9.7. Аналіз прийняття рішень різними школами управління

Щоб визначити найбільш обгрунтований порядок процесу управлінського рішення у конкретній ситуації чи організації, необхідно порівняти етапи процесу прийняття управлінських рішень різними школами управління: американської, німецької, японської та російської. На рис. 9.6 зображено послідовність робіт при ухваленні управлінських рішень різними школами управління¹.

Р ис.9.6. Послідовність роботи при прийнятті управлінських рішень різними школами Американська школа прийняття управлінських рішень

У процесі раціонального вирішення проблеми особа, що приймає рішення, турбується не стільки про саме рішення, скільки про все, що зв’язано з ним і виходить з нього. При цьому кількість етапів у процесі ухвалення управлінського рішення визначається самою проблемою (рис. 5а).

Діагноз проблеми. Це перший етап на шляху вирішення проблеми, на якому усвідомлюються і встановлюються причини (симптоми) затруднень чи наявних можливостей. Такими симптомами “хвороби” організації, наприклад, можуть бути низький рівень прибутку чи обсягів збуту, надмірні виробничі витрати і т. ін.

Встановлення симптомів допомагає окреслити проблему. Для виявлення причин виникнення проблем фірми збирається та аналізується інформація (зовнішня і внутрішня). Для оптимізації робіт і засобів на цьому етапі ОПР намагається не допустити надлишку інформації і збирає тільки відповідну.

Формулювання критеріїв та обмежень. На цьому етапі визначається діапазон, інтервал, в межах якого в подальшому приймається управлінське рішення. Обмеження зв’язані з наявністю ресурсів, гострою конкуренцією і т. ін. та змінюються залежно від ситуації і конкретних менеджерів. В доповнення до ідентифікації обмежень визначаються стандарти, що дозволяють оцінити альтернативні варіанти (критерії) вибору.

Визначення альтернатив. На цьому етапі відбираються альтернативи вирішення проблем, що є найбільш бажаними з наявних.

Оцінка альтернатив. При виборі альтернатив необхідно їх оцінити, визначити переваги, недоліки та ймовірність реалізації кожної альтернативи.

Вибір альтернативи. При правильному визначенні, детальному зважуванні кожної альтернативи досить легко вибрати найбільш раціональну.

На думку американських дослідників, при прийняття рішень необхідно враховувати цілу низку різноманітних чинників, від яких безпосередньо залежить, як приймаються рішення і наскільки ефективними вони будуть. Основними серед цих чинників є²:

• особисті оцінки керівника;

• рівень ризику;

• час та оточуюче середовище, що постійно змінюється;

• інформаційні та поведінкові обмеження;

• негативні наслідки;

• взаємозалежність рішень.

Німецька школа прийняття управлінських рішень

Процес прийняття рішення розглядається як складова частина процесів планування і контролю .

Постановка проблеми (ідентифікація). На цьому етапі вивчається і формулюється проблема і сприймаються несприятливі симптоми; вивчається становище справ і цілей, відбувається іх конкретизація; формулюються критерії рішень, з’ясовуються умови меж та обмежень; організовується процес ухвалення рішень.

Пошук (добування інформації). Визначаються можливості вирішення проблеми, порівнюються імовірнісні дії, здійснюється попередній вибір.

Оцінка (оцінка можливостей дій з впливу на ціль). Визначаються передумови для реалізації, прогнозуються і класифікуються результати, аналізується рівень ризику.

Прийняття рішення (встановлення альтернативи дії, яку потрібно реалізовувати). Визначається кращий варіант (акт вибору) і розглядається в аспекті його реалізації (акт рішення), виконується операційний аналіз плану (встановлення термінів, фінансування).

Основними критеріями, що розглядаються у процесі ухвалення рішення, є:

• корисність рішення, зокрема, можливість досягнення поліпшення результатів;

• фінансовий аспект рішення, особливо в межах його використання (сума економії засобів на персоналі, матеріальні і службові витрати);

• рівень задоволення осіб, що беруть участь у процесі ухвалення рішення;

• кількість та якість рішень;

• час процесу використання рішення.

Японська школа прийняття управлінських рішень

Спеціаліст в області управління П. Друкер вважає, що японці – єдині, хто напрацював методичний і стандартизований підхід до рішення і його правильного оцінення. На його думку, цей підхід заперечує усі правила, що висунуті теоретиками. Але при цьому усі їх рішення на практиці виявляються ефективними.

Згідно традиційної теорії першою, найбільш важливою стадією є коректне формулювання завдання . Друга стадія – пропозиція різноманітних варіантів рішень, а третя – вибір кращого з них.

