11. Ієрархічна будова бюджетної системи України.

Структура бюджетної системи України, принципи її побудови та орга­нізація функціонування визначаються бюджетним устроєм, що грунтується на адміністративно-територіальному поділі держави. В Україні, як і в інших унітарних державах, існує дворівнева ієрархічна бюджетна си­стема, яка включає державний та місцеві бюджети. У державах із федеративним устроєм бюджетна система має три й більше рів­нів — федеральний бюджет, бюджети адміністративних одиниць, що входять до складу федерації, та місцеві бюджети.

Складовими бюджетної системи України є державний бю­джет та місцеві бюджети. Відповідно до Бюджетного кодексу України, ухваленого Верховною Радою України 22 березня 2001 p., місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Респуб­ліки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань).

Для аналізу та прогнозування економічного і соціального роз­витку держави складається Зведений бюджет України, що включає показники Державного бюджету України, зведеного бю­джету Автономної Республіки Крим і зведених бюджетів облас­тей та міст Києва і Севастополя.

Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бю­джетів її районів та бюджетів міст республіканського значення.

Зведений бюджет області містить показники обласного бюдже­ту, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значен­ня цієї області. Зведений бюджет району охоплює показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищ­них та сільських бюджетів цього району. Зведений бюджет мі­ста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. Якщо місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, сели­ща чи села, то зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.

12. Критерії розмежування доходів і видатків між бюджетами.

Бюджетні права державних і місцевих органів влади й управ­ління визначаються відповідно до розподілу між ними економіч­них і управлінських функцій.

Бюджетне право являє собою сукупність юридичних норм, на яких базується і діє бюджетна система держави, визначається

компетенція центральних і місцевих органів державної влади і державного управління щодо складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету.

Бюджетні права розподілені між законодавчою і виконавчою владою загальнодержавного і місцевого рівня. Законодавче закріп­лення бюджетної самостійності кожного рівня влади має постави­ти перепону в прийнятті необгрунтованих рішень із боку як центральної виконавчої влади, так і місцевих органів управління.

Основний зміст бюджетних повноважень полягає в праві отримувати доходи, розподіляти бюджетні кошти, використову­вати їх за цільовим призначенням.

Під час визначення бюджетних повноважень постає досить важливе питання: влада якого рівня повинна забезпечувати вико­нання різного роду державних функцій із фінансування видатків і надання послуг.

Розв'язуючи цю проблему, ми можемо спиратись на світовий довід бюджетного федералізму.

Бюджетний федералізм реалізується через єдину соціально-еконо­мічну і бюджетно-фінансову політику держави. Це дає змогу в умовах самостійності, відносної автономії кожного бюджету поєднувати фіс­кальні, соціальні й економічні інтереси центру з інтересами адміністра­тивно-територіальних утворень та органів місцевого самоврядування.

Проблема бюджетного федералізму є досить складною, її роз­в'язання віками шукали багато народів і держав. Кожна держава шукає і знаходить тут свої рішення. Так, механізм бюджетного федералізму у США формувався багато десятиріч у суперечливих умовах. І лише в останні десятиріччя склалася стабільна система фінансової взаємодії федерального уряду, штатів і територій. Вод­ночас перенесення знайдених іншими країнами рішень в інші умо­ви може дати зовсім небажані наслідки. Використовуючи багатий світовий досвід, нам треба знайти власне вирішення цього питан­ня. Певні кроки у цьому напрямі вже зроблені.

Із прийняттям Конституції України, закону «Про місцеве само­врядування в Україні», затвердженням Бюджетного кодексу України передбачено чіткий розподіл повноважень органів місцевої влади на власні й делеговані і відповідно до них видатків бюджету. Так, критерієм поділу повноважень між обласним рівнем, районним і міст обласного рівня є такий: районні ради та територіальні грома­ди міст обласного значення відповідають за виконання програм надання соціальних послуг, потреба в яких існує для всіх жителів України. На обласному ж рівні виконуються окремі програми та надаються соціально важливі послуги для окремих категорій населення. Наприклад, загальноосвітні школи, лікарні широкого про­філю повинні утримуватися з міських та районних бюджетів, тоді як школи-інтернати, спеціалізовані лікарняні заклади фінансува­тимуться з обласного бюджету.