- •1. Самодержавство
- •2. Особливості розвитку промисловості
- •3. Особливості селянського суспільства
- •4. «Робітниче питання»
- •1. Ліберали
- •2. Революційні і національні рухи
- •3. Криза 1900-1903 рр.
- •1. Від російсько-японської війни до Кривавої неділі
- •2. Два шляхи революції
- •3. Підйом революційного руху і Жовтневий маніфест
- •4. Поразка соціальної революції і повернення до консерватизму
- •5. Перша Дума і кінець парламентських ілюзій
- •6. Друга Дума - доказ неможливості політичного оновлення
- •II. Столишнські реформи: невдача просвіченого консерватизму
- •1. Основи «оновлення» країни
- •2. Політичні й ідеологічні переваги
- •3. Економічні переваги
- •4. Помилки Столипіна
- •5. 1912-1914 Рр.: політичний застій і соціальне бродіння
- •2. Нищівні поразки на фронті, розвал економіки, політичне безсилля
- •3. Розкол опозиційних рухів
- •II. Лютнева революція та падіння царизму
- •1. Лютневі дні
- •2. Встановлення «двовладдя» і зречення Миколи II
- •1. «Двовладдя» або багатовладдя?
- •2. «Звільнення» слова
- •4. Коаліційний уряд і зростання соціальної напруженості
- •5. Криза літа 1917 р.
- •6. Крах державних інститутів і розпад суспільства
- •7. Взяття влади більшовиками
- •1. Перші декрети
- •2. Робітничий контроль і початок націоналічації
- •3. Витіснення Рад і розпуск Засновницьких зборів
- •II. Брест-литовський договір та
- •III. Громадянська війна та іноземна інтервенція
- •1. На фронтах громадянської війни
- •2. Іноземна інтервенція
- •IV. «військовий комунізм»
- •1. Створення Червоної Армії
- •2. Націоналізація та мобілізація економіки
- •3. Встановлення політичної диктатури
- •4. Кінець громадянської війни: чому більшовики перемогли?
- •5. Народження Комінтерну
- •V. Криза «військового комунізму»
- •1. Економічна відсталість і соціальна деградація
- •2. Зміни і криза в партії
- •3. Кронштадтське повстиннії
- •4. X партійний з'їзд - вирішальний поворот
- •1. Право на самовизначення: теорія і реальність
- •2. Спроби союзного об'єднання
- •3. Яким бути Союзу?
- •4. Як створити «новий соціум смільної долі»?
- •5. Політика в області культури та релігії
- •II. «союз робітників і селян»
- •1. Неп у сільському господарстві
- •2. Неп у промисловості
- •3. Суспільне невдоволення
- •4. Суперечки про шляхи розвитку країни
- •III. Політична боротьба
- •1. «Остання ленінська битва»
- •2. Перші битви за владу
- •3. Ленінська спадщина
- •4. Розкол «трійки»
- •5. «Об'єднана опозиція»
- •6. Роздуми над невдачею
- •IV. Кінець непу
- •1. Зима 1927-28 р., хлібозаготовча криза
- •2. Розгром «правої опозиції»
- •3. Уперед без оглядки
- •2. Перша п'ятирічка: Індустріалізація. Культурна і соціальна революція
- •3. Партія і «великий перелом»
- •II. Розрив і змова (1934-1939 рр.)
- •1. XVII з'їзд партії. Початок розриву
- •2. Вбивство Кірова. Втілення ідеї змови
- •3. Рік 1935-й, вирішальний
- •4. Значення першого Московського процесу
- •5. Єжовщина. Боротьба з бюрократією, терор та економічна криза
- •6. XVIII з'їзд партії. Початок розрядки?
