2. Принципи оцінювання інновацій і показники ефективності інноваційної діяльності

Основними критеріями (принципами) оцінювання результатів інно­вацій є: актуальність, значущість, багатоаспектність.

Актуальність. Вона передбачає відповідність іннова­ційного проекту цілям науково-технічного і соціально-еко­номічного розвитку країни, регіону, підприємства. Цілі визначаються, виходячи із встановлених суб'єктом управ­ління науково-технічних, економічних, соціальних і еко­логічних пріоритетів, які можуть відображати загальносві­тові тенденції розвитку і визначати стратегію розвитку країни, регіону, окремого підприємства.

Значущість. Визначається з позицій державного, регіо­нального, галузевого рівнів управління і з позицій суб'єк­та підприємництва.

Державна значущість полягає у вирішенні проблем за­гальнодержавного масштабу у всіх сферах життєдіяльнос­ті населення відповідно до цілей науково-технічного і соці­ально-економічного розвитку країни.

Регіональна значущість відображає ступінь вирішен­ня властивих певному регіону соціально-економічних і екологічних проблем, цілі реалізації його потенціалу шля­хом здійснення інноваційних програм і реалізації іннова­ційних проектів.

Галузева значущість показує вплив інновації на вирі­шення проблем, важливих для багатьох господарюючих суб'єктів галузі.

Значущість для суб'єкта підприємництва полягає у зміцненні його ринкових позицій через вирішення техно­логічних, економічних, соціальних, екологічних проблем.

Багатоаспектність. Цей критерій враховує вплив інно­вації на різні сторони діяльності суб'єкта господарювання та його оточення, отримання різних видів ефекту (табл.1).

Таблиця 1. Види ефекту від реалізації інновацій

Вид ефекту	Показники
Науково-технічний	Відображають зміну техніко-експлуатаційних і споживчих характеристик новації
Економічний	Враховують у вартісному вираженні усі види результатів і витрат, обумовлених реалізацією інновацій
Ресурсний	Відображають вплив інновації на обсяг виробництва і споживання певного виду ресурсу
Соціальний	Враховують соціальні результати реалізації інновацій
Екологічний	Враховують вплив інновацій на навколишнє середовище

З метою врахування цих ефектів їх відповідно оцінюють.

Оцінка ефективності інвестицій в інноваційні проекти може здійснюватися різними якісними й кількісними методами, кожен з яких має певні переваги й недоліки.

Усі кількісні показники економічної ефективності можна поді­лити на дві групи (рис. 3):

1. показники, що враховують фактор часу. За їх розрахунку здійс­нюється процедура дисконтування, тобто визначення поточної (нинішньої) вартості майбутніх грошових видатків і нарахувань від здійснення інноваційного проекту;

2. показники, що не враховують фактор часу.

Рис. 3. Показники оцінки економічної ефективності інноваційних проектів

При розрахунку економічної ефективності слід обов'яз­ково враховувати зміну вартості грошей у часі (здійснювати дисконтування), оскільки від вкладення інвестицій до отримання прибутку минає чимало часу.

Основою дисконтування є поняття часової переваги, або зміни цінності грошей у часі. Це означає, що раніше одер­жані гроші мають більшу цінність, ніж гроші, одержані пізніше, що зумовлено зростанням ризиків і невизначенос­ті у часі. Тобто, дисконтування — це перерахунок вигод і витрат для кожного розрахункового періоду за допомогою норми (ставки) дисконту. Воно ґрунтується на використан­ні техніки складних відсотків.

Приведення до базисного періоду витрат і вигод t-го розрахункового періоду проекту здійснюється їх множен­ням на коефіцієнт дисконтування Кд, що визначається для постійної норми дисконту δ як:

де t — номер кроку розрахунку.

З погляду інвесторів, сума, яку вони одержать у майбут­ньому, має тим меншу цінність, чим довше її доводиться че­кати, оскільки більшою буде сума втрачених за період очіку­вання доходів.

Для розрахунку дисконтних показників економічної ефективності використовуються однакові вихідні дані, але в різних комбінаціях і з різними ставками дисконту.

Обґрунтування ставки дисконту є самостійною науковою проб­лемою, яка вирішується для кожного інноваційного проекту окремо.

Існують дві точки зору на проблему визначення ставки дисконту:

- ставка має відображати вартість залучення коштів у проект;

- при визначенні ставки слід враховувати альтернативні можли­вості використання цих коштів.