Особливостями організації роботи при прийняття рішення є:

• Формулювання завдання. У ньому беруть участь різні групи працівників, часто з різних підрозділів організації. Коли групи досягають консенсусу, розпочинається стадія втілення.

• Затвердження. На основі вибору готується різнопланова доповідь, що виноситься на суд вищого керівництва. На цьому рівні з залученням експертів рішення вивчається і затверджується.

• Втілення. Здійснюється рішення дуже швидко, оскільки кожний аспект був детально обговорений при підготовці. Оскільки рішення було прийнято одноголосно, всі енергійно його виконують. Але при цьому відповідальність за прийняте рішення несе не окрема особа, а вся група.

• Особливості системи прийняття рішень. Першим етапом є підготовка документу з даного питання. З ним знайомляться усі зацікавлені особи. Отримавши документ, працівник підписує його і робить будб-які зауваження, які вважає потрібними. У кінцевому випадку документ потрапляє до керівника, який його затверджує. Однак рішення належить групі. Система вимагає, щоб рішення було прийнято всіма. Якщо у когось виникають сумніви чи заперечення, то документ повертається до його ініціатора.

Якщо порівняти американську та японську системи прийняття управлінських рішень, то один з керівників японських керівників про це сказав так: “ У Сполучених Штатах рішення приймаються швидко, але зустрічають опір у ході реалізації. В Японії ж ми намагаємося, щоб у процес прийняття рішення був залучений кожний, і після того, як воно прийнято, діємо швидко і злагоджено як одна команда”³.

Російська школа прийняття управлінських рішень

Схема процесу управлінського рішення передбачає, що процес є прямоточним рухом від одного етапу до іншого. Після виявлення проблеми і всатновлення умов та чинників, що сприяють її виникненню, розробляються рішення, з яких вибирається краще.

Формулювання проблеми. На цьому етапі здійснюється діагностика та обгрунтування проблеми, а також збирається уся необхідна інформація.

Розробка варіантів рішення. На цьому етапі формулюються вимоги обмеження, продовжується збір відповідної інформації, а також розробляються можливі варіанти рішень.

Вибір рішення. На цьому етапі визначаються критерії вибору, вибираються рішення, що відповідають цим критеріям. Після цього здійснюється оцінка можливих наслідків, а далі вибирається краще рішення.

Розглянувши процеси підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень різними школами, необхідно зробити деякі висновки та навести рекомендації ОПР.

В основу традиційної японської методології прийняття рішення покладена система “рінгі” (отримання згоди на рішення шляхом опитування без скликання нарад та засідань). Звична ієрархічна структура управління змістилася у сферу стосунків між людьми, коли зовні існують неформальні, псевдосімейні відносини, і керівник здійснює опосередковане керівництво на основі формальної влади. Проект рішення, проходячи по різних управлінських рівнях, допрацьовується не тільки експертами, але й схвалюється колективом.

Створюючи сприятливу обстановку, творчу атмосферу, враховуючи існуючу культуру прийняття рішення, керівник:

• добивається згоди всіх членів колективу, що мають відношення до проблеми, яка вирішується;

• здійснює експертну оцінку проекту з особами, що зацікавлені в його успішній реалізації;

• використовує механізми групової роботи з вдосконалення і реалізації проекту.

У даній системі працівник відчуває себе причетним до процесу прийняття рішення шляхом генерації ідей, внесення пропозицій, стимулювання з’явлення нетривіальних рішень.

У розглянутих західних моделях прийняття рішення варіанти колективної роботи характеризуються тим, що:

• керівнику необхідно узгодження цілей працівників, що заллучені до колективного ухвалення рішення;

• необхідно пояснити колективу, яку проблему потрібно вирішити;

• потрібно організувати колектив на вирішення проблеми;

• результати роботи залежать від здатності керівника виконувати роль то модератора, то жорсткого автократа, який використовує адміністративну владу для припинення дій тих, хто зловживає демократією;

• керівник повинен володіти технологіями: організації інформаційного обміну серед персоналу, міжособових і міжгрупових комунікацій, організації системної діяльності з вироблення рішення чи колективного прийняття рішення.

Для українського працівника характерний останній, менш ефективний підхід до прийняття рішення. З врахуванням національної та управлінської культури можна передбачити, що в умовах України доцільно використовувати “жорсткий менеджмент”. Застосовувати у повсякденній практиці елементи, що притаманні японській та західним школам з прийняття рішення, необхідно тільки після їх адаптації до конкретної обстановки.