3. Аналіз ризиків інноваційних проектів

Учасники інноваційного проекту зацікавлені в проведенні ана­лізу ризиків, які можуть виникнути впродовж його здійснення.

Під проектними ризиками розуміють ймовірність отримання результатів від здійснення інноваційного проекту в менших розмірах, ніж очіку­вали усі зацікавлені сторони.

Оцінка ризику може здійснюватися різноманітними методами, серед яких найбільш розповсюдженими є аналіз чутливості та аналіз критичного (беззбиткового) обсягу продукції інноваційного проекту.

Аналіз чутливості являє собою спрощений метод оцінки ризи­ків інноваційного проекту, який дає змогу перевірити чутливість очікуваних результативних показників (прибутку, чистого поточно­го ефекту) до зміни окремих чинників:

- обсягу продажу інноваційної продукції;

- ціни одиниці інноваційної продукції;

- змінних витрат на одиницю інноваційної продукції;

- постійних витрат на загальний обсяг інноваційної продукції;

- обсягу капітальних вкладень в інноваційний проект;

- дисконтної ставки;

- ставки оподаткування;

- потреб в оборотних активах;

- темпів інфляції;

- зміни обмінного курсу національної валюти та ін.

Аналіз чутливості — це техніка аналізу проектного ризику, яка показує, як зміниться значення чистого дис­контованого доходу (або чистої теперішньої вартості — NPV) при заданій зміні вхідної змінної за інших умов. Ме­тод передбачає:

- визначення ключових змінних, які впливають на значення NPV;

- встановлення аналітичної залежності NPV від клю­чових змінних;

- розрахунок базової ситуації (встановлення очікува­ного значення NPV при очікуваних значеннях ключових змінних);

- зміну однієї з вхідних змінних на потрібну величину (зазвичай на 10%), при цьому всі інші значення фіксовані; проводиться послідовно для всіх вхідних змінних;

- розрахунок нового значення та його зміни у %;

- розрахунок критичних значень змінних проекту та визначення найчутливіших з них; критичне значення по­казника — значення, за якого чиста теперішня вартість дорівнює нулю (NPV = 0);

- аналіз отриманих результатів і визначення чутли­вості NPV до зміни вхідних параметрів.

Аналіз чутливості виконується із застосуванням методу іміта­ційного моделювання. У процесі аналізу визначається «базовий» варіант, за якого всі досліджувані чинники набувають своїх початко­вих значень. Потому чинники змінюють по одному, за фіксованих значень інших параметрів. Розраховують чистий поточний ефект внаслідок впливу наведених факторів (NPV₁) і в базовому варіанті (NPV₀). Зіставляючи NPV₁ з NPV₀ , визначають коефіцієнт одинично­го проектного ризику (K_p.o.):

Величина коефіцієнта менша за одиницю свідчить про зворот­ній зв'язок від зміни певного чинника. Наприклад, збільшення ста­вок податків призведе до зниження NPV, збільшення цін та попиту на продукцію — до його збільшення.

Середня величина коефіцієнту одиничного проектного ризи­ку () визначається за такою формулою:

де К_р.о.1, К_р.о.2, К_р.о.n - коефіцієнти одиничного ризику проекту першого, другого та n-го чинників;

n - кількість чинників, що ана­лізуються.

У зарубіжній і вітчизняній практиці аналіз чутливості проекту здійснюється за різними варіантами (сценаріями) розвитку подій: песимістичним, найбільш ймовірним, оптимістичним. Експертами, які мають оцінити песимістичні й оптимістичні значення показників проекту, виступають маркетологи, технологи, екологи, фахівці вироб­ничого менеджменту, фінансові аналітики.

За допомогою аналізу чутливості визначають найбільш значущі чинники з точку зору ризиків, а також розробляється найбільш ефек­тивна стратегія реалізації інноваційного проекту.

Перевагами методу аналізу чутливості є об'єктивність, простота розрахунків та наочність. Його недоліком — те, що він передбачає зміну лише одного чинника проекту. Це призводить до неповного врахування взаємозв'язків між окремими чинниками та їхнього сукупного впливу. Аналіз чутливості простий у практичному застосуван­ні, але він розглядає вплив кожної змінної на результуючу величину окремо. Однак на практиці всі змінні впливають на результати реалізації проекту одночасно, погіршуючи або поліпшуючи результуючу величину. Для врахування одночасної зміни декількох чин­ників необхідно використовувати комп'ютерну техніку.

Як правило, рішення про інвестування коштів в інно­ваційний проект приймають за наявності альтернатив­них варіантів проектів і їх зіставлення за вигідністю. Як­що величина NPV виявилася позитивною для всіх альтер­нативних проектів, необхідно вибрати той, де NPV буде більшою.

Для оцінки рівня безпеки інноваційних результатів здійснюєть­ся розрахунок показника критичного (беззбиткового) обсягу про­дажу продукції, тобто такого розміру продажу за яким відшкодо­вуються всі витрати на виготовлення й реалізацію інноваційної продукції.

Використовують точку беззбитковості для визна­чення того обсягу нової продукції, який потрібно реалізу­вати на ринку за прогнозного рівня цін на неї, досягнення якого забезпечуватиме прибутковість проекту. Точку без­збитковості (критичний обсяг продукції) можна розрахо­вувати у натуральних одиницях за формулою:

де В_ум.п. - умовно-постійні витрати підприємства, грн.,

Ц_од. - ціна одиниці продукції, грн.;

В_зм. - змінні витрати на одиницю продукції, грн.

У вартісному вираженні критичний обсяг визначають за формулою:

де М_зм. - частка змінних витрат у ціні продукції.

За наявності альтернативних варіантів реалізації про­екту приймають той варіант, який забезпечить більший запас фінансової міцності. Ним є різниця між прогнозним рівнем попиту на продукцію і критичним її обсягом.

Отже, якщо вказані показники свідчать про економіч­ну вигідність проекту у межах його життєвого циклу при прогнозних рівнях попиту і цінах на продукцію, то рішен­ня про інвестування може бути позитивним.