- •III. Підсумки вирішального десятиріччя
- •1. Становлення моделі економічного розвитку
- •2. Суспільство зруйнованих структур
- •3. Демонізм, «соціалістична законність», націоналізм і повернення до етичних підвалин
- •II. Основні напрями радянської зовнішньої політики в роки непу (1921-1928)
- •3. Німеччина як головний партнер у Європі
- •2. Складності в радянсько-британських і радянсько-фрашіузьких відносинах
- •3. Китай як головний партнер в Азії
- •III. Боротьба проти «соціал-фашизму» і «загострення капіталістичних протиріч» (1928-1933)
- •1. VI конгрес Комінтерну: крутий поворот
- •2. Міф про «капіталістичне оточення»
- •3. Розширення радянської диплома пічної діяльності
- •IV. Радянська дипломатія і «колективна ьезгїека» (1934-1939)
- •1. «Новіш курс» радянської дипломатії
- •2. Срср і війна в Іспанії
- •3. Крах політики «колективної безпеки»
- •V. Ера радянсько-німецького пакту та його наслідки (1939-1941)
- •1. Радянсько-німецький пакт
- •2. Секретний протокол в дії
- •3. Погіршення радянсько-німецьких підноснії
- •1. План «Барбаросса»: успіх і невдача «бліцкригу»
- •2. «Розстріляна Червона Армія»
- •3. Евакуація і перебудова країни на військовий лад. Солідарність союзників
- •II. Поворот у війні (літо 1942 - літо 1943)
- •1. Військові поразки срср влітку 1942 р.
- •2. Сталінград і Курськ: дві вирішальні перемоги срср
- •III. Роздуми про крутий поворот
- •2. Роль допомоги союзників
- •3. Нацистські звірства і невдача «східної політики»
- •4. Патріотизм, пом'якшення режиму і соціальний консенсус
- •IV. До перемоги (ліго 1943 - травень 1945 р.)
- •1. Тегеранська конференція
- •2. Великий наступ 1944 р.
- •3. Ялтинська конференція і перемога
- •1. Дискусія про основні напрями
- •2. Нездійсненна сільськогосподарська реформа
- •3. Повернення до передвоєнної політики
- •II. Посилення контролю у всіх сферах
- •1. Обмеження національностей
- •2. Жданівщина
- •3. Апогей системи концтаборів
- •1. Нове співвідношення сил в Європі: від Потсдаму до Паризької конференції
- •2. Біполяризація світу і «холодна війна».
- •3. Радянеько-югославськиії розрив та його наслідки
- •4. Апогей «холодної війни».
- •V. «розвинений» сталінізм
- •1. Специфіка структур влади
- •2. Політичні конфлікти і альтернативи
- •3. Повна трансформація партії
- •4. Остання «змова».
- •1. Реорганізація владних структур
- •2. Економічні та політичні дискусії: народження хрущовських реформ
- •3. «Відлига» у зовнішній політиці
- •4. XX з'їзд: початок керованої десталінізації
- •5. Від XX з'їзду кпрс до усунення антипартійної групи
- •II. Межі та перегини хрущовських проектів (1958-1964)
- •1. «Наздогнати та перегнати Америку!».
- •2. Межі культурної відлиги
- •3. Економічні «пробуксовки» та міф про комунізм
- •4. XXII з'їзд кпрс та його наслідки
- •5. Волюнтаризм зовнішньої політики
- •6. «Законна» відставка
- •1. Політичний консерватизм та економічна реформа
- •2. Консенсус і розбіжності
- •3. Персоналізація влади та інституційний плюралізм
- •4. Брежнєвська конституція
- •5. Консервативні тенденції та невдала спроба реформ
- •II. Криза «розвиненого соціалізму»
- •2. Криза організації праці
- •1. Демографічні зміни
- •2. Урбанізація та її наслідки
- •3. «Міський мікросвіт» і «неформальні с груктури».
- •4. Заохочення і контроль суспільної активності
- •5. Форми незгоди й відсторонення
- •IV. Срср у світі
- •2. Розрядка напруженості та її межі
- •3. Радянська присутність у світі та кінець «розрядки».
- •V. «міжцарів'я».
- •1. Внутрішні аспекти
- •2. Зовнішні аспекти
- •1. Гласність і десталінізація
- •2. Повернення до джерел
- •3. «Видатки» гласності
- •II економічні реформи
- •1. Спроби реформ: розвиток самостійності підприємств
- •2. Спроби реформ: розвиток приватної ініціативи
- •III. Політичні реформи
- •1. Зміна дійових осіб
- •2. Цілі та етапи політичної реформи (1985-1990)
- •3. Правова держава і політичний плюралізм
- •4. «Нове мислення» і поворот у зовнішній політиці
- •5. Розпад Радянського Союзу (осінь 1990 - зима 1991)
IV. Кінець непу
1. Зима 1927-28 р., хлібозаготовча криза
XV з'їзд підвів підсумки багаторічної боротьби з троцькізмом і заявив про його ліквідацію. Суперечки про визначення економічної полі гики були короткими. У резолюціях з'їзду намітилася поки ще погано сформульована тенденція до зміни політичного курсу «ліворуч». Це означало «посилення ролі соціалістичних елементів на селі» (делегати мали на увазі розвиток рад-госпів-гігантів, наприклад радгосп ім. Шевченко в Одеській області, про досвід якого писали годі всі газети); обмеження діяльності куркулів і непманів шляхом значного підвищення податків; заохочувальні заходи відносно най-біднішого селянства; переважний розвиток важкої промисловості. Виступи партійних діячів свідчили про глибокі розходження; Сталін і Молотов були особливо вороже настроєні протії куркулів-«капіталістів», а Риков і Бухарін попереджали делегатів з'їзду про небезпеку дуже активної «перекачки» коштів із сільського господарства в промисловість. 1, проте, всі вони лише формулювали загальні задачі. 'З'їзд не прийняв ніякої конкретної програми. Здавалося, що майбутнє непу ще попереду.
