6. Структура бюджетних видатків, їх динаміка і тенденції розвитку. Пріоритетні напрями бюджетних видатків в Україні.

Видатки бюджетів за своєю економічною сутністю є інстру­ментом розподілу і перерозподілу централізованого грошового фонду держави та його використання за цільовим призначен­ням для забезпечення суспільного добробуту. Зміст і характер бюджетних витрат полягає у забезпеченні потреб діяльності держави. Призначення бюджетних видатків полягає у задово­ленні найважливіших потреб суспільства у розвитку економіки і соціальної сфери, державного управління, оборони, забезпе­чення громадського порядку, безпеки держави тощо. •

Видатки бюджетів можуть мати кількісну і якісну характе­ристики. Якісна характеристика дає змогу встановити еконо­мічну природу і суспільне призначення кожного виду бюджет­них видатків, кількісна — їх величину. Активна роль держави в економічному житті суспільства, здійсненні соціальних пе­ретворень зумовлюють різноманітність конкретних видів бюд­жетних видатків.

За своїм суспільним призначенням склад та структура ви­датків бюджетів України характеризуються даними, наведени­ми в таблиці 6.3.

Як свідчать дані таблиці, частка видатків бюджетів до ВВП має тенденцію до зниження: якщо у 1998 році вона становила 30,0 відсотків до ВВП, то у 2002 році вона знизилася до 26,8 відсотка. Світовий досвід переконує, що з розвитком ринко­вих відносин роль держави у розподільних процесах має зрос­тати. У більшості розвинених країн світу через видатки бюд­жетів перерозподіляється від 30 до 60 відсотків валового внутрішнього продукту. Проблема полягає в тому, як знайти виважені форми й методи цього перерозподілу в Україні.

Склад видатків бюджетів та їхня частка у ВВП є індикато­рами пріоритетності тієї чи іншої функції держави.

Одним із основних пріоритетів у сфері видатків бюджетів

• розмежування виплат пенсій між державним бюдже­том та Пенсійним фондом відповідно до Закону України від 9 липня 2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсій­не страхування";

• виплата компенсації військовослужбовцям у зв'язку з оподаткуванням їхнього доходу;

• підвищення соціальних гарантій ветеранам війни і праці;

• підвищення рівня соціальних гарантій сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, дітям-інвалідам та інвалідам з ди­тинства, повне погашення заборгованості із соціальних виплат;

• погашення заборгованості із соціальних виплат громадя­нам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

— індексація грошових доходів працівників бюджетної сфери.

Загалом видатки на соціальний захист і соціальне забезпе­чення є найбільшими серед соціальних видатків (у 2002 р. во­ни становили 20,6 відсотка видатків зведеного бюджету).

Видатки на освіту посідають друге місце серед соціальних видатків: у 2002 році їхня частка у зведеному бюджеті стано­вила 20,2 відсотка.

Значна увага приділяється і фінансуванню охорони здоро­в'я: частка цих видатків у зведеному бюджеті становила у 2002 р. 12,6 відсотка.

Видатки бюджету на духовний і фізичний розвиток стано­вили у 2002 році 2,4 відсотка від загальної суми видатків зве­деного бюджету.

Актуальним завданням є раціоналізація мережі закладів та установ, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, для підвищення рівня та якості послуг, що надаються громадянам, виконання у повному обсязі цільових програм соціаль­но-економічного та гуманітарного розвитку, підвищення ефективності використання бюджетних коштів. Програми та заходи, що не належать до пріоритетних, повинні бути призу­пинені або переведені на фінансування за рахунок небюджетних ресурсів.

При здійсненні соціальних заходів необхідно забезпечити:

• визначення переліку платних і безоплатних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами та організаціями;

• завершення процесу відокремлення державних позабюджетних фондів, які формуються на страховій основі, від державного бюджету;

— розвиток страхових систем формування соціальних бюджетів.

Окрім соціальних видатків, надзвичайно важливим є ін­вестиційна діяльність держави та підтримка пріоритетних га­лузей економіки, зокрема структурної перебудови економіки. Україна зможе посісти належне місце в Європі і світі за умо­ви опанування інноваційного шляху розвитку, підвалини яко­го мають бути закладені в процесі структурної перебудови еко­номіки. Тільки таким чином можна змінити сировинний вектор розвитку економічних процесів, що формується нині. Відтак основою стратегічного курсу держави, його базовим принципом має стати реалізація державної політики, спрямо­ваної на запровадження інноваційної моделі структурної пере­будови та зростання економіки, утвердження України як високотехнологічної держави.

