113 Розтлумачите сутність понять правової інформації та інформаційного права.

Інформаційне право — це система соціальних норм і відносин, котрі виникають в інформаційній сфері — сфері виробництва, перетворення і споживання інформації, яка охороняється державою. Правова інформація — це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

114 Охарактеризуйте загальні принципи інформаційного права.

До загальних принципів слід віднести основоположні положення та ідеї, які поширюють свою дію на всю сукупність відносин, котрі складаються в інформаційній сфері. А саме: законності; свободи доступу до інформації; вільного виразу думок і переконань; забезпечення інформаційної безпеки; рівності громадян перед законом; захисту авторських прав; комплексності відносин в інформаційній сфері.

115 Розтлумачите сутність спеціальних принципів права.

До спеціальних принципів належать основні положення та ідеї, котрі визначають суть і зміст окремих предметних областей інформаційного права, його правових інститутів. Наприклад, основними ідеями та правилами при користуванні мережею Інтернет є: принцип єдиного глобального характеру мережі; принцип права приватного життя, який містить в собі право на автономію і свободу у приватному житті, право на захист від вторгнення в неї органів влади та інших людей; принцип точного дотримання правил користування мережею; принцип недоторканності приватної власності на інформацію і дотримання норм авторського права; принцип доступності до інформації, який включає право кожного суб’єкта суспільства мати доступ до інформаційних технологій з будь-якої необхідної для нього інформації, дозволеної для доступу, у будь-який час та в будь-якому місці.

117 Прокоментуйте спеціальні принципи в галузі телерадіомовлення.

В області телерадіомовлення можна виділити такі спеціальні принципи: принцип недопущення цензури; принцип віддзеркалення інтересів всіх верств і категорій телеглядачів та радіослухачів; принцип ліцензування телерадіомовної діяльності; принцип захисту авторських і суміжних прав; принцип пріоритету повідомлень про біди, події державної і суспільної значущості тощо.

118 Розтлумачите сутність поняття „міжнародні відносини в галузі інформації”.

Міжнародний обмін інформацією здійснюється на основі міжнародної правової бази, яка регулює виконання та обмін різних видів інформації. В міжнародних правових документах зазначена така особливість інформації як належність її до специфічного ринку товарів. Міжнародні відносини в галузі інформації підпадають під регулятивні дії загально визначених принципів міжнародного права, які конкретизовані в міжнародних документах різної юридичної сили.

61 Розтлумачите змістовну сутність концепції взаємодії влади та суспільства „електронного уряду” в умовах інформаційного суспільства.

Впровадження у діяльність системи органів державної влади принципів „електронного уряду” дає змогу будь-якому громадянину, який перебуває як на території держави, так і за її межами, прямо звернутися до конкретного підрозділу конкретного органа державної влади для вирішення певного питання, обминаючи процедуру особистого спілкування з чиновником, який володіє компетенцією для вирішення цього питання, і численних посередників в особі, приміром, начальників і чиновників різного рівня рангом нижче, які не володіють достатніми повноваженнями для вирішення питання, але спілкування з якими через відомі бюрократичні закони не уникнути. При цьому переваги такої взаємодії громадян зі своєю державою можна сформулювати так:

1. Можливість звернутися безпосередньо до конкретного державного чиновника (теоретично) будь-якого рівня, оминаючи посередників.

2. Можливість звернутися не до конкретної посадової особи, а безпосередньо до органу державної влади або окремого його підрозділу. При цьому при надходженні такого звертання на офіційну електронну адресу органу певної структури державної влади без участі громадянина, який надіслав запит, самостійно визначається чиновник, який відповідає за вирішення цієї категорії питань, і матеріали передаються йому на розгляд. Важливою особливістю цього явища є те, що в діалозі громадянин — орган державної влади громадянин звертається не до конкретного чиновника з його особистими особливостями поведінки, мінливим настроєм, складним чи не дуже складним характером тощо, а до абстрактної системи державної влади (представленої в мережі у вигляді її атрибутів), якій, як і будь-якому іншому налагодженому і стабільно працюючому механізму, не властива суб'єктивність, властива людям з їхніми слабостями і недоліками.

3. Оперативність електронного документообігу і висока швидкість прийняття рішень з конкретних питань громадян — оперативність надходження звертань (запитів, заяв, відповідей, довідкової інформації тощо) від громадян в органи державної влади, висока швидкість обробки інформації, яка міститься в них, чіткою, установленою системою „електронного уряду” поділу повноважень керівників різного рівня, пряме надходження інформації керівникам того підрозділу органу, яким вона призначена, швидке прийняття рішень та інформування громадян про них.

4. Можливість спілкування з представником органу влади в режимі телеконференції.

5. Можливість в особливих і кризових умовах, що вимагають від влади негайних дій, підтримувати зв’язок і взаємодію громадян з певним органом державної влади в режимі реального часу. Виключення з процесу взаємодії громадян з органами державної влади суб'єктивних чинників, які перешкоджають установленню відносин громадян із представниками органу влади: часу доби, погодних умов, просторової (територіальної) віддаленості, режимних заходів тощо.

