4. Особливості будови початкових і кінцевих ділянок трубкоподібних органів

1. слизова оболонка – в більшості одношаровий епітелій (циліндричний, каймистий, миготливий, кубічний); на початку і в кінці – багатошаровий плоский не зроговілий або зроговілий епітелій;

2. м’язова оболонка – всередині трубки – непосмугована мускулатура, на початку і в кінці – посмугована. В тих ділянках, де необхідна опора, середній шар представлений кісткою (піднебіння, носова порожнина), а там, де потрібно зіяння – хрящова тканина (органи дихання);

3. зовнішня оболонка – в порожнинах тіла – серозна оболонка, на початку і в кінці – адвентиція (пухка волокниста сполучна тканина).

Іннервація: всередині трубки – вегетативна нервова система, на початку і в кінці – соматична нервова система.

Сполучення трубкоподібних внутрішніх органів із неконтрольованим зовнішнім середовищем

1. Травна трубка – має один вхід (ротовий отвір) і один вихід (відхідник)

2. Дихальна трубка – має один парний носовий отвір, який одночасно є вхідним і вихідним

3. Видільна трубка – має лише один вихід – зовнішній отвір сечівника (в самців – зовнішній отвір сечостатевого каналу), який у самок відкривається на межі піхви і сечостатевого присінка піхви, а в самців – на голівці статевого члена

4. Статева трубка:

в самців – має лише один вихід – зовнішній отвір сечостатевого каналу

у самок – два вхідних (із черевної порожнини) – черевні отвори яйцепроводів і один вихідний – статева (соромітна) щілина

5. Порожнини тіла

Більшість нутрощів розміщені в природних порожнинах тіла. Основними порожнинами є грудна і черевна, крім того в організмі виділяється тазова порожнина.

І. Грудна порожнина – cavum thoracis – займає всю грудну клітку, яка утворена кістково-хрящовим остовом і м’язами, що його вкривають. Краніальна межа грудної порожнини знаходиться приблизно на рівні першої пари ребер, першого грудного хребця і ручки груднини, а каудальна – діафрагма. Зсередини порожнина вистелена внутрішньогрудною фасцією. Медіально від внутрішньогрудної фасції стінки порожнини вкриває серозна оболонка – плевра – pleura, зокрема її парієтальний або пристінковий листок – pleura parietalis. На ребрах вона отримує спеціальну назву – реберна – pleura costalis, на діафрагмі – діафрагмальна – pleura diaphragmatica.

Парні парієтальні листки плеври, спускаючись із дорсальної стінки грудної порожнини (хребетного стовпа) на органи, а потім на груднину переходять у парні вісцеральні або нутрощеві листки – pleura visceralis. Утворюється серединна перетинка грудної порожнини – середостіння – mediastinum. Плевра, яка утворює середостіння і вкриває органи, називається середостінна плевра – pleura mediastinalis. На легенях, які закладаються і розвиваються між листками середостіння, відтягуючи його листки в правий і лівий бік, вона отримує спеціальну назву – легенева плевра – pleura pulmonalis. Вентрально середостінні листки охоплюють серце разом із своєю серозною порожниною – осердям і називаються в цьому місці перикардіальна (осердна) плевра – pleura pericardiaca.

Середостіння – mediastinum – щілиноподібний сполучнотканинний простір, стінки якого утворені вісцеральними (середостінними) листками плеври (парних плевральних мішків) або простір між парними плевральними мішками. Середостіння умовно поділяється на:

1. середнє або серцеве – серце з осердям, стравохід, аорта, діафрагмальний нерв, легенева артерія, середостінні лімфатичні вузли, внутрішні грудні артерії і вени, блукаючий нерв, непарна вена;

2. переднє або передсерцеве – тимус, дуга аорти, підключична артерія, краніальна порожниста вена, частина трахеї і стравоходу, блукаючий і діафрагмальний нерви, лімфатичні вузли, непарна вена, поворотний нерв, зірчастий ганглій, симпатичний стовбур;

3. заднє або за серцеве – аорта, стравохід із стравохідними стовбурами вагуса, лімфатичні вузли, додаткова частка легень, каудальна порожниста вена, діафрагмальний нерв.

Таким чином, 5 листків плеври формують у грудній порожнині три серозні порожнини:

А. Перикардіальна (осердна) – між епікардом і осердям;

Б. Дві плевральні (плевральні мішки) – між парієтальним і вісцеральним листками плеври. Парні плевральні порожнини у великої рогатої худоби і свиней не з’єднуються між собою, в собак – попереду серця з’єднуються в 100% випадків, у коней – позаду серця в 20% випадків. Плевральні порожнини містять 20-50 мл прозорої, солом’яного кольору серозної рідини, яка виробляється серозною оболонкою і відтікає через певні ділянки плеври – діафрагмальні люки.