Щороку обсяг видатків на розвиток таких галузей, як ву­гільна, сільське господарство, транспорт має тенденцію до зростання, хоча в цілому видатки на економічну діяльність держави зменшуються (у зв'язку із скороченням державного сектору). Якщо в 1998 році видатки на економічну діяльність держави становили 19,2 відсотка всіх видатків бюджету (5,8% від ВВП), то в 2002 році — 12 відсотків (3,2% від ВВП).

Зниження ставок оподаткування підприємств та населен­ня, вирівнювання умов господарювання стане основним чин­ником утвердження в Україні інноваційно-інвестиційної мо­делі економічного розвитку. Скасування численних пільг дає змогу вирівняти умови господарювання для всіх суб'єктів рин­ку. Запровадження справедливої конкуренції на ринку як для ефективних підприємств, так і для нерентабельних вироб­ництв сприятиме оздоровленню економіки через механізми банкрутства та санації. Як наслідок, в економіці прискориться процес переливання фінансових ресурсів з відповідною акти­візацією інвестиційної діяльності.

Уже в 2004 році повинен відбутися перехід від безпосеред­ньої активної ролі держави у процесі виробництва до створення умов для розвитку виробництва і приватної ініціативи. Це дасть можливість зберегти достатні темпи економічного зростання та закріпити таку тенденцію у довгостроковій перспективі.

Активний вплив бюджетної системи на фінансові зв'язки і потоки між секторами економіки — необхідна умова подаль­шого економічного зростання. У свою чергу, фінансове оздоровлення підприємств реального сектору економіки, створен­ня сприятливих макроекономічних умов і проведення зваженої податкової реформи повинні забезпечити стабільні й достатні надходження до бюджетів.

Уже найближчими роками необхідно забезпечити частку централізованих капітальних вкладень з державного бюджету на прийнятному рівні від ВВП. У проекті бюджету слід запропонувати розподіл державних капітальних вкладень, що спрямовуватимуться на будівництво та реконструкцію, по го­ловних розпорядниках та за рахунок субвенцій місцевим бюд­жетам на виконання заходів з упередження аварій і по запо­біганню техногенних катастроф у житлово-комунальному господарстві. Це нововведення створює прозору та чітку сис­тему розподілу державних капітальних вкладень по об'єктах саме на стадії планування всіх показників проекту бюджету, а не після його затвердження, як це було в минулих роках.

Важливу роль відіграють видатки бюджету на загальнодер­жавні функції, зокрема на державне управління, фундамен­тальні дослідження, обслуговування державного боргу.

На нинішньому етапі суспільного розвитку вкрай необхід­ним завданням є створення ефективної системи державного управління, яка б відповідала стандартам демократичної пра­вової держави з соціально орієнтованою ринковою економі­кою. Ця система має бути прозорою, забезпечувати верховен­ство права, неухильне дотримання конституційних прав та свобод людини, утвердження дієвих механізмів громадського контролю за діяльністю законодавчої та виконавчої гілок вла­ди. Важливим наступним завданням є проведення конститу­ційної реформи. У поєднанні з адміністративною реформою вона має усунути наявну розбалансованість між трьома гілка­ми влади — законодавчою, виконавчою та судовою.

Видатки бюджету на державне управління повинні узгод­жуватись із завданнями адміністративної, конституційної ре­форм.

Частка видатків на управління у загальній сумі видатків зведеного бюджету має тенденцію до зростання: якщо в 1998 році вони становили 5,0 відсотків зведеного бюджету (1,5% від ВВП), то в 2002 році — 6,9 відсотка (1,8% від ВВП).

Успішне вирішення завдань соціально-економічного роз­витку значною мірою залежить від подальшого обмеження боргової залежності держави, особливо зовнішньої. При цьо­му вирішального значення набуває дотримання принципу без­дефіцитності державного бюджету.

Видатки бюджету на обслуговування державного боргу ма­ли тенденцію до зростання до 2000 року, а починаючи з 2001 року, вони почали зменшуватися і становили в 2002 році 5 відсотків видатків зведеного бюджету (1,3% від ВВП).

Треба виробити узгоджену стратегію держави в питаннях запозичень, особливо зовнішніх. Слід законодавчо заборонити використання таких запозичень для фінансування поточних бюджетних витрат, передбачити після завершення програми розширеного фінансування перебудову відносин з МВФ, об­меживши їх лише консультативними угодами.