6. Очеревина та її похідні

Загальна площа очеревини набагато більша площі внутрішніх стінок самої черевної порожнини, тому вона подвоюється, утворюючи брижу, складку, зв’язку, сальник. Очеревина формує лімфоподібну серозну речовину – очеревинну рідину, яка постійно поновлюється і відводиться в підсерозні лімфатичні капіляри і венули. Тому справжні розчини, які введені в очеревинну порожнину, дуже швидко всмоктуються кровоносними судинами очеревини, в котрі вони потрапляють через так звані люки – отвори між мезотеліальними клітинами, найбільше в діафрагмальній частині очеревини і в сальнику.

До похідних очеревини відноситься:

1. Брижа – mesenterium – подвійний листок очеревини, який опускається з хребетного стовпа на органи. В брижі до органу проходять судини і нерви. Місце переходу брижі із хребетного стовпа на органи називається коренем брижі – передній і задній, які розділяє дванадцятипала кишка. Задній корінь розвинутий слабо, підвішує лише задню ділянку ободової і пряму кишку. Брижа в тварин довга, в людини – скорочена.

2. Складка – plica – подвоєння очеревини в тазовій порожнині між сечостатевими органами і стінками таза.

а) сечостатева складка – в самок переходить з бічних стінок таза на матку, формуючи при цьому широкі маткові зв’язки, в самців – переходить на сім’япроводи, сечоводи;

б) бічна пупочно-міхурова складка (зв’язка) - з бічних стінок таза на сечовий міхур;

в) середня пупочно-міхурова складка (зв’язка) – з вентральних тазових і черевних стінок на сечовий міхур.

3. Зв’язка – ligamentum – подвійний листок очеревини, який переходить із одного органу на інший (шлунково-селезінкова зв’язка)

4. Сальник – omentum – менший і більший – подвійний листок очеревини, який сходить з більшої і меншої кривизни шлунка і за походженням є його брижею. Між листками очеревини накопичується жир.

Менший сальник – невелика складка, яка тягнеться від меншої кривизни шлунка до печінки (утворює між ними зв’язку).

Більший сальник – сходить з більшої кривизни шлунка, прямує каудально до тазової порожнини між стінками черевної порожнини і органами, потім завертається сам на себе, тягнеться назад до шлунка і переходить у передній корінь брижі. Утворюється своєрідний жировий фартух, який відокремлює кишечник від нижньої черевної стінки. Він зростається лише із шлунком і брижею, каудально абсолютно вільний і може легко зміщуватися. Порожнина між двома листками сальника називається сальниковий мішок (пустий і спалий). Під час розтину черевної порожнини сальниковий фартух приходиться відкидати, щоб внутрішні органи можна було розглянути.

ФУНКЦІЇ САЛЬНИКА:

1. накопичує жир (теплоізоляція, депо поживних речовин);

2. захисна функція

- здатність до активних регенеративних процесів, рубцювання пошкоджених нутрощів;

- містить захисні клітини – поліцейський очеревинної порожнини;

3. виведення (обмін) перітонеальної рідини (люки).

Сальник дуже добре розвинутий у хижаків, достатньо добре – у великої рогатої худоби і дуже слабо – в коней і ослів (після операцій, як правило, гинуть).