62 Проблеми інформатизації при становленні інформаційного суспільства.

Нині досить важливо, щоб глобальне інформаційне суспільство створювало умови, котрі дозволяли б кожному споживачу використовувати ці можливості, зокрема, підтримуючи ініціативи, спрямованим на забезпечення прийнятного по вартості та справедливого доступа до інформації на всіх мовах.

Така вимога обумовлена тим, що, як й раніше, існують численні політичні, юридичні, культурні, економічні, освітні, соціальні та технологічні чинники, котрі перешкоджають забезпеченню такого доступу. Диспропорції та нерівність між країнами і співтовариствами у питаннях доступу до інформації, а також її забезпечення, визначає так званий „цифровий розрив” між інформаційно багатими та інформаційно бідними — зростають.

70 Визначите особливості та можливі шляхи переходу України до інформаційного суспільства.

Український шлях до інформаційного суспільства визначається, як і для інших держав, її нинішніми політичними, соціально-економічними і соціально-культурними особливостями.

До таких особливостей варто віднести: 1) нестабільність політичного та економічного положення в країні, що не дозволяє державі швидко і ефективно вирішувати економічні та організаційні проблеми забезпечення переходу до інформаційного суспільства, розрахованого на тривалу перспективу; 2) економічні умови, характерні для перехідної економіки України: відсутність вільних інвестицій для фінансування програм і проектів, що реалізують стратегію переходу до інформаційного суспільства; 3) зростання інформаційних потреб населення і суспільства в цілому в суспільне значимій політичній, економічній та соціальній інформації, у тому числі такої, що створюється державними і недержавними організаціями; 4) недостатньо високий (порівняно з розвинутими країнами) рівень розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури і промислового виробництва інформаційних засобів, продуктів і послуг, відсутність у держави коштів для їхньої модернізації та розширення; 5) динамічний розвиток українського ринку інформаційних і телекомунікаційних засобів, технологій, продуктів і послуг; 6) гранично високий рівень монополізації засобів масової інформації, слабка підконтрольність суспільству системи формування суспільної свідомості; 7) випереджальне, у порівнянні по темпах росту з розвинутими країнами, створення різних систем зв’язку — каналів передачі інформації,  комутаційних комплексів, засобів зв’язку і т. ін. — та індустрії надання інформаційних послуг; 8) наявність, в основному, високого наукового, освітнього і культурного потенціалу, створеного ще у СРСР та збереженого в Україні; 9) порівняно дешева інтелектуальна робоча сила, що здатна ставити і вирішувати складні науково-технічні проблеми, рушійною силою якої у великому ступені є ентузіазм.

68 Визначите сутність і характерні риси відкритих джерел інформації.

До відкритих джерел інформації відносять: міжособистісні джерела та опосередковані джерела.

Міжособистісні джерела — це джерела інформації, до яких належать міжособистісні контакти на різних рівнях представництва, тобто міжособистісні контакти представників зовнішньополітичних відомств, керівників інших відповідних відомств з усіх напрямків співробітництва, а також політико-дипломатичні контакти та контакти, представлені в державі в рамках міжнародних форумів (організацій). Спеціальні структури використовують міжособистісні джерела для одержання конфіденційної інформації.

Опосередковані джерела — це джерела інформації, які виступають посередником між конкретним джерелом інформації та суб’єктами міжнародних відносин. До них відносять: 1) засоби масової комунікації, 2) електронні засоби комунікації, 3) інформаційні центри, 4) архіви, 5) бібліотеки та інші джерела збереження інформації. Опосередковані джерела, в свою чергу, поділяються на офіційні та неофіційні.

Опосередковані офіційні джерела — це 1) органи державної влади та управління, 2) спеціалізовані науково-дослідні інститути та 3) відомчі установи (наприклад, Міністерство закордонних справ), 4) силові структури та 5) інші державні органи, які виступають з офіційною точкою зору. Офіційним джерелом інформації про стан країни на міжнародній арені є 1) Президент країни та 2) Міністр закордонних справ. До офіційних джерел відносять також органи державної 1) статистики, 2) інформаційно-аналітичні структури із окремих сфер міжнародного співробітництва, 3) установи соціальної політики і праці, 4) демографічні відомства, 5) промислові концерни (представництва), 6) окремі відомства, які належать до джерел конфіденційної інформації.

Опосередковані неофіційні джерела — це 1) громадські організації та рухи, 2) політичні партії і політичні структури, 3) соціологічні установи, 4) альтернативні засоби масової комунікації, а також 5) незалежні інформаційно-аналітичні центри, які створюють суб’єктивні оціночні прогнози.

69 Визначите сутність і характерні риси міжособистісних джерел інформації.

Міжособистісні джерела — це джерела інформації, до яких належать міжособистісні контакти на різних рівнях представництва, тобто міжособистісні контакти представників зовнішньополітичних відомств, керівників інших відповідних відомств з усіх напрямків співробітництва, а також політико-дипломатичні контакти та контакти, представлені в державі в рамках міжнародних форумів (організацій). Спеціальні структури використовують міжособистісні джерела для одержання конфіденційної інформації.