає ці почуття! Звідси випливають такі висновки:

• Якщо людину примусити насупити брови, вона відчує сум.

• Повторюючи звуки і, а активізуються м’язи, які відповідають за посмішку, люди перебувають у кращому гуморі, ніж коли вимовляють німецьке Ü, та активізують м’язи, пов’язані з негативними емоціями.

О. Пушкін: Мы – вольные птицы, пора, брат, пора!

Туда, где белеет за тучей гора,

Туда, где синеют морские края,

Туда, где гуляем лишь ветер... да я!

• Досить активізувати один з м’язів, що відповідає за посмішку, тримаючи ручку в зубах (а не в губах, що активізує м’язи похмурості), і мультфільми здаються більш захоплюючими.

• Щира посмішка викликана ні тільки за допомогою рота, але піднятих щік, діє ще ліпше!

• Зобразіть зовнішню посмішку, і ви відчуєте внутрішнє тепло.

• Насупіться, і вам здасться, що весь світ хмуриться вам у відповідь.

Чому так відбувається? Поль Екман дослідив: в акторів, які зображають переляк, частішає пульс на 8 ударів у хвилину; при зображенні гніву – частішає пульс та підвищується температура пальців. Отже, вираз обличчя посилає сигнали в автономну нервову систему, і вона реагує відповідним чином.

Уїмльям Джеймс „Принципи психології”: Відмовтеся виражати пристрасть, і вона вмре... Якщо ми хочемо впоратися зі своєю схильністю до небажаних емоцій, ми повинні повторювати зовнішні рухи, характерні для протилежних емоційних станів – тих, яких ми хочемо виховати в собі.