Гпм часом, як тільки закінчився з'їзд, власті зіткнулися із серйозною кризою хлібозаготівель. У листопаді постачання сільськогосподарських продуктів державі сильно скоротилися, а в грудні положення стало просто катастрофічним. Партія була захоплена зненацька. Ще в жовтні Сталін публічно заявив про «прекрасні відносини» із селянством. У січні 1928 р. довелося поглянути правді в очі: незважаючи на хороший урожай, селяни поставили тільки 300 мли. пудів зерна (замість 430 мли., як у попередньому році). Експортувати було нічого. Країна виявилася без валюти, необхідної для індустріалізації. Більше того, продовольче постачання міст було поставлене під загрозу. Зниження закупівельних цій, дорожнеча і дефіцит промтоварів, зниження податків для найбідніших селян (що позбавляло їх від необхідності продавати надлишки), плутанина на пунктах здачі зерна, чутки про початок війни, поширювані па селі. - все це незабаром дозволило Сталіну заявити про те, що в країні відбувається «селянський бунт».
Для виходу із цього становища Сталін і його прихильники в Політбюро вирішили вжити термінових заходів, які нагадували продрозкладку часів громадянської війни. Сам Сталін відправився у Сибір. Інші керівники (Анд-рєєв, Шверппк, Мікоян, Постишев, Косіор) роз'їхалися по основних зернових реї іонах (Поволжя, Урал. Північний Кавказ). Партія направила в село «оперуповноважених» і «робітничі загони» (було мобілізовано 30 тис. комуністів), їм було доручено провести чистку в ненадійній і непокірній сільраді і партосередках, створити на місцях «трійки», яким належало знайти сховані надлишки, заручившись допомогою бідняків (за що отримували 25% зерна, вилученого у більш заможних селян) і використовуючи 107 статтю Карного кодексу, згідно з якою будь-яка дія, «що сприяла підняттю ціп», каралася позбавленням волі терміном до трьох років. Почали закриватися ринки, що вдарило не лише по заможних селянах, оскільки велика частина зерна па продаж знаходилася, природно, не тільки у «куркулів», але й у середняків. Вилучення надлишків і репресії посилили кризу. Звичайно, власті зібрали зерна майже стільки ж, як у 1927 р. Але наступного року селяни зменшили посівні площі.
Хлібозаготовча криза зими 1927-28 р. зіграла вирішальну роль в подальшому: Сталін зробив ряд висновків (у багатьох його виступах в травпі-червні 1928 р.) про необхідність змістити акцент з кооперації, яка раніше гаряче захищалася Леніним, на створення «опор соціалізму» в селі - колгоспів-гігантів і машиино-тракторних станцій (МТС). Завдяки значним можливостям цих «опор» по виробництву сільськогосподарської продукції для продажу на ринку передбачалося, що вони дадуть державі 250 мли. пудів зерна (одну третину дійсних потреб), що дозволить забезпечити постачання ключових галузей промисловості та армії, а також вийти на внутрішній і зовнішній ринок, тим самим змусивши селян продавати надлишки державі. Починаючи з 1927 р. почала складатися система «контрактації» (контракт передбачав, що в обмін на продукцію, яку селяни постачають державі, вони отримують від неї необхідну техніку), що дозволяло державі покращити контроль за продовольчими надлишками. Влітку 1928 р. Сталін вже не вірив у неп, але ще не прийшов остаточно до ідеї загальної колективізації. За планом подальшого розвитку народного господарства (який був складений на невеликий термін: три-чотпрп роки) приватний сектор повинен був існувати й надалі. У той же час набирала силу політична боротьба з «правою опозицією».