50 Розкрийте сутність і наслідки для різних країн світу від процесів інформаційної глобалізації у міжнародних відносинах.

Реальність сьогодення констатує: в останню чверть XX ст., особливо після розпаду СРСР та впровадження нових телекомунікаційних технологій (комп’ютеризації, Інтернету, мобільного зв’язку тощо) процеси глобалізації різко прискорилися і охопили практично всі держави. Сучасний світ має сталу і незворотню тенденцію до глобалізації, тобто до підвищення загальної взаємозалежності учасників світогосподарських відносин та певної уніфікації усіх сфер життєдіяльності національних суспільств, держав, неурядових організацій, транснаціональних корпорацій, окремих регіонів, які утворюють цивілізаційні об’єднання.

Поява проектів нових цивілізаційних об’єднань (інформаційних суспільств, за своїм характером — імперій) передбачає єдиний інформаційний простір. У цьому просторі ініціатори (тобто свого роду „метрополії”) нав’язують: 1) свою ідеологію; 2) певні політичні уподобання; 3) модель способу життя, вживаючи відповідні заходи „перевиховання” аборигенів на підвладній території, тобто в заданому інформаційно-психологічному просторі.

Зазначені стратегічні завдання реалізуються комплексно як по політико-дипломатичних і соціально-гуманітарних каналах, так і по каналах розвідувальних та інших спецслужб, в окремих випадках із застосуванням збройних сил, укомплектованих спецпідрозділами особливого призначення, оснащеними високоточною новітньою зброєю четвертого-п’ятого поколінь.

В основу ідеології зазначених цивілізаційних проектів покладені атлантистські (англосаксонські) цивілізаційні традиції, цінності англіканської і католицької церков, ліберал-демократичні політичні уподобання американського зразка для іноземних аборигенів.

Встановлення латентними транснаціональними елітарними співтовариствами повного контролю над національними політичними елітами та процесами в пострадянських і посткомуністичних державах, а також наявність залежності характеру політичних подій від їх впливу — підтверджують висунуту автором лекції ще у 1990 р. наукову гіпотезу про те, що нині насправді відбувається таємне протистояння за перерозподіл сфер геостратегічного впливу на таких рівнях:

1. світових суспільно-політичних рухів (ліберал-демократизму, соціал-демократизму, сіонізму, комунізму, націонал-соціалізму та інших новітніх різновидів крайніх правих політичних течій нацизму, фашизму тощо);

2. світових релігійних рухів (католицизму, протестантизму, православ’я, магометанства, іудаїзму, конфуціанства, індуїзму);

3. новітніх релігійних та містичних культів;

4. громадських елітарних закритих об’єднань, союзів, лож, громад масонського типу;

5. транснаціональних фінансово-економічних і військово-політичних об’єднань;

6. мафіозних та інших організованих транснаціональних злочинних угруповань;

7. міждержавних відносин.

122, 123

Конституційне і цивільно-правове забезпечення міжнародної інформаційної діяльності.

Конституційне право на інформацію в Україні.

Аналіз відповідних статей Конституції України дозволяє дійти висновку про намагання вітчизняного законодавця побудувати інформаційну політику на основі демократичних та ліберальних норм та принципів,  одночасно забезпечивши їхню адаптацію до українських умов. Положення Конституції України розвиваються та конкретизуються у понад 200 доку­ментах, які встановлюють правові норми в інформаційній сфері. Серед них основні інформаційні закони України3: Закон України «Про інформацію». Закон України «Про національну програму інформа­тизації». Закон України «Про захист інформації в автоматизованих системах». Закон України «Про науково-технічну інформацію». Закон України «Про електронний підпис». Закон України «Про електронний документообіг». 31 липня 2000 р. вийшов Указ Президента України за №928/2000 «Про заходи щодо розвитку національної скла­дової глобальної інформаційної мережі Інтернет і забезпе­чення широкого доступу до цієї мережі в Україні». Прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року Цивільний кодекс України, який серед об'єктів прав називає і інформацію, присвячує низку норм різним видам інформації, праву на інформацію, приділяє увагу комерційному значенню інформації в нових економічних умовах, є явищем безперечно прогресивним. Стаття 200 Цивільного кодексу України впер­ше у кодифікованому акті дає визначення інформації як доку­ментованих або публічно оголошених відомостей про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та на­вколишньому середовищі, і передбачає захист прав власника таких відомостей, застосовуючи широке поняття «інфор­мація», яке не підпадає під охорону норм авторського, патент­ного або іншого спеціального законодавства.

121 Визначите сутність, цілі та завдання інформаційного законодавства України та зарубіжних країн.

Мету політики формування інформаційного простору можна сформулювати таким чином: 1. Забезпечення захисту інформаційного суверенітету України, зокрема, захисту національного інформаційного ресурсу, а також захисту і контролю систем формування суспільної свідомості в сучасних умовах інтернаціоналізації і глобалізації процесів, що відбуваються в інформаційній сфері. 2. Забезпечення реалізації конституційних прав громадян, суспільства і держави на інформацію. 3. Забезпечення державним установам, підприємствам і громадянам рівня інформаційної достатності для прийняття рішень.