Процес дисконтування капіталовкладень і грошових потоків здійснюється за різними ставками дисконту, які визначаються залежно від особливостей інноваційних про­ектів. При визначенні ставки дисконту враховується струк­тура інвестицій і вартість окремих складових капіталу.

У зарубіжній та вітчизняній практиці економічний ефект інноваційної діяльності визначається показником “чистий поточний ефект” (або: інтегральний ефект, чистий зведений ефект, чистий зведений доход, чиста зведена вартість, чиста поточна вартість тощо).

Чистий поточний ефект (NPV) інновацій­ного проекту — це сума перевищення дисконтованих грошових потоків за весь життєвий цикл проекту над інвестиціями в іннова­ційний проект:

де PV — поточна вартість майбутніх грошових по­токів;

I— одноразові інвестиції в інноваційний проект;

CF_t — грошовий потік від здійснення інноваційного проекту в t-му році;

δ — ставка дисконту, частка від одиниці.

Якщо інноваційний проект передбачає не одноразову інвести­цію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів фірми протягом декількох років, показник NPV обчислюється за формулою:

де I_t — величина інвестицій в t-му періоді реалізації інноваційного проекту.

Якщо:

NPV > 0 — інноваційний проект доцільно прийняти. У ра­зі прийняття проекту вартість фірми, а отже, й добробут її влас­ників збільшується;

NPV < 0 — інноваційний проект слід відхилити. У разі прийнят­тя проекту вартість фірми зменшується, тобто її власники за­знають збитків;

NPV = 0 — економічний ефект інноваційного проекту нульовий. У цьому разі вартість фірми не зміниться, тобто добробут її власників залишиться на тому ж самому рівні. Однак позитив­ним є те, що зростуть обсяги виробництва, тобто масштаби під­приємства збільшаться.

Рішення доцільно впроваджувати, якщо NPV є пози­тивною. Найскладнішим у розрахунку NPV є прогнозування величини грошових потоків, точність якого великою мірою залежить від зовнішніх умов господарської діяль­ності — рівня інфляції, зміни цін на ресурси, зміни попиту на продукцію внаслідок появи конкурентів тощо. Тому розрахунок NPV слід супроводжувати аналізом чутливості проекту до ризику.

Основні позитивні риси показника чистого поточного ефекту:

- дає змогу оцінити приріст вартості капіталу фірми;

- адитивність, що надає можливість використовувати його при оцінці економічного ефекту інноваційного портфеля:

NPV (А + В) = NPV (А) + NPV (В)

- надає змогу зробити правильний вибір при аналізі проектів з нерівномірними грошовими потоками.

Недоліки показника чистого поточного ефекту:

- суттєва залежність від часових параметрів проекту, а саме — від терміну початку віддачі від інвестицій в інноваційний проект і тривалості періоду віддачі. Зрушення початку віддачі вперед змен­шує величину NPV пропорційно коефіцієнту дисконтування Кд:

- суттєва залежність від масштабів капітальних вкладень.

Від початку 90-х років XX ст. широко застосовується нова кон­цепція прийняття інвестиційних рішень і оцінки результатів діяль­ності на всіх рівнях управління фірмою — концепція економічної доданої вартості.

Економічна додана вартість являє собою відомий з економічної теорії показник економічного прибутку, який від­різняється від бухгалтерського прибутку тим, що за його визначення враховуються не лише явні бухгалтерські витрати, а й неявні ви­трати використання капіталу (втрачені вигоди за найдохіднішим альтернативним варіантом інвестицій).

Фірма матиме прибуток лише в тому разі, якщо чистий прибу­ток від її інноваційної діяльності перевищуватиме той рівень доходності, який вона може отримати за іншими альтернативними варіан­тами вкладень.

Показник економічної доданої вартості не враховує зміну вартості грошових потоків у часі, і використовується на практиці значно рідше, ніж попередній показник.

Внутрішня норма рентабельності інвестицій в інноваційний проект ІRR, або: внутрішня норма прибут­ковості, внутрішня норма прибутку являє собою розра­хункову відсоткову ставку, за якої одержані чисті грошові потоки від інноваційного проекту починають дорівнювати інвестиціям на його здійснення:

Чим більшою є величина ІRR, тим вищою стає ефективність інноваційного проекту. Економічна сутність показника ІRR полягає в тому, що фірма може здійснювати проекти, рівень рентабельності яких не нижчий від вартості капіталу. Це може бути вартість цільового джерела або середньозважена вартість ка­піталу.

