- •Лекція з навчальної дисципліни «екологія»
- •Тема 1.
- •Навчальний портал «готуємося до занять»
- •Тема 1. Екологія як загально біологічна і гуманітарна наука
- •1. Передмова
- •5. Завдання екології та методи її досліджень
- •2. Поняття про екологічний фактор
- •4. Характеристика основних абіотичних факторів
- •5. Закон мінімуму і толерантності
- •6. Характеристика біотичних факторів. Реакції організмів.
- •7. Екологічна ніша
- •2. Концепція популяції і поняття виду
- •3. Структура популяцій
- •2. Визначення та властивості біоценозів
- •3. Класифікація біоценозів та фітоценозів
- •4. Структура біоценозів
- •5. Поняття про континуум.
- •5. Динаміка біоценозів
3. Структура популяцій
Екологічна структура популяцій – це її стан на даний момент за кількістю, чисельністю, поведінкою, поширенням, віком, статтю тощо. Чисельність – загальна кількість особин, яка коливається залежно від показника смертності та народжуваності. Щільність – кількість особин на одиницю площі або об’єму, залежна від чисельності, має свої межі та оптимум, який у свою чергу залежить від обсягів кормової бази. Вікова структура – це кількісне співвідношення особин різного віку. Статева структура – це кількісне співвідношення особин різної статевої приналежності. Просторова структура – це певна вертикальна й горизонтальна територіальна конфігурація розміщення організмів у популяції.
4. Динаміка популяцій. Динаміка чисельності. Явище розмноження – це поява нових генеративних чи вегетативних особин, інтенсивність розмноження – це кількість молодих організмів, які появилися за певну одиницю часу. Смертність – кількість особин, що загинули за певний період. Стабільні або гомеостатичні популяції – це збалансований розвиток народжуваності, смертності, іміграції та еміграції, тобто тенденція до підтримання внутрішньої стабільності за допомогою власних регулюючих механізмів. Ростучі популяції є завжди з поповненням збалансованого статевого складу, а зникаючі популяції супроводжуються процесом зниження чисельності. Поліморфізм – існування в межах одного виду двох або більше груп особин з різко відмінними ознаками.
Розселення – переселення видів за межі свого ареалу, що призводить до заселення нових ділянок, тобто натуралізації, яка виявляється в здатності рослин і тварин приживатися і давати потомство в нових для них природних біогеоценозах. Продуктивність популяцій. Потік енергії і матерії через популяцію називають біологічною продукцією популяції, тобто збільшення особин у популяції і є її продукцією, яка може виражатися в одиницях маси – тоннах, центнерах, кілограмах тощо.
5. Взаємодія організмів всередині популяції та за її межами Вчені розрізняють дев’ять типів взаємовідносин між організмами: 1) Нейтралізм - це незалежна взаємодія, а саме асоціація двох популяцій не позначається на жодній із них; Конкуренція – ситуація, коли дві особини або дві видові популяції не мають достатньої кількості ресурсу середовища. 2) Конкуренція за спільний ресурс – незалежна боротьба без пригнічення один одного. 3 Взаємний конкурентний тиск – дві популяції прямим чином взаємно пригнічують одна одну. Приклад: боротьба двох інфузорій і врешті-решт із них залишається лише одна; 4) Хижацтво – це однобічний процес, який характеризує стосунки між хижаком і жертвою. 5) Паразитизм. Паразит – організм, який живе на поверхні або в органах і тканинах інших організмів, живиться за їх рахунок, одержуючи від них готові речовини, та завдає їм певної шкоди. 6) Аллелопатія або аменсалізм – явище взаємного антагонізму серед рослин, яке проявляється у виділенні хімічних речовин, отруйних для іншого виду і не шкідливих для виду, що їх виділяє. Позитивна взаємодія – форма взаємовигідного існування, яке еволюційно склалося. 7) Коменсалізм (нахлібництво) – від об’єднання одна популяція, яка не добуває корм, отримує користь, а друга цього не відчуває, їй байдуже. 8) Протокооперація – взаємодія сприятлива для обох популяцій, але не обов’язкова, перевагу чи користь мають обидві популяції. Це взаємовигідне співробітництво. 9) Мутуалізм (симбіоз) – при взаємодії одна популяція залежить від іншої, зв”язок сприятливий для росту і виживання обох популяцій, причому жодна із них не може існувати самостійно – це облігатний або обов”язковий мутуалізм чи симбіоз, тобто взаємодія сприятлива для обох видів, але і обов’язкова для них.
СИНЕКОЛОГІЯ 1. Плеоцен, об’єкт і предмет синекології
Плеоцен – це головна екологічна одиниця, до складу якої входять усі популяції, які заселяють окреслене місцезростання і перебувають між собою в екологічних зв”язках. Об’єктом синекології є плеоцен, а також біотичні угруповання: біоценоз, тип рослинності, біогеоценоз, біом тощо, а її предметом – вивчення взаємовідношень між організмами різних видів та абіотичним середовищем на різних ценотичних рівнях.