Завданням політики формування інформаційного простору є: 1. Виявлення,  оцінка і прогнозування загроз безпеці інформаційного простору, що можуть здійснюватися шляхом оперативного моніторингу інформаційної обстановки. 2. Виготовлення, координація і здійснення єдиної державної політики в області формування інформаційного простору. 3. Створення і експлуатація систем забезпечення безпеки інформаційного простору.4. Розробка, координація і здійснення єдиної державної політики в області міжнародних інформаційних відносин, зокрема в напрямку формування іміджу держави.

105 Визначите особливості підходів міжнародних організацій до розв’язання проблем інформаційного характеру.

Ставлення зазначених універсальних міжнародних організацій до проблеми формування інформаційного суспільства та його правового забезпечення були відображені в цілому ряді міжнародних документів, зокрема:

– Звіт експертної групи з інформаційних і телекомунікаційних технологій (Нью-Йорк, 17-20 квітня 2000 p.);

– Звіт Генеральному секретарю ООН групи радників з інформаційних технологій;

– Глобальна ініціатива щодо подолання інформаційної нерівності;

– Типова угода обміну при міжнародному комерційному використанні електронного обміну даними (Додаток до Рекомендації №26 „Комерційне використання угод обміну при електронному обміні даними”, яке прийняте Робочою групою зі сприяння міжнародним торговим процедурам Європейської економічної комісії ООН від 23 червня 1995 p.);

– Угода про електронну комерцію (Рекомендація №31, прийнята Центром сприяння торгівлі та електронному бізнесу ООН (UN/CEFACT), березень 2000 p., Женева).

У 1966 р. Генеральна Асамблея ООН створила допоміжний орган — комісію ООН з міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) з метою сприяння розвитку права міжнародної торгівлі.

У напрямі розвитку інформаційного суспільства можна відзначити такі документи даного органу:

– Типовий закон ЮНСІТРАЛ „Про електронну комерцію”, 1996 р. (з додатковою статтею, прийнятою в 1998 p.);

– Типовий закон ЮНСІТРАЛ „Про електронні підписи”, 2001 p.;

– Типовий закон ЮНСІТРАЛ „Про міжнародні кредитні перекази”, 1992р.;

– Правове керівництво ЮНСІТРАЛ з електронного переказу коштів, 1987 p.;

– Рекомендація ЮНСІТРАЛ про правову цінність комп’ютерних записів, 1985 р.

116 Розтлумачите сутність основних ідей і правил при користуванні мережею Інтернет.

Інформація, представлена у глобальній мережі Інтернет, нині визначається особливим різновидом інформації. У мережі Інтернет використовуються особливі прийоми зберігання, обробки, пошуку і передачі розподіленої інформації великих об’ємів і особливі способи роботи з різними видами інформації. Постійно удосконалюється програмне забезпечення, котре створює умови для колективної роботи з інформацією всіх видів.

54 Визначите чинники, котрі обумовлюють виникнення сталої тенденції переходу людства від постіндустріального до інформаційного суспільства.

У результаті ускладнення індустріального виробництва, соціального, економічного і політичного життя, зміна динаміки процесів у всіх сферах діяльності людини призвели, з одного боку, до зростання потреб у знаннях, а з іншої – до створення нових засобів і способів задоволення цих потреб. Перехід людської цивілізації до етапу постіндустріального розвитку призводить до розуміння беззаперечної істини, що у сучасному світі знання та інформація породжують нові знання, їхні обсяги та вплив на продуктивний розвиток суспільства зростають у часі подібно сніжному кому. Нинішній світ переживає нову могутню науково-технічнологічну революцію, здатну принципово змінити життя людей — їхню роботу, дозвілля, способи об’єднання в співтовариства і навіть ставлення до самих себе.

55 Визначите характерні риси та ознаки інформаційного суспільства.

Характерними рисами та ознаками інформаційного суспільства є: 1) формування єдиного інформаційно-комунікаційного простору країни, як частини світового інформаційного простору, повноправна участь України в процесах інформаційної та економічної інтеграції регіонів, країн і народів; 2) становлення і в подальшому домінування в різних сферах життєдіяльності суспільства перспективних інформаційних технологій, засобів обчислювальної техніки та телекомунікаційних систем; 3) створення і розвиток ринку інформації та знань як чинників виробництва на додаток до ринків природних ресурсів, праці та капіталу; 4) перехід інформаційних ресурсів суспільства в реальні ресурси соціально-економічного розвитку, фактичне задоволення потреб суспільства в інформаційних продуктах і послугах; 5) зростання ролі інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури в системі суспільного виробництва; 6) підвищення рівня освіти, науково-технічного і культурного розвитку за рахунок розширення можливостей систем інформаційного обміну на міжнародному, регіональному і національному рівнях; 7) підвищення (на зазначеній вище освітянській, науково-технічній і культурологічній основі) ролі кваліфікації, професіоналізму і здібностей до творчості як найважливіших характеристик послуг праці; 8) створення ефективної системи забезпечення прав громадян і соціальних інститутів на вільне одержання, поширення та використання інформації як найважливішої умови демократичного розвитку суспільства.