- •Лекція №15. Загальна структурно-функціональна характеристика системи органів травлення
- •I. Значення апарату травлення для життєдіяльності організму
- •II. Особливості будови кишкової трубки залежно від характеру живлення
- •III. Розподіл травної трубки на відділи
- •V. Передня кишка
- •Класифікація шлунків
- •1. Слизова оболонка
- •Співвідношення камер шлунку
- •VI. Середня кишка
- •Довжина відділів тонкого кишечнику, м
- •VII. Застінні травні залози
- •VIII. Задня кишка
VIII. Задня кишка
Основні функції товстої кишки:
а) в травоїдних продовжується перетравлення клітковини: в коня – до 40-50%, велика рогата худоба – 30%, свиня – 20%, людина – 15%, в хижаків – не перетравлюється;
б) всмоктування поживних речовин (набагато менше, ніж у тонкій кишці) та інтенсивне всмоктування води;
в) формування та періодичне видалення через відхідник неперетравлених залишків корму у вигляді фекальних (калових) мас;
г) захист від процесів гниття білків, в результаті якого утворюються індол, скатол та інші дуже отруйні речовини.
Особливості товстої кишки:
1. в більшості випадків має великий просвіт (діаметр);
2. наявність на межі із тонкою кишкою особливого виросту – сліпої кишки;
3. складчастий характер завдяки особливій будові м’язового шару;
4. значно коротша, проте об’ємніша за тонкий кишечник, співвідношення довжини товстого кишечнику до тонкого складає: кінь – 1:3,4, велика рогата худоба – 1:6,3, свиня – 1:4,7, собака – 1:6,7, людина – 1:4,9;
5. чітко поділяється на три відрізки, які відмежовані один від одного та різко відрізняються за формою і розміщенням.
Характеристика оболонок товстої кишки:
1. слизова оболонка – потовщена, має характерні особливості:
- виражена поздовжня складчастість, особливо в каудальному напрямку;
- ворсини слабо виражені, а в кінцевій ділянці взагалі зникають; кількість крипт збільшується;
- велика кількість слизових залоз (на 1см² до 1000 залоз);
- переважають окремі лімфатичні вузлики, бляшки невеликі (в основному в сліпій кишці);
- поступовий перехід одношарового облямівкового епітелію → кубічний → плоский багатошаровий незроговілий і зроговілий (відхідник);
2. м’язова оболонка – сильно розвинута, поздовжні м’язові тяжі в деяких видів тварин (однокопитові, всеїдні) формують стрічки або тенії, котрі коротші за кишку і збирають її в складки з утворенням всередині кишень (випинів) і півмісяцевих складок, з’являється посмугована мускулатура, яка формує зовнішній сфінктер відхідника;
3. серозна оболонка – очеревина, в кінці трубки – адвентиція; товстий кишечник або підвішений на короткій брижі, або закріплений за допомогою складок і зв’язок, внаслідок чого малорухливий, особливо в тих випадках, коли сильно розвинутий; відносно розвинуту брижу має тонка (менша) ободова кишка коня.
Сліпа кишка – сліпий виріст на межі товстого і тонкого кишечнику. Величина, форма і розміщення значно коливаються.
1. зовсім відсутня – кашалот, дельфін, ведмідь, бегемот;
2. дуже сильно розвинута за наявності в кишковому тракті процесів бродіння (зброджування клітковини) – однокопитові, всеїдні;
3. порівняно добре розвинута в жуйних – велика та дрібна рогата худоба;
4. погано розвинута в м’ясоїдних, особливо в кішки;
5. дві сліпі кишки – антилопа, броненосець, хижі сумчасті, деякі гризуни.
В людини – черв’якоподібний придаток (відросток) сліпої кишки є імунокомпетентним органом (черевний мигдалик). Подібний до апендиксу утвір є у вузьконосих мавп, у гризунів – кролик, заєць.
Ободова кишка – за розмірами, довжиною і об’ємом є основною частиною товстого кишечнику. Назва – через схожість у людини з ободом.
Класифікація форм ободової кишки
1. Простий обод, який розміщується в горизонтальній площині (підкова):
а) висхідне положення справа → до діафрагми;
б) поперечне положення;
в) низхідне положення.
В людини і вузьконосих мавп – три тенії і кишені, в хижаків і широконосих мавп – тенії і кишені відсутні.
2. Подвійний обод – зробивши справа наліво повний обод, повертається назад по першому ободу, роблячи другий верхній обод (нижнє і верхнє коліно), перш ніж перейти в пряму кишку різко звужується і утворює декілька петель тонкої (меншої) ободової кишки. Характерна для однокопитових.
3. Спіраль, яка лежить в одній площині у вигляді диска. Диск підвішений справа під попереком у поздовжньо-вертикальному положенні, кишка робить декілька доцентрових і відцентрових оборотів. Характерна для порожнисторогих жуйних.
4. Гвинтоподібна спіраль у вигляді конуса. Конус підвішений зліва під попереком. Характерна для всеїдних.
5. Диско-конус – гвинтоподібна спіраль спочатку у формі диска, а потім – у формі конуса. Характерна для мозоленогих, оленевих.
6. Своєрідна форма і складний хід – спочатку спіралеподібний обод, потім петлі. Характерна для травоїдних гризунів.
Пряма кишка – кінцевий короткий і прямий відрізок товстого кишечнику, лежить під останніми поперековими, крижовими та першими хвостовими хребцями, прямує назад і закінчується отвором відхідника. Як правило, підвішена на короткій брижі. В підслизовому шарі міститься багато дрібних венозних сплетень, завдяки чому вода і водні розчини достатньо добре всмоктуються (ректальний наркоз і штучне живлення).
ІX. Філогенез органів травлення
1. Прості одноклітинні – живлення дифузне, захоплюють всією поверхнею тіла, відбувається внутрішньоклітинне травлення.
2. Прості багатоклітинні – примітивна кишкова порожнина, яка представляє собою двошаровий сліпий мішок, внутрішня порожнина якого обмежена ентодермою і є травним каналом, є один отвір – первинний ротовий отвір.
3. Вищі черв’яки – формується вторинна порожнина тіла, розвивається анальний і ротовий отвори, формується типова травна трубка.
4. Хордові (ланцетник) – виділяється ротоглотка із зябровими щілинами, пряма кишкова трубка і анальний отвір.
Подальші ускладнення виражаються:
а) поступове збільшення довжини кишкової трубки і формування кишкових петель;
б) просвіт кишки стає нерівномірним: формуються шлунок, тонка і товста кишки;
в) розвиваються пристінні і застінні залози;
г) поступове збільшення всмоктувальної поверхні, виникнення складок і ворсин.
5. Рептилії – розвиток вторинного піднебіння, яке відокремлює носову порожнину від ротової.
6. Вищі ссавців – розподіл клоаки на два відділи (відхідник та сечостатевий синус).