Передні і задні звужені кінці плевральних мішків можуть у ряді тварин виходити за межі грудної порожнини і вдаватися в сусідні ділянки. Звужений верхівковий купол правого плеврального мішка виходить за передній край першого ребра в шийну ділянку в коней, великої рогатої худоби, собак, кішок, верблюдів, овець, лівого – в собак і кішок. Шийна частина правого плеврального мішка – шийний синус – завжди вміщують кінцеві частини верхівок відповідних легень. Поперекові вирости плеври – поперекові синуси – це каудальні кінці плевральних мішків, які виступають за межі останнього ребра під поперек. Добре розвинуті в собак, свиней, відсутні в коней. У копитових виділяють реберно-діафрагмальні синуси.

ІІ. Черевна порожнина – cavum abdominale – обмежена дорсально кістками, зв’язками і м’язами ділянки попереку, з боків і вентрально – м’язами черевного пресу, частково каудальною частиною грудних стінок, краніально – діафрагмою, каудально – тазовим кільцем (вхід у тазову порожнину).

Відносна ємність черевної порожнини мінімальна в м’ясоїдних тварин, максимальна – в травоїдних, особливо жуйних.

Всередині стінки порожнини вистелені поперековою черевною фасцією. В черевній порожнині розміщена більша частина органів травлення, а також органи сечостатевої системи.

Медіально від фасції порожнина вистелена серозною оболонкою – очеревиною – peritonaeum, зокрема її парієтальним листком. Він вкриває діафрагму, черевні і частково тазові стінки. Спускаючись із хребетного стовпа на органи парієтальний листок очеревини переходить у вісцеральний.

Щілиноподібна порожнина між парієтальним і вісцеральним листками очеревини, яка заповнена серозною рідиною, називається очеревинна (перітонеальна). Таким чином, у черевній порожнині серозна оболонка – очеревина формує одну серозну порожнину – очеревинну.

Органи черевної порожнини провисають зверху в перітонеальний мішок на різну глибину і залежно від цього поділяються на:

1. внутрішньоочеревинні (інтраперітонеальні) – глибоко провисають у перітонеальний мішок і вкриті очеревиною з усіх боків, висять на довгих брижах і легко зміщуються (порожня кишка);

2. середньоочеревинні (мезоперітонеальні) – вдаються в перітонеальний мішок і не провисають у нього глибоко, один бік у них залишається вільним від очеревини і прилягає безпосередньо до стінки порожнини (голівка сліпої кишки, деякі ділянки товстої кишки, що прилягають до хребетного стовпа). Органи зміщуються незначно;

3. зовнішньоочеревинні (екстра- або ретроперітонеальні) – лежать за межами перітонеального мішка, в нього не провисають і не вдаються, а лише межують із ним одним своїм боком. Ці органи практично не зміщуються (нирки).

В ряді ділянок перітонеальний мішок (парієтальний листок очеревини) не щільно прилягає до черевних стінок і між ними залишаються щілиноподібні простори – заочеревинні, які заповнені пухкою волокнистою сполучною тканиною:

а) навколонирковий (принирковий);

б) аортальний;

в) тазовий (за межами тазового склепіння очеревини).

ІІІ. Тазова порожнина утворена кістками тазового поясу, крижовою кісткою, першими хвостовими хребцями, м’язами ділянки крупа, бічні стінки – широка тазова зв’язка, каудальна межа – у собак – 4 хвостовий хребець, свиня – 2, травоїдні – 3. Всередині вистелена клубовою і тазовою фасціями. В порожнині розміщуються каудальний відрізок травної трубки та більшість органів сечостатевої системи.

Серозна оболонка в тазовій порожнині – очеревина (парієтальний листок на стінках, вісцеральний – на органах), але! очеревина не доходить до каудальної межі тазової порожнини. Каудальна межа перітонеальної порожнини проходить у сегментальній площині:

собака – 1-2 хвостовий хребець

свиня – 4 крижовий – 1 хвостовий хребець

велика рогата худоба – 1 хвостовий хребець

кінь – 5 крижовий – 1 хвостовий хребець

Каудальні ділянки органів тазової порожнини вкриті адвентицією – пухка волокниста сполучна тканина.

Куполоподібно вдаючись каудально в тазову порожнину очеревинна порожнина формує тазове склепіння очеревини. При цьому, очеревина вкриває органи, які виступають в очеревинну порожнину з боку тазової порожнини. В результаті каудальне склепіння очеревини формує між цими органами кишенеподібні серозні заглиблення (excavatio) в бік тазової порожнини.

У самок:

1. спино-ректальне (excavatio dorso-rectalis) – між хребетним стовпом і прямою кишкою;

2. ректально-маткове (excavatio recto-uterina) – між прямою кишкою і маткою;

3. матково-міхурове (excavatio vesico-uterina) – між маткою і сечовим міхуром;

4. міхурово-черевне (excavatio vesico-ventralis) – між сечовим міхуром і черевною стінкою.

У самців:

1. спино-ректальне (excavatio dorso-rectalis) – між хребетним стовпом і прямою кишкою;

2. ректально-міхурове (excavatio recto-vesicularis) – між прямою кишкою і сечовим міхуром;

3. міхурово-черевне (excavatio vesico-ventralis) – між сечовим міхуром і черевною стінкою.