- •Лекція №15. Загальна структурно-функціональна характеристика системи органів травлення
- •I. Значення апарату травлення для життєдіяльності організму
- •II. Особливості будови кишкової трубки залежно від характеру живлення
- •III. Розподіл травної трубки на відділи
- •V. Передня кишка
- •Класифікація шлунків
- •1. Слизова оболонка
- •Співвідношення камер шлунку
- •VI. Середня кишка
- •Довжина відділів тонкого кишечнику, м
- •VII. Застінні травні залози
- •VIII. Задня кишка
Довжина відділів тонкого кишечнику, м
Вид тварин |
Дванадцятипала кишка |
Порожня кишка |
Клубова кишка |
Кінь |
1 |
13 (30) |
1 |
Велика рогата худоба |
1 |
38,5 |
0,5 |
Свиня |
0,5 |
14,5 |
4 |
Собака |
0,3 |
3 |
0,7 |
● Перехід тонкого кишечнику в товстий: у більшості ссавців кінець клубової кишки вдається втулкоподібно всередину просвіту сліпої кишки. Ця втулка в людини відома під назвою клубово-сліпої або Баугінової заслінки. В її товщі міститься м’язовий сфінктер, який регулює надходження вмісту із тонкого кишечнику в товстий. При підвищенні тиску в товстій кишці сфінктер закривається, перешкоджаючи поверненню вмісту назад. Заслінка добре виражена в свині, коня і слабо у великої рогатої худоби та собаки.
Вікові особливості органів середньої кишки:
1. в новонароджених і молодих тварин більша частина корму перетравлюється в тонкій кишці, довжина її в 2 рази більша, ніж у дорослих (у немовлят довжина кишечнику перевищує ріст тіла в 7 раз, у дорослої людини – в 3-4 рази);
2. топографічні особливості.
VII. Застінні травні залози
Печінка – велика застінна залоза середньої кишки, паренхіматозний орган червоно-бурого (коричнево-жовтого, бурувато-жовтого залежно від виду тварин) кольору.
Відносна маса органу: велика рогата худоба – 1,1%, кінь – 1,18%, свиня – 2,5%, собака – до 3,4%.
Абсолютна маса органу: велика рогата худоба – 3-4,5 кг, кінь – 4,5-5 кг, свиня – 2-2,5 кг, собака – до 0,5 кг.
Печінка – надзвичайно поліфункціональний орган:
1. виробляє жовч, яка сприяє перетравленню жирів, посилює дію ферментів кишкового соку, стимулює перистальтику кишечнику; за добу в людини виробляється 700-800 мл жовчі, у великої рогатої худоби та коня – до 6 л, у собаки – 250мл;
2. дезінтоксикаційна функція – знешкоджує речовини, які потрапляють із кишечнику, отримуючи при цьому кисень і живлення;
3. депо глікогену (тваринний крохмаль);
4. обмін білків і жирів;
5. синтез сечовини;
6. кровотворна функція, особливо в пренатальному періоді онтогенезу (відносна маса органу в цей період 9-14%);
7. орган імунної системи (клітини Купфера);
8. депо крові (до 20% крові);
9. внутрішня секреція і звертання крові;
10. депо вітамінів та їх синтез (А, В12), депо макро- та мікроелементів.
Структурна одиниця печінки – печінкова часточка. Печінка дуже швидко відновлюється після механічних пошкоджень, навіть видалення ⅔ її не загрожує смертю, маса і об’єм органу повертаються до норми, проте без збереження форми.
Жовчний міхур – резервуар для жовчі. Видалення переноситься легко, утворюється розширення за рахунок залишкової протоки. Відсутній в однокопитових, мозоленогих, північного оленя.
Підшлункова залоза – пухкий, відносно невеликий, паренхіматозний орган, сірувато-рожевого або з жовтим відтінком кольору, який складається з окремих маленьких залозистих часточок, пов’язаних в єдине ціле пухкою сполучною тканиною і має зовні часточковий вигляд.
Функції:
1. виділяє велику кількість безбарвного соку, який містить ферменти і володіє високою травною активністю (в коня і великої рогатої худоби 250-400 мл за годину);
2. містить острівці Лангерганса, клітини яких секретують гормон інсулін.
Відносна маса органу: кінь – 0,075%, велика рогата худоба – 0,093%, собака – 0,20-0,25%, людина – 0,13%.
Абсолютна маса органу: кінь – 250-300 г, велика рогата худоба – 400-450 г (теля – 14-19 г), свиня – 50-90 г.
Кількість соку (л / добу): велика рогата худоба – 7-7,5, кінь – 7,5-8,5, свиня – 7,0-8,0, собака – 0,2-0,3.
Підшлункова залоза складається з двох частин:
1. зовнішньосекреторна частина залози – виділяє секрет – панкреатичний сік, вона сильніше розвинута, зумовлює зовнішній вигляд залози, має часточкову будову і вивідні протоки;
2. внутрішньосекреторна частина залози – виділяє в кров гормони (інкрет), представлена дрібними епітеліальними клітинами, що нагромаджуються у вигляді острівців (Лангерганса) між часточками, вивідних протоків не мають.
Залоза в ссавців побудова майже однаково:
1. середня частина – тіло – завжди впирається в S-подібний згин дванадцятипалої кишки;
2. ліва бічна частина – шлункова лопасть (хвіст) – спрямована до шлунку і прилягає до його меншої кривизни, іноді досягає селезінки і лівої нирки;
3. права бічна частина – дванадцятипала лопасть (голівка) – витягнута на різну відстань за ходом дванадцятипалої кишки, досягає правої нирки (кінь, свиня, собака) або тягнеться до її тазового згину (велика рогата худоба).
Підшлункова залоза, як правило, має дві протоки:
а) основна (вірзунгова) – або пов’язана кінцевою частиною з жовчною протокою (дрібна рогата худоба, однокопитові, хижаки, мозоленогі), або відкривається самостійно в дванадцятипалу кишку (велика рогата худоба, свиня, кролик);
б) додаткова (санторінієва) – впадає в дванадцятипалу кишку самостійно (однокопитові, хижаки).