Якщо:

ІRR >вартості капіталу — інноваційний проект приймають;

ІRR < вартості капіталу — відхиляють;

ІRR = вартості капіталу — проект не прибутковий і не збитковий.

Величина ІRR може бути визначена у різні способи, в т. ч. ітера­тивним методом. Для цього обирають два значення ставки дисконту (δ₁>δ₂) таким чином, щоб в інтервалах δ₂ показник NPV змінював своє значення з «+» на

«-», або з «-» на «+». Величину ІRR обчис­люють за формулою:

де δ₁ — ставка дисконту, за якою NPV > 0 (NPV < 0);

δ₂ — ставка дис­конту, за якою NPV < 0 (NPV > 0);

NPV₁, NPV₂ — чистий поточний (економічний) ефект відповідно, за умов використання δ₁ і δ₂.

Переваги показника ІRR: він не залежить від абсолютного роз­міру інвестицій в інноваційний проект; може бути використаний для оцінки міри стійкості проекту; враховує зміну вартості гро­шового потоку за певний період часу; не потребує попереднього встановлення ставки дисконту.

Основні недоліки ІRR: може мати декілька значень ІRR, якщо знак грошового потоку змінюється більше одного разу; не має властивості адитивності; може призвес­ти до невірного рішення стосовно взаємовиключних інноваційних проектів.

Період окупності може визначатися за двома варіантами:

- на основі дисконтованих грошових потоків — дисконтований період окупності;

- без дисконтування грошових потоків — період окупності.

При відносно однакових щорічних грошових потоках період окупності визначається відношенням величини інвестицій до се­редньої очікуваної величини грошового потоку.

За суттєвих коливань щорічних грошових потоків період окуп­ності визначається порівнянням величини інвестицій із послідовно накопиченими (кумулятивними) грошовими потоками до моменту їхньої рівноваги:

Широке застосування показника періоду окупності зумовлене такими його пе­ревагами: простотою розрахунків; використанням потоків реальних коштів, а не бухгалтерського доходу; охарактеризованістю ступеня ризику інноваційного проекту (чим більшою є величина періоду окупності, тим більшою є невизначеність економічних результатів).

До недоліків по­казника періоду окупності можна віднести: може не враховувати вартість грошей у певному періоді часу; не має адитивності; ігнорує грошові потоки після досяг­нення періоду окупності, що може призвести до помилкових рішень.

Рентабельність інвестицій може визначитися двома показника­ми: індексом рентабельності інвестицій (з дисконтуванням грошових потоків) та бухгалтерською (обліковою) нормою рентабельності. В обох випадках результати інноваційного проекту співвідносяться з величиною інвестицій.

Індекс рентабельності інноваційного проекту РІ характеризує рівень грошового потоку на одиницю інно­ваційних витрат і обчислюється за формулами:

1. за одноразової інвестиції:

2. за здійснення інвестицій протягом декількох років:

Якщо:

РІ > 1 — інноваційний проект доцільно прийняти;

РІ < 1 — відхилити;

РІ = 1 — проект не прибутковий і не збитковий, при цьому NPV = 0.

Чим більшим є значення цього показника, тим вищою є віддача кожної грошової одиниці, інвестованої в інноваційний проект. Кри­терій РІ використовують при виборі певного проекту із декількох альтернативних, у яких значення NPV приблизно однакові. Так, ска­жімо, якщо два проекти мають однакові значення NPV, але різні об­сяги інвестицій, вигідніший той із них, що забезпечує більшу ефек­тивність вкладень.

Позитивними рисами РІ є те, що він: характеризує відносну міру росту цінності фірми; служить інструментом ранжування інвес­тицій за ступенем вигідності; може використовуватися при форму­ванні інноваційного портфеля фірми.

Негативним моментом РІ можна вважати неможливість вико­ристання індексу рентабельності в аналізі проектів із різними життє­вими циклами.

Облікова норма рентабельності ARR характеризує відношення середньої величини чистого прибутку до середньої величини інвестиції. Існують різні алгоритми визначен­ня середньої величини інвестицій: з урахуванням або без нього лік­відаційної вартості основних засобів, а також величини амортизацій­них відрахувань.

Основними перевагами показника ARR є простота розрахунку і можливість його перевірки зацікавленими особами за даними фінан­сової звітності.

До недоліків ARR можна віднести те, що він не вра­ховує грошові потоки та зміну їхньої вартості у певний період часу, розбіжність суми чистого прибутку за роками.